У більшості країн процедура внесення змін до бюджету на рівні місцевих орга­нів влади, як правило, затверджуються : : Місцеві фінанси : B-ko.com : Книги для студентів

У більшості країн процедура внесення змін до бюджету на рівні місцевих орга­нів влади, як правило, затверджуються :

— трансферти між статтями/видами діяльності

— або між статтями і програмами/організаціями

— також затверджуються для політичних і неполітичних цілей.

Наприклад, відбуваються непередбачені події — виникає потреба переведення

коштів з резервів на зарплату. Трансферти з спеціального водного фонду (власні кошти або кошти підприємств, які можна використати на розрахунки за міські по­слуги з водопостачання) до загального фонду можуть відображати зміну в політиці, томуі на такі ситуації потрібні процедури реагування. Більшість місцевих органів влади розрізняють різні види трансфертів і відповідні ступені складності їх затвер­дження.

Як правило, трансферти з політичними цілями значно обмежені законами або місцевими статутами. Наприклад, зусилля розпорядників спрямовані на те, щоб здійснювати трансферти між фондами (з загального до спеціального чи навпаки) або перепрограмування коштів між організаціями чи функціями або забороняються, або перебувають під жорстким контролем, скажімо, вимагають затвердження радою. Наприклад, перевитрати рахунку заробітної плати мають автоматично покривати­ся профіцитом з рахунку капіталовкладень. І навпаки, трансферти між меншими об'єктами фінансування дозволені без численних затверджень, наприклад, перевит­рати на відрядження покриваються профіцитом з рахунку постачання.

Для трансфертів між статтями бюджету мають застосовуватися стандартні фор­ми, які забезпечать контроль з боку бюджетного управління.

Наприкінці бюджетного циклу бюджетне управління має отримати затверджен­ня від ради на "чистку бухгалтерських книг", здійснюючи трансферти з профіцит- них рахунків на дефіцитні.

Контроль видатків на оплату праці за посадами

Контроль видатків у цій сфері дуже важливий, оскільки витрати на персонал становлять до 80% витрат місцевих органів влади в більшості громад. Значення цьо­го контролю залежить від того, чи має місцевий орган влади повноваження щодо персоналу. Якщо місцеві органи влади мають повноваження щодо персоналу, важ­ливо, щоб бюджетне управління могло контролювати рішення щодо прийняття на роботу нових працівників, заповнення вакантних посад і перегляд наявних посад.

Основні причини необхідності контролю видатків на оплату праці:

— запобігання проявам корупції, таким як приховування сум заробітної плати або виплата зарплати неіснуючим працівникам. Бюджетне управління має забезпечити існування тісного зв'язку між системою обліку, штатним розпи­сом і функцією казначейства із забезпечення оплати праці;

— використання коштів на персонал як потенційне джерело резервів, напри­клад, утримання повноваження працевлаштування економить кошти, які можна перемістити протягом року на інші цілі;

— намагання поєднати персонал з фактичним виконанням завдань і досягнен­ням результатів послуг. Це залежить від реформування державної служби, яке сприяє розвитку зв'язків між персоналом і робочим навантаженням.

Система контролю посад у більшості країн забезпечує кожному постійному пра­цівникові затверджену і фінансовану посаду, рівень оплати якої визначено рішен­ням ради.

Етапи контролю посад:

• встановлення реєстру посад і виплат: назви посад, опис функцій, кваліфіка­ційні вимоги, рівень оплати праці;

• бюджетування на основі посади й плану виплат: кошторис зарплат на основі плану посад для кожного розпорядника;

• зміни до плану виплат і посад: процес розгляду й затвердження основних рішень, наприклад, скасування посад, заповнення посад з нижчою оплатою, ніж закладено в бюджет, перерозподіл посад.

Зміни до бюджету/затримка коштів

Фінансовий контроль виконується законодавчим органом також. Це може означа­ти здійснення контролю й подання звітності щодо бюджетного процесу до відповідних регіональних або національних парламентських комітетів у випадку з місцевими орга­нами влади. Вище в пункті 4 зазначено умови внесення змін до бюджету розпорядни­ком коштів. У випадку внесення змін/затримки коштів контроль здійснюється парла­ментом або відповідними місцевими органами з метою уточнення бюджетів відповідно із зміною економічних або політичних обставин.З Додаткові запити протягом року мо­жуть затверджуватися як зміни до бюджету місцевими радами (законодавчими/ пред­ставницькими органами). Законодавчі/представницькі органи можуть в одностороннь­ому порядку змінювати пріоритети фінансування і уточнювати надходження.

Зміни вносяться у випадках, коли значна зміна в бюджеті вимагає формального візування і публічного розгляду, відповідно від рівня юрисдикції. Якщо закони об­межують внесення змін до бюджету, розпорядники отримують стимул переміщува­ти кошти шляхом трансфертів.

Механізм скасування дозволяє бюджетним управлінням забирати назад бюд­жетні повноваження або обмежувати (урізати) кошториси. Повноваження скасу­вання у деяких країнах обмежені конкретною відсотковою часткою призначення (наприклад, 5% у шести штатах США). Такого ж підхіду дотримується багато міст, де надаються широкі повноваження щодо скасування з метою збалансування бюд­жету, забираючи до 5% затверджених призначень. У табл. 14 подано зразки методів і заходів, які застосовуються для зменшення видатків.

Таблиця 5

Методи зменшення видатків

Метод

Заходи

Урізання, скасування видатків (скорочення фінансування всередині року)

Загальне відсоткове скорочення всіх видів діяльності

Галузеві урізання

Скорочення видатків у конкретних галузях

Захист проектів, які дають швидкі результати

Скорочення ресурсів, підтримка проектів з коротким строком "дозрівання" і швидкою віддачею

Скорочення видатків на персонал

Скорочення адміністративних посад; незапо­внення наявних вакансій

Квартальні цілі управління коштами; касові ліміти (Велика Британія)

Видача квартальних розписів у межах про­гнозних лімітів наявних ресурсів (тимчасові обмеження видатків)

Моніторинг бюджетних резервів

Бюджетні резерви є суттєвим елементом стратегії контролю місцевих органів влади. Місцеві органи влади користуються, в основному, резервами двох типів:

По-перше, вони неформально накопичують кошти з невикористаних залишків на рахунках. Наприклад, вакантні посади можуть не заповнюватися; на місце вищих керівників, які виходять на пенсію, можуть нікого не брати. У США місцеві рахунки на снігоочищення є джерелом неформального резерву, залежно від суворості зими трансферт або іде на цей рахунок, або йде з нього.

По-друге, "сюрпризи" місцевої економіки вимагають від місцевих органів влади в багатьох країнах встановлювати стабілізаційні фонди ( так звані "фонди на чорний день"), щоб захиститися від скорочення фінансування всередині року (внесення змін у бюджет або скасування видатків). Місцевим органам влади необхідно ство­рювати резерви на випадок непередбачених подій, таких як::

— зволікання в отриманні фіскальних трансфертів,

— потреба в заміні обладнання,

— нерівномірні податкові надходження

— задоволення потреб агентств, які займаються оцінкою облігацій, для вста­новлення резервних фондів і зменшення вартості позик та ін..

Резерви місцеві органи влади, як правило, відкладають конкретні відсоткові ча­стки доходів або загального фонду. Резервний рахунок може

— відділятися або не відділятися від загального фонду бюджету;

— резервні фонди можуть бути відділенні або відкладені;

— місцеві органи влади можуть відкладати більші залишки на рахунку загаль­ного фонду, щоб досягти тієї ж цілі економічної стабілізації.

Місцеві органи влади мають розробити політику створення і використання ре­зервних рахунків. Використання коштів з такого резервного рахунку має санкціону­ватися рішеннями ради і мати жорсткі вимоги щодо звітності, щоб запобігти зло­вживанням і забезпечити прозорість.

Моніторинг прогресу у виконанні завдань

Протягом фіскального року в більшості розвинутих країн світу центральні бюджетні органи і розпорядники бюджетних коштів несуть спільну відповідаль­ність за видатки і фактичні результати послуг і проектів. Ці обидві установи виконують бюджетні (наприклад, контроль видатків) і адміністративні завдан­ня (наприклад, розгляд і аналіз бюджетних відхилень). Бюджетні управління в більшості країн відповідають за кінцеве зведення рахунків і звітів про виконан­ня, а розпорядники відповідають за зіставлення звітів фінансового й фактичного виконання. На основі цих звітів розпорядники намагаються уникнути недостачі доходів і поспіху через зобов'язання за видатками ( це завдання менеджерів, які відповідають за видатки). У багатьох країнах спеціалістам з бюджетних питань не вистачає повноважень і ресурсів для здійснення аналізу і складання звітності, а також швидкого реагування з метою забезпечення належного фінансування по­слуг і проектів.

Статистичні дані про результати роботи мають збиратися і оцінюватися. Ба­жання досягти цілей діяльності в межах встановлених бюджетних лімітів повинне бути постійним з боку розпорядників і виконавчих органів. Бюджетне управління має перебувати в тісному контакті з керівниками управлінь, щоб обговорювати про­блеми й досягнення цілей.

Для досягнення встановлених рівнів і цілей, система моніторингу передбачає визначення стандарів-норм і процедур для відстеження прогресу. Стандарти й ме­тоди звітності технічно перевищують можливості багатьох країн, що розвиваються. Або ж суми визначено, але не використано для перерозподілу видатків — і помил­ки виконання перенесені на наступний фіскальний рік. Країни з перехідною еко­номікою, навпаки, мають надзвичайні технічні можливості завдяки підтримці сис­теми нормативів. Завдання полягає в тому, щоб поєднати норми технічних послуг з

Таблиця 15

Зразок проекту надання послуг пожежною частиною

квартальний звіт (третій квартал)

Назва проекту: Надання послуг пожежною частиною

Установа-виконавець: Пожежна частина

Тривалість проекту: 1 липня 1994 року - ЗО липня 1995 року

Загальна вартість: 430 800 грн

Джерело фінансування: 430 800 грн - розподіл надходжень

МЕТА

Поліпшити якість надання послуг з метою підвищення рівня пожежної безпеки в житловій ОПИС

Установлення 30 додаткових посад пожежників. Збільшення штату в існуючих пожежних установах передбачає, що вони досягнуть рекомендованого рівня і поліпшать рівень надання послуг громаді.

ПОКАЗНИКИ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ

Здійснено Здійснено %

Пропонується

Кількість пожежників 30 15 50

ФІНАНСОВІ ДАНІ

БЮДЖЕТ

 

Всього

1-Й KB.

2-й кв.

3-й кв.

4-й кв.

 

видатків

 

 

 

 

Персонал

387 720

180 936

60 342

77 544

48 465

Постачання

8 616

2 154

2 154

0

0

за угодами

 

 

 

 

 

Постійні

34 464

32 310

12 924

8 616

5 385

бюджетом і фінансами з метою моніторингу прогресу не лише фізичних результатів, а й послуг, економічної ефективності й економічності проектів.

Інформація, що отримується, допоможе краще оцінити результати виконання завдань.

У табл. 15 показано зразок того, як квартальний звіт може ілюструвати зв'язок стратегії планування з бюджетом. Табл. 16 — це зразок форми моніторингу та звіт­ності по бюджету на основі показників результативності. Така форма широко засто­совується для моніторингу виконання бюджету в країнах Заходу.

Таблиця 16

Форма звітності по бюджету на основі показників результативності

 

чд я в

©

4

5 и

= &

.5 се ч я

Щ =

о В S

се

н

5Я <U * і

sw

Л се §

£ SI

щ щ

* §

ч s

о а

Д flj

И &

о VO се

о

о =

£

'ІІ 5Я

я =

о а

и * лея

! § *

S «І в «

'її м

о =

.із & & £ 5Я ft Я »

ІР

її * о §

В £ =

я =

а *

• Я се & я

я І

я я

ч са

£ «

^ Я =

а о я о Іу є

* S

о са

, се и .S •S са

S 0 'із

"са

о &

о

ч

»

се =

о &

о X о

 

Бюджетне управління також має знати про прогрес бюджету порівняно з квар­тальним планом. У табл. 17 показано зразок форми для такий цілей.

Розпорядники бюджетних коштів у західних країнах регулярно здійснюють ана­ліз відхилень між бюджетними показниками і фактичними видатками. Регулярне використання звітів про відхилення може допомогти виявити проблеми, пов'язані з нестачею надходжень і перевитратами, у випадку, якщо існуючі тенденції будуть збережені. Аналіз відхилень має зіставляти та зваряти результати протягом року; порівнюються також результати різних років, щоб бюджетне управління мало ви­черпну інформацію про більш тривалі тенденції.

Таблиця 17

Звіт про видатки порівняно з квартальним планом

Звіт про видатки порівняно з квартальним планом, в тис грн

 

1

2

3

4

5

6

7

Управлін­ня: Міліція

Річний

бюджет

План на 1-й квартал

Факт

Перевищення

(недовико­нання) плану

%

перевищення

(недовико­нання) плану

Не перед­бачений залишок бюджету

% профінан- совано

Послуги:

 

 

 

 

 

 

 

Патрулю­вання

1 500

343

310

(33)

(9)

1 190

20,7

Послуги громаді

500

250

262

12

5

238

52,5

Усього

2 000

593

572

(21)

(4)

1 428

28,6

У формі, поданій у табл. 18, бюджетне управління також проводить аналіз сум відхилень, намагаючись пояснити, чому відбулося відхилення, більш детально, ніж просто зазначивши збільшення видатків і зменшення доходів.

Таблиця 18

Зразок аналізу відхилень

Стаття видатків

Прогноз на 31 березня

Факт на 31 березня

Відхилення

Загальна адміністра­ція (1)

1 500 000

1 600 000

+100 000 (6,7%)

Обслуговування доріг (2)

3 700 000

3 500 000

-200 000 (5,4%)

Охорона здоров'я (3)

2 600 000

2 850 000

+250 000 (9,6%)

1. Персонал/рег capita протягом перших 6 місяців збільшено з 1/10 000 до 1/9600. Слід аналізувати рівень комплектації кадрів у подібних місцевих ор­ганах влади.

2. Недовитрати на обслуговування доріг відбуваються через нестачу обладнан­ня та недостатню матеріально-технічну базу дорожнього господарства.

3. Перевитрати на охорону здоров'я спричинені проведенням щеплення та на­данням послуг, необхідних у районі Х.

Бюджет є юридичним планом того, що має відбутися протягом 12 місяців фінансування. Порівняння обсягів бюджету з фактичними результатами на кінець року виявляє спроможність посадовців виконати бюджетний план. Попри найкращі наміри, враховуючи зміни, очікувані доходи можуть не здійснитися, можуть також статися інші події, які потребуватимуть внесення змін до бюджету.

Табл. 19 відслідковує відхилення в межах бюджету одного року. Зокрема, за нею аналітик може оцінити, наскільки добре прогнозований на початок року бюд­жет відповідає фактичним результатам на кінець року. Нульове відхилення означає ідеальне виконання бюджету (загальні суми вказані в тис. грн), тоді як перевищен­ня 100% означатиме перевитрати бюджету (витрачено більше, ніж закладено в бюд­жет), а менше за 100 % — недовиконання видатків (менше витрачено, ніж закладено в бюджет).

Таблиця 19

Порівняння бюджету з фактичним виконанням — аналіз відхилень

Категорія

Сума бюджету

Фактична

сума

Відхилення, %

Заробітна плата

100

110

110

Постачання

100

90

90

Послуги

100

100

100

Капітал

0

0

 

Усього

300

300

100

Бюджетні управління в органах місцевої влади Західних країн у кінці року ви­конують в основному дві функці:

По-перше, вони переносять залишки, не внесені до зобов'язань, до залишків за­гального фонду, які можуть призначатися наступного року. Кошти на кінець року або потрібно використати, або вони втрачаються (фінансування, що стало недій­сним) — це призводить до того, що в кінці року кошти часто гайнуються марно. В Австралії та Новій Зеландії децентралізована система фіскального менеджменту дозволяє керівникам у певних галузях переносити кошти і уникати цієї проблеми. Але навіть у цих системах на певному етапі невикористані кошти повертаються до казначейства, або втрачають дійсність.

-Другою функцією є підготовка рахунків на кінець року та їх закриття. У Спо­лучених Штатах Америки і Великій Британії ці рахунки відображають операції зве­деного бюджету за рік. Вказані операції відображаються в хронологічному порядку; ті, що відбулися по завершенні строку, включаються до операцій наступного року. Усі видатки, здійснені за рік, відносяться до цього року. Коли доходи за рік порівню­ються з видатками, успіх або невдача бюджетного управління у здійсненні контро­лю стають очевидними. Для визначення порядку дотримання бюджетного балансу, бюджетне управління визначає наприкінці фіскального року кінцевий термін отри­мання замовлень на купівлі. Будь-які зобов'язання до кінцевого строку відносяться до поточного року; будь-які зобов'язання після цієї дати — на наступний рік. Отже, в США і Великій Британії місцеві бюджетні управління встановлюють кінцеві стро­ки, припиняючи фінансування і закриваючи рахунки.

В інших країнах встановлюється додатковий період до кількох тижнів для за­вершення операцій. Протягом цього періоду, хоча операції фактично сплачуються в новому році, записи відкриті до завершення більшості операцій. Цей період відве­дений почасти для того, щоб звіряти чинність чеків, які переважно дійсні протя­гом 6 місяців.

У країнах із системами, побудованими за французькою моделлю, спостеріга­ються три різні методи:

По-перше, система касового періоду фіксує всі надходження й видатки в тому періоді, коли вони фактично відбуваються. Цей період відповідає фіскальному року і не дозволяється жодних перенесень.

По-друге, за системою зобов'язань доходи фіксуються після отримання, а видат­ки — після їх здійснення. У кінці фіскального року дозволяється додатковий 6-місяч- ний термін для видачі платіжних доручень і розрахунку за видатками.

По-третє, розширена система касового періоду є модифікацією касового періо­ду. Ця система містить засіб контролю розрахунків за чеками, обмежуючи додатко­вий період терміном до двох місяців.

Країни Латинської Америки широко застосовують варіант французької систе­ми, коли додатковий період триває протягом року або довше і закінчується в кінці фіскального року. Це означає, що на будь-якому етапі фіскального року розпорядни­ки мають вести різні групи рахунків стосовно різних фіскальних років. Такі правила відкривають суттєві можливості обходу засобів бюджетного контролю в кінці року. Засоби контролю виконання бюджету в кінці року в латинській Америці ще більше послаблюються через представлення закритих рахунків у громіздкій детальній фор­мі на основі безпосередніх рахунків бухгалтерської книги.