Збалансування бюджету є найбільш відповідальним етапом формування бюджету.

магниевый скраб beletage

Сфери застосування аналізу:

• Визначення резервів надходження коштів.

• Прогнозування тенденцій на майбутнє.

• Оцінка фінансового стану.

• Оцінка впливу змін у ставках місцевих податків і зборів.

• Поліпшення економічної ефективності комунальних послуг.

• Покращення планування та виконання бюджету.

прогнозування доходів та видатків місцевих бюджетів

Фінансове прогнозування — це процес складання органами місцевого самовря­дування прогнозу доходів і видатків майбутніх років, що базується на економічних припущеннях і специфічних припущеннях по фінансовій політиці. Прогнози є ін­струментами фінансового управління, що можуть припустити майбутній фінансо­вий вплив поточної політики, економічних тенденцій і припущень. Застосовані поза річним бюджетом прогнози пов'язують річний дохід з іншою, більш довгостроковою роботою по місцевому плануванню і розвитку. Фінансові прогнози доходів і видат­ків пов'язують річний дохід з капітальним бюджетуванням, борговим плануванням та соціально-економічним розвитком.

Існує безліч можливих підходів до прогнозування, але не існує єдино вірних рішень. Проте, деякі узагальнення можна зробити щодо процесу і результатів, очі­куваних від багаторічних фінансових прогнозів:

• На відміну від збалансованого річного бюджету, прогнози зазвичай незба- лансовані і витрати перевищують доходи. Причиною цього є методологія прогнозування, що базується на поточній політиці, програмах і економічних припущеннях. Ця політика і припущення впливають на доходи і витрати по- різному, тому вони ростуть з різною швидкістю, дисбалансуючи в майбут­ньому річний бюджет.

• Прогнози витрат — це, в першу чергу, розширення поточних або запланова­них програм, а також програм інвестування.

Прогнозування служить двом цілям, а саме:

1. розраховує майбутній вплив поточних рішень, програм і політики (аналіз впливу);

2. визначає і аналізує можливості збалансування доходів та видатків (аналіз дефіциту).

Фінансове планування (й особливо прогнозування) є важливим інструментом управління і дає реальні переваги органам місцевого самоврядування і громадянам, а саме:

• пов'язує політику і бюджет для досягнення довгострокових планів;

• окреслює фінансове майбутнє і залишає час для запобігання несприятливим подіям;

• поліпшує якість прийняття фінансових рішень;

• дозволяє визначити альтернативні шляхи вирішення зазначених проблем;

• удосконалює процес формування бюджету;

• дозволяє краще оцінити бюджетні пропозиції та приймати відповідні рішення;

• сприяє відкритості управління і прозорості прийняття рішень.

Правильний підхід до прогнозування залежить від періоду часу, який розгляда­ється. Для того щоб бути ефективними, прогнози не обов'язково повинні бути точ­ними. Фактично в прогнозуванні точність менш важлива, ніж процес. Процес сам по собі може підняти ефективність діяльності органів місцевого самоврядування. Наприклад, якщо органи місцевого самоврядування прогнозують недостачу доходів через два роки, розмір дефіциту менш важливий, ніж факт, що він буде присутній. Якщо органи місцевого самоврядування своєчасно займуться вирішенням пробле­ми майбутнього дефіциту — це значить, що процес прогнозування змусив відпові­дальних осіб за прийняття рішень почати діяти раніше, ніж вони б це зробили, по­ліпшуючи в такий спосіб майбутню фінансову ситуацію.

Для прогнозування доходів необхідно:

• визначити джерела доходів, з яких будуть складатися прогнози;

• зібрати фактичні дані по кожному джерелу доходів принаймні за 3 останніх роки;

• визначити основу для прогнозу (почистити дані, виключивши негрошові надходження чи відшкодування та переплати);

• прогнозувати дані і характеристики кожного джерела доходів для визначен­ня найбільш придатної методики прогнозування;

• вибрати та застосувати необхідний метод прогнозування;

• визначити, чи прийнятний даний прогноз доходів та відрегулювати його від­повідно до змін, що можуть вплинути на доход.

Таблиця 8

Методи прогнозування доходів та видатків

Метод прогнозування

опис

приклад чи використання

Коментарі

Експертна оцінка

Експерт пропонує найкраще припу­щення про майбутні

доходи/видатки, покладаючись на свої спеціалізовані знання

Часто використо­вується для при­близної оцінки суми запозичень

 

Аналіз тенденцій

Минулі тенденції надають підставу для прогнозування май­бутніх змін

Підходить для оцінки доходів, які є постійними, щоро­ку змінюються на постійну величину чи розвиваються в перед­бачуваному напрямі

Важливо також роз­глядати зміни, які ще не відображені в минулих тенденціях (наприклад, зміни в базі оподаткування)

Детерміністичний підхід

Припускається постійність відно­шень між прогнозо­ваною перемін-ною та певним іншим фактором (напри­клад, економічним чи демографічним пе­ремінним фактором)

може використову­ватися для оцінки податків, пов'язаних з конкретною кіль­кістю проданих чи куплених товарів чи видатків, що пов'язані зі стандартом надан­ня послуг на певному рівні

Потребує прогнозу­вання щодо відпо­відних пов'язаних факторів

Економетричне моде­лювання

Установлює відно­шення між пе­ремінною доходу або

видатку та рядом "причинних" чи пояс­нювальних факторів

Використовується щодо перемінних, що перебувають під впливом циклічних змін

Математично складне та потребує великої кіль-кості даних

Аналіз фінансового впливу

Розглядає прямий та "помножуваль­ний" вплив на доходи

та видатки, що має відношення до нового розвитку

Використовується для прогнозування додаткових податко­вих надходжень та видатків на послуги,

які спричинилися будівництвом нового житла

Може використовува­ти прості математичні розрахунки, такі як множення частки на приріст населення, або більш складні економетричні мето­дики

Метод "експертної оцінки" покладається на багаторічний досвід, знання й озна­йомленість з питаннями доходів та видатків для підготовки прогнозу.

Переваги "експертного" методу: здатність складати відносно точні прогнози. Недоліки: відсутність ясної встановленої техніки, що ускладнює визначення того, що було вірно чи невірно при аналізі методики прогнозування.

"Прогнозування тенденцій" — це техніка, що цілком покладається на час, як єдину визначальну перемінну. Техніка тенденцій залежить від щорічних змін у пе­ремінній попереднього року (наприклад, джерело доходу чи категорія витрат). Ви­значаючи зміни по минулих роках деякі доходи і витрати можна спрогнозувати до­сить точно. Техніка тенденцій припускає, що рівень росту в майбутньому році буде таким же, як і в останні роки. Це припущення може бути більш реалістичним, якщо зміни та їх вплив більш точно виміряні.

Висновки щодо типу змін, які відбулася дають декілька варіантів її використан­ня в прогнозуванні, а саме:

• якщо перемінна в минулому році не змінилася, можна припустити, що вона буде незмінною на прогнозований період;

• якщо перемінна в минулому році постійно зростала, можна припустити, що вона буде продовжувати щорічно зростати приблизно в тих же абсолютних розмірах;

• якщо перемінна щорічно мала приблизно однаковий темп приросту, то цей темп можна застосувати для прогнозу.

Метод тенденцій — надійний інструмент для доходів та видатків не занадто чут­ливих до економічних умов.

"Визначальні прогнози" використовують не час, а інші фактори для "визначен­ня" прогнозу. Ці фактори можуть включати зміни в населенні, споживачах соціаль­них послуг чи інші соціальні й економічні перемінні, які безпосередньо впливають на доходи чи видатки. Найбільш розповсюджені визначальні прогнози ґрунтуються на попередньо установленій формулі в розрахунку прогнозованих доходів чи ви­датків. Наприклад, можна визначити, що середній розмір сплати фіксованого по­датку становить 60 гривень з суб'єкта підприємницької діяльності, а також середній приріст переходу платників на сплату фіксованого податку протягом наступного року становитиме 1200), то можна припустити додатково збільшення надходжень у сумі 72000 тис. грн..

Більш реалістичне застосування означальних прогнозів — прогнозування ви­датків, використовуючи фактичні вхідні дані у видатковій частині бюджету. Напри­клад, якщо в наступному році передбачається збільшення перших класів загально­освітніх шкіл чи кількості отримувачів субсидій населенню, то відповідно необхідно планувати збільшення відповідних витрат.

Визначальне прогнозування покладається на використання середніх величин, які особливо не відчувають значних змін, але використання середніх величин може зменшувати розмір прогнозованих доходів і витрат, якщо економіка на підйомі, та переоцінювати їх в економіці, яка переживає спад.

"Економетричне чи статистичне прогнозування" поєднує економічні принципи і статистичні теорії. Економетричні моделі дозволяють розглянути вплив декількох перемінних на доходи чи видатки, шляхом визначення незалежних перемінних, що найбільш прийнятні для відповідних даних. Ці перемінні можуть використовувати­ся для прогнозування майбутніх змін джерела доходу чи видатків, пов'язаних з еко­номікою (наприклад, прибутковий податок з громадян).

Регресивний аналіз найбільш підходить для економетричного прогнозування і включає 4 етапи для прогнозування доходів та видатків:

• визначити функціональний взаємозв'язок між визначеними джерелами до­ходу чи видатків й однією чи двома незалежними перемінними; один з під­ходів — використовувати серію незалежних перемінних, котрі найбільш при­йнятні для фактичних даних по доходах.

• Зібрати фактичні дані по аналізованій залежній перемінній і по кожній з не­залежних перемінних.

• Статистично оцінити передбачуваний взаємозв'язок використовуючи ліній­ну регресію.

• Використовувати прогнозовані величини незалежної перемінної для прогно­зування доходів чи витрат.

Економетричне прогнозування найбільш підходить для прогнозування пере­мінної доходів, що залежить від економічних умов.

Аналіз фінансового впливу розглядає безпосередній зростаючий вплив на над­ходження та видатки, насамперед ті, які стосуються нових розробок. Щодо прогно­зування видатків, то його можна здійснювати з використанням економетричних технологій чи технологій тенденцій, але найбільш прийнятний підхід — підхід ви­значальної чи бухгалтерської ідентичності. Цей підхід покладається на різні рівні поділу витрат (персонал, матеріали, придбання, обслуговування боргу) із прогно­зованими витратами, ґрунтуючись на послідовних припущеннях про рівень послуг, рівні продуктивності і цін. Цей підхід до прогнозування можна розділити на дві ка­тегорії. Перша розділяє видатки організаційно по головних розпорядниках коштів та за економічною класифікацією. Друга розділяє видатки по програмах.

При прогнозуванні видатків використовується два підходи.

Перший підхід використовує фактичні вхідні для прогнозування витрат. Вони можуть включати число працюючих, споживачів соціальних послуг, вартість ко­мунальних послуг та послуг з обслуговування. Наприклад, для визначення фонду оплати праці беруть середню заробітну плату та кількість працюючих.

Другий підхід використовує визначені збільшення в загальній бюджетній базі для прогнозування видатків. Використовуючи бюджет поточного року як вихідну позицію, необхідно визначити постійний рівень обслуговування по бюджету як ба­зову лінію. Пункти, що відкидаються: разові закупівлі, контракти та скорочення по­слуг.

Збільшення в рівні обслуговування повинні бути визначені місцевою бюджет­ною політикою (затверджені радою) або бюджетною політикою уряду. Зміни в рівні обслуговування чи вартості можна згрупувати відповідно до таких категорій:

• викликані зміною державного закону;

• затверджені місцевими програмами чи змінами місцевої політики;

• збільшення продуктивності, схвалене радою чи виконкомом;

• розширення сфери обслуговування;

• придбання обладнання, інвестиційні програми.

Важливим фактором прогнозування є система моніторингу тенденцій, що вклю­чає роботу по моніторингу ключових економічних і податкових статистичних даних і їхнє відстеження в часовому інтервалі.

Аналіз факторів, що впливають на доходи

• Аналіз недоїмки по платежах до бюджету (заходи по її ліквідації);

• Аналіз зменшення заборгованості по виплаті заробітної плати на підприєм­ствах та бюджетних установах;

• Аналіз тенденції переходу на сплату єдиного податку;

• Аналіз повноти зарахування до бюджету відсотків, що сплачуються установами банків за користування тимчасово вільними залишками бюджетних коштів;

• Аналіз взаємних розрахунків між бюджетами;

• Аналіз запозичень та погашення позик;

• Аналіз повноти зарахування до бюджету плати населення за надані послуги в бюджетних установах, спеціальних коштів та коштів за дорученнями;

• Аналіз надходження місцевих податків та зборів в розрізі структур, що здій­снюють їх адміністрування, повноту їх зарахування (інвентаризація торго­вих місць);

• Аналіз обґрунтованості звільнення від оподаткування підприємств, установ і організацій.

Яку б комбінацію методів не використовували ті, хто складає прогнози, деякі типи доходів дуже складно передбачити. Взагалі зробити довгостроковий прогноз для будь-якого типу доходу передбачити дуже складно. У випадку, якщо джерело доходу чуттєво реагує на зовнішні зміни, складач прогнозу має покладатися тільки на своє інформоване судження та уважно слідкувати за економічним середовищем. Хоча іноді дуже приваблює можливість недооцінити такі доходи, що також має свої недоліки. Все більше органів місцевого самоврядування складають довгострокові прогнози на багато років вперед, що може бути дуже цінним для запобігання май­бутнім проблемам, але ці прогнози необхідно робити дуже обережно, повністю розу­міючи припущення, на яких вони базуються.

У той час, як економетричне моделювання може допомогти тим, хто прогнозує бюджет, зрозуміти відносини між рівнями доходу та змінами в економіці, корис­ність цього методу зменшується, коли його застосовують до дуже чутливих джерел надходжень.

По доходах, які важко передбачити, необхідно одночасно використовувати кіль­ка методів прогнозування. З метою достовірності тенденцій надходжень окремих джерел, можливо доведеться провести додаткові перевірки, особливо це стосується рівня переплат, погашення реструктуризованої заборгованості та недоїмки.

Хоча недооцінка доходу відділом доходів забезпечує своєрідну маржу та є кра­щою за переоцінку, її треба використовувати дуже обережно. Найкраща ситуація — це точність; різниця між прогнозом та дійсними надходженнями має бути 2-5 відсо­тки. Така точність прогнозу може бути не кожного року та не по кожному джерелу доходу, але це — реалістична мета та добрий показник ефективності бюджетного прогнозування. Органи місцевого самоврядування звичайно віддають перевагу точ­ності прогнозу, якщо рівень прихованого дефіциту не високий.

Прогнозування доходів є дуже важливим для розробки вірогідного бюджету. З прийняттям Бюджетного кодексу постає необхідність складання прогнозу до­ходів на три наступні бюджетні періоди, хоча до цього часу всі складали прогноз на один наступний рік. Однією з переваг прогнозу на багато років є можливість за допомогою відносно невеликих зусиль відвернути утворення відносно великої проблеми, яка могла статися через кілька років. Якщо треба скоротити видатки, то чим більше є часу на те, щоб це зробити, тим менш помітними будуть ці скоро­чення. Друга перевага полягає в тому, що прогнози доходів на багато років вперед можуть надати у ваше розпорядження багато часу для підвищення податків чи за­побігання невчасному зниженню доходів. Прогнозування також надає можливість планування вирішення окремих проблем поетапно, особливо це стосується депу­татських запитів.

У той час, як потенційна користь від довгострокового прогнозування не підля­гає сумніву, з ним також пов'язано кілька проблем. По-перше, за всіх інших рівних умов чим довший період, на який складається прогноз, тим нижча його точність. Чим довший період, тим більше несподіваних подій неодмінно відбудеться: інфля­ція, регулювання чи дерегулювання, зміни тарифної політики, природні умови.

Тому в нинішніх умовах не потрібно надто покладатися на прогноз щодо "май­бутніх років" — тобто, років, що йдуть після бюджетного, оскільки такий прогноз може заплутати тих, хто приймає громадські політичні рішення.

Друга проблема, пов'язана з довгостроковими прогнозами, стосується довіри. Такі прогнози залежать від різноманітних припущень, які мають бути чітко визна­чені, реальні та варті захисту.

І, нарешті, навіть точні прогнози можуть ставитися під сумнів. Якщо органи влади звертають увагу на попередження, яке міститься у довгостроковому прогнозі, та запобігають проблемі, тоді такої проблеми ніколи не виникне.

Розрахунок обсягу міжбюджетних трансфертів

Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами здійсненюється за формулою, затвердженою постановою Кабінету Мі­ністрів України від 5 вересня 2001 р. № 1195 (далі — постанова) з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2001р. № 1569.

Формула розроблена відповідно до статей 97 і 98 Бюджетного кодексу Укра­їни для розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом, бюджетом Автономної Республіки Крим, обласними бюджетами, бюджетами мм. Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та об­ласного значення, бюджетами районів.

Обсяг дотації вирівнювання з державного бюджету, що надається бюджету Ав­тономної Республіки Крим, обласному, бюджету мм. Києва і Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджету району, або коштів, що передаються з цих бюджетів до державного бюджету, (Ti) ви­значається як різниця між розрахунковим показником обсягу видатків, що врахову­ються при визначенні трансфертів (відповідно до статей 88-90 Бюджетного кодек­су) (Vi) та прогнозним показником обсягу доходів, що акумулюються на її території, (Di) із застосуванням коефіцієнта вирівнювання (б і) та коефіцієнта уповільнення відносної швидкості динаміки ( і) за такою формулою:

T. = я. V — (Dl — Di х рі )) де Ti — обсяг трансферту для окремого бюджету;

Vi — розрахунковий обсяг видатків, що враховуються при визначенні трансфер­тів, для окремого бюджету;

Di — прогнозний обсяг доходів, що враховуються при визначенні трансфертів, для окремого бюджету;

сті — коефіцієнт вирівнювання ;

Dizak х I — величина зменшення прогнозного обсягу доходів (Dizak) для місце­вих бюджетів, щодо яких показник прогнозного темпу зростання обсягу доходів по­рівняно з фактичними даними за попередній бюджетний рік становить понад 1,65.

деDizak — різниця між обсягомдоходів бюджетуадміністративно-територіальної одиниці, визначеним із застосуванням індексу відносної податкоспроможності (Dizak), та фактичним обсягом доходів її бюджету, збільшеним у 1,65 раза. Dizak об­числюється за формулою:

Dizak= Dizak2002 - Dizak2000 х 1,65;

I — коефіцієнт уповільнення відносної швидкості динаміки, який може набува­ти індивідуальних значень від 0 до 1,0 залежно від інтенсивності зростання обсягу закріплених доходів (кошика доходів) бюджету i-ої адміністративно-територіальної одиниці за 2002 та 2004 роки.

Розрахунок доходів

Прогнозний показник обсягу доходів відповідного місцевого бюджету, що вра­ховуються при визначенні дотації вирівнювання (коштів, що передаються до дер­жавного бюджету), формується з надходжень загальнодержавних податків та збо­рів, закріплених за місцевими бюджетами згідно зі статтями 64 і 66 Бюджетного кодексу України.

Визначення прогнозного показника обсягу доходів по кожному місцевому бю­джету проводиться виходячи із показника індексу відносної податкоспроможності відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що обраховано на основі звіт­них даних про фактичні надходження відповідних податків, зборів до цього бюдже­ту за 1998-2003 роки та у цілому до місцевих бюджетів України (як співставлення розміру середніх за ці роки доходів кожного місцевого бюджету у розрахунку на од­ного мешканця із відповідним показником по місцевих бюджетах України).

Розрахунок видатків

Розрахункові показники обсягів видатків місцевих бюджетів визначені окремо для кожної галузі, виходячи із загальних ресурсів зведеного бюджету України і місцевих бюджетів та першочерговості соціальних видатків, на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригувальних коефіцієнтів до них у розрахунку на душу населення (державне управління, охорона здоров'я, культура і мистецтво, фізична культура і спорт, соціальні програми стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей); на дитину або учня — освіта; отримувача соціальних послуг — соціальний захист та соціальне за­безпечення (відповідно до норм, визначених у главі 15 Бюджетного кодексу).

Видатки на утримання органів управління (Vyi)

Розрахунковий обсяг видатків на утримання органів управління для бюджетів міст обласного значення (республіканського Автономної Республіки Крим) визнача­ється, виходячи із численність наявного населення відповідного міста, фінансового нормативу бюджетної забезпеченості та коригувального коефіцієнту, що має 16 зна­чень (залежно від численності населення) за формулою відповідно до пункту 15 по­станови від 5 вересня 2001р. №1195.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2001р. №1569 до цього пункту внесені наступні зміни: при обчисленні обсягу видатків бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення на утриман­ня органів управління та місцевого самоврядування врахована передача видатків на утримання фінансових органів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення з Державного бюджету до відповідних місцевих бюдже­тів та внесено відповідні зміни до Формули:

формулу H =V х K /N замінено формулою

т г J J ymi yu ym um т r J

H =(V х K +Vf )/N

ymi v yu ym jinum ' um

де Vfinum — розрахунковий показник обсягу видатків на утримання міських фі­нансових управлінь (відділів) міськвиконкомів міст республіканського Ав­тономної Республіки Крим та обласного значення, виходячи з відповідного показника, затвердженого у Державному бюджеті України на 2004 рік.

Видатки на охорону здоров'я

Розрахунковий обсяг видатків на охорону здоров'я визначається залежно від численності населення адміністративно-територіальної одиниці, фінансового нор­мативу бюджетної забезпеченості для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення і бюджетів районів, з урахуванням коригу­вальних коефіцієнтів за формулою відповідно до пункту 19 постанови.

Видатки на освіту

Розрахунковий показник обсягу видатків на освіту визначається залежно від загального обсягу ресурсів місцевих бюджетів на освіту, фінансового нормативу бю­джетної забезпеченості одного учня та кількості учнів різних типів загальноосвітніх навчальних закладів станом на 5 вересня року, що передував поточному бюджетно­му періоду, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів за формулою відповідно до пункту 24 постанови (обсяг видатків на дошкільну освіту визначається залежно від кількості дітей від 3 до 6 років станом на 1.01.2004 р., фінансового нормативу бю­джетної забезпеченості на 1 дитину з урахуванням коефіцієнту охоплення дітей до­шкільними закладами).

Видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення ( Vsi)

Розрахунковий обсяг видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення визначається виходячи з обсягів ресурсів бюджету на цю мету, фінансового норма­тиву бюджетної забезпеченості та контингенту отримувачів соціальних послуг окре­мо по кожному виду таких видатків.

Розрахунок прогнозного обсягу видатків бюджету міста Львова на соціальний захист та соціальне забезпечення (Vsi) визначено окремо по видатках на утримання територіальних центрів і відділень соціальної допомоги вдома (Vs3i) та видатках на виконання програм і здійснення заходів стосовно сімчї, жінок, молоді та дітей (Vs5i).

Видатки на культуру і мистецтво ( Vki)

Розрахунковий обсяг видатків на культуру і мистецтво для бюджетів міст об­ласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення визначається виходячи із чисельності наявного населення відповідного міста, фінансового норма­тиву бюджетної забезпеченості на одного жителя, що визначається як середній роз­мір загальних видатків відповідних місцевих бюджетів, затверджених відповідними радами на минулий бюджетний період на одного жителя, і корегується на прогноз­ний обсяг ресурсів бюджету, що спрямовується на зазначені програми у плановано­му бюджетному періоді.

Видатки на фізичну культуру та спорт ( V^)

Розрахунковий обсяг видатків на фізичну культуру і спорт для бюджетів міст обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення визначаєть­ся з урахуванням чисельності наявного населення адміністративно-територіальної одиниці та питомої ваги зазначених видатків бюджетів міст республіканського Ав­тономної Республіки Крим та обласного значення, районів у загальній сумі видат­ків на фізичну культуру і спорт бюджетів адміністративно-територіальних одиниць за даними зведення місцевих бюджетів, затверджених відповідними радами на бю­джетний період, що передує плановому.

Розрахунок нерозподіленого резерву коштів бюджету адміністративно-територіальної одиниці ( V)

Розрахунковий показник обсягу нерозподіленого резерву коштів бюджету адміністративно-територіальної одиниці визначається виходячи із обсягів видатків на утримання органів управління, охорони здоров'я, освіти, соціального захисту і соціального забезпечення, фізичну культуру і спорт, культуру і мистецтво на плано­ваний бюджетний період із застосуванням коефіцієнту, що визначає обсяг нерозпо­діленого резерву.

Інструкції з підготовки бюджетних запитів

Бюджетний запит — документ, підготовлений розпорядником бюджетних ко­штів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджет­них коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.

У бюджетних запитах головних розпорядників коштів місцевих бюджетів зазна­чається основна інформація, необхідна для складання пропозиції стосовно бюджету на відповідний рік, яка подається на розгляд місцевого фінансового органу. Скла­дання бюджетних запитів загалом починається з доведення місцевими фінансовими органами до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бю­джетних запитів, розроблених на основі типової форми визначеної міністерством фінансів України з урахуванням особливостей складання проектів місцевих бюдже­тів. Але до цього моменту на складання бюджетних запитів вже вплинуло багато інших чинників.

У цьому розділі розглядаються аспекти — рішення, процеси, методології, форми і обчислення — початкового етапу розробки бюджетних пропозицій до бюджету на наступний рік. Як правило, це досягається шляхом доведення місцевими фінансо­вими органами до головних розпорядників бюджетних коштів інструкцій з підго­товки бюджетних запитів, розроблених згідно з типовою формою, визначеною мі­ністерством фінансів, та з урахуванням особливостей складання проектів місцевих бюджетів.

У країнах з усталеними системами управління видатками бюджету аспекти систем складання бюджету частіше документуються у вигляді постійних директив, ніж щорічних інструкцій. Це може приймати форму довідників і посібників, правил складання та виконання місцевих бюджетів, оскільки закон про бюджет відповідної країни не завжди регулює деталі процесу складання бюджету.

Інструкції до бюджету мають на меті управління процесом складання відповід­ного місцевого бюджету. В унітарних системах державного управління, що існують у більшості країн Європи, складання місцевих бюджетів, як правило, починається одночасно з процесом складання державного бюджету. Розподіл надходжень і ви­датків між різними рівнями виконавчої влади є основним питанням обох процесів, але до складання місцевих бюджетів, зазвичай, є багато інших вимог.

Інструкції до бюджету дуже схожі на правила і план футбольного матчу. Ін­струкції разом з чинним законодавством встановлюють правила гри для всіх команд. Політика і напрямки програм визначають план гри органів місцевого самовряду­вання. Це забезпечує послідовність усього бюджетного процесу, включаючи вико­нання бюджету. Така послідовність є суттєвою для управління видатками бюджету. Бюджетні інструкції мають містити чіткі пояснення щодо інформації, яку повинен надавати кожен розпорядник бюджетних коштів.

Чітке визначення мети та очікуваних результатів дозволяє всім структурам ви­конавчої влади починати складання бюджету з однакових позицій.

Інструкції повинні мати вступну заяву, що окреслює конкретні цілі і, можливо, основні зміни чи особливі чинники, які впливають на складання бюджету в цьому році.

Міністерство фінансів України доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період.

Інструкції розпорядникам бюджетних коштів щодо напрямків політики і про­грам разом із встановленням граничних обсягів видатків формують межі, в яких здійснюється розробка бюджетних запитів.