8.2. Міжнародний валютний фонд — МВФ(International Monetary Fund — IMF)

МВФ засновано в 1945 р. згідно з рішенням Бреттон-Вудської конференції. Членами Фонду є 182 держави, в томучислі й Україна. Штаб-квартира МВФ знаходиться у Вашинг-тоні.

Основні цілі МВФ:

зміцнювати міжнародне співробітництво в галузі ва-лютної політики;

забезпечувати життєздатність міжнародної системиплатежів і стабілізація ринку іноземної валюти;

надавати кредити країнам-членам.

Із самого свого заснування МВФ мав сприяти подоланнюпроблем неконвертованості валют, торговельних і платіжнихобмежень, нестабільності валютного ринку, які панували в 30-ті й 40-ві роки. Найскладнішою є проблема стабілізації валют-ного ринку. Суттєва зміна позицій ключових валют (доларСША, євро, фунт стерлінгів) може дестабілізувати світовіфінансові ринки. Для зниження валютного ризику центральнібанки країни можуть скоротити операції з іноземною валю-тою, і це також зменшує ефективність функціонування міжна-родного валютного ринку. Щоб запобігти такій ситуації, МВФвдається до цілого комплексу заходів, які будуть розглянутодалі.

Організаційна структура МВФ:

Рада керуючих.

Виконавча рада (директорат).

Директор-розпорядник.

Комітет з розвитку.

Рада керуючих - вищий орган МВФ. Вона складається зкеруючих від кожної країни-члена (звичайно це голови цент-ральних банків або міністри фінансів) та їх заступників. Радазбирається на засіданні один раз на рік.

Компетенція Ради: прийняття нових членів, визначення їхквот, розподіл СДР, а також актуальні політичні питання, щопостають перед МВФ. Рада може тимчасово припинити правоучасті якоїсь країни в процедурі голосування за порушеннявимог Статуту.

Процедура голосування є суттєвим інструментом діяль-ності МВФ. Залежно від важливості питання, що обгово-рюється, рішення приймається простою або кваліфікованоюбільшістю. Звичайно рішення приймається простоюбільшістю, але з найважливіших питань необхідна "спеціальнабільшість" - 70 або 85% голосів. Країни-члени мають неодна-кову кількість голосів; вона залежить від частки кожної країни(квоти) в капіталі Фонду. Кожна держава має 250 базових(вихідних) голосів плюс ще по одному голосу за кожні 100 ти-сяч одиниць СДР, які вона має в Фонді. Тому розподіл голосівдуже нерівномірний (табл. 8.1).

Таблиця 8.1

Частка голосів деяких країн у Раді керуючих МВФ(за станом на середину 2005 р.), %1

Країна

Часткаголосів, %

Країна

Часткаголосів, %

США

17,4

Китай

3,0

Японія

6,2

Італія

3,3

Німеччина

6,1

Росія

2,8

Франція

5,1

Нідерланди

2,4

Велика Британія

5,1

Індія

2,0

Канада

3,0

Україна

0,6

1 www.imf.org

Країни ОЕСР мають 63% голосів, решта країн - 37%.

При Раді керуючих утворено Тимчасовий комітет на рівніміністрів країн-членів (24 особи), який консультує Раду з пи-тань, пов'язаних з поточним контролем за світовою валютноюсистемою.

Виконавча рада або Рада директорів (директорат) скла-дається з 24 директорів, 5 з яких призначаються країнами знайбільшими квотами (США, Німеччина, Японія, ВеликаБританія, Франція).

Виконавча рада засідає тричі на тиждень і керує поточноюдіяльністю МВФ, включно розподіл кредитів країнам-членам.Виконавча рада призначає директора-розпорядника.

Директор-розпорядник має трьох заступників, один зяких - перший. За традицією директором-розпорядником єгромадянин Європи, а його першим заступником - громадя-нин США. Директор-озпорядник - головний офіційний пред-ставник Фонду на міжнародних форумах, ділових зустрічах.Він голосує у Виконавчій раді.

Комітет з розвитку - спільний орган МВФ і МБРР, відаєпитаннями надання реальних ресурсів країнам, що розвива-ються. Складається з 24 членів; звичайно це міністри фінансівкраїн-учасниць. Комітет надсилає аналітичні доповіді й реко-мендації Раді керуючих МВФ і МБРР.

Функції Міжнародного МВФ виконує такі групи функцій:валютного фонду нагляд за валютною політикоюкраїн-членів; кредитно-фінансовадіяльність, технічна допомога; емісія СДР (схема 8.2).

Нагляд являє собою спостереження за політикою країн-членів у галузі встановлення валютних курсів. Кожна країназобов'язана надати МВФ за його запитом інформ