11.1. Регіональні організації в Азії та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні

Азія являє собою величезний за територією простір, наякому розташовані країни, що контрастно відрізняються за ве-личиною, кількістю населення, економічною потужністю,культурними й конфесійними особливостями. Це, на відмінувід Європи (яка більш однорідна), створює додаткові пере-шкоди на шляху інтеграції. Незважаючи на зусилля лідерівкраїн регіону, інтеграція тут не просунулась поки що далі відзони вільної торгівлі. Частка взаємної торгівлі в повному об-сязі зовнішньої торгівлі, що є показником рівня інтегрова-ності, значно менша для країн - членів угруповань, ніж часткаїх торгівлі з іншими країнами. Навіть для однієї з найстарішихорганізацій регіону - АСЕАН ця частка не сягає навіть чверті,про що свідчать дані таб. 11.1.

Таблиця 11.1Експорт товарів регіональними інтеграційнимиоб'єднаннями (2004)1

Інтеграційне

Частка у світовому

Частка внутрішнього

об'єднання

експорті, %

експорту, %

ЄС (25)

41,7

67,6

НАФТА (3)

14,9

55,9

МЕРКОСУР (4)

1,5

12,6

СНД (12)

3,0

20,7

АСЕАН (10)

6,2

23,1

Проте цей регіон має дуже великий потенціал - як улюдських і природних ресурсах, так і в рівнях і темпах вироб-ництва. Якщо брати тільки Азію, то тут є такі два економічнігіганти, як Японія й Китай; нові індустріальні країни зі швид-кими темпами розвитку - Республіка Корея, Сингапур,Таїланд, Філіппіни; країни з потенційно широким внутрішнімринком - Індія, Пакистан, Індонезія; країни з перехідною еко-номікою, які можуть одержати новий імпульс розвитку -Росія, азіатські й закавказькі республіки колишнього СРСР;нафтовидобувні країни Перської затоки, що мають не тількинафту, але й контролюють значні валютні кошти.

Останнім часом в процес інтеграції до азіатських країнпідключилися неазіатські країни басейну Тихого океану -США, Австралія, Нова Зеландія, Канада, острівні державиокеану. Таким чином, утворюється велетенський за тери-торією й економічною потужністю простір під назвоюАзіатсько-Тихоокеанський регіон.

Процес утворення регіональних економічних організацій вАзіатсько-Тихоокеанському регіоні розпочався невдовзі післязакінчення Другої світової війни і збігся з початком широкої де-колонізації країн регіону. Активну участь у цьому процесі прий-няла Велика Британія, яка очолювала колись обсяжну ко-лоніальну імперію і мала тут певні інтереси. Пізніше зацікав-лення в процесі лібералізації торгівлі й умов для інвестицій уцьому регіоні виявили США, Австралія, Нова Зеландія. Японіяж здавна вважала Південно-Східну Азію й басейн Тихого океа-ну сферою своїх економічних і політичних інтересів. Таким чи-ном, розвинуті держави або безпосередньо присутні в ор-ганізаціях цього регіону, або впливають на їх діяльність.

Серед перших регіональних угруповань були Комісія длякраїн Південної частини Тихого океану - КПТО (1947),"План Коломбо" (1950), Асоціація держав Південно-СхідноїАзії - АСЕАН (1967), Азіатська організація з питань продук-тивності - АОП (1961). Саме ці організації мали дати імпульсрозвитку колишніх колоній через спільне співробітництво векономічній сфері. Згодом з'являються об'єднання на новійоснові. Зусиллями країн Близького Сходу утворюється ОПЕКу 1960 р. (про нього йшлося в попередніх розділах), Радаарабської економічної єдності (1964), Організація арабськихкраїн-експортерів нафти - ОАПЕК (1968), Рада ізспівробітництва арабських країн Перської затоки (1981). В ціорганізації увійшли країни, що розбагатіли на нафті, малиспільні політичні інтереси (принаймні, до війн Іраку з Іраномі ОАЕ), близьку культуру й релігію. Вони вже не спиралися надопомогу західних країн, навіть навпаки, час від часу опиняли-ся до них у протистоянні. Організації цього типу замкнені абонапівзамкн