Оцінка фінансового стану бюджету необхідна для:

— виявлення змін у показниках фінансової звітності;

— виявлення факторів, яки вплинули на ці показники;

— аналізу кількісних і якісних змін фінансового стану;

— виявлення тенденцій у змінах фінансового стану.

Для проведення оцінки фінансового стану використовуються певні методи та інструментарій. Найбільш розповсюджений метод — метод зіставлення, коли фінан­сові показники на кінець періоду порівнюються з показниками на початок або з пла­новими. При використанні цього методу показники слід уточнити з врахуванням інфляційних процесів та їх структурної однорідності. Фактичні показники можна порівнювати з прогнозними або очікуваними показниками для виявлення відхи­лень від прогнозу.

Інший метод — групування, коли показники групуються для проведення аналітичних розрахунків, з'ясування тенденцій та їхнього взаємозв'язку. При за­стосуванні цього методу визначаються такі показники: частка виду доходів або ви­датків бюджету в загальному обсязі бюджету, частка міжбюджетних трансфертів у доходній частині бюджету, співвідношення показників бюджету між загальним та спеціальним фондом.

Крім того, як інструментарій проведення оцінки фінансового стану можуть використовуватися фінансові коефіцієнти — відносні показники, які відобража­ють співвідношення абсолютних фінансових показників. Фінансові коефіцієнти використовуються для зіставлення показників конкретного місцевого бюджету із відповідними середніми показниками інших місцевих бюджетів з порівнянною чи­сельністю населення (або за так званими стратами).

таким чином, оцінка фінансового стану місцевого бюджету є основою для кра­щого розуміння поточної фінансової ситуації, показником уміння ефективного уп­равління бюджетними ресурсами та індикатором інвестиційної привабливості для потенційних інвесторів/кредиторів.

Оцінка платоспроможності. Значення питання платоспроможності з розвит­ком системи місцевих фінансів в умовах сьогодення дедалі зростає. Наскільки впев­нено у фінансовому плані будуть себе почувати місцеві органи влади, залежатиме втілення проектів розвитку інфраструктури.

Місцеві органи влади з прийняттям Бюджетного кодексу набули можливості позичати та погашати свої борги. Більшість місцевих органів влади надає послу­ги, які потребують значних інвестицій. Залучення інвестицій дасть можливість надавати послуги на якісно вищому рівні та впродовж тривалого часу, тому для їх фінансування варто здійснювати запозичення. З іншого боку, це дозволить рівномірно розподілити тягар погашення, залучивши до оплати майбутні по­коління. В умовах недостатнього фінансового забезпечення видатків місцевих бюджетів фінансування за рахунок позик набуває особливої актуальності. Од­ним із заходів здійснення виважених запозичень має стати оцінка платоспро­можності.

Зазвичай місцевий орган влади платоспроможний, якщо його вимоги до запози­чень на фінансування проекту відповідають вимогам кредитування фінансового по­середника або інвестора. Кредитний ризик і платоспроможність боргових зобов'язань здебільшого вимірюються через порівняння з ризиком і перевіреною платоспро­можністю інших боргових зобов'язань у плані погашення та обслуговування.

Оцінка платоспроможності органу місцевого самоврядування здійснюється у 4 основних напрямах:

— аналіз боргового навантаження;

— стан управління бюджетними ресурсами;

— оцінка змін у показниках міжбюджетних відносин;

— оцінка змін податкової бази.

Як приклад застосування фінансових коефіцієнтів для оцінки боргового наван­таження використовуються такі показники:

— відношення обсягу боргу органу місцевого самоврядування до суми податко­вих і неподаткових доходів;

— сума платежів з обслуговування боргу в поточному році як частка доходів бюджету;

— частка зовнішнього боргу в структурі боргу в цілому;

— співвідношення між обсягами кредиторської заборгованості та сукупних до­ходів бюджету.

Для оцінки стану управління бюджетними ресурсами використовується показник відношення дефіциту бюджету з врахуванням кредиторської забор­гованості до сукупних видатків місцевого бюджету. Додатковими показниками оцінки щодо цього можуть виступати співвідношення показників загального та спеціального фондів за доходами та видатками та їх порівняння за результатами виконання бюджету, зокрема частка капітальних видатків у розвиток місцевої інфраструктури.

У рамках оцінки платоспроможності в плані міжбюджетних відносин викорис­товуються такі показники:

• частка доходів, що не враховуються при визначенні трансфертів, у структурі доходів місцевого бюджету без урахування трансфертів;

• частка доходів, що враховуються при визначенні трансфертів, у структурі до­ходів місцевого бюджету без урахування трансфертів;

• частка дотації та цільових субвенцій у структурі місцевого бюджету.

Для оцінки стану податкової бази можуть використовуватися показники част­ки податкових надходжень від найбільших платників податків у структурі податко­вих доходів бюджету, результати порівняльного аналізу кількості видів надходжень (зокр