основні терміни

магниевый скраб beletage

Активи — будь-яка одиниця, що має економічну вартість і є власністю організації. Одиниця може бути фізичною за своїм характером (матеріальною) або нема­теріальною, що виступає у формі права чи власності, вираженій через затрати або іншу вартість.

Аналіз затрат та вигод — вид аналізу, який визначає в грошовій формі вартість і (або) вигоди (наприклад, дозвілля або вплив на довкілля), які не обов'язко­во мають ринкову вартість. Аналіз витрат та вигод передбачає застосування трьох логічних кроків: 1) визначення завдань та альтернативних шляхів для виконання цих завдань; 2) аналіз додаткових змін у випадку застосування кожного альтернативного варіанту порівняно з випадком його незастосуван- ня; 3) порівняння витрат та вигод різних альтернативних шляхів.

Аналіз програм — аналіз діяльності органів влади для визначення її наслідків, ефек­тивності та результатів.

Анулювання — скасування бюджетного фінансування впродовж поточного року. Анулювання є законодавчим актом, який може ухвалюватися з ініціативи ви­конавчої або законодавчої гілки влади.

Аудит — перевірка правильності фінансової звітності та аналіз фінансового стану. За формою проведення поділяється на зовнішній та внутрішній. Здійснюєть­ся незалежними аудиторами (фізичними або юридичними особами) або поса­довою особою за рішенням відповідної ради з метою перевірки достовірності річного фінансового звіту, поданого виконавчим органом на затвердження.

Аудит діяльності (результативності) — вид аудиту типу "вартість за гроші", що складається з трьох компонентів: 1) перевірки результатів програми, тобто з'ясування чи організація робить правильні справи; 2) перевірки економності та ефективності, тобто чи правильно діє організація; 3) перевірки дотримання законності, тобто чи організація дотримується законів, інструкцій та процедур у процесі виконання програми.

Бюджет — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечен­ня виконання завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки крим та органами місцевого самовря­дування протягом бюджетного періоду.

Бюджет розвитку — план видатків, призначених для поліпшення або придбання землі, споруд та інфраструктури, що гарантує довгострокові вигоди. Бюджет розвитку схвалюється радою і містить надходження та видатки, джерела над­ходжень, кожен проект або придбання.

Бюджетна класифікація — систематизоване згрупування доходів, видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету, виходячи з економічної сутності, функціональної діяльності, організаційної структури та інших ознак відповідно до законодавства України та міжнарод­них стандартів.

Бюджетна поправка (зміни до бюджетних призначень) — уточнення до вже схва­леного бюджету, яке, за умови його схвалення відповідною радою, змінює бю­джетне призначення. Поправки до бюджету можуть вноситися впродовж року при зміні видаткових пріоритетів.

Бюджетне призначення — повноваження, надане головному розпорядникові бю­джетних коштів Бюджетним кодексом, законом про Державний бюджет Ук­раїни або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмежен­ня і дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Основними формами бюджетного повноваження виступають призначення, право на запозичення та право на укладання угоди. Класифікація бюджетних повноважень здійснюється за такими ознаками:

— за терміном дії (тривалістю один рік, багаторічне та необмежене);

— за часовими рамками законодавчої дії (поточне або постійне);

— за способом подання наявних сум (визначене або невизначене).

Бюджетне асигнування — повноваження, надане розпорядникові бюджетних коштів

відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Бюджетний календар — план заходів, який відображає головні етапи та визначає строки для кожного етапу, а також дати початку й закінчення бюджетного процесу.

Бюджетний цикл — періодичний процес, протягом якого орган влади готує, ухвалює та виконує відповідний бюджет. Бюджетний цикл складається з: 1) підготов­ки пропозиції проекту бюджету; 2) законодавчого схвалення запропоновано­го бюджету; 3) виконання запропонованого бюджету виконавчою гілкою вла­ди; 4) підготовки річного звіту з детальним викладом результатів діяльності та його затвердження.

Бюджетні платежі — платежі відповідно до бюджетних зобов'язань, термін оплати яких настав.

Бюджетні зобов'язання — будь-яке виконане відповідно до бюджетного асигнуван­ня розміщення замовлення, укладання договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій упродовж бюджетного періоду, за яким необхідно здійснити платежі протягом цього самого періоду або ж у май­бутньому.

Бюджетні інструкції — основні напрями, що визначають бюджетне середовище, тобто очікувані надходження та стратегію на наступний рік; управління роблять свої бюджетні запити відповідно до основних напрямів формування бюджету.

Бюджетні резерви — кошти, зарезервовані для наступних видатків, наприклад, на покриття непередбачених потреб.

Взяті зобов'язання — суми розміщених замовлень, ухвалених угод, отриманих по­слуг та подібні операції, здійснені протягом певного періоду, що можуть спла­чуватися в той самий чи наступний період. Такі суми включають видатки на погашення зобов'язань, що не були відображені в попередніх періодах, а також різницю між попередньо відображеними зобов'язаннями та здійсненими пла­тежами по їх погашенню.

Витяг органу Державного казначейства — документ, який підтверджує відповід­ність обсягу бюджетних асигнувань розпорядника, затвердженого в коштори­сах та планах асигнувань, даним казначейського обліку.

Внутрішній контроль — перевірка фінансової достатності та юридичних прав на ви­датки, здійснювана внутрішніми аудиторами розпорядника бюджетних коштів або уповноваженими бухгалтерами-ревізорами. Обсяги перевірки розширено з метою включення аналізу використання ресурсів. У системі внутрішнього контролю посадові обов'язки розподіляються таким чином, щоб уникнути си­туації, коли один і той самий працівник веде фінансову операцію від початку до кінця.

Внутрішня норма прибутку (ВНП) — критерій, що використовується для обчис­лення окупності капітальних проектів. Норма прибутку за певним проектом повинна перевищувати вартість капіталу, інвестованого в нього.

Дефіцит бюджету — сума перевищення видатків бюджету над його доходами.

Дефолт — неможливість здійснення вчасних боргових виплат, спричинена пога­шенням основної суми боргу або його обслуговуванням.

Діяльність — зусилля конкретного підрозділу, спрямовані на виконання визначе­них цілей програми, виходячи з необхідності досягнення передбачених ре­зультатів.

Еквівалент повного робочого часу — кількість годин на рік, які має відпрацюва­ти штатний працівник. Якщо є два працівники, кожен з яких працює протя­гом року половину цього часу, то разом вони складають еквівалент одного постійного працівника.

Економічна ефективність — ступінь досягнення цілей політики чи програми за умо­ви мінімальних економічних затрат; є аналогом реальної вартості грошей.

Економія фонду оплати праці — зменшення видатків за рахунок заощадження су­ми заробітної плати, що не сплачується, якщо посада залишається вакантною упродовж певного періоду або коли на керівну посаду зараховано працівника, якому сплачують нижчу, ніж його попередникові, заробітну плату.

Еластичні надходження — надходження, швидкість збільшення або зменшення яких перевищує швидкість розширення або скорочення економіки (напри­клад, надходження від податку на продаж).

Ефект масштабу — заощадження коштів, що супроводжується зростанням обсягу робіт, надання послуг, розширенням зони обслуговування. Якщо зростає кіль­кість підрозділів, фіксовані видатки розподіляються між підрозділами, що ве­де до зменшення видатків на їх утримання.

Загальний фонд — сукупність надходжень до бюджету, які визначені для забезпе­чення ресурсами загальних видатків і не призначені на конкретну мету. За­гальний фонд є джерелом більшості видатків бюджету.

Закладна (боргове зобов'язання) — бюджетні повноваження, що виникають при укладанні контракту, розміщенні замовлення, придбанні товару, робіт та по­слуг. У закладній постачальника міститься запевнення коштів, необхідних для оплати замовлення відразу після його виконання.

Залишок готівкових коштів — кошти, що залишилися в бюджеті попереднього року, не будучи розподіленими за конкретними напрямами, і можуть бути викорис­тані в бюджеті наступного року.

Замовлення на закупівлю — угода про придбання товарів або послуг у конкретного постачальника із зобов'занням оплати одночасно з доставкою.

Запозичення між фондами — передача коштів із фонду, де є надлишкові кошти, до фонду з тимчасовою нестачею надходжень.

Заявка на зміни — пропозиція внесення змін до плану або специфікація схваленого проекту капітальних робіт; часто схвалення заявок на зміни веде до зростання вартості проектів.

Збалансований бюджет — бюджет, у якому надходження поточного періоду відповідають сумі видатків цього самого періоду.

Зведений (консолідований) бюджет — бюджет, що консолідує всі надходження та видатки усіх фондів. Мета зведеного бюджету полягає в тому, щоб точно звітувати про повну суму урядових надходжень та видатків за той чи інший бюджетний період.

Змінні витрати — витрати, які збільшуються (зменшуються) відповідно до збільшен­ня (зменшення) суми наданих послуг (наприклад, матеріали).

Зобов'язання — контракт, придбання товарів чи послуг або подібна операція, що потребує здійснення платежу протягом того ж самого або наступного бюджет­ного періоду.

Інтегрована система фінансового менеджменту — база даних, якою кінцеві кори­стувачі можуть користуватися з різними цілями: для роботи з бюджетними звітами, аналізу виконання бюджету, збору надходжень та управління кошта­ми. Головними функціями системи фінансового менеджменту є бюджетуван­ня та обліу.

Інфраструктура — сукупність об'єктів водо-, теплопостачання, водовідведення, благоустрою, очисні споруди, дренажні системи, шляхи, зовнішнє освітлен­ня, утилізація твердих побутових відходів, що забезпечують функціонування певної адміністративно-територіальної одиниці.

Капітальні активи (основні фонди) — цінні та тривалого користування об'єкти, що перебувають у власності місцевих органів влади, наприклад, споруди, земельні ділянки, дороги, мости, транспортні засоби, устаткування тощо.

Капітальні видатки — видатки на придбання капітальних активів, землі, нема­теріальних активів або невідплатні платежі, що передаються отримувачам для придбання подібних активів, компенсації втрат, пов'язаних з руйнуванням чи ушкодженням основних фондів.

Касовий метод бухгалтерського обліку — метод бухгалтерського обліку, відповідно до якого надходження фіксуються лише після отримання коштів, а видатки — лише після здійснення виплат. З огляду на те, що виплати за товари та по­слуги можуть затримуватися до наступного фіскального року, наявна касова готівка може неточно відображати фінансовий стан фонду. Для дотримання загальноприйнятих принципів ведення бухгалтерського обліку місцеві органи влади повинні використовувати метод нарахувань, а не касовий метод.

Комплексний річний фінансовий звіт (КРФЗ) — стандартизований формат звіту, що підсумовує фінансову інформацію за попередній фінансовий рік. Інфор­мація в КРФЗ подається в розрізі фондів та вмішує два основні типи інфор­мації: 1) бухгалтерський баланс, де представлено порівняння активів з паси­вами та баланс коштів; 2) операційний звіт, у якому доходи зіставляються з видатками.

Контингенти — основні кількісні показники, які характеризують діяльність бюд­жетної установи (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо) і є основою для визначення обсягу фінансових ресурсів, необхідних для її функціонування.

Кошти на випадок непередбачених обставин — резерв коштів для стабілізації над­ходжень у випадку касового розриву, пов'язаного з тимчасовим зменшенням податкових надходжень унаслідок економічної рецесії, втрати значного плат­ника податків або здійснення видатків, що не могли бути передбачені при формуванні бюджету.

Кошторис — документ, який надає повноваження розпорядникові коштів на отри­мання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів на виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визна­чених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування — документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що, згідно із законодавством, повинні бути визначені на основі відповідних нормативів, видається відповідно мінфіном України, Мінфіном Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим орга­ном, розпорядником вищого рівня та доводиться до головних розпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань.

Метод нарахувань — метод бухгалтерського обліку, при якому доходи відобража­ються тоді, коли виникає зобов'язання сплати їх до бюджету, а видатки — за фактом споживання товарів або послуг.

Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно та безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Модифікований метод нарахувань — форма обліку за методом нарахувань, згідно з якою витрати відображаються під час отримання товарів чи послуг, а доходи, такі як податки, визнаються в разі їх наявності та можливості встановлення їх­ніх розмірів з метою фінансування видатків у поточному обліковому періоді.

Незалежний аудитор — фізична або юридична особа, діяльність якої не пов'язана з місцевими органами влади. Займається перевіркою комплексного фінан­сового звіту та його порівнянням з вибіркою фінансових операцій для того, щоб з'ясувати правильність відображення у звіті фіскальної ситуації органу влади.

Непрофінансований мандат — рішення органу влади вищого рівня, що призводить до виникнення нових бюджетних зобов'язань місцевих бюджетів, не забезпе­чених бюджетними асигнуваннями та без визначення джерел коштів, виділе­них державою для виконання цих зобов'язань.

Нульове бюджетування — бюджетний процес, відповідно до якого розпорядники бюджетних коштів повинні готувати бюджетні пропозиції, які класифікують різні категорії видатків у порядку їх важливості. Подані розпорядниками кла­сифікації зводяться в єдину відповідно до їх значення. Фінансування здій­снюється за кожною категорією класифікації, починаючи з першого пункту і доки не закінчаться кошти.

Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений умовами випуску термін з виплатою фіксова­ного відсотка (якщо іншого не передбачено умовами випуску).

Облігація, забезпечена доходами від конкретного об'єкта, — облігація, що пога­шається за рахунок надходжень від проекту (втілення, розширення або вдо­сконалення), що здійснювався за рахунок запозичення. Таку облігацію у зв'язку з умовним фінансуванням, що надається на виплату боргу, називають також обмеженою закладною облігацією.

Обслуговування боргу — річні виплати основної суми боргу та відсотків, які місцеві органи самоврядування мають виплатити на суми взятих ними позик.

Оперативні фінансові звіти — щоквартальні або щомісячні порівняння заплано­ваних і фактичних надходжень та видатків на конкретний період. Такі звіти допомагають тим, хто відповідає за прийняття рішень отримати оперативну інформацію про ймовірне перебільшення витрат або нестачу надходжень.

Операційний (поточний) бюджет — частина бюджету, яка відображає витрати, що періодично повторюються, наприклад, заробітна плата, рахунки за електро­енергію, поштові витрати, друкування та розмноження матеріалів, папір або бензин. Операційний бюджет є аналогом таблиці витрат у межах бюджетно­го розпису. Операційний бюджет може бути відокремленим від бюджету роз­витку. Можна складати і консолідований документ, у якому один розділ при­свячено операційним, а інший — капітальним видаткам. Разом операційний бюджет та бюджет капіталовкладень повинні відповідати сумі видатків на фіскальний період.

Операційний дефіцит — сума перевищення видатків поточного року (або поточного бюджетного періоду) над доходами за визначений період. В операційному де­фіциті не враховуються будь-які залишки попередніх років як можливе дже­рело покриття.

Оцінювання програм — процес оцінювання альтернативних програм, який вклю­чає дослідження та результати, аналіз варіантів досягнення цілей програми та очікуваних у майбутньому результатів програми. Зокрема, оцінка програми є процесом визначення способу та ступеня, до якого за допомогою програми:

— досягаються встановлені цілі;

— задовольняються уявлення та очікування відповідальних державних службовців та зацікавлених груп;

— досягаються інші важливі результати.

Перепрограмування коштів — переміщення коштів у рамках рахунків призначень (наприклад, з матеріалів на технічне обслуговування).

період окупності — час, упродовж якого будуть повернуті кошти, вкладені в інве­стиційний проект. Такий період використовується як критерій оцінки та порівняння пропозицій щодо здійснення інвестиційних проектів: чим корот­ший термін, тим краще.

План капітальних робіт (ПКР) — список проектів капітальних робіт розпорядника ко­штів на певний період часу, зазвичай на п'ять років. План капітальних робіт може також включати суми надходжень, необхідних для фінансування проектів.

План рахунків — схема, відповідно до якої за кожним типом операцій та бюджет­ним підрозділом у рамках організації ( наприклад, заробітна плата або податок на нерухомість) закріплюється свій номер. План рахунків забезпечує систему відображення надходжень та видатків у рамках структури організації.

Показники перехідних контингентів — уточнення показників контингентів станом на 1 січня поточного року, виходячи з фактичного виконання плану цих кон­тингентів за минулий рік.

Показники продукту — дані про продукт та послуги, які надаються безпосередньо в ході реалізації програми або діяльності. Показники продукту важливі, на­приклад, при встановленні цілей для персоналу та оцінки результатів діяль­ності, але самі по собі не демонструють ступінь прогресу в досягненні кінцевої мети програми. Залежно від своєї природи показники продукту можуть бути простими або складними для вимірювання. Наприклад, кількість випадків за­хворювання підрахувати легше, ніж якість рекомендацій з політичних питань, наданих посадовцем у галузі охорони здоров'я відповідному керівникові.

Показники результативності — показники, що використовуються в бюджетах для відображення 1) обсягів виконаних робіт; 2) ефективності роботи; 3) резуль­тативності програми, яка часто визначається як ступінь виконання завдання.

Показники якості — дані про економічні або соціальні зміни, спричинені реалізацією програми або напрямами діяльності. Показники якості відрізняються від по­казників продукту, які відображають безпосередній ефект програми або ви­ду діяльності. Наприклад, показником якості вибіркових перевірок міліцією водіїв може стати зменшення кількості випадків управління автомобілями у стані алкогольного сп'яніння, тоді як одним з показників продукту є кількість водіїв, покараних за пияцтво за кермом. Звичайно програми мають два види показників якості: 1) кінцеві підсумки, які відображають бажаний або кінце­вий результат програми чи виду діяльності; 2) проміжні підсумки, які дають уявлення про перспективу.

Постатейний бюджет — форма складання бюджету, за якою видатки розпорядника групуються відповідно до категорій (статей видатків). Кожна стаття чи група статей займають окремий рядок.

Принципи бюджетування — загальні правила, стандарти або норми, що лежать в ос­нові діяльності органів влади, розроблені законодавчим органом.

Прирісне бюджетування — бюджетний процес, при якому спосіб розподілу коштів між управліннями та програмами ґрунтується на прецеденті (виходячи з по­переднього досвіду). При цьому збільшення асигнувань відбувається шляхом надання невеликих надбавок (наприклад, з урахуванням інфляції) до обсягу коштів, що виділялися в минулому.

Проведені видатки — зобов'язання вважається повністю погашеним у разі видачі чека чи готівки. Крім чеків, зобов'язання можна погасити купонами на випла­ту відсотків за деякими облігаціями або шляхом випуску облігацій чи банків­ських білетів (або погашенням значної кількості випущених в обіг облігацій). Упродовж фіскального року фактичні видатки можуть використовуватися для погашення зобов'язань попередніх років (фактичні видатки попередніх років) або того самого року. Отже, фактичні видатки почасти походять із за­лишків бюджетних повноважень попередніх років, а почасти з тих, що відно­сяться до року, в якому кошти витрачаються.

Прогнозування — сукупність методів перспективних оцінок, що базується на еко­номічних припущеннях і специфічних припущеннях по фінансовій політи­ці. Прогнози є інструментом фінансового управління, що можуть припусти­ти майбутній фінансовий вплив поточної політики, економічних тенденцій і припущень.

Програма — система взаємопов'язаних форм діяльності, що впроваджуються одним або кількома організаційними підрозділами для досягнення цілей та завдань, які піддаються виміру. Такі цілі та діяльність часто є частиною функції, відпо­відальність за яку несе орган влади.

Програмний бюджет — форма подання бюджету, який дає можливість організува­ти бюджетну інформацію та розподілити кошти за бюджетними програмами. Програма — це комплекс напрямів діяльності, об'єднаних спільною метою.

Продуктивність — вартість одиниці товару чи послуг за умови збереження постійно­го рівня якості. Продуктивність зростає тоді, коли вартість одиниці зни­жується, а якість залишається незмінною або зростає.

Проект — сукупність напрямів діяльності, за допомогою яких впроваджується про­грама в цілому або її частина. Наприклад, навчальні проекти або проекти тех­нічної допомоги реалізують програми фінансового менеджменту.

Рахунок — окрема одиниця фінансової звітності, яка використовується для скла­дання бюджету, управління видатками і обліку. Всі бюджетні операції стосов­но доходів чи видатків фіксуються на рахунках.

Резерви для виплат з обслуговування боргу — резервні рахунки, що використову­ються для надання коштів у тому випадку, коли надходжень не вистачає для здійснення основних та відсоткових боргових виплат, які мають бути сплачені впродовж поточного року (як правило, по облігаціях, що забезпечуються до­ходами від конкретного об'єкта).

Резерви на випадок непередбачених обставин — кошти на випадкові, непередба­чені видатки; ці фонди дають можливість місцевим органам влади уникнути необхідності випускати короткострокові боргові облігації для таких потреб.

Резерви, спрямовані на поліпшення будівель, — кошти, накопичені для майбутнь­ого утримання та технічного обслуговування, реставрації та ремонту будівель державної власності.

Резерви, призначені на заміну обладнання, — це резерви, спрямовані на придбання нових машин або виробничого обладнання для заміни морально застарілого та непридатного для використання обладнання.

Рішення про випуск місцевих облігацій — рішення, що ухвалює місцевий орган влади щодо випуску облігацій та визначення напрямів використання надхо­джень від їх розміщення.

Розпис — документ, згідно з яким головним розпорядникам бюджетних коштів встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асиг­нувань за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації.

Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня — бюджетні установи в особі їх керів­ників, які у своїй діяльності підпорядковані відповідному головному розпо­ряднику, розпоряднику вищого рівня та (або) діяльність якого координується через нього.

Рух грошових коштів — чистий готівковий баланс у будь-який момент часу. Каз- начей готує готівковий бюджет, де зазначаються прихід, видатки та чистий баланс грошових резервів на день, на тиждень та на місяць.

Сальдо фонду — різниця між активами та пасивами фонду. Частина залишку ко­штів фонду може резервуватися на різні цілі, зокрема, на непередбачені ви­датки або на закладні.

Секвестр (скорочення) — секвестрація відбувається з метою зменшення ви­датків; зазвичай рішення про секвестрацію приймається головою виконав­чого органу.

Система ведення звітності за затратами — система відображення повної вартості за­провадження програм та стратегій, а саме: виділення сум накладних видатків, додаткових пільг, амортизації обладнання; розподіл часу співробітників на виконання конкретних програм та видів діяльності, а також поточні видатки, пов'язані з використанням основних фондів. За допомогою системи ведення звітності за затратами оцінюються не лише видатки розпорядника, а й обсяг спожитих ресурсів.

Система внутрішнього контролю — план організації фінансового контролю, методів координації та заходів, розроблений розпорядником з метою контролю активів та видатків бюджетної установи, перевірки правильності та достовірності йо­го бухгалтерської інформації, поліпшення функціональної діяльності та до­тримання адміністративної політики.

Система касового обліку — система відображення грошових потоків, що надходять на бюджетні рахунки та перераховуються з бюджетних рахунків, на підставі фактичних надходжень та видатків.

Система планування, програмування та бюджетування (СППБ) — система, що поєднує бюджетування з плануванням та оцінкою в розрізі програм. Метою СППБ, або програмного бюджетування, є впровадження більш формального економічного аналізу в процес складання бюджету. За СППБ визначаються вигоди та вартість кожної програми, а також наскільки виділені кошти забез­печили досягнення результатів.

Система управління грошовими потоками — система, що передбачає недопущення ситуації відсутності готівки, несплати рахунків чи браку депозитних довідок або ж незалучення до інвестування незадіяних коштів. В основу системи уп­равління готівковими коштами покладено вчасну звітність бухгалтерської си­стеми про фінансові зобов'язання, очікувані надходження та касового плану руху готівки (тобто щоденні звіти про використання готівки і поточний ба­ланс). Наявність цих даних дає можливість фінансовим відділам ефективно управляти готівкою з метою фінансування програм та дотримання стратегії їх виконання.

Стандарти бухгалтерського обліку — загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку (GAAP), оприлюднені Державною радою зі стандартів бухгалтерського обліку (GASB), які містять вказівки про відображення фінансової інформації і ведення звітності державними установами органів місцевого самоврядування.

Стандарти містять вказівки на те, за яких умов операції визнаються дійсними, про типи і призначення фондів, зміст і форму щорічного фінансового звіту.

Статті видатків — класифікація видатків на категорії за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками. У зв'язку з цим статті бюджету інколи називають об'єктами видатків.

Субвенція — міжбюджетні трансферти для використання з певною метою в поряд­ку, визначеному органом, який ухвалив рішення про надання субвенції.

Фіксовані видатки — видатки, які залишаються незмінними (не збільшуються і не зменшуються) при зміні обсягів наданих послуг.

Фінансування з поточних доходів — спосіб фінансування інвестиційних проектів за рахунок поточних податкових надходжень та грантів, а не за рахунок запо­зичень.

Фінансування за рахунок запозичень — фінансування капітальних видатків за ра­хунок запозичень, а не за рахунок поточних доходів.

Фіскальний рік — визначений дванадцятимісячний період, що використовується для бюджетування та ведення обліку.

Фонд — самозбалансована сукупність рахунків. Фінансова інформація кла­сифікується за фондами, кожен з яких має свої надходження, видатки та ба­ланс коштів.

Фонди на виконання капітальних проектів — урядові фонди, які створені для облі­ку ресурсів на здійснення значних капітальних робіт і не виділяються з влас­них або трастових фондів.

Фонди внутрішніх послуг — фонди, в яких обліковуються товари або послуги, що надаються одним департаментом іншому в межах органу влади на основі прин­ципу відшкодування витрат. Управління, які застосовують внутрішні послуги (наприклад, обробку даних) можуть передбачити статтю в своєму кошторисі для фінансування таких послуг.

Фонди обслуговування боргу — фонди, що організовуються для обліку витрат, пов'язаних з виплатами основної суми та відсотків боргу.

Фудиціарні фонди — фонди, в яких обліковуються державні ресурси, які утриму­ються урядом у трастах для різних осіб або інших органів самоврядування.

Цільове бюджетування — бюджетний процес, який забезпечує максимальний рі­вень задоволення бюджетних запитів розпорядників бюджетних коштів.