7.1. Світова організація торгівлі — СОТ(World Trade Organization — WTO)

магниевый скраб beletage

Світова організація торгівлі - головний міжнародний ре-гулятор світової торгівлі. Вона перетворена з Генеральної уго-ди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) в 1995 р. Оскільки основні по-ложення й принципи ГАТТ увійшли до СОТ, іноді ор-ганізацію означають спільною абревіатурою: ГАТТ/СОТ.

Ідея утворення міжнародної організації з регулюваннясвітової торгівлі, яка б була дійовою, спромоглась, нарешті, по-долати перешкоди, які створюються протекціоністськоюполітикою держав, сягає середини 40-х років. Ініціатором вис-тупили США, які особливо були в цьому зацікавлені. Позакінченню Другої світової війни Сполучені Штати стали най-могутнішою державою світу, обсяг їх промисловості становив51% усього виробництва несоціалістичних країн. Але амери-канські товари не так вже й легко просувалися на закордонніринки, оскільки скрізь наштовхувалися на тарифні й нета-рифні бар'єри. Справа ускладнювалася ще й тим, що ко-лоніальні держави (Велика Британія, Франція, Португалія таін.) в торгівлі зі своїми колоніями застосовували префе-ренційну систему, тобто мали необмежені пільги, вільний до-ступ до ринків великої кількості країн, чого були позбавленіСША. Тому ще в листопаді 1945 р. американці розробили"Пропозиції щодо розширення торгівлі й зайнятості", які пе-редбачали скасування деяких обмежень у світовій торгівлі йзабезпечення рівних для всіх країн можливостей щодо досту-пу до світових джерел сировини. На грунті цих пропозицій бу-ло розроблено статут Міжнародної торговельної організації,головною метою якої була б лібералізація світової торгівлі.

Прийняття статуту планувалося на конференції ООН уГавані, яка відбулася в 1947-1948 рр. Але статут так і не бувратифікований через суперечливість у його тексті й через не-однаковість підходів до вирішення проблеми серед країн, щозібрались у Гавані (їх тоді було 23). Отож, утворення МТО невідбулося. Проте залишився в силі один документ - протоколпро тимчасову угоду, що регулює міжнародні торговельнівідносини до ратифікації статуту. Цей документ мав назву Ге-неральної угоди з тарифів і торгівлі - ГАТТ (GeneralAgreement on Tariffs and Trade - GATT). Таким чином, тим-часова угода стала основою організації, що діяла майжепівсторіччя.

Головною метою ГАТТ було забезпечення умов для роз-витку міжнародної торгівлі, послаблення торговельнихбар'єрів та регулювання торговельних спорів. Текст Генераль-ної угоди містив такі основні положення:

визначення сфери застосування режиму найбільшогосприяння в міжнародній торгівлі;

порядок митного оподаткування;

правила торговельної політики в міжнародній торгівлі(національний режим щодо внутрішнього оподатку-вання, застосування податків, субсидії в торгівлі тощо).

сприяння розвиткові зовнішньої торгівлі країн, що роз-виваються.

Основною формою діяльності ГАТТ було проведенняміжнародних багатосторонніх торговельних переговорів - ра-ундів, на яких обговорювались актуальні проблеми торговель-ної політики і визначались юридичні норми, правила й прин-ципи світової торгівлі. Таких раундів (а кожний з них тривавпо декілька років) до 1995 р. відбулося вісім. Восьмий, Уруг-вайський, раунд (1986-1993) і прийняв рішення про претво-рення ГАТТ у Світову організацію торгівлі (СОТ).

СОТ налічує вже півтори сотні членів (147 - на середину2004 р.). Україна, як і більшість інших країн СНД, поки ще неприйнята до цієї організації, хоча заявку до вступу подала ще30 листопада 1993 р. Понад 30 держав мають статус спос-терігача в СОТ, серед яких - і Україна. Штаб-квартира СОТзнаходиться в Женеві.

Головною метою СОТ є лібералізація міжнародноїторгівлі, усунення дискримінаційних перешкод на шляху по-токів товарів та послуг, вільний доступ до національнихринків і джерел сировини. Досягнення цієї мети забезпечитьзміцнення світової економіки, зростання інвестицій, розши-рення торговельних зв'язків, підвищення рівня зайнятості йдоходів в усьому світі.

Функції СОТ1:

нагляд за станом світової торгівлі й надання консуль-тацій з питань управління в галузі міжнародноїторгівлі;

забезпечення механізмів улаштування міжнароднихторговельних спорів;

розроблення й прийняття світових стандартів торгівлі;

нагляд за торговельною політикою країн;

обговорення нагальних проблем міжнародної торгівлі.

Основні функції СОТ зафіксовані Марракеською угодою

про заснування цієї організації. Так, функції в галузі торгівлітоварами сформульовані у Додатку 1А угоди "Багатосторонніугоди з торгівлі товарами" (табл. 7.2).

Багатосторонні торговельні угоди1

Таблиця 7.2

Назва угоди

Основний зміст

Генеральна угода з тари-фів і торгівлі 1994 р.

Визначає основи режиму торгівлі товарами,права та обов'язки членів СОТ у цій сфері

Угода про сільське госпо-дарство

Визначає особливості регулювання торгівлісільськогосподарськими товарами та меха-нізм застосування заходів державної під-тримки сільськогосподарського виробницт-ва і субсидування експорту

Угода про застосуваннясанітарних і фітосанітар-них заходів

Визначає умови застосування заходів сані-тарного та фітосанітарного контролю

Угода про текстиль таодяг

Визначає особливості регулювання торгівлітекстилем та одягом

Угода про технічнібар'єри в торгівлі

Визначає умови застосування стандартів,технічних регламентів, процедур сертифікації

Угода про пов'язані з тор-гівлею інвестиційні заходи

Містить положення, спрямовані на ліквіда-цію та недопущення наслідків інвестиційнихзаходів, що можуть спричинити обмеженняабо порушення торгівлі

Угода про застосуванняСтатті VI ГАТТ 1994 р.

Визначає правила порушення і проведенняантидемпінгових процедур

Угода про застосуванняСтатті VII ГАТТ 1994 р.

Визначає правила оцінки митної вартостітоварів

Угода про перевідванта-жувальну інспекцію

Визначає умови проведення перевідванта-жувальних інспекцій

Угода про правила визна-чення походження товарів

Визначає принципи та порядок визначенняпоходження товарів

Угода про процедуриліцензування імпорту

Встановлює процедури та форми ліцензу-вання імпорту

Угода про субсидії та ком-пенсаційні заходи

Визначає умови та процедури застосуваннясубсидій і заходів, спрямованих на боротьбуіз субсидіюванням

Угода про захисні заходи

Визначає умови та процедури застосуваннязаходів щодо протидії зростаючому імпорту(в разі загрози шкоди вітчизняному вироб-нику)

Наступні додатки визначають угоди про інші аспекти тор-говельних правил:

Додаток 1В: Генеральна угода про торгівлю послугами;

Додаток 1С: Угода про торговельні аспекти прав інте-лектуальної власності;

Додаток 2: Домовленість про правила та процедуриврегулювання суперечок;

Додаток 3: Механізм з огляду торговельної політики;

Додаток 4: Багатосторонні торговельні угоди з обмеже-ною кількістю учасників (містять Угоду про торгівлюавіатехнікою та угоду про державні закупки).

Розглянемо основні принципи діяльності СОТ[15]:

Принцип найбільшого сприяння (принцип недис-кримінації). Він полягає в тому, що країна мусить надатисвоєму партнерові по СОТ такі самі привілеї, які вона надаєбудь-якій іншій державі. Якщо уряд країни застосовує якусьнову пільгу в торгівлі з іншою державою, то ця пільга обов'яз-ково повинна поширитись на торгівлю з рештою країн-членівСОТ. Тобто не може бути односторонніх пільг, бо це означати-ме дискримінацію інших партнерів.

Принцип національного режиму. Ось як декларуєтьсяпринцип найбільшого сприяння в Статті І ГАТТ: "...будь-якаперевага, сприяння, привілеї чи імунітет, які надаються будь-якою стороною, що домовляється, відносно будь-якого товару,що походить з будь-якої іншої країни чи призначений длябудь-якої іншої країни, повинні негайно і безумовно надавати-ся аналогічному товару, що походить із території всіх іншихсторін чи призначений для території всіх інших сторін"[16]. Йогосуть у тому, що країни-учасниці повинні встановлювати длятоварів своїх партнерів по СОТ такий самий режим, як і длясвоїх товарів на власному ринку.

Принцип захисту національної промисловості. У статті ІІІГАТТ цей принцип задекларовано так: "...внутрішні податки йінші внутрішні збори та закони, правила й вимоги, які стосу-ються внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі,транспортування, розподілу чи використання товарів, а такожправила внутрішнього кількісного регулювання, які встановлю-ють вимоги щодо змішування, переробки чи використання то-варів у певних кількостях чи пропорціях, не повинні застосову-ватися до імпортованих чи вітчизняних товарів таким чином,щоб створювати захист для вітчизняного виробництва"1. Якщовсе ж таки країна мусить ввести імпортні тарифи для захистусвоєї промисловості, то це мають бути саме митні тарифи, а неторговельно-політичні заходи (квоти, дискримінаційні стандар-ти тощо). Справа в тому, що багато урядів країн намагаютьсяадміністративно обмежити імпорт. Іноді вони вдаються до до-тепних заходів. Так, у 60-х роках, у розпал "автомобільних війн"між розвинутими державами, Японія прийняла жорсткі стан-дарти щодо вихлопу шкідливих речовин з авто, завчасно пере-будувавши технологію виготовлення своїх автомобілів. США йкраїни Західної Європи до цього готові не були, й поставки їхмашин в Японію на деякий час практично припинилися.

Принцип утворення стійкої основи торгівлі. Це означає,що тарифні рівні, які узгоджені в рамках СОТ, не можуть пе-реглядатися окремою країною-членом в односторонньому по-рядку.

Принцип сприяння справедливій конкуренції має відно-шення до субсидій і демпінгу. Ці заходи засуджуються. Якщож якась країна їх застосовує, то її торговельний партнер маєправо використати компенсаційні заходи, які нівелювали б цідії. Але основна позиція СОТ полягає в забороні застосуваннясубсидій та демпінгу.

Принцип дій у найзвичайних ситуаціях. Якщо країна по-терпає від якогось непередбаченого лиха (стихія, соціальні за-ворушення), то вона може тимчасово вийти за межі взятих насебе торговельних обов'язків (може підвищити тариф, увестиквоти тощо), але за узгодженням із СОТ.

Принцип регіональних торговельних домовленостей оз-начає, що для регіональних інтеграційних угруповань можевстановлюватись особливий режим, виняток з узгодженихправил. Наприклад, в ЄС країни-члени встановили між собоюнайсприятливіший торговельний режим, без усяких обме-жень. Такі надзвичайні пільги жодна країна ЄС не надаєіншим партнерам по СОТ, що є порушенням принципунайбільшого сприяння. Розв'язання цієї суперечливості вба-чається у створенні міжрегіональних зон вільної торгівлі, девсі торговельні бар'єри будуть усунені. Наприклад, ЄС і ЄАВТв 1994 р. утворили Європейський економічний простір (посуті, зону вільної торгівлі).

Принцип найбільшого сприяння, який, за задумом, має ста-ти стрижневим у міжнародному торговельному механізмі, впрактичному застосуванні викликає значні суперечності міжкраїнами. Різні рівні економічного розвитку держав-членів ста-новлять їх в неоднакові умови в процесі усунення тарифних інетарифних перепон. Слабкіша країна, в якій промисловістьтільки-но проростає, виявляється беззахисною перед натискомтоварів індустріально розвинутої держави. Ось чому країни, щорозвиваються, вже тривалий час ведуть боротьбу проти фор-мальної рівності всіх членів організації. В 1965 р. (в рамках"Кеннеді-раунда") їм удалося відстояти резолюцію, за якою дляних було проголошено "принцип невзаємності". Він означає: як-що багата країна надає бідному члену організації якісь пільги, товона не повинна очікувати від нього відповідного еквівалентно-го надходження. Тобто, якщо розвинуті країни мусять зніматиторговельні бар'єри, то країни, що розвиваються, мають право їхзберігати деякою мірою на деякий час.

Водночас розвинуті країни наполягали на прийнятті"принципу градації", за яким бідна країна позбавляєтьсяпільгового режиму "невзаємності", якщо її індустріальнийрівень підвищився.

Попри те, що СОТ є спадкоємицею ГАТТ, між цими ор-ганізаціями є певні розбіжності. По-перше, ГАТТ вважаласьтимчасовим закладом, а СОТ - постійна організація; ГАТТ немала статусу спеціалізованого закладу ООН, а СОТ - має. По-друге, сфера діяльності ГАТТ обмежувалася торгівлею товара-ми, а Світова організація торгівлі займається також торгівлеюпослугами й торговельними аспектами інтелектуальної влас-ності.

Сфера діяльності СОТ охоплює: митно-тарифне урегулю-вання; антидемпінгове урегулювання; використання субсидійі компенсацій; нетарифні обмеження; діяльність митних со-юзів і зон вільної торгівлі; торговельні аспекти захисту правінтелектуальної власності; торгівлю окремими товарами (тек-стиль, сільгосппродукція, авіатехніка тощо); торговельні ас-пекти інвестиційних заходів та ін.

Найактуальнішою проблемою залишається удосконален-ня торговельних правил, які задовольнили б усіх учасниківСОТ. Це стосується насамперед ліквідації тарифних і нета-рифних обмежень, а також встановлення єдиних технічнихстандартів на товари. Щодо торговельних аспектів інвестицій,то передбачається поширити на зарубіжні інвестиції такийсамий режим найбільшого сприяння, що існує в міжнароднійторгівлі. Зберігається політика надання пільг країнам, що роз-виваються: їх товари мають доступ на ринки розвинутих країнбез тарифних обмежень і квотування. На першій КонференціїСОТ (Сінгапур, 1996) одним з найважливіших завдань прого-лошено сприяння інтеграції країн, що розвиваються, найменшрозвинутих країн і країн з перехідною економікою в "багатос-торонню систему регулювання світової торгівлі".

ОрганізаційнО-функціональна структура СОТ (табл. 7.3):

Конференція міністрів.

Генеральна рада.

Рада з торгівлі товарами.

Рада з торгівлі послугами (ГАТС).

Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальноївласності (ТРІПС).

Галузеві комітети, робочі групи.

Секретаріат.

Таблиця 73

Головні органи

Організаційно-функціональна структура СОТ

Допоміжні органи

Конференція

Рада з торгівліпослугами

Генеральна рада

Рада з торгівлітоварами

Комітети:

Органи:

1.

з торгівлі й розвитку.

1.

3 моніторингу

2.

3 торгівлі й довкілля.

 

торговельної по-

3.

3 платіжного балансу.

 

літики.

4.

3 бюджету, фінансів й

2.

3 розглядання

 

адміністративних пи-

 

спірних питань

 

тань

 

 

Комітети:

8.

3 інвестицій.

1.

3 технічних бар'єрів у

9.

3 прав походжен-

 

торгівлі.

 

ня.

2.

3 адміністративної по-

10.

Із субсидій та

 

літики.

 

компенсацій.

3.

3 імпортного ліцензу-

11.

3 оцінки митної

 

вання.

 

вартості.

4.

Із захисних заходів.

12.

3 моніторингу за

5.

3 доступу на ринки.

 

торгівлею техніч-

6.

Із сільського господар-

 

ними товарами.

 

ства.

13.

3 регіональних

7.

Із санітарних заходів

 

торговельних

 

 

 

угод.

 

 

14.

3 державних за-

 

 

 

купівель

Комітет з торгівлі фінансовими послугами.

Рада з торгове-льних прав інте-лектуальноївласності

Секретаріат

Відділ технічного співробітництва й професійноїпідготовки кадрів        

Конференція міністрів є вищим органом СОТ. Вона скла-дається з міністрів торгівлі (або інших відповідних міністерств)і скликається раз на два роки. Всі члени мають один голос, арішення приймаються консенсусом. На Конференції розгляда-ються найактуальніші питання регулювання торговельноїполітики, подальшої лібералізації міжнародної торгівлі, удоско-налення правил і стандартів у торгівлі. Однією з проблем, зок-рема, є узгодження стандартів і правил, що існують у найменшрозвинутих країнах, із західними стандартами. Справа в тому,що трудові й екологічні стандарти розвинутих країн вищі, а цеудорожчує товар і знижує його конкурентоспроможність. При-родно, що на підтягуванні стандартів до західного рівня наполя-гають розвинуті країни; країни що розвиваються, - проти, бонизький рівень заробітної плати й відсутність (переважно) вит-рат на екологічну безпеку здешевлює їх товари1.

Сесії Конференції міністрів відбуваються, як правило, разна два роки. На них обговорюються й приймаються рішення зпринципових питань. Так, на першій конференції (1996, м.Сінґапур) було прийнято Угоду з лібералізації торгівлі в га-лузі інформаційних технологій; на четвертій (2001, м. Доха)обговорювалися питання з урегулювання промислових та-рифів, функціонування ТРІПС, правил СОТ щодо субсидій,антидемпінгу й т. ін.

Генеральна рада - виконавчий орган. Вона складається зпредставниць країн-членів і здійснює поточну роботу. Окремізасідання Рада проводить як Комісія з регулювання спорів абояк Комісія з контролю торговельної політики. Раді підпоряд-ковані органи, що відають деякими групами товарів: цивільнаавіація; молочні продукти; яловичина. Генеральній раді підпо-рядковані також комітети: Комітет з торгівлі й довкілля;Комітет з торгівлі й розвитку; Комітет з бюджетних, фінансо-вих і адміністративних питань; Комітет з обмежень, пов'яза-них з платіжним балансом. Окремі функції Генеральна рададелегує радам з торгівлі товарами, послугами й інтелектуаль-ною власністю.

Генеральна рада затверджує фінансові правила та бюджетбільшістю у дві третини голосів. Кожен член СОТ повиненвносити до організації свою частку видатків відповідно довстановленої квоти.

Рада з торгівлі товарами здійснює контроль за дотриман-ням багатосторонніх угод з торгівлі товарами. їй підпорядко-вано 14 комітетів, які відають питаннями доступу до ринків,сільського господарства, заходами щодо санітарії й фіто-санітарії, інвестицій, субсидій і компенсацій, мита, технічнихперешкод у торгівлі, антидемпінгової практики, ліцензуванняімпорту тощо. Комітет з регіональних торговельних угод роз-робляє механізм узгодження між регіональними угруповання-ми й багатосторонньою торговельною системою щодо застосу-вання принципу найбільшого сприяння.

Рада з торгівлі послугами надає допомогу групам перего-ворів з таких питань: базові телекомунікації, рух фізичнихосіб, послуги з морських перевезень. їм підпорядкованіКомітет з торгівлі фінансовими послугами й Робоча група зпрофесійних послуг.

Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС - GeneralAgreement on Trade of Services - GATS), на основі якоїфункціонує Рада з торгівлі послугами, була прийнята в про-цесі Уругвайського раунду переговорів.

ГАТС складається з трьох блоків:

а)         загальні положення, що містять концепції, принципи таправила торгівлі послугами;

б)         додатки, що стосуються регулювання специфічнихсфер послуг;

в)         специфічні зобов'язання кожного з членів СОТ щододоступу на ринок та національного режиму.

Серед загальних зобов'язань у торговельній угоді визначе-но режим найбільшого сприяння, національний режим, про-зорість та доступ до ринку1.

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальноївласності (ТРІПС - Agreement on Trade-Related Aspects ofIntellectual Property Rights - TRIPS) здійснює контроль за до-триманням інтелектуальної власності (права на літературнітвори, твори мистецтва, винаходи тощо), а також бореться зміжнародною торгівлею підробленими товарами.

Угода ТРІПС набрала чинності з 1995 р. Вона грунтуєтьсяна таких принципах:

встановлення стандартів охорони та виконання правінтелектуальної власності;

надання режиму охорони країнам найбільшого сприян-ня;

дотримання міжнародних конвенцій щодо охорониінтелектуальної власності.

До об'єктів інтелектуальної власності, згідно з правиламиТРІПС, належать: авторське право; товарні знаки; географічнізазначення; промислові зразки; патенти; компонування інтег-ральних мікросхем; нерозголошувана інформація1.

Секретаріат - виконує поточну адміністративну роботу;його очолює генеральний директор. До секретаріату входитьвідділ технічного співробітництва й професійної підготовки;він надає допомогу країнам, що розвиваються, у формі інфор-мації, довідкової документації, посилання місій, організаціїсемінарів. Діють також курси підготовки кадрів з галузі торго-вельної політики (до них також залучаються слухачі з країнСхідної Європи).

Спільно з ЮНКТАД Світова організація торгівлі утвори-ла Міжнародний торговельний центр (МТЦ), про який йти-меться далі.

Країни, що не входять до СОТ, знаходяться в невигіднихумовах. По суті, вони підлягають торговельній дискримінації,бо на них не поширюються пільги, які члени СОТ надаютьодин одному. До нечлена СОТ можуть бути застосованісанкції, такі, наприклад, як встановлення квот, звинувачення вдемпінгу тощо. Ось чому Україна намагається вступити до цієїорганізації й веде відповідні переговори.

Вступ до СОТ являє собою довгу й складну процедуру1.Спочатку країна подає в СОТ меморандум про свою торго-вельну політику. СОТ утворює робочу групу з вивчення мемо-рандуму: чи відповідають принципи торговельної політикикраїни правилам СОТ. Далі СОТ провадить з країною-претен-дентом двосторонні переговори з питань доступу на її риноктоварів та послуг інших країн. Якщо переговори виявилисьуспішними, то робоча група складає доповідь для Конференціїміністрів СОТ з відповідною рекомендацією. Голосування наКонференції визначає, прийнято країну до СОТ чи ні. Як пра-вило, за прийняття нового члена до СОТ необхідно не меншеніж 2/3 голосів.