5.5. Методи планування видаткової частини місцевих бюджетів : Місцеві фінанси : B-ko.com : Книги для студентів

5.5. Методи планування видаткової частини місцевих бюджетів

При плануванні видатків та доходів місцевих бюджетів у сучасній економічній науці можуть бути застосовані такі методи:

1. Програмно-цільовий метод. Суть методу полягає в у плануванні бюджету органу місцевого самоврядування на основі розробки, аналізу, впроваджен­ня програм розподілу фінансових ресурсів (бюджетних програм). Бюджетна програма — це систематизований перелік заходів. Які направлені на досяг­нення загальної мети у відповідності із поставленими завданнями, виконан­ня яких передбачає здійснення фінансування із місцевого чи Державного бюджету.

2. Метод "Коріння трави". В цьому випадку складається прогноз методом збо­ру вхідних даних безпосередньо у рядових працівників, які знаходяться на

найнижчому рівні ієрархічної структури, тобто у тих, які пов'язані з об'єктом прогнозування.

3. Метод "Дослідження об'єкту". Заключається в зборі даних різноманітними методами (опитування, інтерв'ю і т.п.) для перевірки гіпотези про величи­ну надходжень для проведення передбачених фінансувань із місцевих бюд­жетів. Цей метод використовують при довгостроковому прогнозуванні вели­чини фінансування завдань із місцевого бюджету (більше 5 років).

4. Метод "групова згода". Прогноз має за основу прямий та відкритий обмін думками на загальних зборах. Основною ідеєю цього методу є те, що групо­ве обговорення можливих варіантів прогнозних показників призводить до вибору оптимального з багатьох запропонованих та розрахованих за допомо­гою різних методів та методик.

5. Метод "історична аналогія". Пов'язаний з аналізом життєвого циклу подібно­го податку, який забезпечує фінансування відповідних видатків з місцевих бю­джетів. Як правило, використовується при введенні нового виду податку.

6. Метод "Дельфі". Полягає в тому, що група експертів відповідає на питання про форми та межі фінансування на певні види видатків з місцевого бюд­жету. Керівник груп компілює результати досліджень даної групи та фор­мулює нове питання, яке є новим завданням для цієї групи експертів. Так нівелюється вплив особистностних факторів на межі фінансування певного виду видатків із місцевого бюджету.

7. Аналіз часових рядів. Грунтується на ідеї, що попередню історію стосовно фінансування видатків місцевих бюджетів можна використовувати для про­гнозування. При прогнозуванні податкових надходжень цей метод може бу­ти використаний лише при незмінюваних ставках та базі оподаткування.

8. Регресійний аналіз часових трендів. Встановлює пряму залежність між по­датковими надходженнями та часом. Це найбільш точний статистичний ме­тод аналізу та прогнозування.

9. Метод БоксаД женккінса. Пов'язує клас статистичних моделей з даними та пристосовує таку нову модель до часового ряду, використовуючи байєсово апостеріорний розподіл.

10. Каузальні методи. Грунтуються на виокремленні основних та опосередкова­них факторів, які впливають на об'єкт прогнозування.

11. Економетричні моделі. Описують певний вид фінансування певного сектора економіки з місцевого бюджету за допомогою системи незалежних рівнянь.

12. Макроекономічні моделі. Дають можливість визначити вплив як внутріш­ніх, так і зовнішніх чинників на фінансування певних видів повноважень місцевими бюджетами.