Здійснення фінансових операцій за видатками місцевих бюджетів при казна­чейському обслуговуванні має такі особливості:

• усі кошти місцевих бюджетів накопичуються на рахунках, що відкривають­ся в територіальних відділеннях Державного казначейства на ім'я розпоряд­ників коштів місцевих бюджетів;

• розпорядники бюджетних коштів позбавлені можливості отримувати бюд­жетне фінансування на банківські рахунки і самостійно вирішувати питання доцільності та обсягу використання наявних державних коштів;

• оплату видатків виконують органи Державного казначейства після одержан­ня від розпорядників коштів розрахункових документів;

• органи Державного казначейства здійснюють контроль за відповідністю ка­сових видатків розпорядників коштів напрямам та обсягу встановлених бюд­жетних призначень, виділеним асигнуванням та прийнятим зобов'язанням;

• органи Державного казначейства здійснюють платіж на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги бюджет­ним установам.

Основне завдання органів Державного казначейства України при казначейсь­кому обслуговуванні місцевих бюджетів полягає в сприянні виконанню бюджетної політики місцевого самоврядування та здійсненні ефективного управління кошта­ми місцевих бюджетів. При цьому основним завданням цієї діяльності повинно бу­ти створення оптимальної системи оперативного управління місцевими фінансами і забезпечення своєчасних розрахунків за зобов'язаннями місцевих органів влади та розв'язання проблеми короткострокової незбалансованості місцевих бюджетів (по­криття касових розривів).

Функціонування казначейської системи за видатками місцевих бюджетів поля­гає в забезпечення того, щоб усі трансакції з бюджетними коштами були належно санкціоновані, задокументовані, зареєстровані в інформаційній системі і, головне, не перевищували обсягів встановлених бюджетних призначень та відповідали їм.

Проблема тимчасової нестачі грошових коштів, яка виникає перед місцевими бюджетами, та покладення на органи Державного казначейства покриття касових розривів у процесі управління грошовими потоками місцевих бюджетів є ключовою при ухваленні рішення про переведення коштів місцевих бюджетів на казначейське обслуговування. При цьому такі операції мають здійснюватися шляхом використан­ня тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на рахунках Державного казначей­ства замість залучення кредитів на банківському ринку, як це прийнято в усьому світі. Саме функція процесу управління грошовими потоками повинна забезпечу­вати оптимізацію здійснення платежів з видатків у межах асигнувань, передбачених місцевими бюджетами. Роль казначейства полягає не у виконанні окремих видатко­вих повноважень, а, радше, в комплексному обслуговуванні всіх учасників бюджет­ного процесу.

Облік бюджетних зобов'язань та контроль бюджетних повноважень

В органах Державного казначейства з 1 січня 2001 р. запроваджено облік зо­бов'язань розпорядників коштів державного бюджету. Облік зобов'язань розпоряд­ників коштів та контроль за їх дотриманням здійснюється органами Державного казначейства згідно з вимогами "Порядку обліку зобов'язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства" (далі — Порядок).

Зобов'язання — це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнуван­ня розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, стосов­но яких необхідно виконати платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому (п. 8 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Зобов'язання розпорядників поділяються на:

— договори, угоди, контракти тощо, прийняті розпорядниками в межах бюджет­них асигнувань, передбачених їм у відповідному бюджеті на поточний бюд­жетний рік;

— фінансові зобов'язання, а саме: рахунки-фактури, платіжні вимоги, акти ви­конаних робіт тощо, тобто документи, які отримує розпорядник на виконання зареєстрованих зобов'язань (договорів, угод, контрактів тощо).

Основна мета Порядку — здійснювати облік зобов'язань розпорядників коштів бюджету в межах бюджетних асигнувань, одержаних розпорядниками бюджетних коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису, та удосконалювати ме­ханізм використання бюджетних коштів.

Головні розпорядники коштів розподіляють бюджетні асигнування і доводять їх своїм підвідомчим установам, що слугує основою для складання кошторису. Ко­шторис — основний плановий документ установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, тобто взяття зобов'язань на відповідний бюджетний період.

Органи Державного казначейства здійснюють облік зобов'язань розпорядників коштів державного бюджету на рахунках позабалансового обліку Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затверджено­го наказом Державного казначейства України №119.

Відповідно до вимог Порядку обліку зобов'язань розпорядників коштів бюдже­ту в органах Державного казначейства, розпорядники коштів державного бюджету мають право брати зобов'язання щодо видатків державного бюджету в межах кош­торисних призначень, виходячи з потреби у забезпеченні виконання пріоритетних заходів та з урахуванням здійснення платежів для погашення зобов'язань за минулі періоди. У разі скорочення бюджетних асигнувань розпорядники повинні вжити за­ходів щодо ліквідації або скорочення обсягу взятих зобов'язань, які п