3.6. місцеві податки та збори : Місцеві фінанси : B-ko.com : Книги для студентів

3.6. місцеві податки та збори

Критерії встановлення місцевих податків. При встановленні ставок місцевих податків органи місцевого самоврядування повинні дотримуватись певних кри­теріїв, зокрема:

1. Ефективність — встановлений податок повинен приносити прибуток не мен­ший, ніж адміністрування його збору, при цьому прибуток повинен бути мак­симально великим, щоб не допустити встановлення великої кількості податків. Другий критерій ефективності повчязаний з економічною ефективністю. Май­же всі податки впливають на розвиток підприємництва в регіоні. Надвисокі податки сприяють відтоку бізнесу з даного регіону. Практика засвідчує, що справляння податків максимально ефективне, коли від них складно ухилити­ся. Так, податок на нерухомість вважається ефективним, оскільки власники практично не можуть ухилятися від сплати цього податку. Разом з тим крива Лаффера показує, що встановлення максимальних ставок не приносить мак­симальних надходжень від податків в місцевий бюджет.

2. справедливість — досить суб'єктивна характеристика. Звичайно застосо­вується такий критерій справедливості — за однакових обставин на плат­ників податків має накладатися однаковий податок.

3. Альтернативою принципу справедливості, орієнтованого на платоспро­можність, є принцип користування благами. Звичайно, що значна ча­стина місцевих податків йде на надання комунальних послуг, якими користується місцеве населення й підприємці. Згідно з принципом ко­ристування благами, щоб задовольнявся критерій справедливості, з обох платників податків, які отримують однакову вигоду від якоїсь комуналь­ної послуги, повинні стягуватися однакові податки (незалежно від їхньої платоспроможності).

4. прив'язанїсть податків до місцевих видатків. Податки повинні бути чітко пов'язані з видатками місцевої влади, щоб платники знали про підзвітність їм місцевої влади за те, як використовуються податкові надходження. Крім того, практика європейських країн у сфері місцевого оподаткування дово­дить, що місцеві податки повинні бути прямими. Коли податковий тягар без­посередньо простежується й відчувається тими, хто сплачує податок, зростає ймовірність того, що платники підтримуватимуть публічних посадових осіб у їхніх діях більше, ніж коли йшлося б про непрямі податки.

5. гнучкість. Місцева податкова система повинна стимулювати розвиток пріоритетних сфер бізнесу в конкретному регіоні та гнучко реагувати на змі­ни в фіскальній та інфляційній політиці держави.

Місцеві податки в україні

В Україні система справляння місцевих податків та зборів визначається Зако­ном України "Про систему оподаткування в Україні" та Декретом Кабінету Міні­стрів "Про місцеві податки та збори". Ця система не тільки недосконала,а й нецілісна. Зокрема, якщо ст.1 Декрету передбачає встановлення податку з продажу імпортних товарів, то ст.15 Закону дає вичерпний перелік місцевих податків та зборів, де про цей податок уже не згадується.

Крім того ситуація, коли 3 з 14 зборів залежать від наявності іподромів призвела до того, що фактично лише декілька великих міст можуть у повній мірі запровадити всі місцеві податки та збори. У більшості обласних центрів немає бази оподатку­вання 4 з 15 місцевих податків і зборів. У районних центрах, невеликих містечках та селах кількість місцевих податків та зборів не перевищує 10. Велика кількість зборів разові, крім того, збір за право проведення кіно- і телезйомок та збір з власників со­бак не тільки мало ефективний, але його важко й справляти.

Уся ця ситуація призводить фактично до відсутності реального впливу органів місцевого самоврядування на формування доходної частини своїх бюджетів. Міста та селища є "заручниками" центральної влади. Саме в Києві визначається система справляння загальнодержавних податків та зборів, частки яких виступають основ­ним джерелом наповнення місцевих бюджетів. Місцева влада відсторонена не тіль­ки від бюджетування, вона не впливає на стан економічного та соціального розвитку території. Через таку систему справляння місцевих податків та зборів місцева влада суттєво може впливати лише на 2 сфери підприємництва:

— торгівлю, та й то переважно на ринках через механізми ринкового збору та збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі;

— готельний бізнес — через готельний збір.

Ці збори, а також комунальний податок та податок з реклами — фактично єди­не залежне від місцевої влади джерело наповнення бюджетів. Саме тому практично в усіх містах ці податки, за винятком ринкового збору, встановлюються на макси­мальному рівні. З них диференційовані ставки встановлені по справлянню ринково­го збору та збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг. Інші ставки встановлено на максимальному чи близькому до максимального рівні.

У районних центрах кількість впроваджених місцевих податків та зборів стано­вить 5-9.

Зокрема в більшості міст встановлені максимальні ставки по готельному збо­ру, збору за парковку автомобілів, збору за видачу ордера на квартиру. При цьому диференціювання ставок останнього збору та податку з реклами іноді не відповідає чинному законодавству.

Частка місцевих податків та зборів у доходній частині бюджетів міст районного максимального значення набуває від 4% (у Вижниці) до 10 % (у Глибоці).

Попередній аналіз рішень місцевих органів влади показує, що встановлення максимальних ставок місцевих податків не вирішує питання наповнюваності бюд­жетів, разом з тим це негативно впливає на деякі види підприємницької діяльності. Зокрема в м. Вижниця розміщений єдиний готель, ставка готельного збору в цьому місті становить 20%. Це призвело до високої вартості проживання в готелі та низької його наповнюваності. Більшість туристів надає перевагу проживанню в приватному секторі. Ми пропонуємо встановити пільгову ставку готельного збору в розмірі 5% і протягом 5 років направляти весь цей збір на поліпшення інфраструктури цього го­телю. Це сприятиме збільшенню надходжень від готельного збору в майбутньому.

перспективи розвитку системи місцевого оподаткування

На сьогоднішній день в Україні існують, як мінімум, два підходи до подальшого формування системи місцевих податків та зборів.

1. Усунення теперішніх недоречностей у встановлені місцевих податків та збо­рів при фактичному збереженні існуючої системи. Такий підхід представ­лений у проекті Податкового кодексу. Цей проект передбачає впроваджен­ня 9 місцевих зборів:

— готельний збір;

— єдиний збір за видачу дозволів на будівництво житлових будинків, інших нерухомих об'єктів індивідуального будівництва;

— єдиний збір за видачу дозволів на будівництво нерухомих об'єктів вироб­ничого або невиробничого призначення;

— збір за видачу дозволу на первинне розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

— збір за використання місцевої символіки;

— збір за організацію гастрольних заходів нерезидентів;

— збір за паркування автотранспорту;

— рекламний збір;

— ринковий збір.

Така система оподаткування приведе до несуттєвого збільшення частки (до 15­20%) місцевих податків та зборів у місцевих бюджетах.

2. Збільшення можливості впливу органів місцевого самоврядування на напов-

нюваність місцевих бюджетів. Цей шлях представлений у Законі України

"Про місцеві податки та збори":

— місцевий податок на прибуток підприємств;

— місцевий податок на доходи фізичних осіб;

— податок на нерухоме майно;

— инковий податок;

— готельний податок;

— торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

— рекламний збір;

— збори з торгової діяльності:

• збір за видачу дозволу на стаціонарне розміщення об'єктів торгівлі та сфери побутових послуг (крім закладів грального бізнесу);

• збір за видачу дозволу на стаціонарне розміщення закладів грального бізнесу;

• збір за видачу дозволу на тимчасове розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

— збір з паркування автотранспорту;

— будівельний збір;

— екологічний збір (збір за забруднення природного навколишнього середо­вища).

Запровадження податку на нерухомість, як місцевого податку дозволить збільшити роль місцевих податків у наповнюваності місцевих бюджетів. Частка цих податків у доходній частині бюджету зросте до 40-50%.

Органи місцевої влади повинні докласти максимально зусиль для лобіювання прийняття саме такої редакції Закону України "Про місцеві податки та збори". За­провадження такої системи місцевого оподаткування приведе до наближення ук­раїнської податкової системи до загальноєвропейських стандартів, де місцева вла­да є не тільки розпорядником видаткової частини місцевих бюджетів, а й реально впливає на доходну його частину.

Питання для самоконтролю

1. Який порядок передачі коштів між загальним і спеціальним фондом?

2. Чи можна отримувати в Державному казначействі України короткострокові позички на покриття короткострокових касових розривів у процесі виконання місцевих бюджетів?

3. Які кошти можна передавати до бюджету розвитку і на які повноваження?

4. Чи може сільська лікарня фінансуватися з районного бюджету, якщо вона об­слуговує чотири територіальні громади району?

5. Як врегулювати питання власності й фінансування бюджетних установ, які належать територіальним громадам, а фінансуються з районного бюджету, і навпаки?

6. Чи міський голова може бути розпорядником коштів міського бюджету?