6.6. Державні закупівлі на місцевому рівні

Влітку 2000 р. набрав чинності Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (№1490-ІІІ). Прийняття цього закону є надзвичайно важливим кроком до організації удосконалення взаємовідносин органів влади та одержувачів бюджетних коштів.

Придбання товарів і послуг на тендерній основі є вирішальним для більш ефек­тивного та економного використання бюджетних коштів.

У посібнику "Державні закупівлі: практичні рекомендації" дослідницького інституту RTI даються відповіді на окремі проблемні питання, що найчастіше ви­никають під час застосування тендерного законодавства на місцевому рівні. Крім того, в ньому роз'яснюються принципи проведення тендерів і розглядається багато важливих питань, пов'язаних з тендерним процесом.

Основними цілями проведення тендерів є:

• соціальна — забезпечення прозорості використання державних коштів;

• економічна — забезпечення найкращого співвідношення ціна/якість;

• інформаційна — отримання адекватної інформації про характеристики то­варів, робіт і послуг.

Процедура державних закупівель ґрунтується на певних принципах. Розгляне­мо їх.

• Відкритість процедур означає можливість отримати інформацію як про на­явність потреби в закупівлі, так і про результати тендеру. Цей принцип за­безпечується шляхом визначення на етапі формування бюджету програм та видатків, які повинні здійснюватись через процедури відкритих і публічних конкурсів відповідно до конкретних критеріїв. З метою забезпечення рівного доступу всіх учасників ринку до участі в конкурсі, інформація, відповідно до закону, публікується у "Віснику державних закупівель".

• Прозорість, як і принцип відкритості, забезпечується чітко регламентованою процедурою проведення конкурсів, визначенням критеріїв відбору пере­можців та відкритим процесом прийняття рішень. Прозорість використання державних коштів є одним з головних методів боротьби з корупцією.

• Конкурентність потрібна для досягнення найкращого співвідношення ціни та якості. Цей принцип має застосовуватись на всіх етапах тендерного про­цесу, зокрема для запобігання спробам змови між учасниками тендеру.

• Легітимність прийняття рішень полягає в тому, що орган, який приймає рішення, повинен бути правомочним та повноважним. Оскільки викорис­товуються податкові надходження, що належать громаді, яку представляє місцева рада, ця рада призначає тендерний комітет і визначає порядок його діяльності. Повноваження тендерного комітету забезпечуються бюджетни­ми призначеннями на здійснення закупівель.

• Повнота охоплення тендерним законодавством усіх фінансових взаємовідно­син між публічним та приватним секторами є необхідним елементом відкри­тості державної влади. Це означає, що всі бюджетні призначення повинні аналізуватися з точки зору проведення закупівель.

• Колегіальність — колективне прийняття рішень вимагає, щоб жоден член тендерного комітету не мав конфлікту інтересів і не був офіційно підлеглим іншому члену тендерного комітету.

• Рівна міра відповідальності сторін (уряду і підрядника) — основний право­вий принцип, що визначає взаємні зобов'язання і санкції за будь-які пору­шення умов договору.

• Право на оскарження дій замовника. У законодавстві чітко зазначається, що рішення може оскаржуватися лише на підставі недотримання процедур за­купівель.

Планування закупівель. Процес закупівель має організовуватись на про­фесійній основі; повинні іс