У чому полягає важливе значення капітального бюджетування? : Місцеві фінанси : B-ko.com : Книги для студентів

У чому полягає важливе значення капітального бюджетування?

Капітальне бюджетування має надзвичайно важливе значення для матеріаль­ного забезпечення на майбутнє (через інвестиції) навіть в умовах фіскальних обме­жень, оскільки капітальне бюджетування сприяє тому, щоб:

• Створити середовище та забезпечити необхідні фізичні ресурси/рамки, в яких здійснюється програмна діяльність (у тому числі надання послуг іншим державним установам або громадянам):

— Вперше, у випадку введення нових видів діяльності

— Більш ефективно та оперативно, у випадку вже існуючих видів діяльності

• Закласти підвалини для залучення або підтримки процесу приватних інвести­цій та/або технологічних досліджень, створення нових робочих місць та інших видів діяльності, спрямованих на посилення регіональної та місцевої економіки

• Уникнути навіть вищих, ніж на даний момент видатків у майбутньому шля­хом придбання основних фондів зараз (або найближчим періодом), а не в майбутньому, коли їх вартість підвищиться, або коли вже буде втрачено сприятливі умови для придбання та ведення в експлуатацію.

Використання фондів на тривалі інвестиції є одним із засобів забезпечення ефективного майбутнього.

• На даний момент інвестиції необхідні для того, щоб компенсувати руйнуван­ня фізичної інфраструктури комунальної власності.

• Необхідність і надалі покладатися на існуючу неадекватну інфраструкту­ру вимагає великих витрат на технічне обслуговування та ремонт; ці кошти можна використати більш ефективно; зрештою така ситуація спонукає по­стійну неефективність.

• Ефективність використання бюджетних коштів стала заручником капіталь­них видатків.

• Міжнародний досвід свідчить, що здійснення видатків на розбудову осно­вних фондів у відповідності до стратегічних цілей та завдань державних установ, якщо це є складовою процесу капітального програмування, в пер­спективі прискорює економічне зростання та сприяє заощадженню суспіль­них ресурсів.

Капітальне бюджетування передбачає спочатку визначення пріоритетів, а вже потім придбання основних фондів, які є надто витратними, щоб їх придбати упро­довж одного року.

• За визначенням майже більшість основних фондів неможливо розбудувати упродовж одного року, а відтак і сплатити за них теж не можливо упродовж лише одного року.

• Розподіл фактичних видатків на основні фонди на кілька років:

• Зменшує вплив таких видатків на річний бюджет;

• Не зв'язує кошти, які не буде витрачено через рік;

• "Вчить" державну установу закладати видатки на цю діяльність у бюджет кожного року. Навіть після того, як цикл капітального бюджетування за­вершено, основні фонди потребують технічного обслуговування, (а відтак певних ресурсів), таким чином державна установа має бути готова виділяти певну суму поточних коштів для їх обов'язкового щорічного обслуговування та функціонування;

• За умови належного здійснення капітальне бюджетування пов'язано із за­гальним щорічним процесом бюджетування, таким чином загальні щорічні видатки на підтримку основних фондів можна також відстежувати в річних бюджетах.

Капітальне бюджетування, з одного боку, є складовою більшого бюджетного процесу, а з іншого, є самостійним процесом, який складається з:

• серії кроків, які слід здійснити для того, щоб забезпечити його успішність;

• річного циклу, якого слід дотримуватися, і який, власне, визначає види ді­яльності капітального бюджетування;

• стратегічних рамок функціонування (для забезпечення максимальної успіш­ності використання фондів);

• певної кількості контрольних вимог, яких слід дотримуватися для того, щоб забезпечити його утримання в рамках обов'язкових обмежень.

Капітальне бюджетування — це процес, який може і повинен відбуватися як на державному так і на місцевому рівнях.

• Існують основні фонди, які мають важливе значення для держави в цілому, а відтак мають включатися до державного бюджету

• Деякі основні фонди особливо важливі для місцевого рівня, а відтак їх слід включати до обласних, міських та районних бюджетів

• Водночас деякі регіональні, районні та міські основні фонди мають важливе значення для держави, оскільки вони репрезентують участь регіону, району та міста у важливих загальнодержавних програмах, та/або тому, що їх зусил­ля (наприклад, економічний розвиток) сприяють удосконаленню економіки в цілому. Такі основні фонди являють собою важливий та суттєвий зв'язок між державним та місцевими рівнями влади.

Основні фонди є важливим інструментом для досягнення стратегічних цілей та завдань державних установ та уряду.

• Досягнення стратегічних цілей та виконання завдань багатьох державних установ залежать від наявності основних фондів або фізичної інфраструкту­ри, в тому числі: шкіл, лікарень, доріг, дослідницьких лабораторій, основних комп'ютерних систем, офісних споруд і т. д.

• За відсутності основних фондів або інфраструктури:

— Неможливо досягти деяких/всіх стратегічних цілей;

— Неможливо настільки ефективно, як це потрібно, досягнути деяких/всіх стратегічних цілей;

— Вартість надання деяких/всіх послуг буде вища від прийнятної, через від­сутність продуктивності, яка забезпечується наявністю основних фондів або інфраструктури.

• Досягнення стратегічних цілей певними державними установами, яке вима­гає певних основних фондів у реальності сприяє появі такого оточення або інфраструктури, які потрібні для здійснення стратегічних видів діяльності. Тобто, результати діяльності однієї державної установи, яка відбувається із використанням основних фондів, становить базовий підхід, точку відліку для діяльності іншої державної установи.

Цикл капітального бюджетування

Капітальне бюджетування може і повинно відбуватися як на державному, так і на місцевому рівнях. Представлений цикл капітального бюджетування також може використовуватися в процесі капітального бюджетування як на державному, так і на місцевому рівнях.

Цикл капітального бюджетування не повинен відбуватися у вакуумі, він має бути складовою стратегічного методу вирішення державних, регіональних та місце­вих проблем, які можна вирішити, або зменшити їх масштаби завдяки наявності та використанню основних фондів.

Цикл капітального бюджетування складається з наступних фаз, кожна з яких, у свою чергу складається з кількох етапів:

• Фаза планування, під час якої організація або певний рівень виконавчої влади:

— проводить інвентаризацію споруд, інфраструктури та оцінку їх стану;

— визначає програми/проекти, які потребують основних фондів для того, щоб досягти цілей при виконанні завдань;

— оцінює кумулятивні потреби в основних фондах;

— розробляє плановий підхід для того, щоб їх отримати.

• Фаза бюджетування, під час якої здійснюється оцінка ресурсів, необхідних для отримання основних фондів, а також оцінка джерел фінансування:

— Підтримка з боку громади. На цьому етапі громадян інформують щодо пріоритетних потреб, та як їх задоволення вплине на бюджет. Громадяни мають можливість висловити своє ставлення до цих питань. Заручення такою підтримкою є досить тривалим процесом, який може розпочинати­ся з формування спільного дорадчого комітету.

— Етап остаточного бюджетування передбачає розробку і схвалення остаточ­ного капітального бюджету (на бюджетний рік) та програми капітальних вдосконалень (на наступні бюджетні роки), але лише після проведення громадських слухань та використання громадянами інших можливостей для висловлення своїх побажань.

• Фаза придбання, під час якої надаються ресурси та отримуються основні фонди.

• Фаза управління користуванням, під час якої здійснюється моніторинг, оцін­ка та технічне забезпечення основних фондів, які використовуються.

Кожна з цих фаз відіграє важливу роль у циклі капітального бюджетування, а відтак у процесі забезпечення основними фондами, та гарантує їх належну експлу­атацію. Далі подається більш детальний розгляд етапів кожної з наведених вище

планування

Планування — це перший дуже важливий етап у циклі капітального бюджету- вання, який має важливе значення для визначення остаточної ефективності та ви­користання основних фондів. Процес планування чітко визначає та обґрунтовує потребу в основних фондах, а відтак становить серцевину процесу капітального бю- джетування. Крім того, цей перший етап пов'язує стратегічний процес планування для плану капітальних вдосконалень (в якому визначаються цілі та завдання) та ба­ланс циклу капітального бюджетування (під час, якого визначаються основні фонди необхідні для досягнення багатьох із визначених цілей та завдань).

Основне правило капітального бюджетування полягає в тому, що необхідність капітальних фондів обґрунтовується в процесі стратегічного планування (у резуль­таті якого розробляється план капітальних вдосконалень, що базується на побажан­нях громадян). Проекти капітальних видатків не слід розпочинати без доведення обов'язкової в них необхідності та обґрунтування потреби. Завдання ліквідації ни­нішньої розбіжності між рівнем надходжень та поточних потреб має надзвичайно важливе значення, щоб дозволити витрати на ті основні фонди, які не мають вирі­шального значення для задоволення основних потреб територіальної громади.

складовими етапами фази планування є:

А) Базова оцінка та опис потреби

Пошуки коштів для придбання основних фондів слід розпочинати лише тоді, коли посадові особи місцевого рівня у співпраці з місцевою громадою вже розро­били стратегічний план з конкретними цілями та потребами. Це зумовлено тим, що придбання основних фондів без узгодження із стратегічним підходом та планом до розв'язання більш масштабної проблеми може не зменшити чи усунути осно­вну причину проблеми, а призвести лише до часткового вирішення проблеми або ж може не вирішити проблему упродовж ефективного терміну функціонування осно­вного фонду.

Для того, щоб обґрунтувати потребу в основних фондах, керівники галузевих відділів та управлінь мають описати "базові" умови, які існують в області реалізації конкретної функції/програми на час, коли необхідні ці фонди, тобто, вони мають описати та оцінити розрив між поточними потужностями існуючих фондів та ба­жаним або фактично необхідним рівнем потужності. Таке обґрунтування має міс­тити як словесний опис умов реалізації поточної програми, так і деякий кількісний аналіз, який описує базову потребу. Також необхідно описати, чому поточні базові умови унеможливлюють виконання конкретної задачі чи мети.

Такий аналіз має бути повністю об'єктивним, і має чітко описувати, що потрібно і чому це необхідно, і яку користь це принесе територіальній громаді. По можливос­ті, аналіз має кількісно довести необхідність основних фондів та їх корисність для громади і/або призвести до зменшення витрат та підвищення ефективності надання послуг. Також необхідно розглянути соціальні та економічні витрати у разі ненадан- ня фондів. Аналіз має також описувати фінансові втрати або негативні наслідки для економіки чи суспільства у випадку збереження існуючого стану речей.

Пошук ресурсів для придбання основних фондів просто через те, що існує така можливість, є недостатнім обґрунтуванням. До того ж, поки базовий аналіз (аналі­тична оцінка) не виявить необхідність у основних фондах для задоволення потреб і можливості їх придбання, не слід приймати рішення щодо пошуку даних ресурсів.

Існує низка прийнятних результатів об'єктивного аналізу описаного вище, і тому аналіз може виявити, що:

• не існує потреби у основних фондах;

• основні фонди необхідні, але немає можливості обґрунтувати потребу в них, тому що це дуже дорого, не існує необхідної технології, не буде надано річних операційних фондів та фондів на утримання, або з інших причин;

• основні фонди необхідні і можна обґрунтувати їх придбання, але не таким чином, як це спочатку передбачалося, або не у той час, який передбачений за планом, або не так як для найбільш пріоритетної потреби.

Можна навести деякі приклади.

Скажімо, посадові особи міністерства та обласного управління освіти дослідили якість та сутність початкової освіти у сільській місцевості та визначили, що вона не відповідає стратегічній меті держави щодо забезпечення достатнього доступу до якісної освіти для всіх дітей.

• Щоб визначити, чи така думка відповідає дійсності, офіційні особи повинні зібрати конкретну інформацію щодо кількості дітей, які отримують почат­кову освіту на даний час, з'ясувати кількість/перелік/потужність/розмі­щення існуючих закладів освіти початкової школи (стосовно або всієї кра­їни, або конкретних регіонів), очікувану кількість дітей, яких приймуть на навчання протягом наступних п'яти років, кількість/перелік/потужність/ розміщення закладів освіти, необхідних для забезпечення освітою цього населення.

• Посадові особи мають порівняти існуючі потужності закладів освіти почат­кової школи із передбачуваними потребами. У ході такого порівняння ке­рівники мають оцінити витрати на звичайне утримання існуючого забезпе­чення та наявних закладів освіти та втрати від збереження існуючої ситуації взагалі без змін. Нарешті, вони мають сформувати перелік основних фондів, необхідних для забезпечення очікуваного попиту. На основі такого аналізу, необхідно визначити, чи існує потреба розширення закладів освіти, і якщо так, то визначити, які заклади освіти потрібні, де їх необхідно розмістити, та як ефективніше організувати підвіз дітей.

У процесі аналізу необхідно отримати відповіді на наступні запитання:

□ Яка загальна кількість учнів та вчителів у кожному класі та в кожній школі на території району?

□ Яка середня наповнюваність класів і класів-комплектів?

□ Яка загальна кількість шкіл та класних кімнат на даний час?

□ Якими є витрати існуючої мережі бюджетних організацій?

□ Які прогнози у зміні загальної кількості населення на наступні 5 років, осо­бливо дітей шкільного віку?

□ Якою є щільність населення та тенденції змін?

□ Яким буде вплив прогнозованих змін?

□ Які є плани щодо існуючої мережі (будівництво, закриття шкіл)?

Б) Функціональні вимоги

Якщо існує обґрунтування потреби в основних фондах відповідно до вимог об'єктивного аналізу, і якщо прийняте рішення (органами управління) щодо при­дбання основних фондів, необхідно провести низку додаткових аналітичних етапів. Ці етапи передбачають створення набору кількісних показників очікуваних резуль­татів використання наданих фондів. Тобто, необхідно точно визначити, чого можна досягти за допомогою даних основних фондів.

Для того, щоб створити основу для визначення даних вимог, необхідно зробити наступні кроки:

□ описати функцію/програму, в межах якої передбачається придбання осно­вних фондів;

□ визначити задачу та мету, для сприяння реалізації якої будуть використову­ватись дані основні фонди;

□ розглянути/обговорити, чого саме передбачається досягти за допомогою да­них основних фондів;

□ вказати, які нові функції можна буде виконувати (чи покращити існуючі функції) завдяки придбаним основним фондам.

Функціональні вимоги щодо основних фондів мають бути визначені у вигля­ді загальних можливостей, а не лише специфічних для конкретної ситуації. Процес відбору найприйнятнішої форми (виду) основних фондів ми розглянемо нижче, на етапі В, на даному ж етапі — етапі Б — ми визначимо і виберемо загальні функціо­нальні вимоги.

Виходячи з прикладу щодо закладів початкової освіти, прикладом функціо­нальних вимог є:

□ визначивши, що існуючої потужності закладів початкової освіти у районі не­достатньо для забезпечення поточних потреб, що існуюча мережа потребує значних капіталовкладень, і що зростаюча кількість учнів початкової школи у наступному періоді створюватиме попит на розширення мережі, якої зараз не існує, офіційні особи мають визначити функціональні можливості, яких вони прагнуть надати.

□ У даному прикладі опис функціональних можливостей має базуватися що­найменше на двох факторах. По-перше, він має базуватися на раніше роз­робленому наборі задач та цілей, що має досягти початкова школа для дітей. По-друге, він має базуватися на розриві між рівнем послуг, описаним під час базової оцінки, та рівнем послуг, який передбачено стратегічними задачами та цілями.

На питання функціонального аналізу можна відповісти шляхом вивчення та пе­ревірки:

□ цілей та завдань навчальної програми;

□ стандартів (державного компоненту), яким має слідувати програма;

□ існуючої та вже запланованої потужності шкіл;

□ розриву, який може існувати між бажаними цілями і стандартами та існую­чими і запланованими потужностями.

В) Вибір найкращих фондів

Ймовірно, що об'єктивний аналіз, проведений з метою підтримки (перевірки) базової оцінки, виявить, що більш ніж один вид основних фондів може задовольни­ти визначену потребу. В такій ситуації офіційні особи мають здійснити подальший аналіз для того, щоб прийняти найкраще рішення. Це рішення має базуватися на трьох факторах:

1. Наявність фондів.

2. Доступність фондів.

3. Витрати/вигоди окремих фондів.

Наявність фондів означає, що основні фонди, які бажають отримати головні розпорядники, представлені на ринку і тому їх можна використати для вирішення визначених (-ої) проблем (-и). Фонди можуть бути представлені у різних формах, і їх можна отримати з різних джерел/від різних поставщиків. Проте, просто той факт, що дані фонди наявні на ринку ще не є достатньою причиною для того, щоб придба­ти їх і/або застосовувати їх до вирішення проблем — як було вказано вище, їх можна придбати, якщо вони допоможуть у виконанні задач та цілей, і/або якщо вони при­ведуть до кращого використання наявних ресурсів.

Головні розпорядники мають оцінити наявні фонди кожної з форм або кожного з джерел, і повинні намагатися визначити правомірність їх використання для вирі­шення існуючої проблеми.

Головні розпорядники мають визначити повне чи часткове вирішення пробле­ми забезпечить кожна з альтернатив, створить більші потужності, ніж це необхідно (на основі Базової оцінки чи Функціональних вимог), чи разом із вирішенням однієї проблеми призведе до виникнення нових проблем чи спричинить більші витрати.

Доступність фондів означає, що придбання основних фондів можливе в межах бюджетних призначень. Це також означає, що можна отримати один або більше аль­тернативних фондів чи поставників у межах бюджетних призначень. Якщо бюджет не дозволяє придбати основний фонд одразу і повністю, посадові особи мають ви­значити, чи можна його придбати поступово. Необхідно провести ретельну оцінку потенційних джерел фінансування.

Посадові особи також розробляють оцінки майбутніх річних операційних ви­трат та витрат на утримання основного фонду (чи різних його альтернатив). Осно­вний фонд може бути доступним по ціні, але операційні витрати та витрати на його утримання у майбутньому можуть бути більшими, ніж відповідна частина місцевого бюджету.

Витрати/вигоди основних фондів означають, що необхідно порівняти витрати та вигоди використання кожної з альтернатив. За відсутності особливих умов, слід ви­бирати ту альтернативу, яка має найнижчу ціну, найнижчі витрати на утримання та найбільшу потужність щодо надання послуг і сприяння реалізації програмних цілей.

Стосовно закладів початкової освіти прикладом функціональних вимог є:

• Посадові особи здійснили огляд існуючої мережі закладів початкової школи і виявили, що кількість установ А потрібна тепер, а кількість Б — буде необ­хідна у наступні п'ять років для забезпечення доступу до якісної освіти на тому рівні, який визначений відповідними задачами та цілями.

• Зроблений огляд виявив, що деяка кількість В серед наявної мережі не відпо­відає необхідним вимогам.

• Посадові особи проводять оцінку В кількості закладів освіти, і визначають, що із загальної кількості В закладів, кількість Г можна модернізувати до рів­ня, достатнього для того, щоб відповідати стандартам, але модернізація Д кількості закладів коштуватиме дорожче, ніж заміна їх на нові.

• Посадові особи проводять оцінку будівель, що знаходяться по сусідству з Д кількістю закладів, щоб визначити, чи можна існуючі споруди адаптувати для цілей початкової школи, і якщо так, то в цілому визначають, якими мо­жуть бути витрати.

• Нарешті, після визначення загальної потреби у закладах навчання, і відніман­ня кількості наявних у даний момент закладів, які дозволяють виконувати

відповідні задачі та цілі, посадові особи матимуть планову кількість додатко­вих закладів, які можуть знадобитися. Потім офіційні особи визначають, яку частину запланованої кількості можна отримати шляхом перепланування/ трансформації, а яку необхідно придбати.

• Необхідно оцінити загальну кількість коштів по оптимізації існуючої мережі для того, щоб визначити чи знаходиться ця сума у межах бю­джетних асигнувань. Якщо оцінена сума перевищує очікувані бюджетні асигнування, необхідно сформувати пріоритетний порядок або схему, відповідно до якого/ої реорганізація існуючої мережі буде передбачена у бюджеті

• До того ж, у місцевостях, де недоцільно з точки зору бюджету створювати за­клади для занадто малої кількості учнів, посадові особи мають оцінити інші альтернативи, такі як оренда приміщень, поєднання засобів навчання для по­чаткової школи з іншими засобами, створення регіональних центрів замість закладів у сільській місцевості, підвезення учнів, тощо.

Лише після проведення попередніх видів аналізу, офіційні особи можуть скла­дати план капіталовкладень і вносити витрати на придбання до бюджетного проце­су. При цьому, необхідно проаналізувати коло інформації, щоб отримати відповідь на наступні запитання:

• Які саме кошти потрібні та у якій формі?

• Чи є в наявності фонди (або постачальники цих фондів) на даній території або чи можна їх отримати швидко?

• Якщо фонди можна отримати з більш ніж одного джерела, то має бути оціне­на їх якість, відносні переваги та недоліки?

• Чи придбання цих фондів повністю задовольнить визначену потребу? Якщо ні, то які необхідні додаткові кроки або фонди?

• Чи можна отримати необхідні фонди в межах бюджетних призначень?

• Якими є витрати на утримання цих фондів, і чи можуть ці витрати не вихо­дити за межі відомих бюджетних призначень?

• Якими є надходження та витрати кожного альтернативного фонду.

складання бюджету (бюджетування)

Взагалі, фаза складання бюджету у процесі загального капітального бюджету- вання повинна бути керованою та здійснюватися керівниками обласного, районного та міського фінансового управління спільно з управлінням економіки згідно з тими самими процедурами, що і фаза складання бюджету для здійснення будь-якого ін­шого виду діяльності. Тобто, якщо було прийнято рішення щодо придбання осно­вних фондів, їх придбання необхідно обґрунтувати та скласти запит відповідно до встановлених бюджетних процедур.

Проте, існує декілька факторів щодо придбання основних фондів, які необхідно розглянути в ході бюджетного процесу. Їх перелік було надано вище, проте ми по­вторимо їх тут для того, щоб ще раз звернути на них увагу.

• Основні фонди мають бути заплановані і придбані лише якщо це узгоджу­ється із задачами та цілями державної установи/органу влади, і сприятиме виконанню цих цілей та задач.

• По можливості керівництво обласного, районного та міського рівня пови­нно забезпечувати два бюджети, капітальний бюджет та поточний бюджет. Це має надзвичайно важливе значення з точки зору ефективного фіскально­го менеджменту, крім того, розподіл видатків на поточні та капітальні збіль­шує прозорість, оскільки це дає можливість громадянам розрізняти: скільки коштів витрачається на придбання основних фондів, і скільки — на впрова­дження програм з надання громадських послуг.

• Якщо основні фонди можна отримати і/або повністю сплатити за них протя­гом одного року, річного бюджету має вистачити для того, щоб забезпечити достатню кількість грошей.

• Якщо основні фонди можна отримати і/або повністю сплатити їх вартість протягом двох або більше років, тоді необхідно або знати наперед, що у бю­джетах цих років буде достатньо коштів, або необхідні кошти мають бути "за­броньовані" ("зарезервовані") для придбання основних фондів, і тому їх не можна буде використовувати для інших потреб.

• У ході складання бюджету для придбання основних фондів вкрай важливо оцінити річні операційні витрати та витрати на утримання даних основних фондів. Ці витрати мають бути внесені до кожного з бюджетів наступних років.

придбання

Як було виявлено під час фази планування, фаза придбання включає низку по­слідовних кроків після того, як бюджет, в якому передбачені кошти на придбання основних фондів, набрав чинності.

Фаза придбання, під час якої надаються ресурси та отримуються основні фон­ди, та фаза управління користуванням, під час якої здійснюється моніторинг осно­вними фондами, що перебувають у користуванні, будуть розглянуті в наступному модулі навчального курсу.

підготовка проекту рішення про місцевий бюджет та пояснювальної записки

Проект рішення про місцевий бюджет перед його розглядом на сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради схвалюється Радою міністрів Автономної республіки Крим, місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом відповідної ради.5

Разом з ним необхідно подавати:

• пояснювальну записку до проекту рішення, яка повинна містити:

а) інформацію про соціально-економічний стан відповідної адміністративно- територіальної одиниці і прогноз її розвитку на наступний бюджетний пе­ріод, які покладено в основу проекту місцевого бюджету;

б) оцінку надходжень доходів з урахуванням втрат доходів у результаті на­даних відповідною радою податкових пільг;

в) пояснення до основних положень проекту рішення про місцевий бюджет, включаючи аналіз пропонованих обсягів видатків щодо функцій та про­грам. Обґрунтування включають бюджетні показники за попередній, по­точний, наступний бюджетні періоди в розрізі класифікації видатків бю­джету;

г) обґрунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин (для район­них, міських з районним поділом, міських, що об'єднують бюджети села, селища, міста районного значення) та надання субвенцій на виконання інвестиційних проектів (для бюджету Автономної Республіки Крим, бю­джетів міст Києва та Севастополя, обласних бюджетів); ґ) інформацію щодо погашення боргу Автономної Республіки Крим та орга­нів місцевого самоврядування, обсягів та умов запозичень;

• прогноз показників відповідного бюджету за основними видами доходів, ви­датків та фінансування на наступні три бюджетні періоди;

• проект показників зведеного бюджету району, міста з районним поділом, міста, що об'єднує бюджети села, селища, міста обласного значення;

• показники видатків, необхідні на наступні бюджетні періоди для завершення проектів, що враховані в бюджеті, за умови, якщо реалізація проекту триває більше одного бюджетного періоду;

• перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний період та на на­ступні три бюджетні періоди;

• інформацію про хід виконання відповідного бюджету у поточному бюджет­ному періоді;

• пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту відповід­ного бюджету (подаються до бюджетної комісії відповідної ради);

• інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Рада міністрів Автономної Рес­публіки Крим, місцева державна адміністрація чи виконавчий орган відпо­відної ради.

Рішенням про місцевий бюджет визначаються:

• загальна сума доходів і видатків (з розподілом на загальний та спеціальний фонди), а також з розподілом видатків на поточні і капітальні;

• граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) місцевого бюджету в наступ­ному бюджетному періоді і боргу Автономної Республіки Крим чи органів місцевого самоврядування на кінець наступного бюджетного періоду;

• повноваження щодо надання гарантій Автономної Республіки Крим та орга­нів місцевого самоврядування, а також розміри цих гарантій з урахуванням положень статті 17 Кодексу;

• бюджетні призначення головним розпорядникам коштів за бюджетною кла­сифікацією;

• доходи бюджету за бюджетною класифікацією;

• бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів;

• додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу рішенням про місцевий бюджет

визначаються також головні розпорядники коштів місцевих бюджетів із дотриман­ням умов, визначених пунктами 2 і 3 частини першої зазначеної статті, а саме:

— за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом Автономної Рес­публіки Крим, — уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що за­безпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради

міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; — за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюдже­тами, — керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністра­цій, виконавчих органів рад. Перелік захищених статей місцевого бюджету визначається відповідно до пере­ліку визначеного законом про Державний бюджет. Захищеними статтями видатків бюджету визнаються статті видатків, обсяг яких не може змінюватися при прове­денні скорочення затверджених бюджетних призначень.