9.4. Фінансові ресурси комунальних підприємств за їх видами : Місцеві фінанси : B-ko.com : Книги для студентів

9.4. Фінансові ресурси комунальних підприємств за їх видами

Фінанси комунальних підприємств відіграють важливу роль у забезпеченні стабільного функціонування комунального сектора місцевої економіки, наданні цим сектором громадських послуг.

Становлення інституту фінансів комунальних підприємств в Україні розпоча­лося із запровадженням у 1990 р. комунальної форми власності. Суб'єктами пра­ва комунальної власності в Україні було визначено усі місцеві ради відповідних адміністративно-територіальних одиниць, утворилося кілька видів комунальної власності: комунальна власність областей, міст, районів, районів у містах, сіл і се­лищ.

Закон України "Про власність" визначив комунальну власність як одну із форм державної власності і, таким чином, підприємства, які перебувають у власності відповідних адміністративно-територіальних одиниць, отримали правовий статус державних комунальних підприємств.

В Україні утворилося кілька видів комунальних підприємств.:

— це державні комунальні підприємства комунальної власності областей,

— державні комунальні підприємства комунальної власності міст,

— державні комунальні підприємства комунальної власності районів

— державні комунальні підприємства комунальної власності районів у містахі

— державні комунальні підприємства комунальної власності сіл та селищ.

Стаття 142 Конституції України змінила правовий статус комунальної влас­ності, а саме — .майно, ресурси, земля та кошти комунальної форми власності є власністю територіальної громади. Це означає, що віднині власником комунальних підприємств є лише територіальна громада. Підприємства всіх інших рівнів влади не належать до складу комунальних.

Комунальний сектор в Україні включає: промисловість, сільське господарство, транспорт і зв'язок, будівництво, торгівлю та громадське харчування, постачання і збут, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення та інші галузі. Частина комунальних закладів не мають самостійних банківських ра­хунків, а лише субрахунки, наприклад, школи, дитячі садки та ін. Ще частина кому­нальних установ і закладів мають змішану систему фінансування — як кошторисну, так і госпрозрахункову.

Особливо складною є проблема встановлення меж комерціалізації діяльності комунальних підприємств з урахуванням потреб громади в суспільних послугах. Треба законодавчо встановити, що власником прибутків унітарних комунальних підприємств є територіальна громада. Вона має стати власником доходів змішаних підприємств відповідно до частки органу місцевого самоврядування в їхніх статут­них капіталах.

нині фінанси підприємств комунальної власності функціонують на основі зако­нодавства, яке регламентує діяльність усіх господарських структур в економіці Ук­раїни. Використання фінансових ресурсів підприємств комунальної власності має свої особливості, їхній прибуток розподіляється в порядку, визначеному відповідни­ми місцевими радами згідно із статутами цих підприємств. Статути затверджуються місцевими радами, яким належать ці підприємства.

Відповідно до Закону "Про бюджетну систему України " 100% податку на при­буток комунальних підприємств зараховується до бюджету місцевої ради того рівня, якому належать ці підприємства. Місцеві ради можуть надавати пільги або повністю звільняти від оподаткування підприємства комунальної форми власності в тій час­тині, в якій ці податки зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Комунальні підприємства в Україні мають самостійні фінансові баланси, їхні рахунки не об'єднуються з бюджетними рахунками органів місцевого самовряду­вання. Більшість установ і закладів, що перебувають у комунальній власності, є са­мостійними юридичними особами і фінансуються за рахунок місцевих бюджетів на основі кошторисів.

. Фінанси комунальних підприємств обліковуються в складі фінансів держав­ного сектора економіки. Місцева фінансова статистика має стати одним із розділів комунальної статистики України.

Фінанси муніципальних підприємств є інститутом і складовою частиною місце­вих фінансових систем зарубіжних країн. У багатьох зарубіжних Та країнах фінан­сові ресурси муніципальних підприємств за своїми обсягами прирівнюються до ре­сурсів місцевих бюджетів, а в деяких з них навіть перевищують бюджетні кошти. Муніципальними підприємствами в зарубіжних країнах вважаються підприємства, які повністю належать органам місцевого самоврядування, і господарські товарист­ва, коли частка в капіталі органів місцевого самоврядування перевищує 50%.

Та водночас, це не вказує на загальне правило. Законодавство інших зарубіжних країн передбачає значні національні особливості порядку створення, діяльності та організації фінансів муніципальних підприємств. Так у США муніципальні послуги в основному забезпечуються приватними фірмами та компаніями. В Австрії муніци­пальні підприємства, якіі повністю перебувають у власності общин, функціонують у системі громадського транспорту, постачання води, електроенергії, каналізації, прибирання сміття, освоєння території та в інших галузях. У Данії, крім названих галузей, комунальні підприємства займаються продажем деревини з муніципальних лісів.

Основними формами комунальних підприємств у зарубіжних країнах є товари­ства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства, асоціації та фонди. Вони поділяються на два види:

— одні з них безпосередньо засновані муніципалітетами,

— інші є дочірніми підприємствами, заснованими комунальними фірмами і компаніями.

Для більшості зарубіжних країн характерна відміна останнім часом усіх про­текціоністських заходів щодо діяльності муніципальних підприємств, їхні фінанси формуються на загальних умовах, визначених для всіх бізнесових структур.

Значним джерелом доходів у розвинутих зарубіжних країнах є муніципальні платежі за послуги, що надаються місцевими органами влади. Місцеві органи влади цих країн, як правило, самостійно встановлюють ціни й тарифи на послуги, які вони надають членам територіальних колективів. У кожній країні сформувалися власні підходи до плати за послуги, що надаються місцевою владою. У багатьох країнах плата за ці послуги не покриває видатків на їх здійснення. І це свідома політика. . За більшістю статей видатків місцевої влади цієї країни платежі за послуги лише частково покривають витрати. Таким чином, соціальне призначення місцевої влади реалізується в тому, що більшість послуг, які вона надає територіальним громадам, дотується. Разом з тим і муніципальні платежі є джерелом бюджетних доходів ор­ганів місцевого самоврядування.

Перелік груп власних надходжень бюджетних установ та комунальних підпри­ємств підготовлено і спрямовано на визначення єдиних підходів до використання власних надходжень бюджетних установ з урахуванням статей 29 і 69 Бюджетного кодексу України в частині зарахування до доходів державного бюджету плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок дер­жавного бюджету, до доходів місцевих бюджетів власних надходжень бюджетних установ, які утримуються за рахунок відповідних бюджетів, та статті 13 цього Ко­дексу в частині включення до спеціального фонду бюджету призначень на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на дві групи:

— перша з них — це плата за послуги, що надаються бюджетними установами. Цю групу утворюють надходження від плати за послуги, що надаються бю­джетними установами згідно із законами та нормативно-правовими актами. Такі надходження постійні і обов'язково плануються в бюджеті.

Перша група поділяється на такі підгрупи:

1) плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, тобто це кошти, які надійшли бюджетним уста­новам як плата за послуги, надання яких пов'язане з виконанням основних функцій та завдань бюджетних установ;

1) виконавчий збір, стягнутий державною виконавчою службою.

2) надходження бюджетних установ від господарської та/або виробничої діяль­ності. До цієї підгрупи відносяться кошти, які отримують бюджетні установи від господарсько-виробничої діяльності допоміжних, навчально-допоміжних підприємств, господарств, майстерень тощо; квартирна плата та плата за гуртожиток; від працевикористання спецконтингенту; відрахування від за­робітку або іншого доходу спецконтингенту за харчування, речове майно, ко­мунально-побутові та інші надані йому послуги тощо.

У разі створення для провадження господарської діяльності госпрозрахунко­вих підрозділів, які мають статус юридичної особи, їх доходи та видатки — це не власні надходження бюджетної установи і не включаються до спеціального фонду бюджету;

3) плата за оренду майна бюджетних установ.

4) надходження бюджетних установ від реалізації майна. До цієї підгрупи відносяться кошти, які отримують бюджетні установи від реалізації необо­ротних активів (крім будівель і споруд) та інших матеріальних цінностей, у тому числі списаних.

надходження перших двох підгруп формуються за видами, визначеними пе­реліками послуг, що можуть надаватися бюджетними установами за плату, затвер­джуваними Кабінетом Міністрів України для відповідної галузі. Такі переліки складаються відповідно до груп власних надходжень із зазначенням конкретних напрямів використання коштів, які отримують бюджетні установи за надання цих послуг. Відповідальними за складання переліків визначаються центральні органи виконавчої влади, що є провідними у відповідній галузі.

-Друга група — інші джерела власних надходжень бюджетних установ. Цю гру­пу утворюють кошти, перераховані бюджетним установам для виконання окремих доручень, а також благодійні внески, гранти та дарунки. Такі кошти не постійні і плануються лише у випадках, що попередньо визначені рішеннями Кабінету Мі­ністрів України, укладеними угодами, в тому числі міжнародними, календарними планами проведення централізованих заходів тощо.

Друга група поділяється на такі підгрупи:

1) благодійні внески, гранти та дарунки. До цієї підгрупи відносяться всі види добровільної безповоротної та безоплатної допомоги як передача будь-яких видів майна, благодійні внески, гранти та дарунки, у тому числі внески від спонсорів та меценатів.

2) кошти, які отримують бюджетні установи для виконання окремих конкрет­них доручень від підприємств, організацій чи фізичних осіб, від інших бюд­жетних установ. До цієї підгрупи відносяться також інвестиції, які, згідно із законодавством, надходять до бюджетних установ, у тому числі на споруд­ження житлових будинків.

3. Власні надходження бюджетних установ використовуються відповідно до закону про державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет за такими напрямами:

1) перша група:

• підгрупа 1 — на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням зазначених у підгрупі послуг;

• підгрупа 2 — на організацію зазначених у підгрупі видів діяльності, а також

на господарські видатки бюджетних установ;

• підгрупа 3 — на утримання, обладнання, ремонт майна бюджетних установ;

• підгрупа 4 — на ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів (крім будівель і споруд) та матеріальних цінностей, на покрит­тя витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти, на преміювання осіб, які безпосередньо зайняті збиранням відходів і брухту, а також на господарські потреби бю­джетних установ.

2) підгрупа 2 другої групи — за спеціально визначеними напрямами у разі над­ходження таких коштів.