2.3. Загальна організація та управління виконанням відповідного місцевого бюджету

магниевый скраб beletage

Відповідно до положень Бюджетного кодексу фінансові органи здійснюють за­гальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, ко­ординують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Оптимальний розподіл функцій, встановлення основних вимог, запроваджен­ня нових технологічних підходів, ефективна співпраця та відповідальність кожного учасника бюджетного процесу є передумовами успішного використання бюджетних коштів. Тому краще розуміння основних аспектів процесу виконання бюджетів до­зволить учасникам використовувати спеціальні дані, документи та процедури в про­цесі виконання бюджету, а також застосовувати ці знання в практичній роботі як індивідуально, так і в своїх підрозділах.

Ефективне управління видатками набуває особливої актуальності в умовах об­меженості бюджетних ресурсів. Поставлені завдання та цілі будуть досягнуті тільки за умови їх фінансового забезпечення, але не повинні виходити за межі наявних фі­нансових ресурсів. Взяті зобов'язання повинні відповідати визначеним призначен­ням. Від цього залежить ефективність політичних рішень.

Бюджети повинні мати збалансовані поточні доходи та поточні видатки. Рівень витрат і особливо їх структура в будь-якому році визначається відповідно до обсягу надходжень. Щодо того, на які суспільні послуги чекають громадяни, то вони за­звичай змінюються.

Важливим завданням виконання бюджету має стати реалізація визначених бю­джетних завдань та функцій, виходячи з необхідності досягнення конкретних ре­зультатів шляхом найменших витрат.

Місцеві бюджети мають формуватися на основі очікуваних надходжень. Впро­вадження нового механізму міжбюджетних трансфертів не передбачає фундамен­тальних змін щодо цього підходу — навпаки, надходження стануть стабільнішими.

Указ Президента України "Про зміцнення фінансової дисципліни та запобіган­ня правопорушенням у бюджетній сфері" направлений на підвищення ефективності використання бюджетних коштів. Указом передбачено проведення за участю Ра­хункової палати поглибленого аналізу стану державного фінансового контролю та на його підставі внесення в установленому порядку до 1 квітня року до Верховної Ради України пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань формування цілісної системи фінансового контролю в державі.

Задля створення дієвої системи виконання місцевих бюджетів необхідно:

—  розробити ряд нормативно-правових актів,

—  внести зміни до законів, які регулюють громадські закупівлі,

—        формувати тарифи на послуги підприємств житлово-комунального госпо­дарства,

надавати пільги, компенсацій та державні гарантії. Розбалансованість між об­сягом пільг, що надаються, та обсягом джерел їх покриття вимагає запровадження грошової адресної компенсації на основі державних гарантій.

Інструкції Міністерства фінансів та Державного казначейства, що регламенту­ють процес виконання місцевих бюджетів, наведено у відповідних розділах цього посібника. Ряд питань, зокрема, казначейське обслуговування місцевих бюджетів, потребує розробки уніфікованих підходів.

Основне завдання організації та управління виконанням відповідного місцевого бюджету полягає в забезпеченні відповідності діяльності розпорядників бюджетних коштів визначеній меті та завданням. Система стимулювання кращих результатів є важливою складовою організації виконання відповідного місцевого бюджету. Кошти, зекономлені за рахунок підвищення ефективності використання відповідною устано­вою сум затверджених асигнувань, мали б залишатися у розпорядника коштів і спрямо­вуватися на поліпшення виконання завдань. Система контрактів, що передбачає низку стимулів за досягнення окреслених результатів, вже має практичне використання.

Більшість проблем, які виникають на стадії виконання відповідного місцевого бюджету, — це питання, яким не було приділено достатньо уваги на стадії форму­вання. Тому своєчасне виявлення передумов, що призводять до проблем, дозволить скоординувати зусилля на передбаченні, виправленні можливих та наявних поми­лок та недопущенні негативних наслідків.

Отже, основним завданням організації та управління виконанням бюджету є:

—   Дотримання принципів економності,.

—   Ефективності,

—   Дієвості.

Фінансування громадських послуг здійснюється на основі таких принципів:

—   плановості;

—   цільового спрямування;

—   ефективного та результативного використання коштів;

—         оптимального поєднання власних надходжень бюджетних установ, запози­чень та бюджетних коштів;

—         додержання режиму економії та здійснення постійного контролю за їх вико­ристанням.

Плановість фінансування громадських послуг означає, що бюджетні призначен­ня головним розпорядникам коштів визначаються рішенням про місцевий бюджет та виділяються відповідно до нього, встановлені рішенням повноваження мають кількісні та часові обмеження.

Цільове спрямування полягає у тому, що кошти виділяються головним розпо­рядникам коштів та використовуються на чітко визначені цілі та заходи.

Ефективне використання коштів передбачає результативність діяльності, ви­конання завдань з найменшими витратами фінансових ресурсів. Бюджетні кошти надаються на умовах забезпечення найбільшої результативності їх використання. Саме ефективність використання коштів має виявлятися, з одного боку, у вирішенні завдань соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальної одиниці, а з другого — у зворотному збільшенні надходжень за рахунок приросту доходів роз­порядників коштів.

Оптимальне поєднання власних надходжень бюджетних установ, запозичень та бюджетних коштів полягає в тому, що обсяг фінансування визначається з урахуван­ням наявності власних ресурсів та можливості залучення кредитних.

Постійний контроль дає змогу виявити недоліки та помилки, своєчасно їх усу­нути, а також дати оцінку правильності визначення обсягів.

Крім загальних принципів фінансування, бюджетне фінансування, має свої спе­цифічні принципи,а саме:

•          бюджетні установи отримують кошти лише з одного бюджету (одноканаль-

ність). Виняток становить фінансування загальнодержавних програм та за­ходів, наприклад, ліквідація стихійного лиха, епідемій тощо;

•          фінансування бюджетних установ здійснюється на основі економічно об­ґрунтованих розрахунків та визначених лімітів.

мовою закону:

Законодавчі положення щодо процесу виконання місцевих бюджетів визначають­ся статтею 78 Кодексу — "Виконання місцевих бюджетів".

Цією статтею встановлено, що Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад або міські, селищні чи сільські голови (в разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені) забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів.

Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління вико­нанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджет­ного процесу з питань виконання місцевих бюджетів.

Зазначені положення покладають на місцеві органи виконавчої влади відпо­відальність за реалізацію прийнятих представницькими органами відповідних адміністративно-територіальних одиниць рішень про бюджет на планований пері­од, а місцеві фінансові органи мають організувати процес виконання місцевих бюдже­тів та управління коштами відповідного бюджету згідно з вимогами Кодексу, зако­нів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про обласні, районні державні адміністрації", нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, Міністер­ства фінансів України, міністерств та відомств у частині витрачання коштів міс­цевих бюджетів, рішень та розпоряджень місцевих органів виконавчої влади, а також принципами побудови бюджетної системи України.

Зупинимось більш детально на статтях Кодексу, що регулюють процес виконан­ня державного бюджету та поширюються на процес виконання місцевих бюджетів.

Стаття 48 визначає функції, за якими здійснюється казначейське обслуговуван­ня місцевих бюджетів:

—       операції з коштами місцевих бюджетів;

—      розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

—            контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;

—            бухгалтерський облік та складання звітності про виконання місцевого бю­джету.

Стаття 51 встановлює процедури виконання місцевих бюджетів за видатками.

Стадіями виконання місцевих бюджетів за видатками є:

—            встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;

—       затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;

—       взяття бюджетних зобов'язань;

—       отримання товарів, робіт та послуг;

—       здійснення платежів;

-         використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.

Зазначені питання більш детально викладені в наступних розділах.

Бюджетний кодекс передбачає, що асигнування надається тільки тим об'єктам,

щодо яких ці асигнування були передбачені. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними коштами. Бюджетний кодекс забороняє брати зобов'язання та проводити видатки, більші за бюджетні асигнування. Будь-яке розміщення замовлення, придбання товару, послуг без передбачених на це асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом та рішенням відповідної ради про місцевий бюджет, не вважається бюджетним зобов'язанням.

Розпорядник бюджетних коштів отримує товари, роботи та послуги відповідно до умов взятого (зареєстрованого) бюджетного зобов'язання і тільки після цього приймає рішення про їх оплату та подає платіжне доручення на здійснення платежу.

Реєстрація (відображення) в бухгалтерському обліку виконання місцевих бюдже­тів відповідного бюджетного зобов'язання стає надійною перепоною виникненню за­боргованості та нецільовому використанню бюджетних коштів. Саме цей механізм значно посилює відповідальність головного розпорядника бюджетних коштів на ста­дії розробки на основі плану діяльності проекту кошторису та бюджетного запиту і — відповідно — визначення фінансового органу в процесі прийняття рішення про включення бюджетних запитів до проекту рішення про місцевий бюджет. При цьому простежується тісний взаємозв'язок стадій бюджетного процесу, а саме, встанов­лення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвер­дженого бюджетного розпису та затвердження кошторисів з формуванням відповід­ного бюджету (встановлення бюджетних призначень).

Результатом цієї роботи є затвердження основного планового документа бю­джетної установи — кошторису. Кошторис визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення визначених мети та завдань. При цьому, як уже було зазначено в другому модулі, мета повинна піддава­тися виміру.

З огляду на вищеназване, процес виконання місцевих бюджетів стає найважливі­шим етапом бюджетного процесу, оскільки стан виконання місцевих бюджетів має засвідчити:

-         досягнення конкретних результатів діяльності відповідно до визначених за­вдань;

-         точність прогнозування показників бюджету щодо доходів та видатків;

-         ефективність здійснюваної відповідними органами роботи (адміністрування) щодо наповнення доходної бази місцевих бюджетів;

-         оптимальність прийнятих рішень щодо спрямування ресурсів місцевих бю­джетів за напрямами діяльності органів місцевої влади;

-         досягнення фінансової самодостатності органів місцевого самоврядування;

-        рівень забезпечення соціальних потреб населення адміністративно-терито­ріальної одиниці як за рахунок коштів місцевого бюджету, так і отриманих з державного бюджету у вигляді субвенцій;

-          ефективність використання запозичених ресурсів.

2.4. Координація діяльності учасників бюджетного процесу

Досягнення конкретних результатів при виконанні бюджету, вимагає від кож­ного учасника бюджетного процесу чіткої координації та відповідальності. Завдан­ням координації є залучення всього наявного потенціалу для досягнення спільних цілей. Координація роботи кожного керівника має бути направлена на те, щоб :

—           чітко знати свої завдання та оцінити результати роботи;

—           нести відповідальність за використання бюджетних коштів та прийняття

управлінських рішень;

—  мати всю необхідну інформацію для оперативного управління. Координація діяльності учасників бюджетного процесу направлена на вирішен­ня головного завдання — забезпечення своєчасного і повного надходження заплано­ваних доходів та фінансування передбачених бюджетом програм.

Фінансовий орган у процесі виконання відповідного бюджету взаємодіє з ін­шими органами виконавчої влади, з органами місцевого самоврядування, підприєм­ствами, установами і організаціями, а також місцевими податковими інспекціями, контрольно-ревізійною службою, та відділеннями державного казначейства.

мовою закону:

Згідно зі статтею 50 Бюджетного кодексу, органи стягнення забезпечують сво­єчасне та в повному обсязі надходження до бюджету податків, зборів та інших до­ходів відповідно до законодавства.

Головна роль у системі податкового контролю належить Державній податковій службі України. Завданням органів Державної податкової служби в процесі виконан­ня місцевих бюджетів є:

-                  здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правиль­ністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету, державних цільових фондів податків та зборів (обов'язкових платежів), а також непо­даткових доходів, встановлених законодавством України;

-             недопущення ухилення від оподаткування.

Державна податкова служба має такі функції:

-                  виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових ад­міністрацій та державних інспекцій, пов'язану із:

-                  здійсненням контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків із споживачами з викорис­танням електронних контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах, а також контролю за наявністю ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької ді­яльності;

-             здійсненням контролю за своєчасністю та повнотою зарахування платежів до бюджету;

-             обліком платників;

-             веденням обліку надходжень податків та інших платежів;

-                  розробляє основні напрями, форми і методи проведення перевірок дотримання податкового законодавства;

-                  подає фінансовим органам звіт про надходження податків, інших платежів;

—        прогнозує, аналізує надходження податків та інших обов'язкових платежів, джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, інших платежів, роз­робляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету.

Основними завданнями місцевих фінансових органів у бюджетному процесі є:

— забезпечення ефективного виконання бюджету;

— реалізація бюджетної політики;

—       удосконалення механізму фінансування витрат. Фінансовий орган, згідно із покладеними на нього завданнями:

— організує виконання відповідного бюджету по доходах і видатках;

—   здійснює фінансування видатків відповідно до затвердженого бюджету;

— вживає заходів до ефективного витрачання бюджетних коштів;

— складає розпис доходів та видатків;

— здійснює обслуговування боргу;

—      розробляє пропозиції щодо ефективного та результативного використання бюджетних коштів;

— здійснює за потреби місцеві запозичення та обслуговування боргу;

— здійснює прогнозування;

— здійснює аналіз виконання відповідного бюджету;

—       готує висновок про перевиконання чи недовиконання дохідної частини загаль­ного фонду відповідного бюджету;

—       складає звіти про виконання місцевого бюджету на підставі звітів головних розпорядників бюджетних коштів;

—       складає протоколи про бюджетні правопорушення та приймає рішення про призупинення операцій з коштами місцевого бюджету.

Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису бюджету встановленим бюджетним призначенням.

Основні функції головного розпорядника коштів у процесі виконання місцевого бю­джету:

—   отримує бюджетні призначення відповідно до рішення про місцевий бюджет;

—      розподіляє обсяги асигнувань між розпорядниками бюджетних коштів нижчо­го рівня;

— забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

—   затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня;

—   здійснює внутрішній контроль за використанням бюджетних коштів;

—       одержує звіти про використання коштів від підпорядкованих установ — роз­порядників нижчого рівня;

—       аналізує ефективність використання бюджетних коштів та результатив­ність програм.

Органи Державного казначейства в процесі казначейського обслуговування міс­цевих бюджетів здійснюють відкриття рахунків, операції з коштами місцевих бю­джетів, розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, а також ведуть бухгалтерський облік і складають звітність про виконання бюдже­тів.

До функцій казначейства щодо операцій з коштами місцевих бюджетів входить:

— розмежування за надходженнями між рівнями місцевих бюджетів;

-                повернення надмірно або помилково сплачених до місцевих бюджетів платежів на підставі висновків податкових органів;

-                виконання рішень судових органів про повернення коштів з місцевих бюдже­тів;

-           здійснення розрахунків за міжбюджетними трансфертами;

-                здійснення контролю за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету;

-          здійснення платежів за дорученням розпорядників бюджетних коштів;

-                ведення бухгалтерського обліку доходів місцевих бюджетів, узятих зобов'язань, перерахованих трансфертів та виконання відповідного бюджету;

-                встановлення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів;

-                надання відповідним місцевим органам необхідної інформації та звітів про ви­конання місцевих бюджетів.

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби в процесі виконання місцевих бюджетів є здійснення контролю за:

—         витрачанням бюджетних коштів;

—         станом і достовірністю бухгалтерського обліку;

—              усуненням недоліків і порушень, виявлених у ході попередніх ревізій та переві­рок.

Контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок. Крім цього, контрольно- ревізійні управління розробляють пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і по­рушень та запобігання їм надалі, а також застосовують до юридичних осіб фінансові санкції за допущені порушення.