7.6. інструменти міжбюджетних відносин : Місцеві фінанси : B-ko.com : Книги для студентів

7.6. інструменти міжбюджетних відносин

У процесі виконання бюджетів основними є зовнішні бюджетні потоки — вхідні і вихідні. Існують і взаємовідносини між окремими ланками — внутрішні бюджетні пото­ки. Ці взаємовідносини відображають перерозподіл доходів і видатків між бюджетами.

Форми:

1. Субсидіювання.

2. Вилучення коштів.

3. Бюджетні позички.

4. Взаємні розрахунки.

Субсидіювання — передача коштів бюджету вищого рівня до бюджету нижчо­го рівня з метою надання фінансової допомоги. Існує три види субсидіювання: суб­сидії, субвенції, дотації.

Субсидія може бути цільовою і знеособленою. Не пов'язується безпосередньо з фінансовим станом бюджету, який її отримав.

Субвенція — різновидність цільової субсидії, яка передбачає дольову участь у фінансуванні певних заходів та програм декількох бюджетів.

Дотація — цільова фінансова допомога на покриття дефіциту відповідного бю­джету. Залежно від можливостей вищестоящого бюджету покриття може бути по­вним або частковим.

Вилучення коштів — передача коштів "бюджетного надлишку" з бюджетів ви­щих рівнів до бюджетів нижчих рівнів. Явище зворотнє до дотації.

Бюджетний надлишок — це перевищення закріплених за даним бюджетом до­ходів над його нормованими видатками.

Бюджетні позички — надання коштів вищестоящих бюджетів нижчестоящим на покриття тимчасового касового розриву. Касовий розрив — незбігання в часі фінан­сування видатків і надходження доходів.

Бюджетні позички мають характерні ознаки:

• безпроцентні;

• мають бути погашені до заробітної плати поточного року;

• видаються тільки нижчестоящому бюджету, безпосередньо підпорядковано­му вищестоящому.

Взаємні розрахунки — передача коштів з одного бюджету до іншого у зв'язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків після затвердження бюджетів.

При такому перерозподілі в одному бюджеті виникає надлишок коштів, а в ін­шому — в такому самому розмірі нестача.

За характером взаємовідносини між бюджетами можуть бути договірними або обов'язковими. Субсидіювання і бюджетні позички здійснюються на договірній ос­нові, а вилучення коштів і взаємні розрахунки — в обов'язковому порядку. За на­прямами проведення взаємні розрахунки поділяються на вертикальні і горизон­тальні. В Україні є тільки вертикальні.

Поняття бюджетних трансфертів, їх правове регулювання

Законодавством України передбачено такі види трансфертів бюджетам само­врядування:

1) трансферти з державного бюджету України:

а) дотації для фінансування делегованих державних повноважень бюджету Автономної Республіки Крим, обласним, районним бюджетам та бюдже­там міст обласного значення;

б) субвенції на фінансування спеціальних соціальних послуг, які держава надає населенню;

в) субвенції на компенсацію втрат доходів бюджетів органів самоврядуван­ня на виконання їхніх повноважень внаслідок надання встановлених дер­жавою пільг;

г) цільові субвенції на виконання інвестиційних проектів;

ґ) субвенції на виконання містом Києвом функцій столиці України;

д) цільові субвенції для районів, які згідно із законами України визначено зоною надзвичайної екологічної ситуації;

е) субвенції на виконання містом Севастополем функцій головної військо­во-морської бази України та компенсації втрат, пов'язаних з розміщення військової бази іноземної держави;

є) інші субвенції;

2) трансферти між бюджетами самоврядування:

а) субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідації не­гативних наслідків діяльності таких об'єктів;

б) субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад міст, селищ і сіл;

в) цільові субвенції на виконання інвестиційних проектів;

г) інші субвенції;

3) дотації для фінансування делегованих державних повноважень бюджету

Автономної Республіки Крим, обласним, районним бюджетам та бюджетам

міст обласного значення.

Субвенція на фінансування спеціальних соціальних послуг, які держава надає обмеженій групі населення України, виділяється бюджетам органів са­моврядування. Розмір субвенції визначається шляхом безпосереднього розра­хунку потреби у видатках на підставі встановленої кількості споживачів від­повідних соціально-культурних програм чи послуг та їх вартості. Для надання субвенції на компенсацію втрат доходів бюджетів органів самоврядування, пов'язаних з виконанням їх повноважень по наданню пільг, встановлених у державному бюджеті України, формування відповідних коштів передбачається окремою статтею.

Цільові субвенції для районів, визначених зоною надзвичайної екологічної си­туації, надаються для подолання наслідків стихійних лих, техногенних катастроф, воєнних дій тощо, збитки від яких та вартість необхідних першочергових заходів з подолання таких наслідків перевищують 1% суми видатків державного бюджету на відповідний бюджетний період.

Цільові субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються бюджетам органів самоврядування і мають цільове призначення, визначене умовами їх на­дання.

Субвенції на виконання спеціальних функцій міст Києва і Севастополя спрямо­вуються виключно на виконання цих функцій. Розмір таких субвенцій визначається Верховною Радою України при затвердженні закону про державний бюджет Ук­раїни на відповідний бюджетний період і не може перевищувати 30% доходної час­тини бюджету власних повноважень. У видатковій частині бюджету власних повно­важень міст Києва і Севастополя зазначаються програми, спрямовані на здійснення ними спеціальних функцій, визначених відповідними законами.

Субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідації негатив­них наслідків їх діяльності надаються одним бюджетом самоврядування іншому для компенсації фактичних видатків з відповідного бюджету на утримання таких об'єктів. Умови утримання об'єктів спільного користування чи ліквідації негатив­них наслідків їх діяльності та умови надання субвенцій визначаються договором між надавачем та отримувачем.

Субвенції на виконання функцій власних повноважень територіальних громад міст, селищ та сіл надаються з метою виконання ними таких функцій. Умови та по­рядок падання субвенцій на виконання функцій власних повноважень територіаль­них громад міст, селищ та сіл визначаються відповідним договором сторін.

Цільові субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються одним бю­джетом самоврядування іншому на підставі договору між надавачем та отримува­чем. Право власності на споруджений об'єкт встановлюється пропорційно дольовій участі сторін, якщо інше не передбачено договором. Порядок надання цільових суб- венцій на виконання інвестиційних проектів визначається договором між надава- чем та отримувачем.

Внески до державного бюджету України — це кошти, що передаються до ньо­го адміністративно-територіальними одиницями в обсягах, визначених законом про державний бюджет України на поточний рік. Як інструмент міжбюджетних взаємовідносин такі внески використовуються з 1994 р. В Україні немає правової бази, яка регламентувала б порядок застосування цього інструменту міжбюджетних відносин. З 1998 р. почав застосовуватися такий інструмент, як офіційні трансфер­ти, тобто кошти, що передаються з державного бюджету України місцевим бюдже­там, і кошти, що передаються державному бюджету з бюджетів областей і міст Києва та Севастополя.

Як інструмент організації міжбюджетних відносин в Україні використовуються і міжбюджетні взаєморозрахунки для перерозподілу фінансових ресурсів між рівня­ми бюджетної системи в процесі виконання державного і місцевого бюджетів.

Бюджетні позички надаються з державного бюджету України місцевим бюдже­там для покриття тимчасових касових розривів у процесі виконання бюджету. Во­ни мають бути повернені протягом поточного бюджетного року. Відповідні позички можуть надаватися з місцевих бюджетів вищого територіального рівня органам вла­ди територій нижчого рівня.

Для обласних і районних бюджетів Конституція України передбачила такі інструменти міжбюджетних взаємовідносин, як кошти державного бюджету на фор­мування обласних і районних бюджетів та кошти місцевих бюджетів, що залучають­ся до обласних і районних бюджетів на договірних засадах. У статті 143 Конституції передбачено і такий інструмент, як кошти обласних і районних бюджетів для роз­поділу між територіальними громадами.

Практика бюджетного регулювання останніх років створила неймовірну си­туацію: у 1999 р. в Україні були передбачені дотації бюджетам усіх адміністратив­но-територіальних утворень, крім міста Києва. Певно, принцип субсидіарності, поширений у зарубіжних країнах, не варто механічно переносити у вітчизняну бю­джетну практику. Не слід забувати, що головною метою бюджетних трансфертів є надання фінансової допомоги та збалансування місцевих бюджетів тих територій, які мають менший податковий потенціал, тобто є "біднішими" у фінансовому ро­зумінні. Не може бути ситуації, коли фінансової допомоги потребують одночасно всі регіони країни.

Як дотації, так і субвенції повинні надаватися на єдиних для всіх суб'єктів міжбюджетних відносин засадах з використанням простої і зрозумілої методики. Це дасть змогу усунути непрозорість системи бюджетного регулювання в цілому і порядку надання фінансової допомоги місцевим бюджетам зокрема. Нині на про­цес визначення конкретних розмірів дотацій впливають не об'єктивні, а здебільшого суб'єктивні фактори. Відсутність єдиних критеріїв, на підставі яких визначаються розміри дотацій і субвенцій, ставить їх в нерівні умови, посилює фінансову за­лежність місцевих органів самоврядування від рішень центру.