3.2. Джерела формування доходів місцевого самоврядування за рівнями місцевих бюджетів

Доходи місцевих бюджетів формуються з різних джерел, причому порядок їхньо­го формування залежно від джерела регулюється різними законодавчими актами, але суть формування цих різних джерел одна — податкові чи неподаткові надходження від підприємств усіх форм власності та від населення, які об'єднуються у фінансові ресурси і зосереджуються в місцевому бюджеті. Основним джерелом формування фінансових ресурсів місцевих бюджетів є податки. Суть податків криється насампе­ред у примусовому відчужуванні державою частини знову створюваної вартості.

Проблема формування доходної бази місцевих бюджетів останніми роками пе­ребуває в центрі уваги науковців, працівників органів виконавчої влади і місцево­го самоврядування та фінансових органів. Але на сьогодні спроби їх реформування в Україні не привели до створення зваженої системи розподілу повноважень між органами державної та місцевої влади. Не було розроблено адекватного механізму формування місцевих бюджетів і вирівнювання їх фінансових можливостей навіть із прийняттям Бюджетного кодексу України 27 липня 2001 р. В економічній літе­ратурі немає науково обґрунтованих положень формування доходної бази місцево­го бюджету, яка відповідала б фінансовим вимогам покладених на місцеві органи влади повноваженням. Місцевий бюджет повинен бути потужним інструментом пристосування поточного рівня економічного та соціального розвитку країни до пріоритетів розвитку суспільства. В ідеальному випадку, він має бути складений як засіб збереження балансу інтересів між перспективами економічного росту та по­требами соціального розвитку.

Огляд висловлювань ряду політичних діячів України та перегляд медійних ар­хівів у системі електронного пошуку за 1996-2004 рр. на тему "міжбюджетна рефор­ма" свідчать, що майже ніхто не сумнівався в необхідності, доцільності, своєчасності та невідкладності її проведення. Порівняння планування доходів бюджету та його ви­конання протягом 1995-2004 рр. показує, що заплановані надходження мають тен­денцію до перевищення фактичних доходів бюджету. Це вказує на те, що в Україні існують серйозні проблеми з плануванням доходної частини бюджету, що, власне, й ускладнює контроль бюджетних видатків. З початку 1997 р. спостерігається така тенденція щодо оцінки доходів: чим вищі заплановані обсяги бюджетних надход­жень, тим нижчий рівень виконання бюджету. Коротке ознайомлення зі структурою доходних статей бюджету у 1998 та 1999 роках показує, що частки доходів від непо­даткових надходжень та доходів від операцій з капіталом зросли в загальній сумі доходів бюджету відповідно на 1,23% та 1,5%. Це стало можливим за рахунок інших джерел, наприклад, податкових надходжень та державних цільових фондів. Щоб утримати запланований рівень фактичного надлишку бюджету, який спостерігав­ся в 2000 р., уряд має зосередитися на можливості зниження суми доходних статей, що, у свою чергу, має супроводжуватися відповідним зменшенням обсягу видатків бюджету. Можна навести декілька причин виправданості цього заходу. По-перше, значні бюджетні кошти потрібні для виконання зобов'язань України перед інозем­ними кредиторами, а по-друге, необхідно було б перерахувати доходні статті бюдже­ту відповідно до більш реалістичних оцінок базових макроекономічних показників.

Науковцям та видатним діячам України, які мають обмежений простір для здійснення маневру, потрібно було переглянути свій підхід до бюджетної політики та її застосування. Необхідно також наголосити на тому, що спроможність досягти перевищення бюджетних доходів над видатками і сама ідея бюджетного надлишку — різні речі. Говорячи точніше, оцінка можливості доступу до ринків капіталу (міжна­родних, національних чи регіональних) і накопичення фондів через надходження від приватизації на сьогоднішній день представляються як занадто оптимістичні. Отже, з метою запобігання ризикам, пов'язаним із зовнішніми запозиченнями, та інших можливих наслідків, як наприклад інфляційний прес, місцеві органи влади мають спиратися на реалістично спланований місцевий бюджет, що, у свою чергу, дозволить відновити довіру до економіки України. Потрібне таке законодавство, яке встановило б тривалі та справедливі "правила гри" в міжбюджетних відносинах.

Таким документом є Бюджетний кодекс України, прийнятий 21 липня 2001 р. Ціла низка його положень виходять за межі просто бюджетних інструкцій, а можуть прямо вплинути на розвиток малого та середнього бізнесу на місцях та поліпщити наповнення місцевих бюджетів.

Бюджет складається із загального та спеціального фондів (рис. 2).

Загальний фонд бюджету включає:

1)         усі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціально­го фонду;

2)         усі видатки бюджету за рахунок загальних надходжень бюджету;

3)         різницю між доходами і видатками загального фонду бюджету.

Надходження від здійснених запозичень, видатки на обслуговування боргу, за­безпечення виконання гарантій і забезпечення інших боргових зобов'язань включа­ються тільки до загального фонду бюджету, якщо законодавством не передбачено інше.

Спеціальний фонд бюджету включає:

1)         бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;

2)         гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бю­джетних коштів на конкретну мету;

3)         різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

На відповідний бюджетний період склад спеціального фонду бюджету визна­чається Законом України про Державний бюджет України або рішенням про місце­вий бюджет.

Підставою для рішення відповідної ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути лише закон України.