8.2. Міжнародний валютний фонд — МВФ(International Monetary Fund — IMF)

магниевый скраб beletage

МВФ засновано в 1945 р. згідно з рішенням Бреттон-Вудської конференції. Членами Фонду є 182 держави, в томучислі й Україна. Штаб-квартира МВФ знаходиться у Вашинг-тоні.

Основні цілі МВФ:

зміцнювати міжнародне співробітництво в галузі ва-лютної політики;

забезпечувати життєздатність міжнародної системиплатежів і стабілізація ринку іноземної валюти;

надавати кредити країнам-членам.

Із самого свого заснування МВФ мав сприяти подоланнюпроблем неконвертованості валют, торговельних і платіжнихобмежень, нестабільності валютного ринку, які панували в 30-ті й 40-ві роки. Найскладнішою є проблема стабілізації валют-ного ринку. Суттєва зміна позицій ключових валют (доларСША, євро, фунт стерлінгів) може дестабілізувати світовіфінансові ринки. Для зниження валютного ризику центральнібанки країни можуть скоротити операції з іноземною валю-тою, і це також зменшує ефективність функціонування міжна-родного валютного ринку. Щоб запобігти такій ситуації, МВФвдається до цілого комплексу заходів, які будуть розглянутодалі.

Організаційна структура МВФ:

Рада керуючих.

Виконавча рада (директорат).

Директор-розпорядник.

Комітет з розвитку.

Рада керуючих - вищий орган МВФ. Вона складається зкеруючих від кожної країни-члена (звичайно це голови цент-ральних банків або міністри фінансів) та їх заступників. Радазбирається на засіданні один раз на рік.

Компетенція Ради: прийняття нових членів, визначення їхквот, розподіл СДР, а також актуальні політичні питання, щопостають перед МВФ. Рада може тимчасово припинити правоучасті якоїсь країни в процедурі голосування за порушеннявимог Статуту.

Процедура голосування є суттєвим інструментом діяль-ності МВФ. Залежно від важливості питання, що обгово-рюється, рішення приймається простою або кваліфікованоюбільшістю. Звичайно рішення приймається простоюбільшістю, але з найважливіших питань необхідна "спеціальнабільшість" - 70 або 85% голосів. Країни-члени мають неодна-кову кількість голосів; вона залежить від частки кожної країни(квоти) в капіталі Фонду. Кожна держава має 250 базових(вихідних) голосів плюс ще по одному голосу за кожні 100 ти-сяч одиниць СДР, які вона має в Фонді. Тому розподіл голосівдуже нерівномірний (табл. 8.1).

Таблиця 8.1

Частка голосів деяких країн у Раді керуючих МВФ(за станом на середину 2005 р.), %1

Країна

Часткаголосів, %

Країна

Часткаголосів, %

США

17,4

Китай

3,0

Японія

6,2

Італія

3,3

Німеччина

6,1

Росія

2,8

Франція

5,1

Нідерланди

2,4

Велика Британія

5,1

Індія

2,0

Канада

3,0

Україна

0,6

1 www.imf.org

Країни ОЕСР мають 63% голосів, решта країн - 37%.

При Раді керуючих утворено Тимчасовий комітет на рівніміністрів країн-членів (24 особи), який консультує Раду з пи-тань, пов'язаних з поточним контролем за світовою валютноюсистемою.

Виконавча рада або Рада директорів (директорат) скла-дається з 24 директорів, 5 з яких призначаються країнами знайбільшими квотами (США, Німеччина, Японія, ВеликаБританія, Франція).

Виконавча рада засідає тричі на тиждень і керує поточноюдіяльністю МВФ, включно розподіл кредитів країнам-членам.Виконавча рада призначає директора-розпорядника.

Директор-розпорядник має трьох заступників, один зяких - перший. За традицією директором-розпорядником єгромадянин Європи, а його першим заступником - громадя-нин США. Директор-озпорядник - головний офіційний пред-ставник Фонду на міжнародних форумах, ділових зустрічах.Він голосує у Виконавчій раді.

Комітет з розвитку - спільний орган МВФ і МБРР, відаєпитаннями надання реальних ресурсів країнам, що розвива-ються. Складається з 24 членів; звичайно це міністри фінансівкраїн-учасниць. Комітет надсилає аналітичні доповіді й реко-мендації Раді керуючих МВФ і МБРР.

Функції Міжнародного МВФ виконує такі групи функцій:валютного фонду нагляд за валютною політикоюкраїн-членів; кредитно-фінансовадіяльність, технічна допомога; емісія СДР (схема 8.2).

Нагляд являє собою спостереження за політикою країн-членів у галузі встановлення валютних курсів. Кожна країназобов'язана надати МВФ за його запитом інформацію, не-обхідну для здійснення нагляду. Це - інформація про реаль-ний грошовий, бюджетний і зовнішній сектори економіки, проструктурну політику уряду (приватизація, ринок праці, навко-лишнє середовище). В процесі нагляду виявляються по-тенційні дисбаланси, які можуть дестабілізувати валютні кур-си. За підсумками нагляду МВФ надає урядам відповідні ре-комендації.

Нагляд здійснюється в трьох основних формах: консуль-тації, багатосторонній нагляд, поглиблений нагляд.

Консультації являють собою підсумкову діяльність місійМВФ, які щороку навідують країну-члена й ведуть перегово-ри з керівниками основних економічних інститутів, з міністра-ми фінансів, економіки, директорами центральних банків. Зарезультатами переговорів місія складає свою думку про станекономіки країни й розробляє відповідні рекомендації. Ці до-кументи доповідаються на засіданні Виконавчої ради, якаприймає остаточне рішення.

Багатосторонній нагляд здійснюється у формі аналізу Ви-конавчою радою міжнародної економіки в цілому. Аналізміститься в спеціальній доповіді "Світовий економічний ог-ляд" ("World Economic Outlook"), на основі якої складаєтьсяпрогноз розвитку світової економіки на найближчі 2-3 роки.Прогноз включає визначення темпів зростання реальногоВВП, інфляції, стану платіжних балансів, розмірів зовнішньо-го боргу, умов торгівлі, обсягів міжнародних резервів. У про-цесі аналізу виявляється місце кожної країни-члена в міжна-родній економіці й специфіка її проблем.

Поглиблений нагляд здійснюється на прохання урядукраїни з метою виправлення мікроекономічних дисбалансів.Звичайно він проводиться тоді, коли країна опиняється у важ-кому фінансовому становищі, має велику зовнішню заборго-ваність і просить перенести строки платежів по зовнішньомуборгу. В такому разі МВФ здійснює поквартальний аналізекономіки країни. За наслідками аналізу розробляються реко-мендації з коригування економічної політики; цим рекомен-даціям уряд повинен неухильно слідувати.

Кредитно-фінансова діяльність єКредитно-фінансова ^   ^ „

діяльність        однією з найважливіших функцій

МВФ. Вона полягає у використанніфінансових ресурсів МВФ країнами-членами й кредитуванніза допомогою залучених ресурсів.

Формування ресурсів МВФ. Структура ресурсів фондускладається з двох блоків:

внесок кожної країни в уставний капітал МВФвідповідно з її квотою;

позичені кошти: кредитні лінії від урядів і центральнихбанків його членів.

Квоти. Внесок кожної країни в капітал Фондуздійснюється на 25% в іноземній твердій валюті (раніше - зо-лотом), а решта - в національній валюті. Розміри квот уста-новлюються на підстві частки ваги країни в світовій економіці.При цьому враховується: розмір ВВП країни; пе-ресічномісячні резерви; пересічнорічні поточні платежі й над-ходження. У зв'язку з цим квоти серед членів розподіляютьсянерівномірно. На США припадає 17,4% загальної суми квот,Японію - 6,2, Німеччину - 6,1, на Велику Британію йФранцію - по 5,1%. Частка 25 розвинутих країн становить62,8%. Частка України - 0,6%.

Квоти періодично переглядаються, звичайно через кожніп'ять років, у зв'язку з тим, що змінюється місце країни всвітовій економіці.

Фонд також використовує позичені кошти. За узгоджен-ням з "Групою десяти" (Г-10) МВФ користується кредитомкраїн "Десяти" в межах ліміту до 17 млрд СДР. Крім того, Фондодержує позики в центральних банків і казначейств СаудівськоїАравії і деяких інших держав. Загальна величина запозиченихкоштів не повинна перевищувати 60% загального обсягу квот.

Кредитно-фінансова діяльність МВФ здійснюється в двохмодифікаціях:

угода, або трансакція (transaction), яка полягає в на-данні країнам коштів із власних ресурсів Фонду;

операція (operation), яка полягає в наданні посеред-ницьких фінансових і технічних послуг за рахунок за-позичених коштів.

Кредитні операції здійснюються тільки з центральнимибанками і стабілізаційними фондами.

Угода, або трансакція, не є кредитуванням у повному ро-зумінні цього слова. Це фінансова допомога. Вона являє собоюобмін національної валюти на відповідну суму іноземної ва-люти. Коли країна бере кредит МВФ, вона здійснює купівлюіноземної валюти за власну; коли сплачує борг - здійснює зво-ротну операцію: викуповує власну валюту за іноземну.

Країни-члени можуть використати ресурси МВФвідповідно з їх квотами. Квота поділяється на 4 частини, якіназиваються траншами. Перший кредитний транш - до 25%квоти. Ця частина квоти називається першою часткою квоти;вона може бути використана автоматично за першою вимогою.Перша частка квоти називається також резервною часткою.Сума позик, що надається Фондом понад резервну часткукраїни, називається її кредитною позицією. Резервна частка ікредитна позиція разом утворюють резервну позицію країни.

Якщо ж країна бажає одержати кошти, що перевищують їїрезервну позицію, то МВФ виставляє більш жорсткі вимогидля її отримання. Особливо вони зростають при наданні треть-ого і четвертого траншів. Умови, які при цьому висуває МВФ,стосуються проведення урядом країни певної економічноїполітики. Вона повинна бути спрямована на зниженнядефіциту національного бюджету до визначеного відсотка відВВП, поліпшення торговельного балансу, обмеження номіна-льної заробітної плати до певного рівня. Стабілізаційні про-грами Фонду включають також скорочення державних витратна освіту здоров'я, пенсійне забезпечення. Вони містять частовимоги збільшення податків, особливо непрямих, скасуваннясубсидій на продовольчі товари. Іноді однією з вимог є деваль-вація національної валюти. У зв'язку з цим виконання жорст-ких програм МВФ в країнах з дефіцитом платіжного балансучасто призводить (принаймні, на деякий час) до обмеженняжиттєвого рівня населення.

Механізм фінансування. Фінансові ресурси МВФ нада-ються у формі трьох модифікацій, які називаються фінансови-ми можливостями: регулярні, концесійні і спеціальні.

Регулярне фінансування, в свою чергу, поділяється накороткострокове й подовжене.

Короткострокове або "стенд-бай" (stand-by) здійснюєтьсяв межах резервних угод строком на 12-18 місяців. Це фінансу-вання для виправлення короткострокових макроекономічнихдисбалансів. Надається траншами в 25% від квоти. Купівля ва-люти здійснюється на умовах 2-7% щорічних. Крім того, надаю-чи кредит, МВФ стягує одноразовий комісійний збір у розмірі0,5% від суми угоди. Викуп валюти має відбутися через 5 років.

Подовжені угоди укладаються строком на три роки. Вониспрямовані на підтримку економічних реформ у країнах-чле-нах. Викуп валюти має відбутися не пізніше, ніж через 10 років.

Концесійне фінансування призначене для найменшрозвинутих країн, чий доход на душу населення не перевищує825 доларів. Цей вид фінансування надається на пільговихумовах під 0,5% щорічних з виплатою боргу через 10 років.

Спеціальне фінансування надається у зв'язку з над-звичайними обставинами. До них належить стихійне лихо,соціальні заворушення, різке падіння цін на експортні товариабо підвищення їх - на імпортні. Спеціальне фінансуванняздійснюється також з урахуванням труднощів перехідногоперіоду, що відноситься, зокрема, до країн Центральної таСхідної Європи.

Для такого виду фінансування створено спеціальні фонди:

Фонд компенсаційного й непередбаченого фінансуван-ня дає можливість допомагати державам-членам у разізбитків від стихійного лиха та інших зовнішніх причин;

Фонд фінансування буферних запасів призначенодля відновлення запасів сировини або накопичення йо-го резервів;

Фонд системної трансформації надає фінансову допо-могу країнам, що відчувають труднощі в торговельнійта платіжній системах у зв язку з переходом до ринко-вої економіки;

♦ Фонд структурної адаптації призначено для наданнядопомоги в проведенні структурних економічних ре-форм в країнах, що розвиваються й мають низький до-ход, а також для реалізації середньострокових макро-економічних програм. Цей фонд обслуговує такожкраїни з перехідною економікою.

Кошти, одержані зі спеціальних фондів, є доповненням докредитних часток країн-членів; вони дозволяють збільшити вМВФ запас їх національної валюти понад встановлені межі.

Розміри фінансування. В рамках регулярного фінансу-вання країна може одержати коштів до 300% своєї квоти; законцесійною угодою - до 50%; спеціальне фінансуванняздійснюється в розмірі до 30% квоти.

Кредитні операції МВФ. Попри фінансових операційФонд здійснює й чисто кредитні. До середини 70-х років кре-дити надавалися переважно розвинутим країнам; потім ситу-ація різко змінилася, і практично всі кредити йдуть у країни,що розвиваються, і в країни з перехідною економікою. Про цесвідчать дані (табл. 8.2)1.

Таблиця 8.2

Кредити МВФ в 1990-1998 рр.

Країни

Млрд СДР

% до підсумку

Всі країни

85407

100,0

Центральна і Східна Європа

6717

7,9

Країни СНД,

18631

21,8

в тому числі:

 

 

Білорусь

190

0,2

Казахстан

538

0,6

Росія

15125

17,7

Україна

2062

2,4

Країни Балтії

421

0,5

Країни, що розвиваються

59638

69,8

Розвинуті країни

0

0,0

1 Международньїе валютно-кредитньїе и финансовьіе отношения/Подред. Л.Н. Красавиной. - М.: Финансьі и статистика, 2000. - С.450.

За станом на середину 2005 р. загальна сума кредитівМВФ становила 49,8 млрд. СДР[17].

МВФ часто укладає угоду з країною-членом із зобов'язан-ням надати певну суму кредиту в момент її звернення до Фон-ду. У такому разі країна одержує не готівку, а домовляєтьсяпро позику на означену суму. Країна може використати цю су-му на передбачених угодою умовах. Такі кредити можуть бутиподовжені на строк, що перевищує започаткований.

Найменш розвинутим країнам кредити надаються напільгових умовах.

Загальна сплата боргу за кредитами МВФ у 2005 р. визна-чена у 6,3 млрд СДР; при цьому сам борг становив 5,1 млрд, асума відсоткової ставки - 1,2 млрд СДР. Найбільшими борж-никами Фонду є (станом на середину 2005 р., млрд СДР)[18]:

Туреччина      12,0

Бразилія          10,0

Аргентина      8,0

Уругвай          1,7

Болгарія          0,7

Сербія і Чорногорія    0,7

Кредити МВФ, попри прямого призначення, відіграютьроль гаранта для одержання країною коштів від інших креди-торів. Якщо МВФ дав кредит, то це - вираження довіри докраїни щодо її платежоздатності.

Технічна допомога МВФ полягає в

Технічна допомога МВФ

сприянні країнам-членам уздійсненні ними грошової, валютної політики, банківського на-гляду, бюджетної і податкової політики, упорядкуванні статис-тики, в розробленні фінансового й економічного законодавства.

Технічна допомога здійснюється шляхом направленнямісій МВФ у центральні банки й міністерства фінансів країни.Така допомога надається на прохання країни. Експерти місіїпрацюють у країні звичайно 2-3 роки.

Для підготовки кадрів в рамках технічної допомоги у Ва-шингтоні утворено інститут МВФ. Він організує курси ісемінари по підвищенню кваліфікації державних службовцівіз країн-членів МВФ.

Випуск СДР   Випуск СДР є специфічною

функцією МВФ для поповненняміжнародних валютних резервів.

СДР (СПЗ) - спеціальні права запозичення (SpecialDrawing Rights - SDR) - це міжнародний валютний актив.Вони призначені для поповнення офіційних валютних ре-зервів, погашення дефіциту платіжного балансу країни й роз-рахунків її з Фондом.

СДР поділяються між країнами-членами пропорційно їхквотам. Країни, що мають свій рахунок в СДР, можуть придба-ти в інших країнах-членах їх валюту на відповідну суму. Зазберігання СДР понад розподілені ліміти МВФ сплачує їхвласникам відсоткові ставки, які коливаються в межах 1-14%.

Частка СДР у світових валютних резервах становить 2%.Курс СДР відносно долара розраховується на основні "коши-ка" курсів провідних валют - долара США, фунта стерлінгів,євро, єни.

Міжнародний валютний фонд, незважаючи на певні супе-речливості й труднощі функціонування, є головним органомрегулювання міжнародних валютно-кредитних відносин. На-прикінці ХХ ст. його роль у розвитку світової економіки знач-но зросла.