13. 1. Україна в організаціях глобального типу

Україна як суверенна держава що ставить собі за мету ста-ти повноправним членом світової спільноти, прагне братиучасть у міжнародних організаціях, заснованих на демокра-тичних принципах. Наша країна не входить до воєнно-політичних блоків. Вступаючи до міжнародних організацій,особливо глобального типу, Україна намагається досягтидвоєдиної цілі: з одного боку - покласти свій внесок у справумиру на Землі, в процес зростання світової економіки і підви-щення добробуту людства, в справу зміцнення прав людини; зіншого - одержати підтримку від міжнародних інститутів увирішенні проблем національного розвитку.

Україна є членом переважної більшості міжнародних ор-ганізацій глобального типу. Насамперед, це ООН та організаціїїї системи. Україна була серед 51 країни-засновника, які в 1945р. підписали Статут цієї унікальної організації. Відтоді нашакраїна неухильно підтримує принципи ООН і активноспівробітничає з її структурами. На 2000-2001 рр. Україна булаобрана непостійним членом Ради Безпеки; вона одержала єдинемісце, яке, за правилами, належить країнам Східної Європи. Во-на працює в таких найважливіших органах і організаціях систе-ми ООН, як ЮНКТАД, Європейська економічна комісія ООН,МВФ, Група Всесвітнього банку, ЮНІДО, СОІВ, МАГАТЕ.Важливе значення для нас має участь в міжнародних ор-ганізаціях транспорту й зв'язку - ІКАО, ІМО, МСЕ. З 2000 р.Україна зарахована до "Білого списку" ІМО - офіційний доку-мент, що включає країни, система підготовки моряків в якихвідповідає міжнародним стандартам; це надає право морякамторговельного флоту України працювати на рівних правах набудь-якому судні світового флоту.

Представники України працюють у багатьох комітетах,комісіях і робочих групах ООН, беруть участь в реалізаціїрізноманітних програм.

Серед авторитетних глобальних організаціяй, до яких Ук-раїна ще не увійшла, - ОЕСР, СОТ, ФАО, МФСР.

На сьогоднішньому етапі економічної трансформації Ук-раїни найважливіше значення мають її відносини з кредитно-фінансовими організаціями (насамперед, з МВФ, Всесвітнімбанком, ЄБРР) та зі Світовою організацією торгівлі. Розгля-немо їх докладніше.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) є найбільшим іно-земним кредитором України, його частка становить понад 60%усіх кредитів міжнародних організацій1. Кредити МВФ спря-мовуються на економічну трансформацію в Україні. Вонипризначені насамперед для покриття дефіцитів платіжного ба-лансу України та погашення внутрішнього боргу уряду. Тобтокредити Фонду у виробництво не йдуть і не дають можливостіодержати прибуток. Це має застергти уряд від надмірного ко-ристування коштами МВФ, здійснювати ретельні макроеко-номічні розрахунки перш ніж звертатися з проханням про новікредити.

Свої перші два кредити від МВФ Україна отримала у 1994і 1995 роках за механізмом фінансування системних перетво-рень, наступні - за механізмом stand-by, а в жовтні 1998 р. - замеханізмом розширеного фінансування. У структурі боргів Ук-раїни іноземним кредиторам борг перед МВФ - найбільший.

Повернення основної частини боргу Україною розпочато з1998 року, а виплата процентів - з 1996 р. Усього за 1996-2000рр. сума виплат основної частини боргу й процентів за креди-ти становила майже 1,3 млрд доларів, або 42,7% від погодже-них на початок 1997 р. позик МВФ.

Квота України в МВФ становить 0,7%, відповідно такоюсамою є частка її голосів. Україна поки що не може істотновпливати на політику Фонду. Проте позиція МВФ відносноУкраїни має для нас велике значення. Справа в тому, що Фондсправляє значний вплив на ситуацію на валютно-кредитномуринку, і від його позиції багато в чому залежить політика ко-мерційних банків та інших кредитних закладів. Неврівнова-женість української економіки сприймається як істотний ри-зик для надання кредиту; авторитет МВФ, його готовність на-дати кошти України пом'якшують цей ризик. Це так званий"демонстраційний ефект". Крім того, МВФ надає кредити запроцентами, пересічно, нижчими, ніж комерційні банки, щотакож для нас вигідно.

Кредити МВФ почали надходити в Україну в той час, ко-ли її економіка знаходилася в критичному стані. Завдяки нимвдалося приборкати гіперінфляцію та ввести в обіг нову гро-шову одиницю - гривню. З кінця 90-х років простежуєтьсятенденція до стабілізації курсу, що також відбувається не бездопомоги МВФ.

Проте кошти від МВФ надходять за умови виконанняжорстких вимог з його боку. Міжнародний валютний фонд -це не благодійна організація. Він становить вимоги не тількиекономічного, а й часто політичного змісту. Країна, що має ви-соку заборгованість перед МВФ, вже не цілком самостійна всвоїй економічній політиці; вона перебуває під постійним кон-тролем Фонду й повинна виконувати його рекомендації. Безо-глядне і неефективне користування коштами МВФ може по-ставити під загрозу економічну незалежність країни.

Система міжнародних фінансових відносин побудованатаким чином, що без санкцій МВФ канали доступу практичнона всі ринки позичкового капіталу залишатимуться, в томуразі, для нас повністю перекритими. Отже, співпраця з МВФнеобхідна, але Україна повинна зайняти більш активну по-зицію і виявити наполегливість в усьому комплексі питань, щостосуються утвердження нового міжнародного порядку, якийбазувався б не виключно на економічній силі, а на принципахреального співробітництва вільних і рівноправних націй. УрядУкраїни має намір продовжити переговорний процес зкерівництвом Фонду щодо рефінансування наших борговихзобов'язань в обсягах, достатніх для їх обслуговування.

До Всесвітнього банку Україна вступила в 1992 р. (в од-ночас із вступом до МВФ); вона є членом майже всіх йогоструктур - МБРР, МФК і БАГІ. Серед міжнародних кредит-но-фінансових організацій Міжнародний банк реконструкціїта розвитку є другим, після МВФ, кредитором України; йогочастка становить 32,8% всіх позичок1. При цьому спос-терігається тенденція зростання частки кредитів МБРР за ра-хунок зменшення частки МВФ.

Зі цільовим призначенням кредити МБРР поділяються на4 групи: інституційні; реабілітаційні; на розвиток певної галузіекономіки; на структурну перебудову галузей економіки.

Інституційні кредити спрямовані на реформи та розвитокдержавного управління фінансами, економікою. Ре-абілітаційна позика має інвестиціний характер. Кошти, щонадходять від Всесвітнього банку, на відміну від коштів МВФ,використовуються більш різноманітно. Вони спрямовані нетільки на погашення дефіциту бюджету й платіжного балансу,а й на реалізацію довгострокових інвестиційних проектів,підтримку українських підприємств, страхування імпорту.

Позики Всесвітнього Банку для України вигідніші, ніжпозики з інших джерел, оскільки умови надання ним кредитубільш сприятливі. За класифікацією ВБ, Україна належить доІІІ категорії країн (рівень доходів нижче середнього), томутермін погашення кредитів продовжується до 20 років зпільговим періодом 5 років. Відсотки за кредит сплачуютьсяза плавучою ставкою і становлять близько 6,5% річних1.

За рахунок Всесвітнього банку в Україні реалізується 16проектів:

реабілітаційної позики;

інституційної позики;

реабілітації гідроенергетики;

із розробки насінництва;

експериментальний проект у вугільній галузі;

розвитку підприємств;

структурної перебудови вугільної галузі;

структурної перебудови сільського господарства;

розвитку експорту;

розвитку ринку електроенергії;

підтримки соціального захисту;

структурної перебудови фінансового сектора;

реабілітації та розширення теплопостачання м. Києва;

розвитку системи казначейства.

Проект реабілітаційної позики вже реалізовано. Вона буласпрямована на фінансування дефіциту платіжного балансу,дозволила здійснити заходи по макроекономічній стабілізації,створенню конкурентного середовища на ринку товарів та по-слуг.

Позики Всесвітнього банку надаються у кілька траншів;кожний наступний надається при виконанні певних умов.Представником позичальника виступає Міністерство фінансівУкраїни.

У структурі позик ВБ значне місце посідають позики наструктурну перебудову й розвиток паливно-енергетичної га-лузі. Зокрема, 300 млн дол. виділяється на реструктурізаціювугільної промисловості. Проект перебдачає закриття нерен-табельних шахт та переобладнання перспективних. Кредит нацей проект виділяється двома траншами по 150 млн дол. кож-ний. Перший транш одержано наприкінці 1996 р., кошти дру-гого - в 1999 р.1

Проект реструктуризації сільського господарства передба-чає запровадження ринкових відносин в агропромисловомукомплексі, зокрема, впорядкування користування землею.Кредит на це, також двома траншами, вже одержано в 1996 і1998 роках.

Кошти на розвиток підприємств надаються в два етапи. Напершому етапі 310 млн доларів пішли на підтримку масовоїприватизації підприємств. Завдання другого етапу - реформу-вання економіки України, що передбачає прискорення проце-су приватизації, створення прозорого ринку цінних паперів,упровадження міжнародних стандартів бухгалтерськогообліку підприємств.

Позика на перебудову фінансового сектора передбачає за-безпечення відповідності української банківської системисвітовим стандартам та її зміцнення.

Затверджено ще два проекти вартістю по 200 млн дол., щобудуть кредитуватися Всесвітнім банком: Проект реформу-вання державного управління і Проект реформування держав-них ресурсів.

Але все ж таки пріоритетним напрямом співробітництваУкраїни із Всесвітнім банком стає одержання коштів на інвес-тиційні проекти, що надасть нашій країні більш відчутногоімпульсу для розвитку економіки.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР)формально є регіональною організацією, проте за складомучасників він виходить за межі регіону; тому доцільно розгля-нути стосунки України з ним саме в цьому розділі. ЄБРР єтретьою міжнародною кредитно-фінансовою організацією заобсягом кредитів, що надаються Україні. Позички ЄБРР без-посередньо йдуть на розвиток виробництва, причому значна їхчастина прямується на підтримку приватних малих і середніхпідприємств.

ЄБРР працює на комерційній основі, кредити надаютьсяна умовах ринкових ставок. До співпраці з ЄБРР підключенінайсолідніші комерційні банки України.

Україна стала членом ЄБРР в 1992 р. За обсягом кредитівбанку країнам Центральної і Східної Європи Україна посідаєдруге місце, що свідчить про високу оцінку ролі нашої країнив Європі.

У галузевому розрізі ЄБРР інвестує переважно харчовупромисловість, видобуток нафти й газу, агробізнес, телеко-мунікації, портове господарство, а також вкладає кошти уфінансову сферу. Серед найвизначніших проектів слід назватикредитну лінію для малих і середніх підприємств, реконст-рукцію Дніпропетровського олійно-екстракційного заводу,інвестиції в "Оболонський пивзавод", в хімічний термінал"Південний". ЄБРР брав участь у приватизації "Укртелекому".

Серед тих небагатьох глобальних організацій, до яких Ук-раїна не входить, але прагне увійти, належить, насамперед,Світова організація торгівлі (СОТ). Відомо, що СОТ, по суті,є напівзакритою організацією, доступ до неї обмежено доситьжорсткими умовами як економічного, так і політичного харак-теру. Справа в тому, що кожний новий член організації одер-жує суттєві пільги, а засновники ГАТТ/СОТ, найрозвиненішідержави, неохоче діляться своїми привілеями на світовомуринку.

На що ж сподівається Україна, стукаючи у двері СОТ?Членство в цій організації для нашої країни може мати такі по-зитивні наслідки[48]:

зменшення тарифних і нетарифних обмежень для ук-раїнських товарів практично на всіх світових ринках;

можливість змінити структуру експорту в бік підви-щення частки високотехнічної продукції;

кількісне і якісне поліпшення української торгівлі, якевідбудеться одночасно щодо 135 країн СОТ, на які при-падає понад 90% світової торгівлі;

забезпечення справедливого вирішення торговельнихспорів;

застосування антидемпінгових і компенсаційних за-ходів з метою захисту внутрішнього ринку;

введення тимчасових обмежень імпорту у випадкахпроблем з платіжним балансом.

Україна активно намагається стати членом СОТ. По суті,майже всі вимоги СОТ щодо умов зовнішньої торгівлі нашакраїна задовольнила; це стосується зниження тарифних ста-вок, обмеження нетарифних методів та ін. Необгрунтованимивиглядають нарікання керівництва СОТ та деяких країн надемпінг, який начебто Україна застосовує при експорті стале-вих труб, - не враховуються низькі витрати на робочу силу всобівартості товару.

У Програмі заходів щодо завершення вступу України доСвітової організації торгівлі (затверджена в 2002 р.) вислов-люються сподівання, що Україна з набуттям членства у СОТматиме такі економічні переваги:

поліпшення доступу українських виробників та екс-портерів на основні міжнародні ринки;

збільшення іноземних інвестицій в економіку держави;

лібералізація режиму торгівлі між Україною та ЄС, за-початкування переговорного процесу з укладеннямУгоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС;

зменшення тарифних і нетарифних обмежень на екс-порт до ЄС українських товарів - металургійної, текс-тильної та швейної продукції;

отримання можливості захисту національного товаро-виробника в антидемпінгових, спеціальних розсліду-ваннях в рамках процедури розгляду торговельнихспорів СОТ;

створення ефективної системи захисту національноготоваровиробника від недобросовісного імпорту[49].

У грудні 1993 р. уряд України подав до секретаріату ГАТТофіційну заяву про намір вступити до цієї оганізації. За вста-новленою процедурою, в 1994 р. було подано Меморандум прозовнішньоторговельний режим України на розгляд Робочоїкомісії ГАТТ з питання розгляду заяви України. З 1997 р. роз-почався процес двосторонніх переговорів уряду України май-же з 30 країнами-членами СОТ про позитивну рекомендаціюУкраїні щодо вступу до СОТ.

У 1999 р. було видано указ Президента "Про Міжвідомчукомісію з питань вступу України до Світової організаціїторгівлі". Основними завданнями Комісії було визначено:

координація діяльності органів виконавчої влади з пи-тань підготовки та проведення переговорів щодо умоввступу України до СОТ;

аналіз актів законодавства України з метою гар-монізації та приведення їх у відповідність з нормами тапринципами СОТ;

координація проведення заходів щодо отримання та ви-користання технічної допомоги з боку СОТ;

забезпечення постійного інформування Секретаріату ікерівників місій країн - членів СОТ про законодавствоУкраїни, економічне становище та хід економічних ре-форм в Україні[50].

Зразу ж після подання Україною заявки про вступ доГАТТ/СОТ була утворена (в 1993 р.) Робоча група, яка малавиявити готовність України до вступу в цю організацію. У2003 р. Робочою групою було ухвалено рішення про перехід дороботи над підсумковим протоколом про приєднання Українидо СОТ; це - завершальний етап до вступу. Станом на середи-ну 2006 р. Україна практично виконала усі вимоги СОТ, томувже немає перешкод до набуття членства у Світовій ор-ганізації торгівлі.

У попередньому розділі говорилося про співробітництвоУкраїни з Міжнародною торговельною палатою. Крім того,Українська торговельно-промислова палата має деякі двос-тронні форми міжнародної співпраці у цій сфері. Прикладомможе бути Болгаро-Українська господарча палата, яка булазаснована в 2003 р.

Головна мета палати - підтримувати і стимулювати розви-ток контактів між болгарськими та українськими господарсь-кими організаціями в галузі економіки й туризму. Членамипалати є близько 50 фірм та компаній. Основні завдання пала-ти:

здійснювати постійну практичну допомогу в реалізаціїспільних проектів;

сприяти вирішенню проблем, які виникать у процесіспільної діяльності;

підтримувати науковий, культурний і освітній обмінміж обома країнами.

Палата сприяє співробітництву в таких сферах:

консультативні послуги;

експорт-імпорт;

фінансові послуги;

юридичні послуги;

логістика;

маркетинг;

оподаткування.

У березні 2006 р. в м. Варна був проведний бізнес-форум,присвячений розвитку торговельно-економічногоспівробітництва між Україною та Болгарією. Під час форумубуло офіційно відкрито представництво Торговельно-промис-лової палати України в Болгарії.