7.5. Міжнародні організації з урегулювання світовихтоварних ринків

Міжнародні організації з урегулювання світових товарнихринків мають за мету нормалізацію ситуації на ринках товарів,в основному ринків сировини й сільськогосподарської про-дукції. Основні цілі таких організацій:

регулювання цін на товари з тим, щоб уникнути їхрізких коливань;

запобігання затворюванню на ринках відповідних то-варів;

встановлення справедливого співвідношення між ціна-ми на сировинні та промислові товари;

усунення надмірної конкуренції між товаровиробника-ми за рахунок розподілу ринків учасниками організації;

забезпечення стабільних поставок товару на світовіринки.

Форми міжнародного регулювання товарних ринків до-сить різноманітні. Це - міжурядові угоди, що діють під егідоюЮНКТАД; міжурядові угоди, що об'єднують країни-експорте-ри та країни-імпортери товару; організації країн-експортерів.Міжурядові угоди, розроблені в системі ЮНКТАД, реалізу-ються на основі Міжнародних товарних угод (МТУ) і діяль-ності Міжнародних дослідних груп (МДГ).

Міжнародні товарні угоди спрямовані на стабілізацію цінна світових товарних ринках шляхом встановлення раціональ-ного співвідношення між попитом і пропозицією. Для цьогоЮНКТАД прийняла Інтеграційну програму для сировиннихтоварів (1976) і заснувала Спільний фонд для сировиних то-варів. МТУ - це угоди в системі ЮНКТАД, і вони, по суті, неє організаціями. Щодо міжнародних організацій, то вониподіляються на такі групи:

багатосторонні товарні організації;

міждержавні організації виробників та експортерів си-ровини.

Багатосторонні організації складаються з експортерів си-ровиних і сільськогосподарських товарів та їх найважливішихімпортерів. Вони також поділяються на окремі групи: міжна-родні організації; міжнародні ради; міжнародні консульта-тивні комітети; міжнародні дослідні групи. Багатосторонні ор-ганізації діють в системі ООН.

Міжнародні організації головною метою вважають за-побігання різних коливань цін на товар - як у бік підвищення,так і в бік падіння. Вони регулюють такі ринки:

какао;

кава;

натуральний каучук;

цукор;

зерно;

тропічна деревина;

джут.

Міжнародні ради складаються в рамках міжнародних то-варних угод. їх метою є урегулювання відносин між учасника-ми угод шляхом надання інформації про стан і розвиток пев-них товарних ринків і узгодження світових цін. Міжнародніради контролюють ринки маслинової олії, олова й зерна.

Міжнародні консультативні комітети також надають учас-никам угод інформацію про кон'юнктуру ринку, обговорюютьпроблеми співвідношення виробництва й експорту товарів,сприяють врегулюванню цін. Відомі два комітети: Міжнарод-ний комітет з бавовни й Комітет ЮНКТАД з вольфраму.

Міжнародні дослідні групи з сировинних товарів працю-ють під егідою ЮНКТАД. Вони здійснюють аналіз тенденційна сировинних ринках і надають відповідні рекомендаціїкраїнам-учасникам. Комітети аналізують ринки: натуральногокаучуку, свинцю й цинку, нікелю, міді.

Міждержавні організації країн - виробників і експортерівсировини складаються тільки з виробників та експортерів і невключають нетто-споживачів сировини. Вони представленіоб'єднаннями країн, що розвиваються (за незначними винят-ками). Утворення організацій цього типу стало спробою про-тистояти диктату споживачів, якими є переважно високороз-винуті країни. Значною мірою цієї мети вдалося досягти. Ча-стка товарних асоціацій у поставках на світовий ринок сиро-вини й продовольства сягає 55%, а по деяких товарах - навіть80-90%1 Так, організація ОПЕК постачає 80% нафти,Асоціація країн-виробників олова - 90% цього металу,Асоціація країн-виробників натурального каучуку - 95% кау-чуку від всього обсягу відповідного ринку.

Міжнародні організації експортерів сировини нарахову-ють майже три десятки. Найбільш відомі й впливові:

Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК);

Асоціація країн-експортерів залізної руди (АІЕК);

Арабський союз чавуну і сталі (АСЧС);

Асоціація країн-виробників олова (АТПК);

Асоціація країн-виробників натурального каучуку(АНРПК);

Рада виробників какао-бобів;

Організація з кави;

Міжафриканська організація з кави (ІАКО);

Федерація кави Америки;

Міжнародна асоціація країн-виробників і експортерів чаю;

Союз країн-експортерів бананів (УПЕБ);

Група країн-експортерів цукру Латинської Америки й Ка-рибського басейну (ГЕПЛАСЕА);

Організація країн-експортерів джуту.

Найвпливовішою й дієвішою з цих організацій є ОПЕК.Розглянемо її докладніше.

Ця організація утворена в 1960 р. Її

Організаціякраін- агаували країни, що переважно на-експортерів нафти - ОПЕК J       1 .        ґ ..

(Organization of the лежать до регіону Перської затоки,

Petroleum Exporting який має найбільші розвідані покла-

Countries - OPEC) ди нафти у світі (Іран, Ірак, Кувейт,Саудівська Аравія, а також Лівія йВенесуела). Згодом до організації приєдналися Алжир, Ґабон,Індонезія, Катар, Ніґерія, Об'єднані Арабські Емірати. Такимчином, ОПЕК складається з 12 країн-членів. Штаб-квартиразнаходиться у Відні.

ОПЕК з'явилась як відповідь на необмежене пануваннятранснаціональних нафтових компаній (Брітіш пертолеум,Галф ойл, Стандарт ойл оф Каліфорнія та ін.) на світовомуринку нафти. Вони диктували ціни, обсяги видобутку й про-даж нафти. Узгоджені дії країн ОПЕК лишили ці компанії їхмонополістичного положення й самі почали встановлюватирозміри видобутку нафти та її експорту, що істотно впливає націни. Фактично зараз ОПЕК виступає колективним моно-полістом, що контролює значну частину нафтового ринку.Найсильнішою акцією ОПЕК було різке підняття цін (майжев 10 разів) напочатку 70-х років, що викликало енергетичнукризу в світі. Особливо постраждали країни, що не маютьенергетичних ресурсів; відчули "нафтовий шок" також великіімпортери нафти серед розвинених країн (Японія, США,Італія, Франція). Високі ціни на нафту стимулювали розвитокенергозберігаючих технологій. Згодом ціни впали, але все жтаки вони значно вищі, ніж до початку 70-х років.

Головна мета ОПЕК - стабілізація світових цін на нафтуна рівні, який забезпечує інтереси країн-членів.

Цілі:

координація нафтової політики країн-членів;

забезпечення стійких прибутків;

регулярне постачання нафти споживачам;

охорона довкілля.

Головним механізмом регулювання нафтового ринкуОПЕК вважає визначення загального граничного обсягу видо-бутку нафти й розподіл в його межах між країнами-членами.Якщо ціни стоять занадто високо, обсяг видобутку й продажурозширюється; коли ціни падають, приймаються колективнізаходи до скорочення видобутку. Ця процедура