11.1. Регіональні організації в Азії та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні : Міжнародні організації : B-ko.com : Книги для студентів

11.1. Регіональні організації в Азії та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні

Азія являє собою величезний за територією простір, наякому розташовані країни, що контрастно відрізняються за ве-личиною, кількістю населення, економічною потужністю,культурними й конфесійними особливостями. Це, на відмінувід Європи (яка більш однорідна), створює додаткові пере-шкоди на шляху інтеграції. Незважаючи на зусилля лідерівкраїн регіону, інтеграція тут не просунулась поки що далі відзони вільної торгівлі. Частка взаємної торгівлі в повному об-сязі зовнішньої торгівлі, що є показником рівня інтегрова-ності, значно менша для країн - членів угруповань, ніж часткаїх торгівлі з іншими країнами. Навіть для однієї з найстарішихорганізацій регіону - АСЕАН ця частка не сягає навіть чверті,про що свідчать дані таб. 11.1.

Таблиця 11.1Експорт товарів регіональними інтеграційнимиоб'єднаннями (2004)1

Інтеграційне

Частка у світовому

Частка внутрішнього

об'єднання

експорті, %

експорту, %

ЄС (25)

41,7

67,6

НАФТА (3)

14,9

55,9

МЕРКОСУР (4)

1,5

12,6

СНД (12)

3,0

20,7

АСЕАН (10)

6,2

23,1

Проте цей регіон має дуже великий потенціал - як улюдських і природних ресурсах, так і в рівнях і темпах вироб-ництва. Якщо брати тільки Азію, то тут є такі два економічнігіганти, як Японія й Китай; нові індустріальні країни зі швид-кими темпами розвитку - Республіка Корея, Сингапур,Таїланд, Філіппіни; країни з потенційно широким внутрішнімринком - Індія, Пакистан, Індонезія; країни з перехідною еко-номікою, які можуть одержати новий імпульс розвитку -Росія, азіатські й закавказькі республіки колишнього СРСР;нафтовидобувні країни Перської затоки, що мають не тількинафту, але й контролюють значні валютні кошти.

Останнім часом в процес інтеграції до азіатських країнпідключилися неазіатські країни басейну Тихого океану -США, Австралія, Нова Зеландія, Канада, острівні державиокеану. Таким чином, утворюється велетенський за тери-торією й економічною потужністю простір під назвоюАзіатсько-Тихоокеанський регіон.

Процес утворення регіональних економічних організацій вАзіатсько-Тихоокеанському регіоні розпочався невдовзі післязакінчення Другої світової війни і збігся з початком широкої де-колонізації країн регіону. Активну участь у цьому процесі прий-няла Велика Британія, яка очолювала колись обсяжну ко-лоніальну імперію і мала тут певні інтереси. Пізніше зацікав-лення в процесі лібералізації торгівлі й умов для інвестицій уцьому регіоні виявили США, Австралія, Нова Зеландія. Японіяж здавна вважала Південно-Східну Азію й басейн Тихого океа-ну сферою своїх економічних і політичних інтересів. Таким чи-ном, розвинуті держави або безпосередньо присутні в ор-ганізаціях цього регіону, або впливають на їх діяльність.

Серед перших регіональних угруповань були Комісія длякраїн Південної частини Тихого океану - КПТО (1947),"План Коломбо" (1950), Асоціація держав Південно-СхідноїАзії - АСЕАН (1967), Азіатська організація з питань продук-тивності - АОП (1961). Саме ці організації мали дати імпульсрозвитку колишніх колоній через спільне співробітництво векономічній сфері. Згодом з'являються об'єднання на новійоснові. Зусиллями країн Близького Сходу утворюється ОПЕКу 1960 р. (про нього йшлося в попередніх розділах), Радаарабської економічної єдності (1964), Організація арабськихкраїн-експортерів нафти - ОАПЕК (1968), Рада ізспівробітництва арабських країн Перської затоки (1981). В ціорганізації увійшли країни, що розбагатіли на нафті, малиспільні політичні інтереси (принаймні, до війн Іраку з Іраномі ОАЕ), близьку культуру й релігію. Вони вже не спиралися надопомогу західних країн, навіть навпаки, час від часу опиняли-ся до них у протистоянні. Організації цього типу замкнені абонапівзамкнені, оскільки мають обмеження не тільки зарегіоном, а й на національній (мовній) та конфесійній основах.

Як субрегіональне угруповання була заснована Асоціаціярегіонального співробітництва Південної Азії (СААРК).

Поява на світовому економічному просторі новихіндустріальних країн (НІК), економічний ривок Китаю зміни-ли ситуацію в Південно-Східній, Східній Азії та Океанії в 70 -80-х роках і привернули до цього регіону ще більшу увагу з бо-ку розвинутих країн. У 1971 р. острівні країни Тихого океануоб'єднуються в Південнотихоокеанський форум (ПТФ) підегідою і за участю Австралії та Нової Зеландії. В 1989 р. утво-рюється найбільша в світі за простором і обсягом ресурсів ор-ганізація - Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробіт-ництво (АТЕС), в яке увійшли, крім держав Азії й Океанії, та-кож США, Канада, Австралія, Нова Зеландія і деякі латиноа-мериканські держави.

Соціально-економічні перетворення на терені колишніхсоціалістичних країн Азії сприяли їх вступу до інтеграційнихугруповань регіону. Так, ще в 1985 р. до Організації еко-номічного співробітництва (ОЕС), яка була заснована Туреч-чиною, Іраном і Пакистаном, увійшли Азербайджан і середнь-оазіатські республіки колишнього СРСР. В 1997 р. до АТЕСбула прийнята Росія, а в 1999 р. - В'єтнам.

Розглянемо діяльність деяких з організацій регіону де-тальніше.

АТЕС утворено в 1989 р. До його

Азіатсько-Тих<оокеанське складу входять: Австралія, Бруней,економічне         т          -г л      л ._»

співробітництво АТЕС В єтнам Індонезія Канада Китай(Asian-Pacific Economic Республіка Корея, Кірібаті, Ма-Cooperation - APEC) лайзія, Мексика, Маршаллові Ост-рови, Нова Зеландія, Папуа-НоваҐвінея, Перу, Росія, Сінґапур, США, Таїланд, Тайвань,Філіппіни, Чилі, Японія. Секретаріат організації знаходитьсяв Сінґапурі.

АТЕС має консультативний статус. Його політикагрунтується на цілій низці спільних декларацій і заяв лідерівдержав з економічних питань: Сеульська Декларація АТЕС,Бангкокська Декларація про Азіатсько-Тихоокеанське еко-номічне співробітництво, Осакська Декларація дій АТЕС в га-лузі економіки та ін.

Як уже говорилося, АТЕС має величезний потенціаллюдських і природних ресурсів, потужну виробничу базу йконтролює значну частину товарного й валютного ринків. Йо-го частка (без Росії) у світовому ВВП становить 60%, всвітовій торгівлі - 40%, а в золотовалютних резервах - 80%1. Українах регіону проживає понад 2 млрд чоловік.

Головною метою АТЕС є сприяння економічному зрос-танню країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Для цьоговизначені пріоритетні напрями співробітництва: сприяннярегіональній торгівлі, інвестиціям, руху фінансових ресурсів,розвитку людських ресурсів, передачі технологій, промисло-вому співробітництву і розвитку інфраструктури.

Як довгострокову мету в процесі інтеграції визначеноформування в 2020 р. системи вільної торгівлі та інвестицій.Отже, зараз АТЕС перебува^ тільки на початковому рівні інте-грації.

Принципи діяльності АТЕС: рівноправне партнерство;взаємовигідність економічного співробітництва з урахуваннямкраїн, що розвиваються; схильність до відкритого діалогу й до-сягнення консенсусу в обговоренні найважливіших проблем.

Організаційна структура АТЕС:

Зустрічі на вищому рівні.

Міністерські зустрічі.

Зустрічі старших посадових осіб.

Група видатних діячів.

Тихоокеанський діловий форум.

Комітет торгівлі й інвестицій.

Економічний комітет.

Бюджетно-адміністративний комітет.

Робочі групи.

10. Секретаріат.

Зустрічі на вищому рівні ("зустрічі у верхах") вирішуютькардинальні питання політики АТЕС. Так, саме на такійЗустрічі в 1994 р. в м. Богор (Індонезія) було вирішено сфор-мувати систему вільної торгівлі й інвестицій до 2000 р. НаЗустрічі в 1996 р. в м. Маніла (Філіппіни) була досягнута до-мовленість про здійснення з 1997 р. практичних заходів полібералізації торгівлі. Зустріч 1998 р. в Куала-Лумпурі (Ма-лайзія) була присвячена пошукам виходу з фінансової кризи,яка охопила країни Південно-Східної Азії.

Міністерські зустрічі відбуваються щороку. Вони конкре-тизують механізм виконання рішень, прийнятих на вищомурівні. Тут узгоджуються й уточнюються робочі програми длякомітетів АТЕС і десяти робочих груп. На Міністерськійзустрічі в 1997 р. в м. Ванкувер, наприклад, були визначенісектори "прискореної добровільної лібералізації" торгівлі,мінімізація торговельних обмежень в цих секторах, яку перед-бачено здійснити ще до 2010 р.

Зустрічі старших посадових осіб передують Міністерсь-ким зустрічам і готують їх. Старші посадові особи контролю-ють бюджети і програми комітетів і робочих груп.

Група видатних діячів має за мету визначати перспективирозвитку торгівлі в регіоні. Вона готує огляди економічної си-туації, розробляє пропозиції про методи стимулюванняторгівлі й регіонального співробітництва, надає рекомендаціїщодо лібералізації торгівлі й інвестицій.

Тихоокеанський діловий форум складається з представ-ників ділових кіл. Він виявляє методи й засоби щодо розши-рення торгівлі й інвестицій у регіоні.

Комітет з торгівлі й інвестицій визначає перешкоди нашляху лібералізації торгівлі й інвестицій і пропонує заходи поїх подоланню.

Економічний комітет являє собою форум, на якомуфахівці й урядовці обмінюються думками з економічних пи-тань, пропонують аналітичні розробки щодо економічних тен-денцій і проблем у регіоні, готують відповідну інформацію йрекомендації для старших посадових осіб.

Робочі групи займаються практичною реалізацією про-ектів. Таких груп 10: аналіз даних з торгівлі й інвестицій; спри-яння торгівлі; інвестицій; науки й техніки в галузі промисло-вості; розвитку людських ресурсів; регіональногоспівробітництва в галузі енергетики; збереження морських ре-сурсів; телекомунікацій; транспорту, туризму, рибальства.

Секретаріат АТЕС знаходиться в Сінґапурі й виконуєадміністративно-технічні функції. Очолюється директором-виконавцем.

Таким чином, організаційна структура АТЕС доситьгроміздка, окремі його відділи дублюють один одного.

Ми бачимо, що основна увага в політиці АТЕСприділяється лібералізації умов для торгівлі й інвестицій. Не-зважаючи на рішучість політиків, процес інтеграції йде покищо повільно. Головна причина - дуже високий перепад урівнях економічного розвитку країн-членів, що створюєзначні труднощі для гармонійного злиття національних еко-номік у єдине ціле; на одному полюсі - США, Японія, Канада,на іншому - Папуа-Нова Ґвінея, Маршаллові Острови,Кірібаті. Особливістю функціональної й правової структуриАТЕС є рекомендаційний, необов'язковий характер рішень,що приймаються її органами. Така ситуація притаманна по-чатковому ступеню інтеграції.

Асоціація держав АСЕАН заснована в 1967 р. Скла-Південно-Східної Азії - дається з 10 членів: Бруней, В'єтнам,АСЕАН (Association of Індонезія, Камбоджа, Лаос, Ма-South East Asian Nations - лайзія, М'янма, Філіппіни,ASEAN)    Сінґапур, Таїланд. Особливістю цієї

організації є співробітництво з деякими іншими країнами заієрархічним принципом (за ступенем значимості); визнача-ються партнери по діалогу, партнери по консультації і спос-терігачі.

Партнери по діалогу - Австралія, Європейський Союз,Канада, Нова Зеландія, Республіка Корея, США, Японія.Партнери по консультації - Росія й Китай.

Місцезнаходження керівних органів АСЕАН - м. Джакар-та (Індонезія).

Головною метою АСЕАН є прискорення економічногозростання і соціального прогресу країн регіону. Шляхом до-сягнення цієї мети є тісне співробітництво і взаємодопомога векономічній, соціальній, культурній і науково-технічній сфе-рах.

Конкретизуючою метою є утворення зони спільноїторгівлі.

Організаційна структура АСЕАН дуже громіздка; вонаскладається з 15 органів, які подібні до тих, що має АТЕС.Найважливіші органи:

Зустріч голів держав і урядів - вищий орган, щовирішує найголовніші питання й накреслює принци-пові напрями політики АСЕАН;

Зустріч міністрів іноземних справ вирішує проблемивзаємовідносин між країнами-членами;

Зустріч міністрів економіки визначає основні напрямиекономічного співробітництва;

Зустріч галузевих міністрів розробляє напрямиспівробітництва з енергетики, сільського господарствай лісової промисловості;

Секретаріат виконує координаційну роботу. Очо-люється генеральним секретарем (на рівні міністра).Секретаріат відповідає за зв'язки АСЕАН з іншимидержавами й міжнародними організаціями;

Постійний комітет АСЕАН є виконавчим органом. Дойого складу входять генеральний секретар і генеральнідиректори національних секретаріатів АСЕАН;

Зустрічі старших посадових осіб з питань економікирозглядають проблеми економічного співробітництвакраїн АСЕАН.

До складу АСЕАН входять як країни з динамічною еко-номікою (НІК) - Таїланд, Сінґапур, Філіппіни, Індонезія, -так і країни, які тільки виходять з глибокої економічної кризи- Камбоджа, Лаос, В'єтнам. Це призводить до певних труд-нощів у процесі інтеграції. Для його прискорення розробленоспеціальний механізм зони вільної торгівлі - АФТА (ASEANFree Trade Association - AFTA). Згідно з цим передбачалось,що вже до 2000 р. товари (понад 90% обсягу взаємної торгівлі)мали обкладатись митом за ставками, які не перевищують 5%.Контроль за дотриманням цієї політики здійснює спеціальнарада на рівні міністрів.

Головним інструментом домовленостей по АФТА булаугода про єдині існуючі пільгові тарифи країн АСЕАН. Згідноз цим, щороку визначаються чотири списки:

товари, тарифи на які підлягають безумовному скоро-ченню;

товари, тарифи на які офіційно затверджені до скоро-чення, але вступ у силу цієї угоди відкладається на пев-ний строк;

тарифи на товари, що обговорюються, уводяться в діюна більш пізні строки через неоднозначність інтересівкраїн-членів у цьому питанні;

тарифи, що повністю виключаються з процесу лібе-ралізації (наприклад, на продукцію сільського госпо-дарства).

Список товарів затверджується на щорічних нарадахміністрів економіки країн АСЕАН, а поточною роботою по уз-годженню товарних списків займається Рада АФТА. Пробле-мою є виключення з процесу лібералізації сільськогосподарсь-кої продукції, а також продукції автомобільної промисловості.

Країни АСЕАН докладають зусиль щодо залучення інозем-них інвестицій до регіону. Розроблено план Асеановської інвес-тиційної зони, який передбачає усунення до 2010 р. внутрішніхперешкод для інвестицій. Інші країни будуть користуватисяпільговим режимом з 2020 р. Головна мета - створення єдиногоринка капіталу в АСЕАН. Всі інвестори з країн організації одер-жують однаковий статус з національними компаніями.

Спільними зусиллями країн АСЕАН розроблено програ-му розвитку потенціалу басейну ріки Меконг, що має надзви-чайне значення для розвитку економіки Лаосу, Камбоджі іВ'єтнаму.

Співробітництво країн АСЕАН не замикається лише наекономіці й соціальний сфері. Воно поширюється на культуру,освіту, науку. Так, 11 університетів країн регіону утворилиспеціальну університетську мережу АСЕАН.

Поки що політичне співробітництво країн АСЕАН розви-вається більш успішно, ніж економічне. Преференційні пільгимало стимулюють взаємну торгівлю; торгівля орієнтується пе-реважно на країни, що лежать за межами АСЕАН (Японія,США, ЄС).

Азіатська фінансова криза 1997 р. дуже негативно відбила-ся на економіці країн АСЕАН. Знецінилися національні валю-ти (малазійський рингіт - на 40%, індонезійська рупія - на80%). Доходи населення в душовому счисленню скоротилисяудвічі. Приток іноземних інвестицій в 1997 р. зменшився на40%.

У відповідь на цю кризу на саміті в Куала-Лумпурі вгрудні 1997 р. було прийнято документ "Бачення АСЕАН 2020року". В ньому зазначалося, що до 2020 р. АСЕАН перетво-риться на відкритий для діалогу з усіма країнами світу,стабільний і процвітаючий союз, пов'язаний партнерством удинамічному розвитку і гуманними принципами.

У розвиток цього документа на саміті 1998 р. в Ханої булоприйнято Ханойський план дій. Він конкретизував наміри векономічній сфері:

зміцнення макроекономічного й фінансовогоспівробітництва;

більш тісну торговельно-економічну інтеграцію;

забезпечення прогресу в науково-технічній сфері;

прогрес у соціальній сфері;

розвиток трудових ресурсів.

У політичних та економічних колах розглядається пер-спектива на базі АСЕАН утворення широкого Східно-Азіатсь-кого економічного співтовариства за рахунок залучення доАСЕАН Китаю, Японії та Респебліки Корея.

"План Коломбо" зі Ця організація була утворена в 1950спільного економічного і р. на основі британського плану до-

соціального розвитку в помоги колишнім колоніям. УгодуАзії й Тихому океані -          ....        ґ

"План Коломбо" (The про 11 заснування було підписано вColombo Plan for столиці Шрі-Ланки м. Коломбо,Cooperative Economic and звідти - й назва плану. До ор-Social Development in Asia ганізації увійшли не тільки колишніand pacific "Colombo колонії Британії, а й інші в минуло-

Plan")   о

му залежні держави. Згодом ор-ганізація поширилась і на деякі незалежні держави ПівденноїАзії.

"План Коломбо" об'єднує дві групи держав: донори - Ве-лика Британія, США, Канада, Японія, Австралія, Нова Зе-ландія; одержувачі допомоги: Індія, Пакистан, Шрі-Ланка,Афганістан, Іран, Непал, М'янма, Мальдівська Республіка,Бутан, Банґладеш, Лаос, Камбоджа, Малайзія, Таїланд,Сінґапур, Папуа-Нова Ґвінея, Індонезія, Філіппіни, Фіджі, Ре-спубліка Корея. Всього організація налічує 26 членів.

Цілі "Плану Коломбо": сприяння економічній і соціальнійдопомозі країнам - членам Азії й Тихого океану; координаціянадання технічної і фінансової допомоги цим країнам; обгово-рення проблем економічного розвитку країн регіону.

Організаційна структура "Плану Коломбо":

Консультативний комітет.

Рада "Плану Коломбо".

Бюро "Плану Коломбо"

Консультативний комітет - вищий орган. До йогофункцій належить аналіз процесу розвитку в регіоні, обгово-рення шляхів ефективного використання ресурсів, визначен-ня основних напрямів економічної і соціальної політики ор-ганізації.

Рада "Плану Коломбо" визначає найважливіші проблемирозвитку в регіоні і готує відповідні рекомендації для Кон-сультативного комітету.

Бюро "Плану Коломбо" - адміністративно-ор-ганізаційний орган. Воно здійснює науково-дослідні роботи,організує семінари, координує розподіл допомоги між країна-ми-членами.

Функціональною особливістю "Плану Коломбо" є спе-цифічний механізм розподілу допомоги. Спільного фонду до-помоги немає: кожна країна-член з групи, що розвиваються,визначає свої потреби в допомозі й веде переговори на двосто-ронній основі з країною-донором. Але ці переговори здійсню-ються в рамках основної політики "Плану Коломбо" й коорди-нуються відповідними органами.

Допомога за "Планом Коломбо" поділяється на такі види:

економічна допомога (продовольчі товари, сировина);

фінансова допомога (фінансування національних про-ектів);

технічна допомога (послуги, експертиза, добровольці);

консультації (семінари і практикуми для високопоса-дових керівників, удосконалення систем національноїосвіти).

"План Коломбо" передбачає підтримку підприємництва,особливо малих і середніх підприємців; підготовку національ-них кадрів; оптимізацію управління; екологічну допомогу.Особлива увага приділяється боротьбі з наркотиками врегіоні.

Рада арабської РАЕЄ утворена в 1964 р. державамиекономічної єдності - - членами Ліги арабських держав.

РАЕЄ (Council of Arab Рада об'єднує 12 країн: Єгипет, Ірак,Economic Unity - CAEU) Йорданію, Ємен, Кувейт, Лівію, Ма-вританію, Об'єднані Арабські Еміра-ти, Палестину, Сирію, Сомалі, Судан. Найбагатша арабськакраїна - Саудівська Аравія до РАЕЄ не увійшла.

Головна мета - досягнення арабської економічної єдності.Вона має бути реалізована через утворення спільного ринку,що передбачає вільний рух капіталу і людей, свободу торгівлі,ліквідацію перешкод економічній діяльності в територіальнупросторі арабського світу. Угоду про арабський спільний ри-нок поки що підписали 7 країн: Єгипет, Ірак, Йорданія, Ємен,Лівія, Мавританія та Сирія.

Організаційна структура:

Рада, що складається з міністрів торгівлі або фінансів,- законодавчий орган.

Комітети вирішують галузеві питання; серед них -підготовчий комітет; комітет з питань утворення спільногоринку, бюджетний; економічного планування; статистичний;митний; валютно-фінансовий.

Секретаріат є адміністративно-виконавчим органом.Він реалізує рішення Ради, керує дослідженнями з еко-номічних питань.

До функцій РАЕЄ належить координація політики країн-членів у галузях народного господарства (торгівля, сільськегосподарство, транспорт, промисловість). Здійснюється робо-та щодо уніфікації законів і нормативних актів з економічнихпрограм країн-членів.

Важливого значення на шляху інтеграції надається ор-ганізації спільних арабських компаній, які вже діють в Йор-данії, Сирії та Іраку1. Для координації діяльності країн-членівна галузевому рівні утворені спеціалізовані федерації й союзи:Арабський союз текстильної промисловості; Арабський союзпо цементу й будівельних матеріалах; Арабська федерація поцукру; Арабська федерація виробників хімічних добрив;Арабська федерація машинобудування та ін.