Оцінка фінансового стану бюджету необхідна для:

магниевый скраб beletage

— виявлення змін у показниках фінансової звітності;

— виявлення факторів, яки вплинули на ці показники;

— аналізу кількісних і якісних змін фінансового стану;

— виявлення тенденцій у змінах фінансового стану.

Для проведення оцінки фінансового стану використовуються певні методи та інструментарій. Найбільш розповсюджений метод — метод зіставлення, коли фінан­сові показники на кінець періоду порівнюються з показниками на початок або з пла­новими. При використанні цього методу показники слід уточнити з врахуванням інфляційних процесів та їх структурної однорідності. Фактичні показники можна порівнювати з прогнозними або очікуваними показниками для виявлення відхи­лень від прогнозу.

Інший метод — групування, коли показники групуються для проведення аналітичних розрахунків, з'ясування тенденцій та їхнього взаємозв'язку. При за­стосуванні цього методу визначаються такі показники: частка виду доходів або ви­датків бюджету в загальному обсязі бюджету, частка міжбюджетних трансфертів у доходній частині бюджету, співвідношення показників бюджету між загальним та спеціальним фондом.

Крім того, як інструментарій проведення оцінки фінансового стану можуть використовуватися фінансові коефіцієнти — відносні показники, які відобража­ють співвідношення абсолютних фінансових показників. Фінансові коефіцієнти використовуються для зіставлення показників конкретного місцевого бюджету із відповідними середніми показниками інших місцевих бюджетів з порівнянною чи­сельністю населення (або за так званими стратами).

таким чином, оцінка фінансового стану місцевого бюджету є основою для кра­щого розуміння поточної фінансової ситуації, показником уміння ефективного уп­равління бюджетними ресурсами та індикатором інвестиційної привабливості для потенційних інвесторів/кредиторів.

Оцінка платоспроможності. Значення питання платоспроможності з розвит­ком системи місцевих фінансів в умовах сьогодення дедалі зростає. Наскільки впев­нено у фінансовому плані будуть себе почувати місцеві органи влади, залежатиме втілення проектів розвитку інфраструктури.

Місцеві органи влади з прийняттям Бюджетного кодексу набули можливості позичати та погашати свої борги. Більшість місцевих органів влади надає послу­ги, які потребують значних інвестицій. Залучення інвестицій дасть можливість надавати послуги на якісно вищому рівні та впродовж тривалого часу, тому для їх фінансування варто здійснювати запозичення. З іншого боку, це дозволить рівномірно розподілити тягар погашення, залучивши до оплати майбутні по­коління. В умовах недостатнього фінансового забезпечення видатків місцевих бюджетів фінансування за рахунок позик набуває особливої актуальності. Од­ним із заходів здійснення виважених запозичень має стати оцінка платоспро­можності.

Зазвичай місцевий орган влади платоспроможний, якщо його вимоги до запози­чень на фінансування проекту відповідають вимогам кредитування фінансового по­середника або інвестора. Кредитний ризик і платоспроможність боргових зобов'язань здебільшого вимірюються через порівняння з ризиком і перевіреною платоспро­можністю інших боргових зобов'язань у плані погашення та обслуговування.

Оцінка платоспроможності органу місцевого самоврядування здійснюється у 4 основних напрямах:

— аналіз боргового навантаження;

— стан управління бюджетними ресурсами;

— оцінка змін у показниках міжбюджетних відносин;

— оцінка змін податкової бази.

Як приклад застосування фінансових коефіцієнтів для оцінки боргового наван­таження використовуються такі показники:

— відношення обсягу боргу органу місцевого самоврядування до суми податко­вих і неподаткових доходів;

— сума платежів з обслуговування боргу в поточному році як частка доходів бюджету;

— частка зовнішнього боргу в структурі боргу в цілому;

— співвідношення між обсягами кредиторської заборгованості та сукупних до­ходів бюджету.

Для оцінки стану управління бюджетними ресурсами використовується показник відношення дефіциту бюджету з врахуванням кредиторської забор­гованості до сукупних видатків місцевого бюджету. Додатковими показниками оцінки щодо цього можуть виступати співвідношення показників загального та спеціального фондів за доходами та видатками та їх порівняння за результатами виконання бюджету, зокрема частка капітальних видатків у розвиток місцевої інфраструктури.

У рамках оцінки платоспроможності в плані міжбюджетних відносин викорис­товуються такі показники:

• частка доходів, що не враховуються при визначенні трансфертів, у структурі доходів місцевого бюджету без урахування трансфертів;

• частка доходів, що враховуються при визначенні трансфертів, у структурі до­ходів місцевого бюджету без урахування трансфертів;

• частка дотації та цільових субвенцій у структурі місцевого бюджету.

Для оцінки стану податкової бази можуть використовуватися показники част­ки податкових надходжень від найбільших платників податків у структурі податко­вих доходів бюджету, результати порівняльного аналізу кількості видів надходжень (зокрема місцевих податків і зборів) та дані змін у структурі надходжень протягом декількох бюджетних періодів. Для оцінки тенденцій у податковій базі слід викори­стовувати показники касових надходжень, нарахованих податкових зобов'язань та податкової заборгованості (недоїмки) до бюджету.

Розглянемо деякі категорії, які потрібно враховувати при визначенні платос­проможності місцевих органів влади:

Міжбюджетні трансферти. Запровадження формульного розрахунку міжбюд- жетних трансфертів, закріплення чітко визначених Бюджетним кодексом джерел надходжень до місцевих бюджетів надало цьому процесу стабільності та прозорості. Разом з цим зберігається досить вагома частина негрошових надходжень, що нега­тивно відбивається на оцінці.

Бартерні платежі. Заборона взаємозаліків, інших негрошових розрахунків з бю­джетом підвищила гнучкість управління видатками. Крім цього, зменшення частки негрошових надходжень позитивно вплинуло на кредитний рейтинг місцевих ор­ганів влади.

Обов'язкові видатки місцевих бюджетів. Обов'язкові видатки становлять знач­ну частину загального фонду місцевих бюджетів, що дещо знижує можливості своєчасного обслуговування боргу. Внаслідок цього зменшується гнучкість бюд­жету, підвищується залежність спроможності сплати боргу від швидкості обороту інвестиційних коштів, а швидкий оборот інвестиційних коштів є необхідною умо­вою збільшення надходжень та можливості здійснення видатків на обслуговування боргу.

Реальний дефіцит місцевого бюджету. Бюджетним кодексом передбачено прий­няття бюджету Автономної Республіки Крим та міських бюджетів з дефіцитом ви­ключно в частині дефіциту бюджету розвитку у разі наявності обґрунтованих дже­рел фінансування. Механізм прийняття бюджетних зобов'язань у відповідності до бюджетних асигнувань дасть можливість у майбутньому уникнути заборгованості. В ситуації існування заборгованості попередніх років точнішим способом оцінки фінансового стану є порівняння непогашених кредиторської та дебіторської забор­гованостей, що дозволить визначити реальний дефіцит.

Обслуговування боргу. За основу оцінки можна взяти виконання договірних умов між кредитором та позичальником з раніше взятих зобов'язань. Бюджетний кодекс значно посилює культуру платежів, позбавляючи права здійснювати нові запозичення протягом п'яти наступних років у разі порушення графіка погашення з вини позичальника. Крім цього, ринки державних фінансових заборгованостей у країнах СНД не розвинуті і позбавлені ліквідності. Тому органи місцевого самовря­дування повинні уникати ситуацій, коли вони залежатимуть від рефінансування, щоб мати змогу сплатити основну частину та відсотки за боргом.

Спроможність стягнення належних зборів за капіталовкладення у комунальну інфраструктуру. З метою забезпечення принципу повернення коштів при наданні суспільних послуг місцеві органи влади повинні мати змогу збирати у належно­му обсязі плату за користування комунальною інфраструктурою. Якщо вкладання коштів не може бути довгостроковим, то втрачається основний сенс інвестицій в інфраструктуру і значно зростає небезпека несплати боргів.

Досвід минулого та перспективи. Органи місцевого самоврядування мають пев­ний досвід короткострокових запозичень у місцевих комерційних банків на покрит­тя тимчасових касових розривів у процесі виконання загального фонду місцевого бюджету та фінансування капітальних проектів. Що ж до довгострокового фінан­сування проектів, то ця справа потребує подальшого розвитку. Враховуючи уроки одеського досвіду, встановлено певні обмеження щодо запозичень. Вони зумовлені, насамперед, прагненням уряду підтримувати лише виважені місцеві запозичення та реалізацію проектів, що забезпечують відшкодування коштів і базуються на ме­ханізмі отримання плати від споживачів.

З прийняттям Бюджетного кодексу значно зросла фінансова забезпеченість ви­датків, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. До того ж при збільшенні власних надходжень до бюджетів міст частка трансферту не змен­шується. Завдяки цьому зроблено значний крок до підвищення платоспроможності щодо довгострокових запозичень. Усе це потребує розвитку ринку довгострокового фінансування.

Важливою справою в цьому напрямі стало створення Світовим банком Фонду кредитування муніципального розвитку України, який діятиме під керівництвом Міністерства фінансів України. Передбачається, що Фонд кредитування муніципаль­ного розвитку України буде неприбутковою організацією, яка фінансується за раху­нок коштів позики Світового банку в рамках проекту Фонду кредитування муніци­пального розвитку, а також коштів, наданих донорами, благодійними організаціями та з інших джерел, що не заборонені чинним законодавством. Метою фонду є побудова сталої системи муніципальних інвестицій задля поліпшення якості та обсягу послуг, що надаються населенню, і, водночас, стимуляції розвитку ринку капіталів. Роль за­значеного фонду полягатиме у наданні довгострокових ресурсів органам місцевого самоврядування для розбудови та реконструкції місцевої інфраструктури та техніч­ної допомоги в управлінні місцевими фінансами. Реалізація цього проекту буде спря­мована на систематичне підвищення платоспроможності органів місцевого самовря­дування. При цьому додатковими вигодами буде впровадження культури жорстких кредитів, які сприятимуть кращій мобілізації ресурсів та добре зважених підходів до фінансування, що базуються на ефективності використання бюджетних коштів.

Своєю роботою фонд має продемонструвати життєздатність строкових позик для фінансування капіталовкладень у проекти послуг та інфраструктури міст, а та­кож підприємств комунальної власності як у проекти, що передбачають окупність витрат, так і в такі, що не передбачають окупності витрат. Претенденти на отриман­ня кредиту мають відповідати трьом основним критеріям:

• міцний фінансовий стан та платоспроможність;

• знання, навички та заохочення відповідального бюджетно-фінансового уп­равління;

• висока рентабельність проекту.

Тому надзвичайно важливо, щоб міста почали оцінювати свій фінансовий стан з метою визначення сфер, у яких потрібні вдосконалення. Чим більшим буде прогрес, тим кращі шанси отримати позику матиме місто.

Ефективність використання бюджетних коштів

Під ефективністю розуміється відношення між використаними ресурсами та досягнутими результатами. Ефективність є результатом цілого ряду зусиль по до­сягненню поставлених завдань, але найбільше вона залежить саме від управління видатками як визначальної ролі в процесі використання бюджетних коштів на ви­конання конкретних завдань.

Будь-яка спроба оцінити результативність діяльності організації потребує ви­роблення основи для оцінки ефективності цієї діяльності. Це, насамперед, має бути спосіб вимірювання результатів, визначених у завданні. В той же час необхідно, щоб завдання відображали результати в кількісних вимірах. Для цього необхідно визна­чити показники для вимірювання цих результатів. Отже, з точки зору управління видатками основні питання оцінки ефективності зводяться до таких:

• Що таке ефективність?

• Як здійснити її кількісну оцінку?

• Як її використати?

В основу ефективності асигнувань закладено обсяги використаних коштів. З точ­ки зору видатків та користі від них для забезпечення ефективності досягнуті резуль­тати повинні задовольняти вимоги споживачів громадських послуг. Ефективність є складовою результативності. Отже, як може бути виміряна ефективність?

Як правило, використані ресурси можна виразити в грошовій формі. Для оцін­ки окремих результатів роботи потрібні інші форми, наприклад, кількість виплат, кількість учнів середніх шкіл, рівень знань яких відповідає визначеним стандартам. Зміни цих кількісних показників як протягом часу, так і в порівнянні зі встановле­ними цілями можуть бути виміряні у відношенні до використаних коштів. При оцін­ці ефективності використання коштів необхідно нейтралізувати вплив змін цінових варіацій.

Для оцінки ефективності використовується три методи:

• Порівняльний аналіз: результати, досягнуті в попередні роки, порівнюються з визначеними цілями, а також зіставляються альтернативні шляхи вирішен­ня тих чи інших завдань.

• Факторний аналіз: являє собою статистичний підхід, в основу якого покла­дено вплив зміни факторів на результат.

• Аналіз пакета даних: досліджується співвідношення між ресурсами та ре­зультатами з точки зору максимальної ефективності, досягнутої найбільш прогресивними організаціями.

Коли йдеться про місцевий бюджет, громадськість зацікавлена, наскільки ефек­тивно використані можливості бюджету. Тут у нагоді стають показники результа­тивності. Як було підкреслено в другому модулі, при розробці показників результа­тивності особливу увагу необхідно приділяти потребам споживачів і взаємозв'язку з процесом формування та виконання місцевих бюджетів.

Як ми знаємо, чи ефективно діємо?

• Ефективність не є абсолютом. Ніколи не можна сказати, що ми досягли мак­симальної ефективності і вже нічого більше робити не можна.

• Змінюються обставини, змінюються вимоги, з'являються нові можливості, використовуються нові методи та технології.

• Таким чином, оцінка ефективності має відбуватись регулярно через ре­алістичні оціночні цикли.

Приклад оцінки ефективності бюджету показано в табл. 31.

Затвердження звіту про виконання місцевого бюджету

Відповідно до статті 80 Бюджетного кодексу, звіт про виконання місцевого бюджету подається до відповідної ради Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією, виконавчим органом відповідної ради чи міським, селищним, сільським головою (у разі, якщо відповідні виконавчі орга­ни не створені) у двомісячний термін після завершення відповідного бюджетного

РОЗДІЛ 8. управління фінансами і фінансовий контроль на регіональному Рівні

Таблиця 31

Оцінка ефективності бюджету

Об'єкт оцінки

Перегляд норм використання в школах обслуговуючого персоналу — бухгалтерів, кухарів, технічних працівників, охорони та інших

Проблемні питання

Хоча норми існують, вони значно застаріли і не відповідають сьо­годнішнім вимогам

• Як результат - невідповідність кількості обслуговуючого персоналу ре­альним потребам та особливо в розрізі шкіл

• Перевищення потреб на фінансування обслуговуючого персоналу

Мета

Досягти більшої рівномірності розподілу обслуговуючого персоналу по школах та вищого рівня обслуговування

• Заохочення школи визначити пріоритети

• Досягти загальної економії при перерозподілі структури видатків

Застосовані методології

Перегляд існуючих норм

• Зміни в структурі норм залежно від розміру школи

• Централізоване здійснення окремих функцій

Інформація

Кількість учнів, учителів, обслуговуючого персоналу; наповнюваність класів

• Додаткове обладнання в кожній школі

Аналіз

Регресний аналіз залежності кількості обслуговуючого персоналу, учнів та вчителів від факторів, які на них впливають

• Аналіз вибірки шкіл (які обходяться меншою кількістю обслуговуючого персоналу) для визначення оптимальної структури обслуговуючого пер­соналу

Висновки

Невідповідність старих норм

• Значне загальне перевищення кількості обслуговуючого персоналу

• Менше 10% шкіл мали недостатню комплектацію

• Можливість скорочення витрат за рахунок перегляду норм, впровадження альтернативних форм надання послуг

• Делегування цих повноважень керівникам установ

Впроваджені заходи

Перегляд норм

• Створення кущових груп обслуговування

• Загальна економія витрат 20%

• Свобода вибору напрямів використання вивільнених коштів керівниками шкіл

періоду. Попередньо звіт схвалюється рішенням виконавчого органу відповідної ради. Перевірка звіту здійснюється Рахунковою палатою Автономної Республіки Крим (щодо використання органами виконавчої влади коштів бюджету Автономної Республіки Крим) чи комісією з питань бюджету відповідної ради. Після розгля­ду показників виконання місцевого бюджету профільними комісіями та спільного засідання бюджетної комісії проект рішення виноситься на розгляд сесії відповід­ної ради. Відповідні ради затверджують звіт про виконання місцевого бюджету або приймають інше рішення з цього приводу.