У більшості країн процедура внесення змін до бюджету на рівні місцевих орга­нів влади, як правило, затверджуються :

— трансферти між статтями/видами діяльності

— або між статтями і програмами/організаціями

— також затверджуються для політичних і неполітичних цілей.

Наприклад, відбуваються непередбачені події — виникає потреба переведення

коштів з резервів на зарплату. Трансферти з спеціального водного фонду (власні кошти або кошти підприємств, які можна використати на розрахунки за міські по­слуги з водопостачання) до загального фонду можуть відображати зміну в політиці, томуі на такі ситуації потрібні процедури реагування. Більшість місцевих органів влади розрізняють різні види трансфертів і відповідні ступені складності їх затвер­дження.

Як правило, трансферти з політичними цілями значно обмежені законами або місцевими статутами. Наприклад, зусилля розпорядників спрямовані на те, щоб здійснювати трансферти між фондами (з загального до спеціального чи навпаки) або перепрограмування коштів між організаціями чи функціями або забороняються, або перебувають під жорстким контролем, скажімо, вимагають затвердження радою. Наприклад, перевитрати рахунку заробітної плати мають автоматично покривати­ся профіцитом з рахунку капіталовкладень. І навпаки, трансферти між меншими об'єктами фінансування дозволені без численних затверджень, наприклад, перевит­рати на відрядження покриваються профіцитом з рахунку постачання.

Для трансфертів між статтями бюджету мають застосовуватися стандартні фор­ми, які забезпечать контроль з боку бюджетного управління.

Наприкінці бюджетного циклу бюджетне управління має отримати затверджен­ня від ради на "чистку бухгалтерських книг", здійснюючи трансферти з профіцит- них рахунків на дефіцитні.

Контроль видатків на оплату праці за посадами

Контроль видатків у цій сфері дуже важливий, оскільки витрати на персонал становлять до 80% витрат місцевих органів влади в більшості громад. Значення цьо­го контролю залежить від того, чи має місцевий орган влади повноваження щодо персоналу. Якщо місцеві органи влади мають повноваження щодо персоналу, важ­ливо, щоб бюджетне управління могло контролювати рішення щодо прийняття на роботу нових працівників, заповнення вакантних посад і перегляд наявних посад.

Основні причини необхідності контролю видатків на оплату праці:

— запобігання проявам корупції, таким як приховування сум заробітної плати або виплата зарплати неіснуючим працівникам. Бюджетне управління має забезпечити існування тісного зв'язку між системою обліку, штатним розпи­сом і функцією казначейства із забезпечення оплати праці;

— використання коштів на персонал як потенційне джерело резервів, напри­клад, утримання повноваження працевлаштування економить кошти, які можна перемістити протягом року на інші цілі;

— намагання поєднати персонал з фактичним виконанням завдань і досягнен­ням результатів послуг. Це залежить від реформування державної служби, яке сприяє розвитку зв'язків між персоналом і робочим навантаженням.

Система контролю посад у більшості країн забезпечує кожному постійному пра­цівникові затверджену і фінансовану посаду, рівень оплати якої визначено рішен­ням ради.

Етапи контролю посад:

• встановлення реєстру посад і виплат: назви посад, опис функцій, кваліфіка­ційні вимоги, рівень оплати праці;

• бюджетування на основі посади й плану виплат: кошторис зарплат на основі плану посад для кожного розпорядника;

• зміни до плану виплат і посад: процес розгляду й затвердження основних рішень, наприклад, скасування посад, заповнення посад з нижчою оплатою, ніж закладено в бюджет, перерозподіл посад.

Зміни до бюджету/затримка коштів

Фінансовий контроль виконується законодавчим органом також. Це може означа­ти здійснення контролю й подання звітності щодо бюджетного процесу до відповідних регіональних або національних парламентських комітетів у випадку з місцевими орга­нами влади. Вище в пункті 4 зазначено умови внесення змін до бюджету розпорядни­ком коштів. У випадку внесення змін/затримки коштів контроль здійснюється парла­ментом або відповідними місцевими органами з метою уточнення бюджетів відповідно із зміною економічних або політичних обставин.З Додаткові запити протягом року мо­жуть затверджуватися як зміни до бюджету місцевими радами (законодавчими/ пред­ставницькими органами). Законодавчі/представницькі органи можуть в одностороннь­ому порядку змінювати пріоритети фінансування і уточнювати надходження.

Зміни вносяться у випадках, коли значна зміна в бюджеті вимагає формального візування і публічного розгляду, відповідно від рівня юрисдикції. Якщо закони об­межують внесення змін до бюджету, розпорядники отримують стимул переміщува­ти кошти шляхом трансфертів.

Механізм скасування дозволяє бюджетним управлінням забирати назад бюд­жетні повноваження або обмежувати (урізати) кошториси. Повноваження скасу­вання у деяких країнах обмежені конкретною відсотковою часткою призначення (наприклад, 5% у шести штатах США). Такого ж підхіду дотримується багато міст, де надаються широкі повноваження щодо скасування з метою збалансування бюд­жету, забираючи до 5% затверджених призначень. У табл. 14 подано зразки методів і заходів, які застосовуються для зменшення видатків.

Таблиця 5

Методи зменшення