9.5. порядок складання, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів комунальних підприємств

магниевый скраб beletage

Кошторис бюджетних установ (комунальних підприємств) є основним плано­вим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відпо­відно до бюджетних призначень.

Бюджетне призначення — повноваження, надане головному розпоряднику бюд­жетних коштів Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет Ук­раїни або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Кошторис має дві складові:

• загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюдже­ту та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою (далі — установа) основних функцій;

• спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фон­ду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною кла­сифікацією на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням устано­вою основних функцій.

План асигнувань із загального фонду бюджету — це помісячний розподіл асиг­нувань, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов'язань протя­гом року.

Бюджетне асигнування — повноваження, надане розпоряднику бюджетних ко­штів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом із цим кошторисом. Форма плану асигнувань затверджується Мінфіном. Установа незалежно від того, веде вона облік самостійно чи обслуговується централізова­ною бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кош­ториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею бюджетною программою (функцією).

Зведені кошториси і зведені плани асигнувань — це зведення показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого рівня, що складаються головним розпорядником для подання Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам та органам Державного казначейства. Зведені кошториси не затверджуються.

Установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверд­жених кошторисів і планів асигнувань. Установи мають право брати бюджетні зо­бов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердже­ними кошторисами і планами асигнувань.

Бюджетне зобов'язання — будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асиг­нування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.

Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

За обсягом наданих прав розпорядники поділяються на головних розпоряд­ників коштів бюджету та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головні розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керів­ників, які визначаються відповідно до частини першої статті 22 Бюджетного кодек­су України та затверджуються законом про державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня (далі — розпорядник нижчого рівня) — розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному голо­вному розпорядникові та (або) діяльність якого координується через нього.

Розпорядники нижчого рівня, до сфери управління яких належать інші розпо­рядники нижчого рівня, в процесі складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів застосовують до них положення цього Порядку, визначені для головних розпорядників.

Одержувачі бюджетних коштів (далі — одержувачі) — це підприємства і гос­прозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бю­джетної установи, які одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо через розпорядників.

Одержувачі витрачають бюджетні кошти відповідно до плану використання бюджетних коштів.

Типова форма плану використання бюджетних коштів, яка встановлюється Мінфіном, у разі потреби на вимогу розпорядника може бути доповнена іншими показниками.

Порядок складання проектів кошторисів: Мінфін, Міністерство фінансів Авто­номної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпоряд­ників відомості про граничні обсяги видатків загального фонду проекту відповідно­го бюджету на наступний рік, що є підставою для складання проектів кошторисів.

Для правильної та своєчасної організації роботи, пов'язаної із складанням про­ектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись відповідними вказівками Мін­фіну, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових ор­ганів щодо складання проектів відповідних бюджетів на наступний рік:

• встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їх складання;

• розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показни­ки, яких вони повинні додержуватися відповідно до законодавства і які не­обхідні для правильного визначення видатків у проектах кошторисів;

• забезпечують складання проектів кошторисів на бюджетні програми (функ­ції), що виконуються безпосередньо головними розпорядниками.

Головні розпорядники розглядають показники проектів кошторисів розпоряд­ників нижчого рівня щодо законності та правильності розрахунків, доцільності за­планованих видатків, правильності їх розподілу за економічною класифікацією, по­вноти надходження доходів, додержання діючих ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів, а також інших показників відповідно до законодавства та складають проекти зведених кошторисів.

За проектами зведених кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити, які подаються Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам для включення до проектів відповідних бюд­жетів у встановленому ними порядку.

Термін розгляду показників проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня встановлюється головними розпорядниками так, щоб проекти зведених кошторисів могли бути своєчасно оформлені як бюджетні запити. У разі обмеження терміну формування бюджетних запитів головними розпорядниками Мінфін, Міністерст­во фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи надають до­звіл головним розпорядникам самостійно визначати порядок та обсяг одержання необхідних даних для забезпечення своєчасного формування і подання бюджетних запитів.

Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки. У разі якщо установи утворені не з початку року, кошториси складаються і затвер­джуються для кожної установи з часу її утворення до кінця бюджетного року в за­гальному порядку.

У частині надходжень проектів кошторисів зазначаються планові обсяги, які пе­редбачається спрямувати на покриття видатків установи із загального та спеціаль­ного фондів проектів відповідних бюджетів, включаючи планові обсяги запозичень, що надійдуть до спеціального фонду кошторису. У процесі складання та затверд­ження проектів кошторисів залишки коштів за спеціальним фондом кошторисів не плануються.

Формування доходної частини спеціального фонду проекту кошторису здій­снюється на підставі розрахунків доходів, які складаються за кожним джерелом до­ходів, що плануються на наступний рік.

За основу цих розрахунків беруться такі показники:

• обсяг надання тих чи інших платних послуг, а також інші розрахункові по­казники (площа приміщень і вартість обладнання та іншого майна, що зда­ються в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань музеїв, виставок тощо) та розмір плати в розрахунку на одиницю показника, який повинен встановлюватися відповідно до законодавства;

• прогнозне надходження зборів (обов'язкових платежів) до спеціального фонду бюджету.

На підставі цих показників визначається сума доходів на наступний рік за кож­ним джерелом їх надходження з урахуванням конкретних умов роботи установи. Під час формування показників, на підставі яких визначаються доходи планового періоду, обов'язково враховується рівень їх фактичного виконання за останній звіт­ний рік, а також очікуваного виконання за період, що передує планованому. Показ­ники повинні наводитися в обсязі, зазначеному в розрахунку, і повністю відповідати показникам бухгалтерської звітності за відповідні періоди.

У процесі формування спеціального фонду проекту кошторису планування влас­них надходжень бюджетних установ здійснюється за групами та підгрупами відповід­но до правил, визначених законодавством для цієї категорії доходів бюджету.

Спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх ви- користання.Розподіл видатків спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих для цього в зазначеному фонді.

Відповідальність за виникнення заборгованості, що склалася за видатками спеціального фонду, несе виключно розпорядник, з вини якого вона утворилась.

Під час визначення обсягів видатків розпорядників нижчого рівня головні роз­порядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, ви­ходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності пога­шення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді. Обов'язковим є ви­конання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумов­лена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капіталь­ний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосу­ванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами ана­логічного профілю.

Мінфін має право визначати на кожний рік порядок врахування у кошторисах обсягів заборгованості, яка виникла внаслідок непогашення бюджетних зобов'язань установ.

Асигнування на централізовані заходи, які здійснюються головними розпоряд­никами, включаються до кошторисів тільки у разі, коли проведення таких заходів за рахунок коштів бюджету не суперечить законодавству.

До централізованих заходів належать заходи з організації та здійснення безпо­середньо апаратом головного розпорядника або апаратом уповноваженого ним роз­порядника нижчого рівня або уповноваженою ним установою закупівель товарів, робіт і послуг у рамках реалізації затверджених у встановленому порядку національ­них і державних програм, а також загальнодержавних заходів програмного харак­теру з метою забезпечення відповідними товарами, роботами, послугами закладів та установ системи головного розпорядника та (або) співвиконавців відповідних національних і державних програм.

Показники видатків, що включаються до проекту кошторису, повинні бути об­грунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації.

Видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плану­ються в такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашен­ня заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фон­дом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зо­бов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Кошториси та штатні розписи установ, які належать до сфери управління МЗС і специфіка діяльності яких пов'язана з функціонуванням за кордоном, можуть скла­датися за окремим порядком, погодженим з Мінфіном.

Після затвердження державного та місцевих бюджетів проекти зведених кошто­рисів приводяться у відповідність з показниками цих бюджетів.

Порядок розгляду і затвердження кошторисів

У тижневий термін після опублікування закону про Державний бюджет Ук­раїни, відповідного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад Мінфін, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджетні асигну­вання.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування — це документ, який містить затвер­джені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством повинні бути визна­чені на основі нормативів, і видається відповідно Мінфіном, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органом, головним розпоряд­ником. Показники лімітної довідки доводяться до відома головних розпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання про­ектів планів асигнувань. Форма лімітної довідки затверджується Мінфіном.

Розпорядники нижчого рівня уточнюють проекти кошторисів, складають проек­ти планів асигнувань і подають ці документи головним розпорядникам для уточнен­ня показників проектів зведених кошторисів і складання проектів зведених планів асигнувань. Розпорядники свої витрати приводять у відповідність з бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, що доведені лімітними довідками. Для цьо­го чисельність працівників установи, що пропонується до затвердження за штатним розписом, повинна бути приведена у відповідність з визначеним фондом оплати праці, а інші витрати — у відповідність з іншими встановленими асигнуваннями та­ким чином, щоб забезпечити виконання покладених на установу функцій.

Типова форма штатного розпису установи затверджується Мінфіном. У разі по­треби міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням з Мінфіном можуть установлювати форму штатного розпису для відповідної галузі.

Проекти кошторисів і планів асигнувань установ у разі потреби розглядаються головним розпорядником в присутності керівників цих установ. Головні розпоряд­ники під час розгляду проектів кошторисів і планів асигнувань зобов'язані:

• забезпечити суворе виконання вимог законодавства, а також вказівок щодо складання кошторисів на наступний рік;

• додержуватися режиму економії, не допускати включення до кошторисів асигнувань, не зумовлених потребою;

• забезпечити в проектах кошторисів і планів асигнувань додержання дове­дених у лімітних довідках річних обсягів асигнувань та їх помісячного роз­поділу з урахуванням термінів проведення окремих заходів і можливості здійснення відповідних видатків протягом року;

• не допускати прийняття в кошторисах сум, не підтверджених розрахунками та економічними обгрунтуваннями.

Головні розпорядники у двотижневий термін після одержання лімітних дові­док подають Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місце­вим фінансовим органам уточнені проекти зведених кошторисів та проекти зведе­них планів асигнувань для складання і затвердження річного розпису асигнувань відповідних бюджетів (розпису асигнувань згідно з бюджетними призначеннями, затвердженими у відповідному бюджеті для загального і спеціального фонду в роз­різі головних розпорядників, за повною економічною класифікацією, що відповідає зведенню усіх кошторисів) та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів (розпису асигнувань згідно з бюджетними призначеннями, затвердженими у відповідному бюджеті для загального фонду в розрізі головних розпорядників, за скороченою економічною класифікацією помісячно, що відпо­відає зведенню усіх планів асигнувань). Уточнені проекти кошторисів та складені проекти планів асигнувань повинні відповідати певним лімітним довідкам.

Мінфін надсилає для реєстрації, обліку та виконання затверджений річний роз­пис асигнувань державного бюджету та помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету Державному казначейству, яке протягом трьох робочих днів з дня затвердження доводить до головних розпорядників витяги із зазначених документів, які є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань усіма розпорядниками та планів використання бюджетних ко­штів одержувачами.

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників витяги із затвердженого річного розпису асиг­нувань відповідного бюджету та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідного бюджету, які є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань розпорядниками та планів використання бюджетних коштів одержувачами.

Кошториси, плани асигнувань та плани використання бюджетних коштів по­винні бути затверджені протягом 30 календарних днів з дня затвердження розпису бюджету.

Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи затверджуються керівником відповідної вищестоящої установи, за винятком:

1) Секретаріату Кабінету Міністрів України за відповідними бюджетними програмами — Міністром Кабінету Міністрів України за погодженням з Прем'єр-Міністром України та Мінфіном;

2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади за бюджетними програмами "Керівництво та управління" — керівниками відповідних цент­ральних органів виконавчої влади за погодженням з Мінфіном, за іншими бюджетними програмами, що виконуються безпосередньо апаратом мініс­терств та інших центральних органів виконавчої влади, — керівниками від­повідних центральних органів виконавчої влади. Кошториси, плани асиг­нувань і штатні розписи органів виконавчої влади, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, за­тверджуються керівниками цих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

3) обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій — голо­вами відповідних держадміністрацій за погодженням з Мінфіном;

4) міністерств і відомств Автономної Республіки Крим, управлінь, відділів, ін­ших підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських, районних держадміністрацій — Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обла­сними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями піс­ля експертизи, проведеної Міністерством фінансів Автономної Республіки

Крим, головними обласними і головним Київським міським та Севасто­польським міським фінансовими управліннями;

5) управлінь, відділів, інших підрозділів райдержадміністрацій — райдер- жадміністраціями після експертизи, проведеної районними фінансовими уп­равліннями;

6) президій державних академій наук за бюджетними программами "Наукова і організаційна діяльність президії" — їх керівниками за погодженням з Мін­фіном; за іншими бюджетними програмами, що виконуються безпосередньо апаратом цих установ, — їх керівниками;

7) за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюджету, що виконуються за рахунок 30 % збору за забруднення навколишнього природ­ного середовища, — головним розпорядником за погодженням з Мінфіном;

8) національних вищих навчальних закладів, яким безпосередньо встановлені призначення у державному бюджеті, — керівниками цих закладів за погоджен­ням з головним розпорядником, якщо інше не передбачено законодавством.

Плани використання бюджетних коштів одержувачами затверджуються їх керівниками за погодженням з розпорядниками, через яких вони одержують бюд­жетні кошти.

Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи установ, які не мають вищестоя­щої установи (центральні районні, центральні міські лікарні тощо), затверджуються райдержадміністраціями або виконавчими органами відповідних місцевих рад.

Кошториси і плани асигнувань, передбачені на проведення централізованих заходів, затверджуються окремо на кожний захід керівниками міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, держ-адміністрацій та виконавчих органів місцевих рад, що запланували зазначені заходи. Для здійснення кожного конкрет­ного заходу не пізніше ніж за місяць складається окремий кошторис на підставі ка­лендарних планів.

Кошториси і плани асигнувань підписує керівник установи (централізованої бух­галтерії) та керівник її фінансового підрозділу або головний (старший) бухгалтер. Од­ночасно з кошторисом затверджується план асигнувань і штатний розпис установи, включаючи структурні підрозділи, які утримуються за рахунок власних надходжень. Ці документи подаються та затверджуються у двох примірниках, один з яких повер­тається цій установі, а другий залишається в установі, керівник якої їх затвердив.

Кошторис затверджується за загальним і спеціальним фондами на рік без роз­поділу за періодами в обсязі, який дорівнює сумі цих фондів.

Кошторис, плани асигнувань і штатні розписи установ затверджуються керівни­ком установи, уповноваженої затверджувати такі документи, підпис якого скріплю­ється гербовою печаткою, із зазначенням дати.

У тижневий термін після затвердження штатних розписів головні розпорядни­ки подають Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місце­вим фінансовим органам зведені показники за мережею, штатними розписами і кон­тингентами установ та одержувачів за формами, встановленими Мінфіном.

Управління справами Верховної Ради України, Державне управління справа­ми, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Рахунко­ва палата, Центральна виборча комісія, Верховний Суд України, Конституційний

Суд України, Вища рада юстиції, Вищий господарський суд України та інші уста­нови, яким затверджені бюджетні призначення і які відповідно до законодавства самостійно затверджують кошториси, плани асигнувань і штатні розписи, у три­тижневий термін після прийняття державного бюджету на відповідний рік подають Мінфіну затверджені кошториси, розрахунки до них, календарні плани, плани асиг­нувань і штатні розписи.

Затвердження кошторисів і планів асигнувань, а також здійснення видатків у сумі, що перевищує встановлені бюджетні призначення, тягне за собою відповідаль­ність згідно із законодавством.

Мінфін, ГоловКРУ, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, міс­цеві фінансові органи щороку в межах своєї компетенції після прийняття відпо­відних бюджетів перевіряють правильність складення і затвердження кошторисів і планів асигнувань

Скорочення завищених асигнувань, виявлених внаслідок перевірки правиль­ності складання кошторисів, проводиться Мінфіном, Міністерством фінансів Авто­номної Республіки Крим, місцевими фінансовими органами на підставі матеріалів перевірок.

Вивільнені асигнування спрямовуються на проведення інших пріоритетних за­ходів, що плануються розпорядником, шляхом внесення змін у встановленому по­рядку до їх кошторисів за рішенням Мінфіну, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевого фінансового органу на підставі обгрунтованого подан­ня головного розпорядника.

Основні вимоги щодо виконання кошторису

Для здійснення контролю за відповідністю асигнувань, визначених у коштори­сах і планах асигнувань розпорядників, асигнуванням, затвердженим річним роз­писом асигнувань державного бюджету та помісячним розписом асигнувань за­гального фонду державного бюджету, органи Державного казначейства проводять реєстрацію та ведуть облік зведених кошторисів і планів асигнувань розпорядників вищого рівня у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів.

Розпорядники мають право проводити діяльність виключно в межах асигну­вань, затверджених кошторисами і планами асигнувань, за наявності витягу, дове­деного органом Державного казначейства, що підтверджує відповідність цих доку­ментів даним казначейського обліку. З цією метою розпорядники, які отримали від органів Державного казначейства витяг, повинні подати цим органам дані про роз­поділ показників зведених кошторисів і планів асигнувань у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів. Зазначені показники доводяться до відповідних ор­ганів Державного казначейства за місцем розташування розпорядників нижчого рівня та одержувачів.

Органи Державного казначейства здійснюють контроль за відповідністю розподілу показників зведених кошторисів і планів асигнувань даним казначейського обліку.

У разі невідповідності кошторисів і планів асигнувань витягу, отриманому від відповідних органів Державного казначейства, розпорядники повинні перезатверди- ти зазначені документи згідно з витягом. Здійснення видатків установ та одержувачів без затверджених у встановленому порядку кошторисів, планів асигнувань і планів використання бюджетних коштів припиняється через 30 календарних днів після за­твердження річного розпису асигнувань і помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів. До затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань і планів використання бюджетних коштів підставою для здійснен­ня видатків є проекти кошторисів, планів асигнувань і планів використання бюджет­них коштів, засвідчені підписами керівника установи і головного бухгалтера. Після закінчення 30-денного терміну органи Державного казначейства здійснюють операції з розрахунково-касового обслуговування розпорядників коштів державного бюдже­ту тільки відповідно до затверджених та зареєстрованих у обліку відповідних органів Державного казначейства кошторисів і планів асигнувань.

У разі якщо бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установле­ний законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий роз­пис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси, які затверджуються їх керівниками. При цьому зведені тимчасові кошториси не складаються. Під час складання річного розпису асигнувань бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету, кошторисів і планів асигнувань установ на наступний рік ураховуються видатки, проведені згідно з тимчасовим розписом бюджету та тимчасовими кошторисами.

Установи мають право брати зобов'язання щодо видатків загального фонду бюд­жету відповідно до кошторису і плану асигнувань виходячи з потреби у забезпеченні виконання пріоритетних заходів та з урахуванням здійснення платежів для погашен­ня зобов'язань минулих періодів, якщо інше не передбачено законодавством.

Обсяг бюджетних зобов'язань, узятих установою протягом року, повинен забез­печити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язання­ми у поточному році.

У разі скорочення асигнувань розпорядники повинні вживати заходів до лікві­дації або скорочення обсягу бюджетних зобов'язань, які перевищують уточнені пла­ни асигнувань.

У разі прийняття відповідного рішення щодо тимчасового обмеження асигну­вань загального фонду бюджету розпорядники повинні забезпечити приведення об­сягів зобов'язань у відповідність з тимчасовим обмеженням асигнувань.

Зміни до кошторису і плану асигнувань вносяться у разі:

• потреби у перерозподілі асигнувань розпорядника;

• прийняття нормативного акта про передачу повноважень і бюджетних асиг­нувань одного розпорядника іншому;

• прийняття рішення щодо розподілу нерозподілених бюджетних асигнувань між розпорядниками;

• необхідності збільшення видатків спеціального фонду бюджету внаслідок перевищення надходжень до цього фонду з урахуванням залишків бюджет­них коштів на початок поточного бюджетного періоду, не використаних у по­передньому бюджетному періоді порівняно з надходженнями, врахованими у бюджеті на відповідний рік;

• прийняття рішення щодо скорочення видатків загального фонду бюджету в цілому на рік;

• внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місце­вий бюджет).

Зміни до кошторисів і планів асигнувань вносяться після внесення відповід­них змін до річного розпису асигнувань бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету та бюджетного розпису з урахуванням особливостей спеціального фонду.

У разі внесення змін до кошторисів і планів асигнувань обов'язково складають­ся відповідні довідки, які затверджуються і виконуються у тому ж порядку, що й ко­шториси і плани асигнувань. Форма довідки затверджується Мінфіном. При цьому кошториси і плани асигнувань не перезатверджуються. Зміни до штатних розписів вносяться у порядку, встановленому для їх затвердження. Зміни до планів викорис­тання бюджетних коштів вносяться одержувачами в порядку, встановленому для їх затвердження, за формою, що відповідає плану використання.

Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення в будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним і фізичним особам.

Видатки спеціального фонду бюджету проводяться виключно в межах і за ра­хунок відповідних надходжень до цього фонду на підставі кошторисів з урахуван­ням внесених до них змін. Видатки спеціального фонду кошторису здійснюються у послідовності, передбаченій пунктом 23 цього Порядку для їх планування. Устано­ви мають право використовувати протягом поточного року залишки коштів на ра­хунках спеціального фонду на початок року для здійснення видатків, передбачених у кошторисах на поточний рік (шляхом внесення змін до спеціального фонду кош­торису). Зміни до спеціального фонду кошторису вносяться в разі, коли загальний обсяг фактичних надходжень до цього фонду разом з обсягом залишків коштів на його рахунках на початок року буде більший, ніж відповідні надходження, врахо­вані у кошторисі на відповідний рік. При цьому в спеціальному фонді кошторису уточнений обсяг видатків повинен дорівнювати сумі уточненного обсягу доходів і залишків коштів на початок року.

Протягом року розпорядники вносять зміни до спеціального фонду кошторису за власними надходженнями на підставі довідки про внесення змін до кошторису, яка за­тверджується керівником установи, що затвердив кошторис без внесення відповідних змін до бюджетного розпису за спеціальним фондом бюджету. Розпорядники нижчо­го рівня в обов'язковому порядку подають розпорядникам вищого рівня завірені від­повідним органом Державного казначейства копії затверджених довідок про внесення змін до спеціального фонду кошторису за власними надходженнями. Розпорядниками вносяться зміни до спеціального фонду кошторису у частині збільшення надходжень та видатків у разі, коли обсяги власних надходжень спеціального фонду кошторису фактично перевищили обсяги, враховані під час затвердження відповідного бюджету. У разі коли фактичні обсяги власних надходжень бюджетних установ за 10 місяців відповідного бюджетного періоду становили менше ніж 70 % відповідних обсягів, вра­хованих у спеціальному фонді кошторису, розпорядники зобов'язані внести зміни до спеціального фонду кошторису у частині зменшення надходжень і видатків з ураху­ванням очікуваного виконання спеціального фонду кошторису у відповідному бюд­жетному періоді. Розпорядники упорядковують бюджетні зобов'язання з урахуван­ням внесених до спеціального фонду кошторису змін.

Органи Державного казначейства ведуть облік таких змін, проводять видатки спеціального фонду бюджету за власними надходженнями на підставі кошторисів з урахуванням внесених до них змін без внесення змін до бюджетного розпису та відображають у звітності про виконання державного бюджету планові показники за спеціальним фондом бюджету з урахуванням внесених змін до кошторисів.

Зміни до спеціального фонду кошторису за іншими надходженнями (крім влас­них надходжень бюджетних установ) вносяться в порядку, за яким після внесення відповідних змін до бюджетного розпису складаються довідки про внесення змін до кошторису.

Планові показники за спеціальним фондом кошторису розпорядників у формах звітності повинні відповідати даним обліку, який ведеться органами Державного казначейства. Головні розпорядники під час подання зведеної фінансової звітнос­ті забезпечують відповідність планових показників за спеціальним фондом кошто­рисів з урахуванням внесених до них змін даним звітності Державного казначейства про виконання спеціального фонду державного бюджету. Головні розпорядники під час складання та подання зведеної фінансової звітності враховують дані довідок про внесення змін до кошторису, які є підставою для відображення планових показників за власними надходженнями у зведених звітах про виконання кошторисів. При цьо­му зазначені дані повинні відповідати даним обліку Державного казначейства.

У звітності про виконання державного та місцевих бюджетів за спеціальним фондом відображаються планові показники з урахуванням внесених змін до кош­торисів. У разі внесення змін до спеціального фонду кошторису (бюджетного роз­пису) зміни до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бю­джет) не вносяться.

У разі коли виконання робіт за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету здійснювалося за державним замовленням, відповідні зміни вносяться до обсягів державного замовлення.

Після розгляду річних звітів про виконання кошторисів за минулий рік уточ­нюються показники перехідних контингентів станом на 1 січня поточного року, виходячи з фактичного виконання плану цих контингентів за минулий рік. За ре­зультатами перевірок у разі виявлення завищених асигнувань вносяться зміни до кошторисів і планів асигнувань шляхом скорочення їх обсягів. Право скорочення асигнувань надається Мінфіну, Міністерству фінансів АР Крим, місцевим фінан­совим органам. Виконання кошторисів і планів асигнувань здійснюється наростаю­чим підсумком з початку року.

Звіти про виконання кошторисів, планів асигнувань і планів використання бю­джетних коштів подаються в порядку та за формами, встановленими Державним казначейством.

питання для самоконтролю

1. Які види комунальних підприємств Ви знаєте?

2. Що таке комунальний кредит?

3. Які фінансові ресурси є в розпорядженні комунальних підприємств?