Впровадження системи автоматизованого контролю і обліку платежів в ін­ших містах України.

магниевый скраб beletage

У 2001 р. розпочато впровадження системи автоматизованого контролю і обліку квартплати та експлуатаційних витрат у м. Чернівці. Система пе­редбачає створення інформаційної мережі між комунальними, житловими ремонт­но-експлуатаційними підприємствами та відділами субсидій. Функціонування сис­теми надасть змогу контролювати нарахування квартирної плати і експлуатаційних витрат, оплату цих послуг квартиронаймачами і власниками квартир, отримувати в ЖРЕПах оперативну інформацію з особових рахунків щодо змін у складі сім'ї, тех­нічних характеристик квартир тощо.

З квітня 2001 р. розпочато перехід на єдину електронну квитанцію для розра­хунків за житло і комунальні послуги. Єдина розрахункова квитанція розроблена Акціонерним банком "Полтава-банк". Саме він відкрив пункти приймання кому­нальних платежів від населення. Полтава стала першим містом в Україні, де втілена в життя ідея єдиної електронної квитанції для квартиронаймачів. Єдину розрахун­кову квитанцію вводитимуть поетапно — в міру готовності комунальних служб до електронних розрахунків.

Спеціалізовані розрахункові центри створено в ряді інших міст: Донецьку, в До­нецькій області (містах Костянтинівка, Авдіївка, Маріуполь, Макіївка), Дніпропет­ровську.

У рамках проекту реформування соціального сектора в Україні (ПАДКО/ АМР США) у 1996-1997 рр. було реалізовано пілотний проект комп'ютеризації ЖЕКів, у рамках якого розроблено програмний комплекс "Житло" та комп'ютери­зовано 5 ЖЕКів у містах Київ, Львів, Чернігів, Миколаїв та Жмеринка Вінницької області. Особливість проекту полягала в організації безпосередньо у ЖЕКах пунктів приймання платежів від населення, створення автоматизованої системи оброблення платежів на основі касового апарату, з'єднаного з комп'ютером, що забезпечило без­посередній доступ до бази даних нарахувань. Встановлення комп'ютерно-касового комплексу дає можливість відмовитися від послуг розрахункових центрів та ощад­них банків і перетворити ЖЕО в господарсько-самостійні підприємства.

Необхідно усунути розбіжності в нормативно-правових актах України щодо закріплення за місцевими органами влади права вибору схеми надання комуналь­них послуг (виробник — виконавець — споживач) та схеми збирання платежів за комунальні послуги.

Запровадження прямих схем розрахунків за комунальні послуги має бути підкріплене чітким розподілом функціональних обов'язків між підприємством — виробником послуг та виконавцем послуг. Лише в цьому випадку поряд із покра­щенням проходження платежів досягається і поліпшення якості послуг.

З метою полегшення процесу оплати та проходження коштів, а також підвищення оперативності, повноти та достовірності інформації доцільно широко застосовувати комплексні міські автоматизовані систеим збирання та оплати комунальних послуг.

Кожна з діючих автоматизованих систем має як спільні риси, обумовлені вирішенням тих самих завдань, так і ряд відмінностей, зумовлених конкретними місцевими умовами та особливостями реалізації. Однозначно говорити про перева­ги чи недоліки тієї чи іншої схеми не можна, оскільки схема реалізації залежить і від фінансових та технічних можливостей міста, від рівня автоматизації комунальних підприємств, від розміру міста.

Особливості нарахування тарифів на теплопостачання

До 2001 р. розрахунок тарифів на послуги теплопостачання, що надаються спо­живачам, проводився відповідно до "Методичних вказівок про порядок встанов­лення та уніфікації тарифів на теплову енергію", діючих ще з 1978 р., згідно з яки­ми оплата послуг розподілялась рівномірно на весь рік. Рівномірно протягом року здійснювалось нарахування доходів підприємства в бухгалтерському обліку. У той час фактичні витрати за спожиті підприємством енергоносії та фактичне надання послуг відбувалися протягом опалювального сезону. Внаслідок цього у підприєм­ства виникали у міжопалювальний сезон прибутки до оподаткування, а в опалю­вальний сезон — збитки. З цієї ж причини в зимові місяці підприємство відчувало дефіцит коштів для своєчасних розрахунків за використані енергоресурси. Крім то­го, при припиненні надання послуг підприємством або в ситуаціях, коли споживачі за наявності індивідуальних лічильників не споживали послуг, "Теплокомуненерго" взагалі не отримувало ніяких доходів для покриття постійних витрат.

Для вирішення цих проблем із січня 2001 р. впроваджено двоставковий тариф для розрахунку з населенням за надані послуги центрального опалення та сезонні тарифи на гаряче водопостачання.

Двоставкові тарифи на послуги центрального опалення були розраховані від­повідно до "Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гаря­чу воду", затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №191. Вони складаються з двох частин:

• умовно-постійної, або абонентської плати, яка нараховується щомісячно протягом року і відшкодовує витрати, пов'язані з необхідністю підтримання в робочому стані джерел теплової енергії, теплових мереж та теплоспожи- вальних установок;

• умовно-змінної, або плати за спожиту теплову енергію, яка повинна компен­сувати витрати підприємству за використані енергоносії.

Абонплата (умовно-постійна частина тарифу) нараховується щомісячно протя­гом року в розмірі 0,32 грн/ м2 і не залежить від кількості спожитого тепла.

Плата за теплову енергію (умовно-змінна частина тарифу) в розмірі 1,12 грн/м2 на­раховувалася щомісячно протягом опалювального періоду.

Для споживачів, у яких встановлено прилади обліку теплової енергії, нараху­вання оплати здійснюється за їх показаннями за встановленим тарифом — 64 грн за 1 Гкал. Абонентська плата в цьому випадку не нараховується (витрати по утри­манню системи теплопостачання включені у вартість 1 Гкал).

При розрахунку тарифів використані дані про:

• обсяги приєднаного теплового навантаження споживачів, указані в укладе­них договорах на відпуск теплової енергії;

• планові обсяги реалізації послуг теплопостачання та гарячої води, які обчисле­ні відповідно до норм та вказівок методики КТМ 204 України 244-94" на під­ставі даних про величину приєднаного теплового навантаження, нормативної температури зовнішнього повітря та тривалості опалювального сезону.

Паралельно з запровадженням для розрахунків з населенням двоставкових та­рифів на підприємстві Агентством з раціонального використання енергії та екології проводився енергетичний аудит системи теплопостачання, основними завданнями якого було:

• оцінка ефективності роботи системи та окремих її складових;

• визначення питомих показників на відпуск та споживання теплової енергії;

• розробка та оцінка заходів, спрямованих на підвищення економічної ефек­тивності функціонування системи теплопостачання.

За результатами аналізу звітних документів з виробництва, відпуску теплової енергії та споживання паливно-енергетичних ресурсів за три роки, зібраної інфор­мації, а також результатів енергетичних обстежень системи теплопостачання, енер- гоаудитом були визначені:

• фактичні питомі витрати енергоносіїв на одиницю відпущеної теплової енергії;

• річні втрати теплової енергії в мережах системи теплопостачання та втрати і не обліковані витрати в системі гарячого водопостачання;

• витрати тепла на обігрівання 1 м2 опалювальної площі та підігрівання води для одного мешканця;

• фактичні обсяги споживання гарячої води мешканцями квартир, необладна- них лічильниками.

На основі проведеного енергоаудитом аналізу вихідних та експлуатаційних да­них, оцінки стану обладнання котелень, теплових мереж, ЦтП та споживачів, а та­кож обстеження головних об'єктів системи для підприємства визначено ряд заходів з підвищення енергоефективності системи теплопостачання, запровадження яких уже розпочато.

Аналізуючи підсумки роботи підприємства за перший рік впровадження дво- ставкових тарифів, стали очевидними недоліки застосування фіксованої умов­но-змінної частини тарифу, розмір якого був визначений і затверджений міською виконавчою владою, як вартість середньомісячної за опалювальний сезон витрати теплоенергії, необхідної на опалення 1 м2 площі при розрахунковій (згідно з додат­ком 1 КТМ 204 України 244-94) температурі зовнішнього повітря.

Плата за послуги опалення (умовно-змінна частина) населенню нараховувалася щомісячно в однаковому розмірі і не відповідала вартості фактично наданих послуг та витратам підприємства за спожиті енергоносії.

Крім того, по закінченні опалювального сезону необхідно було коригувати нара­ховану населенню плату відповідно до фактично наданого обсягу послуг, що, в свою чергу, впливало на очікувані фінансові результати роботи підприємства та платежі до бюджету.

На підставі аналізу роботи підприємства за розрахунками з населенням, попе­редніх висновків аудиту та за ініціативи підприємства виконавчим комітетом місь­кої ради можуть бути прийняті рішення про перехід на розрахунки з населенням за фактично наданий обсяг послуг.

Для споживачів, у яких встановлено прилади обліку теплової енергії, плату на­раховують за їх показаннями за встановленим пільговим тарифом, що є нижчим на 4,6 % від розрахункового.

Однак у більшості житлових будинків приладів обліку немає, тому виникли питання щодо визначення обсягу теплоенергії, фактично використаної конкретним споживачем за звітний період.

У зв'язку з відсутністю відповідної галузевої інструкції на підприємстві розроб­лено та затверджено методику розрахунку виробітки, відпуску та реалізації теплової енергії на опалення і гаряче водопостачання. Ця методика передбачає визначення фактичного обсягу наданих послуг, для чого використовуються:

Вихідні дані

Усі вихідні дані для розрахунків приймаються виключно із розрахункових до­кументів відповідної газопостачальної організації за відповідний період, а також згідно з показаннями лічильників тепла і гарячої води. Усі прилади обліку повірені в установленому порядку і є комерційними.

Розрахунок відпуску теплової енергії (Q^)

теплова енергія (на виході з котелень) відпускається згідно з показаннями лічильників тепла, що обліковують цей відпуск. Усі прилади обліку повірені, є ко­мерційними і на них є в вся необхідна технічна документація. Приладним обліком охоплено 95 % усієї теплової енергії, що відпускається підприємством.

У випадку несправності лічильників тепла, як виняток, відпуск теплової енер­гії котельнею визначається розрахунком на підставі середніх витрат, визначених за останні 2-3 місяці згідно з даними цих лічильників тепла або з урахуванням за­тверджених середніх витрат палива по котельні згідно з режимними нормами, тобто як частка від ділення фактично використаного палива (м3) на питому його витрату (нм3), Гкал.

Розрахунок втрат теплової енергії в теплових мережах

Сумарні втрати теплової енергії поділяються на втрати з витоками (Q вит) та втрати через ізоляцію (Q ізол). Втрати тепла через ізоляцію (^зол) визначаються на підставі розрахунку з урахуванням поправочних коефіцієнтів по номограмі за від­повідний період, які розраховані для кожної з котелень (в Гкал).

У випадку прийняття нових котелень втрати в теплових мережах заміряються комісійно і затверджуються підприємством (до визначення їх аудитом).

Втрати тепла з витоками (QHm.) розраховуються згідно з методикою КТМ 204 Ук­раїни 244-94, тобто з врахуванням кількості води, що витекла з теплових мереж (Овит), яка визначається за приладами, а також середньої температури води в пода­вальному (^сер) та зворотному (^всер) трубопроводах за відповідний період.

При цьому середня температура холодної води (tm) визначається за прила­дами обліку, які її фіксують, а при їх відсутності приймається згідно з вказаним КТМ 204 України 244-94, тобто в опалювальний період за відсутності даних + 5оС, в літній + 15оС.

Розрахунок реалізації теплової енергії (Qp)

Реалізація теплової енергії (QF) визначається як різниця між відпуском (Q^ ) та сумарними втратами (^трат):

Осум = Q _ Q .

^р  ^від ^втрат

При цьому сумарна реалізація теплової енергії (Q^) складається з реалізації опалення (Qp™) і реалізації гарячого водопостачання (Q/'^).

Реалізація гарячої води (Q/'^) визначається на підставі показань витратомірів (водомірів) (GH) із врахуванням температури її подачі (t/^) в мережу, яка фіксу­ється приладами або визначається як середнє за відповідний розрахунковий період по кожному ЦТП, бойлерній, а також температури холодної води (^), що надходить з холодного водопроводу:

Огвп = G (t™n _ t ) х 103.

^р в v п х '

тоді, знаючи реалізацію теплоенергії на потреби гарячого водопостачання (Q/'^), визначаємо реалізацію теплоенергії на потреби опалення (Q^™) як різницю між сумарною реалізацією ^рсум) і реалізацією на потреби гарячого водопостачання (Q/'^), тобто:

Q оп = Q сум _ Q г.в.п . р р р

Споживачам гарячого водопостачання виставляється для оплати кількість спо­житої води в м3 згідно з показаннями їх приладів (водомірів), а за їх відсутності — згідно із затвердженими нормами з урахуванням поправочних коефіцієнтів за кіль­кістю її подачі і температурою, які достовірно фіксуються погодинно.

Різницю між фактичною реалізацією гарячої води і виставленою для оплати, тобто втрати і необліковані витрати, підприємство приймає на свої збитки.

5. Розрахунок вироблення теплової енергії

Загальний обсяг теплової енергії, реалізованої на потреби центрального опален­ня споживачам, у яких немає приладів обліку тепла (^.б.лоп), визначається як різни­ця між загальним обсягом реалізованої підприємством теплової енергії на потреби опалення (Q^) та сумарною реалізацією тепла на ці потреби споживачам, у яких встановлені прилади обліку ^р.лічоп) :

Q оп = Q оп __________________________________ Q оп

^р.бліч  ^р.ліч

Визначена таким чином кількість теплової енергії розподіляється за конкрет­ними споживачами пропорційно до величини, вказаної в укладеному з підприєм­ством договорі, підключеного теплового навантаження, скоригованого на ті дні, коли фактично було надано послуги з центрального опалення.

Для ведення розрахунків з населенням обчислюються фактичні витрати теп­лової енергії на опалення 1 м2 опалювальної площі житлових будинків за форму­лою

G оп = О* °п / S ,л.

р.м.кв ^•р.б.л.жит.б ' жит.буд

Вартість фактичних витрат тепла визначається за затвердженим тарифом.

Завдяки введенню порядку нарахування плати населенню за фактично вико­ристаний за звітний місяць обсяг теплової енергії (умовно-змінна частина) відпа­ла необхідність по закінченні року перераховувати нараховану населенню плату за спожиту теплову енергію. Якщо в 2001 р. плата за використану теплову енергію щомісячно нараховувалася за фіксованим тарифом 1,12 грн/м2, то по закінченні року було зроблено перерахунок. Середньомісячна вартість теплової енергії, ви­користаної мешканцями житлових будинків на опалення 1 м2 опалювальної площі, становила 0,84 грн. За звітний місяць підприємство отримує реальні результати ви­робничо-господарської діяльності, тому що нарахована плата відповідає фактично­му обсягу реалізованих послуг та витратам підприємства за використані енергоносії. Впорядковано надання та своєчасне коригування призначених населенню субсидій відповідно до обсягу наданих послуг, внаслідок чого економніше використовуються бюджетні кошти.

Питання для самоконтролю

1. Як вираховується собівартість послуг ЖКГ?

2. Які методи управління комунальними платежами Ви знаєте?

3. Які методи оптимізації комунальних послуг Ви можете навести?

4. Чи залучається приватний сектор у сферу комунальний послуг?