6.6. Державні закупівлі на місцевому рівні

Влітку 2000 р. набрав чинності Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (№1490-ІІІ). Прийняття цього закону є надзвичайно важливим кроком до організації удосконалення взаємовідносин органів влади та одержувачів бюджетних коштів.

Придбання товарів і послуг на тендерній основі є вирішальним для більш ефек­тивного та економного використання бюджетних коштів.

У посібнику "Державні закупівлі: практичні рекомендації" дослідницького інституту RTI даються відповіді на окремі проблемні питання, що найчастіше ви­никають під час застосування тендерного законодавства на місцевому рівні. Крім того, в ньому роз'яснюються принципи проведення тендерів і розглядається багато важливих питань, пов'язаних з тендерним процесом.

Основними цілями проведення тендерів є:

• соціальна — забезпечення прозорості використання державних коштів;

• економічна — забезпечення найкращого співвідношення ціна/якість;

• інформаційна — отримання адекватної інформації про характеристики то­варів, робіт і послуг.

Процедура державних закупівель ґрунтується на певних принципах. Розгляне­мо їх.

• Відкритість процедур означає можливість отримати інформацію як про на­явність потреби в закупівлі, так і про результати тендеру. Цей принцип за­безпечується шляхом визначення на етапі формування бюджету програм та видатків, які повинні здійснюватись через процедури відкритих і публічних конкурсів відповідно до конкретних критеріїв. З метою забезпечення рівного доступу всіх учасників ринку до участі в конкурсі, інформація, відповідно до закону, публікується у "Віснику державних закупівель".

• Прозорість, як і принцип відкритості, забезпечується чітко регламентованою процедурою проведення конкурсів, визначенням критеріїв відбору пере­можців та відкритим процесом прийняття рішень. Прозорість використання державних коштів є одним з головних методів боротьби з корупцією.

• Конкурентність потрібна для досягнення найкращого співвідношення ціни та якості. Цей принцип має застосовуватись на всіх етапах тендерного про­цесу, зокрема для запобігання спробам змови між учасниками тендеру.

• Легітимність прийняття рішень полягає в тому, що орган, який приймає рішення, повинен бути правомочним та повноважним. Оскільки викорис­товуються податкові надходження, що належать громаді, яку представляє місцева рада, ця рада призначає тендерний комітет і визначає порядок його діяльності. Повноваження тендерного комітету забезпечуються бюджетни­ми призначеннями на здійснення закупівель.

• Повнота охоплення тендерним законодавством усіх фінансових взаємовідно­син між публічним та приватним секторами є необхідним елементом відкри­тості державної влади. Це означає, що всі бюджетні призначення повинні аналізуватися з точки зору проведення закупівель.

• Колегіальність — колективне прийняття рішень вимагає, щоб жоден член тендерного комітету не мав конфлікту інтересів і не був офіційно підлеглим іншому члену тендерного комітету.

• Рівна міра відповідальності сторін (уряду і підрядника) — основний право­вий принцип, що визначає взаємні зобов'язання і санкції за будь-які пору­шення умов договору.

• Право на оскарження дій замовника. У законодавстві чітко зазначається, що рішення може оскаржуватися лише на підставі недотримання процедур за­купівель.

Планування закупівель. Процес закупівель має організовуватись на про­фесійній основі; повинні існувати окремі посади чи окремий підрозділ, відповідаль­ний за проведення закупівель. Мають бути чітко регламентовані процедури прове­дення, оскільки саме процедури, а не рішення є предметом оскарження.

Відповідно до визначених бюджетним розписом асигнувань розпорядники за­тверджують кошториси. Саме після визначення обсягу і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій розробляється програма проведен­ня закупівель. Наступним кроком планування закупівель є визначення напрямів та обсягу видатків, які здійснюються через процедуру державних закупівель. Не­обхідно також визначитись із процедурою закупівель — що закуповуватиметься че­рез відкриті торги (необхідне оголошення конкурсу), а що — в одного постачаль­ника. Слід групувати закупівлі за напрямами різних розпорядників. При цьому окремі закупівлі можна розрізняти в межах одного коду економічної класифікації чи об'єднати в одне. Крім того, необхідно визначити, який відділ відповідатиме за розробку тендерної документації і які закупівлі потрібно планувати.

Проведення тендеру. Конкурси на закупівлі, які стосуються постійних видатків, наприклад, придбання медикаментів чи продуктів харчування, доцільно проводити один раз на рік одразу після затвердження кошторисів у межах сум, що виділяються на закупівлі на тендерних умовах. Особливо актуальними в цьому плані стають цен­тралізовані закупівлі. При цьому механізм укладення договорів та оплати поставле­них товарно-матеріальних цінностей залишається децентралізованим. У цьому ви­падку тендерна документація містить тільки загальний обсяг та графіки замовлення товарів і проведення оплат відповідно до передбачених бюджетних асигнувань.

Здійснення закупівель та їх оплата. При укладенні договорів важливою складо­вою є ціна за одиницю товару та мінімальні обсяги поставок згідно із графіком. При цьому терміни оплат повинні бути узгоджені із затвердженим планом асигнувань. Бюджетні зобов'язання за договором можуть прийматись лише при виділенні фінан­совим органом відповідних асигнувань, що реально означає гарантію оплат. Умови уточнення цін відповідно до рівня інфляції також повинні зазначатися в угоді.