3.2. Організаційно-функціональна структура ООН : Міжнародні організації : B-ko.com : Книги для студентів

3.2. Організаційно-функціональна структура ООН

ООН має дуже розгалужену організаційну структуру, якаскладається з великої кількості керівних органів, комісій,комітетів, організацій, програм, конференцій, центрів тощо.Але провідна роль у керівництві Організацією належить голо-вним органам. їх шість (табл. 3.1):

Генеральна Асамблея.

Рада Безпеки.

Економічна й соціальна рада (ЕКОСОР).

Міжнародний суд.

Секретаріат.

Організаційна структура ООН

Рада з Опіки.

Таблиця 3.1

Головніоргани

Допоміжні органи

ГенеральнаАсамблея

Головнікомітети

Постійнікомітети

Близько-східнеагентство

Автоно-мніорганіза-ції

Програ-ми,фонди,центри

РадаБезпеки

Військо-во-штабнийкомітет

Постійнікомітети

 

 

 

ЕКОСОР

функціо-нальнікомісії

Регіона-льнікомісії

Постійнікомісії

Спеціалі-зованізаклади

Програ-ми,фонди,центри

Секретаріат,Генеральнийсекретар

Верхов-нийкомісар зправ лю-дини

 

 

 

 

Міжнародний

суд

 

 

 

 

 

Рада з опіки

 

 

 

 

 

Генеральній Асамблеї й ЕКОСОР організаційно підпо-рядковано більшість другорядних органів, а також практичновсі спеціалізовані заклади ООН, про що йтиметься нижче. Всіоргани, крім Суду, містяться в Нью-Йорку, Міжнародний судмає штаб-квартиру в місті Гаага (Нідерланди).

Розглянемо основні функції головних органів.

1. Генеральна Асамблея (ГА) - вищий орган ООН. Вонаявляє собою своєрідний світовий парламент, в якому є пред-ставники всіх членів ООН, тобто майже всіх країн світу. ГА -найдемократичніший орган ООН, оскільки кожний представ-ник має однин голос, незважаючи на розмір країни, її еко-номічну могутність та політичний вплив. Важливі рішенняприймаються в ГА кваліфікованою більшістю в дві третини го-лосів, звичайні рішення - простою більшістю. В цілому резо-люції Генеральної Асамблеї мають рекомендаційний характер,але практично їх сприймають до виконання всі члени ООН.Навіть у Статуті Організації передбачено позитивне ставлен-ня членів до резолюції ГА. Крім того, в компетенції Асамблеї єрішення обов'язкового характеру: прийняття нових членів абовиключення з ООН, обрання Генерального секретаря, затвер-дження бюджету ООН, вибори непостійних членів Ради Без-пеки, вибори членів ЕКОСОР, Ради з опіки, а також рішеннядеяких адміністративно-технічних питань. Останнім часом всебільше резолюцій ГА приймається на основі консенсусу. Ценайбільш ефективний метод прийняття рішень, оскільки ви-ключає протиріччя між інтересами окремих представників.

Найважливіші функції Генеральної Асамблеї:

зміцнення міжнародного миру;

пом'якшення міжнародного напруження;

скорочення озброєнь і роззброєння;

створення умов для дружніх відносин між державами.

До компетенції Генеральної Асамблеї відносяться обгово-рення будь-яких питань у межах Статуту ООН. Вона розгля-дає загальні принципи співробітництва в справі міжнародноїбезпеки, проблеми співробітництва держав у політичній, еко-номічній, екологічній, науково-технічній галузях. Генеральна

Асамблея прийняла низку резолюцій з питань, що мають длялюдства надзвичайно важливе значення. До них відносяться,зокрема: Загальна декларація прав людини: Декларація проліквідацію всіх форм расової дискримінації; Декларація прозаборону застосування ядерної зброї; Декларація про міжна-родне співробітництво в цілях роззброєння; Декларація пронадання незалежності колоніальним країнам. Втілення в жит-тя цих рішень сприяло тому, що мир у світі став стійкішим, аміжнародні відносини - більш гуманними й справедливими.

Являючи собою своєрідний форум націй, ГенеральнаАсамблея дає змогу представникам держав прилюдно висло-вити свою точку зору з будь-якої проблеми, зіставити різніпідходи до їх оцінки, виявити межі співпадання позицій ізнайти компромісне вирішення проблеми.

Регулярні сесії Генеральної Асамблеї відбуваються у вере-сні-грудні кожного року. Крім пленарних засідань, представ-ники працюють у головних комітетах ГА (їх усього шість), якірозглядають такі питання:

роззброєння й безпеки;

економічні й фінансові;

соціальні й гуманітарні;

спеціальні політичні й питання деколонізації;

адміністративні й бюджетні;

правові питання.

Генеральній Асамблеї організаційно підпорядковані двіавтономні організації - Міжнародне агентство з атомноїенергії (МАГАТЕ) і Світова туристська організація (СТО).Крім того, ГА регулює роботу ще низки закладів сумісно зЕКОСОР. Про них йтиметься далі.

2. Рада Безпеки несе головну відповідальність за підтрим-ку міжнародного миру й безпеки. Вона складається з 15 членів,з яких 5 постійні (США, Росія, Китай, Велика Британія,Франція), а решта обирається Генеральною Асамблеєю надворічний строк за принципом ротації. В 1999 р. непостійнимчленом була обрана Україна. Непостійні члени обираються запринципом: п'ять від Азії й Африки, два - від Латинської Аме-рики, два - від Західної Європи й один від Східної Європи. Дляприйняття рішення необхідно, щоб за нього проголосувало неменше ніж 9 членів Ради. Але постійні члени мають право "ве-то", і якщо хоч один з них проголосував проти, то резолюція незатверджується. Такий принцип голосування був прийнятий зсамого початку утворення ООН, коли означені п'ять країн(замість Росії тоді був СРСР) були вирішальною силою в усіхміжнародних справах. Отже, якщо всі постійні члени згодні зякимось рішенням (незважаючи на розбіжність їх інтересів з ба-гатьох інших питань), то воно буде втілене в життя без серйоз-них перешкод. В цілому ця практика себе виправдала; може, са-ме принцип прийняття найважливіших рішень запобіг ООН віднаслідування сумної долі Ліги Націй, яка розпалася через не-спроможність великих держав узгодити свої рішення. Останнімчасом з'являються пропозиції політиків про розширення складупостійних членів з тим, щоб Рада Безпеки більше відповідалановим реаліям. Наприкінці ХХ ст. суттєво зросла економічна йполітична роль Японії, Німеччини, а також Індії, Бразилії й де-яких інших нових індустріальних країн; вони є претендентамина поповнення складу постійних членів Ради.

Рішення Ради Безпеки обов'язкові для виконання всімачленами ООН і не підлягають оскарженню в інших органах. Вокремих випадках, якщо приймається рішення з дуже склад-ної справи, Рада може звернутися до Міжнародного суду заюридичною консультацією.

Головна функція Ради Безпеки - запобігання збройнихконфліктів між країнами або їх приборкання. Для цього роз-роблено особливий механізм, систему заходів, яка складаєтьсяз різного рівня дій, залежно від стадії розвитку конфлікту. Доних належить: превентивна дипломатія; осуд агресивних дій;посередництво по врегулюванню конфлікту; направлення спо-стерігачів ООН в зону конфлікту; введення миротворчих силдля роз'єднання сторін, що воюють, або для приборкання агре-сора; економічні санкції.

Найгуманнішим (й нерідко - найефективнішим) методомє превентивна дипломатія. Це політичні й дипломатичні захо-ди, спрямовані на запобігання озброєного протистоянняконфліктуючих сторін. Рада діє як доброзичливий посередникміж ворогуючими країнами. Часто місію посередництва за до-рученням РБ виконує Генеральний секретар. Превентивні за-ходи включають також, у разі потреби, встановлення деміліта-ризованих зон по обидва боки кордону між конфліктуючимикраїнами. Превентивна дипломатія супроводжується заохо-ченням сторін до миру, спонуканням їх до переговорів, мирно-го урегулювання конфлікту.

Якщо превентивні дії не дали позитивного результату івоєнні дії розпочались, Рада Безпеки виступає із заявою проосуд обох або однієї зі сторін. Осуд не слід розцінювати якпросто декларацію морального характеру. Він є попереджен-ням про наступні дії ООН.

Для всебічної й глибокої оцінки суті конфлікту й форм йо-го прояву Рада Безпеки надсилає своїх спостерігачів в зонуконфлікту. Це цивільні й військові фахівці, іноді навіть неве-ликі військові угруповання (але без повноважень на збройнідії), їх називають "блакитними беретами". Спостерігачі вино-сять остаточне рішення про подальші заходи щодо приборкан-ня конфлікту.

В разі неможливості врегулювати конфлікт мирними за-собами Рада Безпеки вдається до збройного втручання. В рай-он конфлікту надсилаються озброєні угруповання ООН("блакитні каски"). Вони або утворюють зону, що роз'єднуєвійська протилежних сторін, або беруть участь у військовихопераціях на боці однієї зі сторін. Прикладом застосування"буферних" сил може бути використання збройних сил ООНв Південному Лівані для роз'єднання палестинських військо-вих угруповань "хезболлах" та ізраїльських військ. Щодо опе-рацій проти однієї з конфліктуючих сторін, то приклади не-давніх часів - це воєнні дії проти Іраку (в Ірако-Кувейтськійвійні) і проти Югославії (конфлікт між сербами й албанцямив Косово).

Треба зазначити, що останнім часом Рада Безпеки передо-ручає проведення військових операцій або якійсь групі країн(найчастіше - США і Великій Британії), або міжнароднійвоєнній організації (НАТО, Західно-Європейський Союз).Обгрунтовується така політика нестачею коштів в ООН дляозброєння власних сил. Але ця практика має очевидні хиби.Справа в тому, що на відміну від ООН, міжнародні військовісоюзи не можуть діяти з об'єктивних позицій. У наведених ви-ще прикладах США й Велика Британія ще до виникненняконфлікту мали упереджене ставлення проти уряду Іраку.Діючи на боці албанців у Косово, політичні лідери країнНАТО не приховували, що їх головною метою було усуненяпрезидента Югославії. Отже, в таких ситуаціях важко сподіва-тись на справедливе вирішення конфлікту, навіть беручи доуваги, що мотивація ООН відносно уведення збройних силмогла бути обгрунтованою. До того ж підміна військ ООНвійськами організацій, що не підпорядковані ООН, супере-чить Статуту Організації[11].

Одним із заходів, які застосовуються в разі неможливостівирішити конфлікт мирними заходами, є санкції, що непов'язані з військовими операціями. Насамперед - це еко-номічні санкції. Якщо уряд країни, що порушує міжнароднеправо, не прислухається до вимог ООН, Рада Безпеки можеприйняти рішення про обмеження економічних стосунків зкраїною: ліквідація пільг у торгівлі, припинення кредитуванняй фінансування, позбавлення технічної допомоги тощо. У дея-ких випадках уводиться повне ембарго на економічні зносиниз країною.

Такі заходи були застосовані свого часу проти ПівденноїРодезії й Південно-Африканської Республіки за політикуапартеїду, пізніше - проти Лівії, Іраку, Югославії. У першихдвох випадках політика санкцій себе виправдала і сприяласкасуванню расистських режимів у цих африканських країнах.Взагалі ж військові операції й санкції - це крайній та неодно-значний захід. Від цього потерпає насамперед мирне населен-ня країни, проти якої спрямовані військові операції й еко-номічні санкції, оскільки такі дії супроводжуються руйнуван-ням не тільки воєнних, але й цивільних об'єктів, ведуть до за-гибелі мирних людей та різкому зниження їх рівня життя. Алестраждають не тільки "провідні" країни, а й ті, що мають еко-номічні інтереси в районі конфлікту. Так, Україна щорокувтрачає десятки мільйонів внаслідок того, що мости через Ду-най у Югославії зруйновано військами НАТО, і наше Ду-найське пароплавство не може здійснювати торговельні опе-рації в Європі в повному обсязі.

Засіданням Ради Безпеки керує Голова, який переоби-рається щомісяця.

3. Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР) - головний ко-ординуючий орган ООН в сфері економіки, соціальних відно-син, екології, охорони здоров'я, культури, науки й освіти. Най-важливіші економічні й соціальні проблеми, що постають передсвітовою спільнотою, розглядаються й вирішуються вЕКОСОР та в численних її підрозділах. Вона координуєдіяльність таких міжнародних велетнів, як МВФ, Всесвітнійбанк, Світова організація торгівлі та інших галузевих міжнарод-них організацій. Через посередництво ЕКОСОР узгоджуютьсвої відносини з іншими органами й організаціями ООНрегіональні економічні організації (ЄС, СНД, НАФТА та ін.), атакож неурядові міжнародні економічні організації (МНЕО).Економічна і соціальна рада перетворилася на форум, де зіста-вляються й узгоджуються точки зору представників країн світуз економічних і гуманітарних питань, виробляється спільніпринципи міжнародних економічних відносин.

ЕКОСОР має розгалужену організаційну систему. До їїскладу входять дев'ять функціональних комісій, п'ятьрегіональних комісій, шість постійних комітетів; їй такожпідпорядковано 18 спеціалізованих закладів, програми, цент-ри тощо.

Функціональні комісії ЕКОСОР (табл. 3.2):

Статистична;

З народонаселення й розвитку;

Таблиця 3.2

Організаційно-функціональна структура ЕКОСОР

Регіональнікомісії

Спеціалізо-вані заклади

Комітети

Функціональнікомісії

Програми,фонди, центри(спільно з ГА)

Статистична

З народонасе-лення й розвитку

Із соціальногорозвитку

З прав людини

Зі становищажінок

Щодо запобіган-ня злочинності

З наркотиків

З науки й техніки

Зі стійкого роз-витку

Європейська еконо-мічна комісія

Економічна комісіядля Африки

Економічна і соціа-льна комісія для Азії йТихого океану

Економічна комісіядля Західної Азії

Економічна комісіядля Латинської Амери-ки

З програми й координації

З природних ресурсів

З неурядових організацій

По переговорах з між-урядовими закладами

По ТИК

З населених пунктів

Групи

експертів:

З розвитку планування

З оподаткування

З транспортування не-безпечних вантажів

З економічних, соціаль-них і культурних прав

З національних ресурсів

З нових джерел енергії

З державного управлін-ня й фінансів

1.

МВФ

2.

МБРР

3.

МАР

4.

МФК

5.

БАП

6.

ФАО

7.

ІКАО

8.

ІМО

9.

МОП

10

. МСЕ

11

. ВПС

12

. МФСР

13

. ЮНЕСКО

14

. ВООЗ

15

. ВОІВ

16

. вмо

17

. юшдо

18

. СОТ

Всесвітня продо-вольча програма(ВПП)

Міжнароднийторговельний центрЮНКТАД/ СОТ

Центр знаселених пунктів(ХАБІТАТ)

ЮНКТАД

Мжнародна про-грама з наркотиків

Програма розви-тку ООН (ПРООН)

Програма з до-вкілля (ЮНЕП)

Фонд понародонаселенню(ЮШФЕМ)

Навчальний танауково-досліднийінститут (ЮШТАР)

З соціального розвитку;

З прав людини;

З становища жінок;

Щодо запобігання злочинності;

З наркотиків;

З науки й техніки;

Зі стійкого розвитку.

Функціональні комісії охоплюють переважно соціальнусферу діяльності ЕКОСОР; принаймні, 6 з них (з 2-ї по 7-му)прямо займаються вирішенням актуальних соціальних про-блем. Щодо Статистичної комісії, то її функція полягає в до-робці й обробці величезного фактичного матеріалу з еко-номічного й соціального становища всіх країн світу. Завдякицій комісії людство має найточнішу й найповнішу інформаціюпро соціально-економічне становище будь-якого регіону,країни, окремих верств населення. Важлива роль належить Ста-тистичній комісії в підготовці дослідів, доповідей по міжнарод-них питаннях з економічних, соціальних, екологічних проблем.Комісія з науки й техніки ставить перед собою завдання розпов-сюджувати інформацію про новітні відкриття в цій сфері тасприяти втіленню наукових досягнень і технологій у вироб-ництво, особливо в країнах, що розвиваються. На підвищенняекономічного розвитку членів ООН, насамперед найбіднішихкраїн, спрямована діяльність Комісії зі стійкого розвитку.

Регіональні комісії ЕКОСОР утворені для координаціїміжнародних економічних відносин на рівні регіонів. Ось цікомісії:

Європейська економічна комісія (ЄЕК).

Економічна комісія для Африки (ЕКА).

Економічна і соціальна комісія для Азії й Тихого океа-ну (ЕСКАТО).

Економічна й соціальна комісія для Західної Азії(ЕСКЗА).

Економічна комісія для Латинської Америки і Ка-рибського басейну (ЕКЛАК).

Розглянемо їх діяльність трохи докладніше.

Європейська економічна комісія (ЄЕК) була утворенаще в 1947 р. До складу її членів, поряд з європейськимикраїнами, входять також США і Канада, Ізраїль та азіатські ре-спубліки колишнього СРСР. Керівні органи ЄЕК містяться вЖеневі. Головна мета Комісії - аналізувати економічну йсоціальну ситуацію, що утворюється на просторі Європи йПівденної Америки. Для цього ЄЕК регулярно організовує на-ради, практикуми, семінари, наукові поїздки. До участі в нихзалучаються міжнародні галузеві організації, фахівці, пред-ставники ділових кіл. Програма цих заходів передбачає обмінінформацією, розробку правил і стандартів, планування й ви-конання оперативних проектів. Пріоритетні напрями діяль-ності ЄЕК:

навколишнє середовище;

енергетика;

транспорт;

статистика;

торгівля;

економічний аналіз.

У 90-х роках довкілля поступово виходить на одне зчільних місць у сфері інтересів ЄЕК. Для цього в її структуріутворені: Програма дій у галузі навколишнього середовища вЦентральній і Східній Європі; Програма захисту навколишнь-ого середовища в Європі; Загальноєвропейська стратегія збіологічної й ландшафтної різноманітності.

Кардинальні соціально-економічні й політичні зміни, щосталися в Центральній і Східній Європі, надали новогоімпульсу й нових напрямів у діяльності ЄЕК. Для сприянняреформам в країнах з перехідною економікою в рамках ЄЕКрозроблено План дій, у якому передбачено основні принципидіяльності й заходи щодо цієї групи країн. Для реалізації Пла-ну утворена Координаційна група з оперативної діяльності.Вона організовує конференції й наради з актуальних проблемреформування економіки. Зокрема, в 1997 р. під її егідою в Ук-раїні була проведена Робоча нарада щодо малих і середніхпідприємств та їх ролі в міжнародній торгівлі. Європейськаекономічна комісія встановила й активізувала свої стосунки зСНД і Організацією Чорноморського економічного співробіт-ництва (ОЧЕС).

Зважаючи на економічні труднощі, що існують у країнахЦентральної й Східної Європи, ЄЕК фінансує участь пред-ставників цих країн у нарадах, семінарах та поїздках.

За результатами обговорень ЄЕК готує рекомендації дляЕКОСОР. Структурно Комісія складається з десяти до-поміжних органів - комітетів та інститутів, - кожний з якихвідає певною галуззю економіки (енергетика, транспорт,сільське господарство, торгівля, наука й техніка тощо).

Найважливіші й найцікавіші висновки економічногоаналізу ЄЕК публікує в журналах: "Economic Survey ofEurope" і "Economic Bulletin for Europe".

Економічна й соціальна комісія для Азії й Тихого океану(ЕСКАТО). Заснована в 1947 р. До її складу входять 45азіатських держав (в тому числі Росія й азіатські республікиколишнього СРСР), США, Австралія, Франція, Велика Бри-танія; крім того, 10 держав (островні країни Тихого океану) єасоційованими членами. Штаб-квартира знаходиться в м.Бангкок (Таїланд).

Головною метою ЕСКАТО є сприяння економічному йсоціальному розвитку в регіоні. Основні напрями діяльностіКомісії:

регіональне економічне співробітництво;

пом'якшення проблем злиденності шляхом еко-номічного й соціального розвитку;

навколишнє середовище.

Так само, як і ЄЕК, ЕСКАТО являє собою форум для об-говорення найактуальніших проблем регіону в економічній тасоціальній сферах. Особливої уваги надається забезпеченнютехнічної допомоги для країн, що розвиваються. В рамкахЕСКАТО засновано Статистичний інститут для Азії й Тихогоокеану (знаходиться в Токіо), який готує висококваліфікова-них фахівців для країн регіону.

Під головуванням ЕСКАТО утворено низку комітетів іпрограм для втілення рішень конференцій та нарад. Середних: Комітет по Меконгу (освоєння водних ресурсів басейнуоднієї з найбільших азіатських рік); Комітет по координаціїспільної розвідки мінеральних ресурсів на азіатськомушельфі.

Спільно з ЄЕК у рамках ЕСКАТО розроблено Спеціальнупрограму для країн Центральної Азії (СПЕКА). Вона спрямо-вана на підтримку азіатських країн з перехідною економікою,що утворились після розпаду СРСР (Казахстан, Узбекистан,Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан).

Секретаріат ЕСКАТО складається з відділів, які коорди-нують співробітництво країн на галузевому рівні (промис-ловість, сільське господарство, торгівля, довкілля тощо).

Економічна й соціальна комісія для Західної Азії (ЕСК-ЗА) була утворена в 1973 р. Виокремлення цього регіону з ве-ликого Євразійського континенту обумовлено специфічнимиполітичними й економічними умовами. Усі члени ЕСКЗА (їх13) - арабські країни, майже всі вони мають значний видобу-ток нафти. Це регіон нестабільний в політичному відношенні,отже, зміцнення співробітництва між членами ЕСКЗА є на-гальним завданням. Це є головною метою Комісії. Вона дося-гається шляхом аналізу проблем економічного й соціальногохарактеру й вироблення відповідних рекомендацій яккраїнам-членам, так і ЕКОСОР загалом.

ЕСКЗА організовує конференції й семінари, де ці проблемиобговорюються, публікує відповідну інформацію. Провідниминапрямами досліджень і обговорень є: сільське господарство йпродовольство, довкілля, населенні пункти, промисловість,міжнародна торгівля, демографія, транспорт та ін.

Штаб-квартира Комісії міститься в Аммані (Йорданія).

Економічна комісія для Африки (ЕКА) утворена в 1958р., керівництво міститься в Аддіс-Абебі (Ефіопія). В її роботіберуть участь представники 53 африканських держав. Голо-вною метою Комісії є сприяння економічному й соціальномурозвитку в Африці. Для цього вона застосовує такі формидіяльності: організує зустрічі голів держав, голів урядів іміністрів африканських країн для всебічного обговорення еко-номічних і соціальних проблем континенту; розробляє програ-ми соціально-економічного розвитку; надає консультативніпослуги з питань управління господарством; організує на-вчальні заклади для підготовки кваліфікованих фахівців. Підпатронатом ЕКА знаходиться Африканський навчальний і на-уково-дослідний інститут зі становища жінок, Всеафрикансь-ка служба документації й інформації.

В рамках ЕКА утворені Багатонаціональні центри з пла-нування й оперативного управління, які розробляють і втілю-ють соціально-економічні програми по окремих регіонах Аф-рики. Галузеві відділи Комісії координують практичну ре-алізацію програм і наукових досліджень з галузей народногогосподарства (сільське господарство, промисловість, торгівля,природні ресурси, туризм, людські ресурси тощо).

Економічна комісія для Латинської Америки і Карибсь-кого басейну (ЕКЛАК) заснована в 1948 р. До її складу вхо-дять представники 41 держави; поряд з латиноамериканськи-ми країнами це також США, Канада, Франція, Італія, Порту-галія, Велика Британія, Нідерланди. Присутність європейсь-ких держав пояснюється тим, що вони на момент заснуванняКомісії були метрополіями низки залежних країн в цьомурегіоні або мають з ними тісні економічні зв'язки. КерівництвоКомісії знаходиться в Сантьяго (Чилі).

Головне в діяльності ЕКЛАК - аналіз соціально-еко-номічної ситуації в регіоні та розробка планів розвитку. Вонаорганізовує міжурядові наради, здійснює досліди, надаєінформацію й технічну допомогу, готує висококваліфікованихфахівців народного господарства.

Основні напрями діяльності: економічний розвиток,довкілля, продовольство й сільське господарство, міжнароднаторгівля, енергетика, транспорт, наука й техніка.

До складу ЕКЛАК входять Інститут економічного йсоціального планування Латинської Америки і Карибськогобасейну та Латиноамериканський демографічний центр.

Крім функціональних і регіональних комісій, до складуЕКОСОР входять постійні комітети й комісії, що координу-ють співробітництво Ради з іншими організаціями таоб'єднанням, а також керують окремими програмами.Комітетів шість:

Комітет з програми й координації.

Комітет з природних ресурсів.

Комітет з неурядових організацій.

Комітет по переговорах з міжурядовими закладами.

Комісія з транснаціональних корпорацій.

Комісія з населених пунктів.

Особливу увагу слід звернути на Комітет з неурядових ор-ганізацій і Комісію з транснаціональних корпорацій, оскількивони координують відносини ООН з об'єднаннями, що не вхо-дять до складу Організації. Саме через ЕКОСОР Міжнароднінеурядові організації, в тому числі економічні (МНЕО),беруть участь у роботі ООН і спілкуються з міжурядовими ор-ганізаціями.

ЕКОСОР координують роботу спеціалізованих закладівООН, які, по суті, є самостійними, досить потужними й авто-ритетними організаціями. їх вісімнадцять:

Міжнародний валютний фонд (МВФ).

Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР).

Міжнародна асоціація розвитку (МАР).

Міжнародна фінансова корпорація (МФК).

Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій (БАГІ).

Продовольча й сільськогосподарська організація(ФАО).

Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО).

Міжнародна морська організація (ІМО).

Міжнародна організація праці (МОП).

Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ).

Всесвітній поштовий союз (ВПС).

Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку(МФСР).

Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки ікультури (ЮНЕСКО).

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ).

Всесвітня організація інтелектуальної власності(ВОІВ).

Всесвітня метеорологічна організація (ВМО).

Організація з промислового розвитку (ЮНІДО).

Світова організація торгівлі (СОТ).

З цього списку спеціалізовані організації галузевого ха-рактеру будуть розглянуті докладно в окремих розділах.

Економічній та соціальній раді підпорядковані також ок-ремі програми, фонди й центри; деякими з них ЕКОСОР ке-рує спільно з Генеральною Асамблеєю. До них, зокрема, відно-сяться: Всесвітня продовольча програма (ВПП); Центр з насе-лених пунктів (Хабітат); Програма розвитку ООН (ПРООН);Фонд розвитку ООН для жінок (ЮНІФЕМ). Докладніше процю групу допоміжних органів ЕКОСОР мова буде йти врозділі 3.3.

До складу ЕКОСОР входять також органи експертів:Комітет з розвитку планування; Спеціальна група експертів зміжнародного співробітництва в галузі оподаткування;комітет з транспортування небезпечних вантажів; комітет зекономічних, соціальних і культурних прав; комітет знаціональних ресурсів; комітет з нових джерел енергії; Нарадиекспертів з державного управління й фінансів.

Керівництво ЕКОСОР складається з 54 членів, причомущороку з них переобирається третина (18 чоловік); отже, затри роки склад повністю оновлюється. Рішення ЕКОСОРприймаються простою більшістю.

4. Міжнародний суд - головний юридичний орган ООН.Його призначенням є врегулювання будь-яких спорів, що ви-никають між країнами. Він розглядає саме міждержавні спориі не займається юридичними справами, що відносяться до су-перечок між приватними особами з різних країн або між ор-ганізацією й приватною особою.

Суд складається з 15 незалежних суддів, які обираютьсяГенеральною Асамблеєю й Радою Безпеки. Критерієм для об-рання є компетентність, а не належність до конкретної країни.Кандидатами в судді є висококваліфіковані юристи, які про-явили себе в своїй країні чи на міжнародній арені компетент-ними, сумлінними й порядними фахівцями. Судді обираютьсяна 9-річний строк і можуть бути переобрані.

Процедура звертання до Міжнародного суду є доб-ровільною; якщо країна не хоче передавати свою справу до Су-ду, її не можна принудити. Але якщо дві країни погодилися навирішення своєї суперечки Судом, його рішення вже є обов'яз-ковим до виконання. Для прийняття рішення необхідно не мен-ше ніж 9 голосів суддів. Якщо конфліктуюча сторона не згодназ рішенням і не хоче його виконувати, Суд може звернутися доРади Безпеки для прийняття заходів принуду.

Міжнародний суд функціонує згідно зі своїм Статутом.Всі члени ООН автоматично є учасниками Суду; до йогосприяння можуть звертатися навіть держави - нечлени ООН.

Суд займається справами, що стосуються міжнародногоправа. До його компетенції відносяться тлумачення договорівміж державами, делімітація кордонів, порушення міжнарод-них зобов'язань. Щодо питань, пов'язаних з воєнними діями,озброєним втручанням, окупацією, - то це вже компетенціяРади Безпеки. Серед справ, якими займався Міжнароднийсуд, можна назвати врегулювання конфлікту між Лівією й Ча-дом, розмежування морського кордону між Данією й Нор-вегією (в районі Гренландії та Ян-Майєна), сухопутного кор-дону між Буркіна Фасо і Малі, морського шельфу в Егейсько-му морі між Грецією й Туреччиною тощо.

Міжнародний суд здійснює також консультативніфункції. Він надає висококваліфіковані консультації та ви-черпну інформацію з будь-якої юридичної справи для органівООН і міжнародних організацій. Консультативні висновки,які надає Суд іншим органам ООН, не обов'язкові, але є важ-ливою підставою для прийняття остаточного рішеннявідповідним органом.

Судочинство в Міжнародному суді ведеться англійськоюабо французькою мовами.

5. Секретаріат ООН виконує адміністративну й оператив-ну роботу. Він перетворює в життя рішення, що прийнятііншими органами, здійснює організаційне й технічне забезпе-чення конференцій і нарад. Секретаріат виконує практичнуроботу щодо миротворчих операцій і санкцій відповіднорішень Ради Безпеки. Він готує економічні огляди, організуєдослідження з актуальних проблем людства. До функцій Сек-ретаріату належить повсякчасна підготовка різноманітної до-кументації, включно переклади з однієї мови на інші.

Роботу Секретаріату забезпечуються близько 20 тис.працівників. Здебільшого це молоді, енергійні люди, що заре-комендували себе кваліфікованими й сумлінними фахівцями.Персонал Секретаріату поділяється на чотири категорії:фахівці; співробітники польової служби (працюють у відряд-женнях з місією моніторингу або контролю); співробітникизагального обслуговування; господарсько-технічні служби.

Очолює Секретаріат Генеральний секретар, який призна-чається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Без-пеки. Він подає ГА щорічні доповіді про роботу ООН, а такожзвертає увагу РБ на гострі ситуації в світі, що можуть поруши-ти мир. Основні функції Генерального секретаря:

керівництво Секретаріатом;

офіційне представництво ООН в глобальному вимірі;

постійні контакти з державами - членами ООН;

роз'яснення функцій ООН світовій громадськості, не-урядовому й приватному секторам;

координація в системі ООН;

постійне спостереження за розвитком подій у світі;

продукування ідей і визначення стратегій;

надання добрих послуг конфліктуючим сторонам укритичних міжнародних ситуаціях.

Виходячи з діапазону й значення функцій Генеральногосекретаря, його ролі в системі ООН, неважко дійти висновку,що він має бути людиною неабияких здібностей; йому маютьбути притаманні якості, які задовольнили б представниківусіх країн-членів, а загалом і все людство. До таких якостейналежать: висока моральність; дипломатична майстерність;аналітичні, адміністративні, управлінські здібності, вміння ге-нерувати оригінальні ідеї, комунікабельність, фізична витри-маність, а також почуття міри й гумору. До того ж він повинендосконало володіти англійською або французькою мовою.

Але й це ще не все. Генеральний секретар як політична фігу-ра повинен влаштовувати керівництво великих держав світу.Ось чому його кандидатура висувається саме Радою Безпеки, депостійні представники мають право "вето". Якщо жоден зпостійних членів не заперечує проти претендента на цю посаду,значить, знайдено компромісного політика, який зможе знахо-дити мову з представниками найпотужніших держав, часто ан-тагоністів у міжнародній політиці. За неформальною домо-вленістю, Генеральним секретарем не повинен бути представ-ник якоїсь держави, що є членом Ради Безпеки. За винятком са-мого першого, всі Секретарі були представниками нейтральнихкраїн, які не входять до воєнних блоків. Ще однією вимогою дообрання Генерального секретаря є дотримання географічноїсправедливості: бажано, щоб поступово цей пост посідали пред-ставники різних континентів, регіонів, груп країн.

Генеральний секретар обирається строком на 5 років,після чого він може бути переобраний ще на один строк. Завсю історію існування ООН Генеральними секретарями були:

Трюгве Лі (Норвегія, 1946-1953);

Даг Хаммаршельд (Швеція, 1953-1961);

У Тан (Бірма, 1961-1971);

Курт Вальдхайм (Австрія, 1971-1981);

Хав'єр Перес де Куельяр (Перу, 1981-1991);

Бутрос Бутрос Галі (Єгипет, 1991-1996);

Кофі Аннан (Гана, з 1997).

Діяльність Генерального секретаря не тільки дуже напру-жена, а й часом супроводжується ризиком для життя. Так, ДагХаммаршельд, регулюючи збройний конфлікт в Заїрі, загинуву цій країні в авіакатастрофі за загадкових обставин.

З 1993 р. у складі Секретаріату засновано посаду Верхов-ного комісара з прав людини, який працює під керівництвомГенерального секретаря.

6. Рада з опіки була утворена для допомоги деяких ко-лишніх колоній, які вже вийшли з-під гніту метрополій, алебули ще не в змозі здійснювати цілком самостійне врядування.Таких підопічних територій у системі ООН було 11. До сере-дини 90-х років всі вони стали повністю незалежними, отже,Рада з опіки (яка складається з Росії, США, Великої Британії,Франції й Китаю) вичерпала свою функцію. Кофі Аннан за-пропонував перетворити цей орган на форум колективноїопіки над світовим довкіллям.