8.1. Сучасна система міжнароднихвалютно-кредитних організацій

Інституціональну структуру міжнародного валютно-кре-дитного ринку складає сукупність міжнародних банків, валют-них бірж, валютних фондів, державних установ і міжнароднихорганізацій, через які здійснюється рух капіталу в сферіміжнародних економічних відносин. Міжнародні фінансовіінститути є елементами системи валютно-кредитних відносин.

Міжнародні валютні відносини як економічне явище ста-ли утворюватись ще в античну й феодальну давнину, спочаткув формі обміну іноземних монет, дисконту внесків, а потім уформі розрахунків між банками різних країн. Проте ціліснасистема валютно-кредитних відносин складається лише з се-редини XIX ст., коли розвиток міжнародного поділу праці сти-мулював процес формування світового господарства, міжна-родної економіки, міжнародного валютно-кредитного ринку.До цього часу належить утворення міжнародних банків і фор-мування міжнародних фінансових центрів.

З розвитком міжнародної економіки, диверсифікаціїміжнародних економічних відносин ускладнювались і валют-но-кредитні відносини. Міжнародна роль найбільших банківзростала. Збільшувалась кількість їх клієнтів (приватні фірми,інші іноземні банки, уряди іноземних держав тощо), а такожобсяги валютних угод. Але цей процес гальмувався неупоряд-кованістю міжнародних валютно-кредитних відносин, прак-тично некерованістю валютних ринків, неоднозначністю й су-перечливістю валютної політики різних країн. Виникла на-гальна потреба в заходах міжнародного характеру, що перетво-рили б досить-таки стихійні валютно-кредитні відносини вупорядковану систему. Необхідні були наднаціональні орга-ни, які встановлювали б "правила гри" на міжнародному ва-лютному ринку. Такими тимчасовими органами стали міжна-родні конференції, які юридично оформили статус світової ва-лютної системи на основних етапах її розвитку (схема 8.1).

Багатонаціональнібанки

О

Державні органий заклади

Міжнародні валютнібіржі

АзБр

1

АфБР

Міжнародніорганізації

Лондон-ський

МаБР

Регіональнібанки

м Клуби^'креди-торів

ЄБРР

Паризь-кий

МБРР

ВБ

Г-30

МАР

Г-20

ЄЦБ

Г-10

Банки

ЄС

Кон-суль-татив-ні гру-пи

ЄІБ

Г-7

ІБР

Г-5

Міжнародні

клуби

Міжнароднібанки

Міжнародні

 

Заклади

валютні

 

ООН

фонди

 

 

 

ЮНКТАД

ЕКОСОР

МЦУІС

ЕБІК

БАГІ

МВФ

ЄФР

ЄВІ(с1994)

ЄФВС(до1994)

АБЕКОР

ГП

гп

Бан-ківськігрупи

МФК

ЮШКО

Схема 8.1. Інституційна структура міжнародної валютно-кредитної

системи

Міжнародні економічні (валютно-фінансові) конфе-ренції - це специфічне явище в інституціональній системіміжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин. Засвоєю суттю вони близькі (але не тотожні) міжнародним ор-ганізаціям. Спільне у конференцій і організацій полягає в їхпризначенні - це регулятори світового валютно-кредитногоринку. Проте функції конференції ширші, ніж функції ор-ганізації; часто організація утворюється як наслідок рішеньконференції (наприклад, Міжнародний валютний фонд бувзаснований за постановою Бреттон-Вудської конференції).Інша відмінність у термінах функціонування. Конференція -короткостроковий орган; міжнародні ж організації можутьфункціонувати десятки років. Конференція, таким чином, не єінститутом у повному розумінні цього слова. Але вона відіграєважливу організаційну роль у формуванні інституціональноїсистеми. Як уже зазначалося в 1-му розділі, найважливішимиконференціями світового значення були: Паризька конфе-ренція (1867); Генуезька міжнародна конференція (1922);Бреттон-Вудська валютно-фінансова конференція (1944);Ямайська Угода країн-членів МВФ (1976).

Поява міжнародних організацій (у повному розумінніцього слова) у валютно-кредитній сфері відноситься вже допершої половини ХХ ст. В 1930 р. було утворено Банк міжна-родних розрахунків (БМР), а в 1945 р. - Міжнародний валют-ний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції й роз-витку (МБРР).

Міжнародний валютний фонд було засновано як валютно-фінансову організацію міжнародного співробітництва. У своїйдіяльності він сполучає функції регулювання, фінансування йконсультації. З 1946 р. МВФ має статус спеціалізованого орга-ну ООН, але в своїй діяльності він користується фактичноюсамостійністю. Основна функція МВФ полягає у фінансу-ванні й кредитуванні країн-членів. При цьому, якщо на почат-ку своєї діяльності МВФ надавав кредити переважно розвину-тим країнам, то з 70-х років наголос усе більше робиться накраїни, що розвиваються. В 90-х роках для МВФ склалася но-ва ситуація, коли до нього увійшла група колишніхсоціалістичних країн. Надання допомоги цим країнам МВФобумовлює низкою умов, підчас досить жорстких.

Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР)

був утворений водночас із МВФ, його засновниками були 44країни. Діяльність МБРР спочатку була спрямована на фінан-сува