10.1. проблеми розвитку житлово-комунального господарства в україні : Місцеві фінанси : B-ko.com : Книги для студентів

10.1. проблеми розвитку житлово-комунального господарства в україні

Житлово-комунальне господарство — це одна з важливих та пріоритетних га­лузей національного господарського комплексу, яка забезпечує життєдіяльність населених пунктів та суттєво впливає на розвиток економічних взаємовідносин у державі. У цій сфері зайнято 5 % працездатного населення країни, які обслуговують близько 25 % основних фондів держави. Понад 14,2 тис. спеціалізованих підпри­ємств та організацій різних форм власності надають споживачам 40 видів житло­во-комунальних послуг.

Проте в житлово-комунальному господарстві накопичено багато проблем, що ставлять під загрозу можливість його сталого функціонування.

Не сформований інститут власника житла гальмує створення дійсно ринко­вих відносин в обслуговуванні житла. У власність громадян передано понад 5,3 млн квартир та одноквартирних будинків, що становить 75,4 % державного житлового фонду. Проте підприємства, що мають житловий фонд, а також органи місцевого самоврядування продовжують виконувати функції з утримання житла, у тому числі приватизованого.

Не забезпечено сприятливих умов для приватизації ЖЕКів та створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, асоціацій жителів багатоквар­тирних будинків, будинкових комітетів тощо. Відсутність національних комісій ре­гулювання діяльності природних монополій з централізованого водопостачання та водовідведення, централізованого постачання теплової енергії, як це передбачено Законом України "Про природні монополії", призвело до нерівних умов господарю­вання на ринку надання послуг водо-, теплопостачання та водовідведення та поста­чання електричної енергії. Якщо рівень тарифів на електроенергію визначається на державному рівні, то на послуги житлово-комунального господарства — на місцево­му. Немає механізму їх синхронізації.

У зв'язку з цим Комітет визначив основні завдання та заходи Загальнодер­жавної програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства (далі — Програма), щоб вивести галузь із кризового стану.

Метою Програми є реалізація державної політики, спрямованої на задоволен­ня потреб усіх споживачів у економічно доступних житлово-комунальних послугах належного рівня та якості, що відповідає вимогам державних стандартів, гармонізо­ваних зі стандартами Євросоюзу; створення умов для сталої, ефективної роботи та розвитку житлово-комунального господарства, підвищення рівня прозорості у взаємовідносинах між суб'єктами ринку житлово-комунальних послуг; зниження техногенного впливу на природні об'єкти; стимулювання економного і раціонально­го використання ресурсів, насамперед енергоносіїв.

Програма передбачає виконання таких основних завдань:

• підвищити ефективність управління житлово-комунальним господарством та упорядкування відносин власності у цій сфері;

• забезпечити беззбиткове функціонування підприємств галузі при прозорій економічно обґрунтованій системі визначення рівня тарифів та адресного соціального захисту населення;

• технічно переозброїти галузь, запровадити інноваційну модель її розвитку.

Ключовою проблемою управління на етапі реформування житлово-комуналь­ного господарства є запровадження системи договірних відносин, зумовлених по­явою у цій сфері господарюючих суб'єктів різних організаційно-правових форм.

Пріоритетним на першому етапі є створення в містах керуючих житловим фон­дом компаній — замовників житлово-комунальних послуг, запровадження Єдиної автоматизованої системи нарахування та обліку оплати населенням споживаних житлово-комунальних послуг та енергоносіїв.

У сфері природних монополій — утворення акціонерних товариств — керуючих компаній, до статутного фонду яких не входить майно, що не підлягає приватизації.

Органи місцевого самоврядування самостійно обирають одну з таких схем управління комунальним майном та житлово-комунальними підприємствами — суб'єктами природних монополій: схему безпосереднього керівництва (існуюча), яка базується на постійному керівництві підприємством комунальної власності че­рез укладення контракту з керівником і передбачає повну відповідальність органів місцевого самоврядування за експлуатацію, обслуговування, фінансування, інвес­тування реконструкції та розвитку підприємства тощо або схему делегованого уп­равління (рекомендована) — базується на розподілі відповідальності згідно з дого­ворами (контрактами) на управління, оренду цілісного майнового комплексу або договору концесії на 20-25 років.

Одночасно з реформуванням управління у сфері природних монополій поси­люється державне регулювання діяльності суб'єктів на монопольних ринках по­слуг водо-, теплопостачання та водовідведення. Ці функції покладаються на першо­му етапі на Держжитлокомунгосп та його регіональні підрозділи, на другому — на Національну комісію регулювання діяльності природних монополій у житлово-ко­мунальній сфері.

Головним завданням забезпечення беззбиткового функціонування підприємств галузі при прозорій економічно обґрунтованій системі визначення рівня тарифів та адресному соціальному захисту населення є досягнення рівня поточної беззбитко­вості підприємств галузі з одночасним впровадженням комплексу заходів, спрямо­ваних на:

• зменшення рівня витрат операційної діяльності;

• збільшення надходжень підприємств, що надають житлово-комунальні по­слуги.

Реалізація першого напряму може бути здійснена шляхом оптимізації витрат та втрат матеріальних та енергетичних ресурсів (палива, електричної енергії, води, теплової енергії) житлово-комунальних підприємств; встановлення цін на енерго­ресурси для підприємств житлово-комунального господарства на рівні цін для на­селення; зменшення податкового навантаження на підприємства житлово-кому­нального господарства (відміни ПДВ на послуги, поширення спрощеної системи оподаткування).

По другому напряму пропонується:

• запровадити механізм регулювання тарифів через установлення їх гранич­ного рівня та застосування одночасної індексації тарифів з урахуванням ін­фляційних процесів, у тому числі змін цін і тарифів на паливно-енергетичні ресурси та механізм покриття різниці між фактичною вартістю житлово-ко­мунальних послуг та встановленими тарифами (при їх затвердженні менше від фактичної вартості) з місцевих бюджетів;

• забезпечити збільшення рівня збору платежів до 95 %;

• визначити структури дебіторської та кредиторської заборгованості та ліквіду­вати ці борги;

• збільшити видатки з місцевих бюджетів розвитку на житлово-комунальне господарство;

• відновити пеню за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.

Заходи щодо технічного переозброєння галузі, запровадження інноваційної мо­делі її розвитку визначені в Галузевих програмах енергозбереження, поетапного ос­нащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії, реконструкції житлових будинків перших масових серій та впровадження низки енергозберігаючих проектів, реалізація яких передбачає одер­жання швидкого економічного ефекту.

Механізм реалізації Програми включає організаційно-технічні заходи, норма­тивно-правове, науково-технічне та фінансове забезпечення її виконання, розробку та затвердження регіональних програм, координацію дій усіх суб'єктів господарю­вання у цій сфері Міжвідомчою комісією з реалізації реформи житлово-комуналь­ного господарства при Кабінетові Міністрів України.

Для визначення стану житлово-комунального господарства та його реформу­вання передбачається здійснювати постійний моніторинг на підставі системи інди­каторів, що характеризують роботу галузі в цілому та її підгалузей.

У Програмі наводять прогнозні розрахунки фінансового стану підприємств тепло-, водопостачання та водовідведення за умови врахування інфляційних про­цесів; основні завдання центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо реалізації Програми реформування і розвитку жит­лово-комунального господарства на 2003-2010 роки; орієнтовний перелік демон­страційних проектів; зведені показники орієнтовного фінансування пріоритетних напрямів нормативно-правового та науково-технічного забезпечення Програми та зведені показники орієнтовної вартості і джерела фінансування заходів розвитку житлово-комунального господарства та міського електротранспорту за даними Ра­ди Міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Реалізація Програми та досягнення запланованої мети можливе тільки за умови спільних дій центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого са­моврядування, підприємств і організацій та споживачів житлово-комунальних послуг.