8.4. Регіональні банки розвитку

Розпад колоніальної системи і поява великої групи неза-лежних держав утворили нову ситуацію на світовому валют-но-кредитному ринку. Практично кожна країна, що розви-вається, поставила собі за найважливішу мету проведестиіндустріалізацію, причому в якомога короткі строки. Ідея при-скорення індустріалізації захопила й ті держави, які вже булинезалежними до середини ХХ ст., але затримались на аграрнійстадії розвитку, наприклад, латиноамериканські країни.

Для проведення індустріалізації і створення необхідноїінфраструктури необхідні були кошти, які навіть МВФ і МБРРнадати не могли в достатньому обсязі. Для вирішення проблемибули створені регіональні банки, які охоплюють великукількість країн, розташованих на одному з континентів. Най-численніші за складом учасників і найбільші за розмірами опе-рацій: Міжамериканський банк розвитку, Азіатський банк роз-витку, Африканський банк розвитку, Ісламський банк розвит-ку. Є й інші банки розвитку, які вирішують більш локальні цілі.

Характерною рисою регіональних банків розвитку єучасть у них не тільки країн, що розвиваються, а й розвинутихкраїн; остання група країн виконує функції фондів.

Для сприяння соціально-економічним перебудовам упостсоціалістичних країнах, що розташовані на великомурегіональному просторі колишнього СРСР, і Центрально-Європейських держав, було утворено Європейський банк ре-конструкції й розвитку (ЄБРР).

Європейський банк Банк 6ув заснований у 1990 р^ р°з-реконструкції і розвитку - почав діяльність у 1991 р. До цьогоЄБРР (The European Bank часу належить початок важливих

for Reconstruction and соціально-економічних і політичнихDevelopment - EBRD)

зрушень у країнах Східної Європи.У громадських і урядових колах цих країн визріло розуміннянеобхідності переходу до ринкової економіки. Але перебудовавсієї структури соціалістичної економіки потребувала неабия-ких коштів. Для їх поповнення, для стимулювання реформ ібуло створено ЄБРР.

До складу ЄБРР увійшли всі європейські країни, а такожнизка неєвропейських країн - Австралія, Єгипет, Ізраїль,Кіпр, Марокко, Мексика, Нова Зеландія, Республіка Корея,США, Японія. Крім того, як нащадки СРСР членами банкустали всі азіатські республіки СНД. Всього учасниками ЄБРРє 60 країн. За статутом ЄБРР його членами можуть стати якєвропейські, так і неєвропейські країни, але всі вони мають бу-ти членами МВФ.

Управління Банку знаходиться в Лондоні.

Основні цілі ЄБРР:

сприяти економічному розвитку і реконструкції країнЦентральної і Східної Європи (ЦСЄ), які заявили просвою прихильність демократичним принципам;

надавати допомогу країнам ЦСЄ в модернізації вироб-ничої бази, в організації конкурентноспроможноїпідприємницької діяльності в приватному секторі;

сприяти в залученні інвестицій у виробництво, сферупослуг і фінансовий сектор;

стимулювати великі економічно обгрунтовані проекти;

надавати технічну допомогу в реалізації проектів;

сприяти формуванню ринку капіталів;

сприяти у вирішенні екологічних проблем.

Звертає на себе увагу той факт, що серед найважливішихцілей міжнародного банку вперше виявились екологічні про-блеми.

ЄБРР здійснює проектне фінансування банків,підприємств і компаній шляхом інвестування коштів як у новівиробництва, так і в діючі фірми. Він також працює з держав-ними компаніями з метою підтримки процесів приватизації таїх структурної реорганізації. ЄБРР фінансує конкретні проек-ти переважно приватного сектора. Основними отримувачамикредитів банку є спільні підприємства за участю іноземнихспонсорів. Банк фінансує до 35% витрат по проекту. ЄБРР ненадає фінансування підприємствам оборонної, тютюновоїпромисловості, виробництву засобів, що заборонені міжнарод-ним правом, ігорному бізнесу, а також проектам, які можутьнегативно впливати на довкілля.

Організаційна структура ЄБРР:

Рада керуючих;

Директорат;

Президент і віце-президенти;

Консультативна рада з питань довкілля.

Рада керуючих є вищим органом ЄБРР. Кожна країна вРаді представлена керуючим і його заступником. Рада керую-чих вирішує кардинальні; стратегічні питання діяльностіЄБРР. До її компетенції належить приймання нових членів,виключення з членів Банку, зміни розміру уставного капіталу,обрання директорів і президента Банку та ін. Рада має праводавати вказівки Директорату щодо виконання тих або іншихзавдань.

Директорат складається з 23 членів. З них 11 обираютьсякеруючими, що представляють Бельгію, Велику Британію,Німеччину, Грецію, Данію, Ірландію, Іспанію, Італію, Люксем-бург, Нідерланди, Португалію, Францію, а також ЄС і Євро-пейський інвестиційний банк (ЄІБ). Решта 12 керуючих пред-ставляють інші країни, поділені на групи: 4 - від країн ЦСЄ;4 - від решти європейських країн; 4 - від неєвропейськихкраїн. Директорат здійснює загальне керівництво діяльністюБанку, визначає основні принципи його політики увідповідності з вказівками Ради керуючих, підсумковуєрічний баланс, затверджує бюджет.

Президент керує поточними справами Банку. Він єофіційним представником ЄБРР на міжнародних форумах.Президент здійснює організаційну роботу, в тому числі най-мання й звільнення службовців банку. Він головує в Директо-раті, але участі в голосуванні звичайно не приймає.

Функціонально ЄБРР поділено на департаменти, які зна-ходяться під безпосереднім управлінням Президента і віце-президентів:

банківські операції;

фінанси;

проектна експертиза;

відомство головного економіста;

комунікації;

персонал;

адміністрація.

Департамент банківських операцій, що координує ко-мерційну діяльність країн ЦСЄ, поділяється на два підрозділиза регіональним принципом - "північні країни" і "південнікраїни". Україна входить до групи південних країн.

Консультативна рада з питань довкілля складається з 17фахівців у галузі екології. Вони консультують Банк з еко-логічних аспектів проектів, що реалізуються.

Штаб-квартира Банку знаходиться в Лондоні.Організаційна структура Банку включає і процедуру прий-няття рішень. У багатьох випадках при голосуванні досить про-стої більшості. Але при обговоренні найважливіших питань вРаді керуючих або в Директораті необхідна кваліфікованабільшість (2/3 або 85% голосів). Кожна країна має кількість го-лосів, пропорційну своїй квоті в уставному капіталі. Найбільшіквоти мають США - 10%, Італія, Німеччина, Франція, ВеликаБританія і Японія - по 8,5%. Таким чином, жодна країна само-тужки не може заблокувати рішення, навіть якщо при голосу-ванні потрібна кваліфікована більшість.

Формування ресурсів. При утворенні ЄБРР його капіталформувався шляхом випуску акцій на суму 10 млрд екю.Потім капітал значно збільшився (в 1996 р. подвоївся). Накінець 2004 р. кількість акцій становила 1,9 млн на загальнусуму понад 19 млрд євро1. Квоти в уставному капіталі роз-поділяються таким чином (в %):

країни - члени ЄС, ЄІБ і власне ЄС            51

країни ЦСЄ    13

решта європейських країн    12

неєвропейські країни            24

Отже, країнам Європейського Союзу належить вирішаль-ний вплив в Є