1.2. Типологія міжнародних організацій : Міжнародні організації : B-ko.com : Книги для студентів

1.2. Типологія міжнародних організацій

На початку ХХІ ст. кількість міжнародних організаційвимірюється тисячами. Вони дуже різноманітні за складомучасників, цілями, функціями, місцем в інституційному середо-вищі міжнародного бізнесу та впливом на міжнародні відноси-ни. Найчисленнішими є неурядові міжнародні організації, якихналічується близько 20 тисяч. Значно менше міждержавних ор-ганізацій - близько 3 тис., і їх кількість зростає чи не щороку[3].Таке розмаїття організацій утруднює їх класифікацію і вио-кремлення типів організацій за якоюсь однією схемою. Типо-логія міжнародних організацій відображає такі аспекти, за яки-ми аналізується суть і діяльність організацій. Тобто, існуютьпевні критерії визначення типу організації залежно від того, вякому аспекті ми маємо намір її розглядати.

Основними критеріями типології міжнародних ор-ганізацій є:

членство суб'єктів міжнародних відносин і юридичнийстатус організації;

географічне поширення;

функціональна спрямованість;

характер діяльності.

За складом членів та юридичним статусом організаціїподіляються на міждержавні і неурядові.

Міждержавні організації утворюються на основіофіційних урядових угод між країнами. Якщо угода укла-дається тільки між двома державами, то такі міждержавні уго-ди називаються двосторонніми, або білатеральними; вони щене утворюють організації у звичайному розумінні. Якщо узго-дження багатосторонє, то дії країн мають інституційний ха-рактер, і формується організація як інституційна одиницяміжнародних відносин. Різновидом цього типу організацій єміждержавні економічні організації (МДЕО). Прикладівміждержаних організацій чимало: ООН, НАТО, ОБСЄ та ін.;серед МДЕО - Європейський Союз, МВФ, НАФТА та ін. Уроботі міждержавної організації бере участь офіційний пред-ставник уряду країни-члена; відповідальність за його дії несеуряд країни. Отже, представник країни в організації відстоюєне свою власну точку зору, а узгоджену на відповідному рівніпозицію свого уряду. Наприклад, якщо член Ради БезпекиООН голосує за певну резолюцію, то це означає, що його натаку дію уповноважили вищі урядові інстанції (президент,прем'єр-міністр, міністр закордонних справ). Свої ж якостіфахівця, свій хист, інтелект представник країни проявляє вумінні переконати інших членів організації в правильності по-зиції свого уряду з того чи іншого питання.

Неурядові організації утворюються на основі індивіду-ального або колективного членства суб'єктів, які не єофіційними представниками своїх урядів. Наприклад, доРимського клубу на індивідуальній основі входять видатнівчені світу; як правило, вони не є членами уряду в своїх держа-вах, і уряд їх не уповноважує (принаймні, формально) відсто-ювати офіційну точку зору. Тому члени неурядових ор-ганізацій мають значно більше свободи в своїх діях, вони мо-жуть висловлювати свою думку, незважаючи на позицію свогоуряду. Це зумовлює гнучкість і оперативність в обговореннібагатьох проблем і прийнятті відповідних рішень. Але уряд ненесе відповідальності за дії свого громадянина - члена неуря-дової організації. Якщо в МДЕО прийняте рішення зобов'язує(цілком або певною мірою) уряд до його виконання, то рішен-ня неурядових організацій уряд може тільки взяти до увагиабо навіть ігнорувати. Втім, неурядові міжнародні організаціїмають досить сильний вплив на міжнародні відносини. На-приклад, Лондонський клуб, що є консультативним комітетомнайбільших приватних банків світу, часто ефективно вирішуєпитання про кредитування або реструктуризацію боргу тієї чиіншої країни у випадках, коли уряд неспроможний впоратисьіз ситуацією. Значна кількість неурядових організаційфункціонує в економічній сфері, це міжнародні неурядові еко-номічні організації (МНЕО). Найвідоміші з них - Міжнарод-на торговельна палата, Спілка міжнародних ярмарків, Міжна-родний кооперативний альянс, Всесвітня конфедерація праці.

За географічним поширенням міжнародні організаціїподіляються на глобальні та регіональні. Глобальні організаціїоб'єднують країни або інші суб'єкти незалежно від того, де, вякій частині світу вони знаходяться. Найяскравішим прикла-дом такого типу є Організація Об'єднаних Націй, яка об'єднуєпереважну кількість країн нашої планети. До глобального ти-пу можна віднести також Міжнародний валютний фонд(МВФ), Світову організацію торгівлі (СОТ), Червоний хрест,Римський клуб, Організацію економічного співробітництва тарозвитку (ОЕСР) і деякі інші. Поняттю "глобальний" у дано-му разі тотожний термін "трансрегіональний".

Регіональні міжнародні організації об'єднують країни, роз-ташовані в якомусь певному регіоні, як правило, компактно, втериторіальній близькості. Таких організацій чимало: Євро-пейський Союз (ЄС), Північноамериканська асоціація вільноїторгівлі (НАФТА), Асоціація країн Південно-Східної Азії(АСЕАН) та ін. Іноді регіон являє собою досить велику тери-торію, яка може вийти за межі однієї частини світу або конти-ненту. Наприклад, до НАТО входять країни Західної Європи іПівнічної Америки, до СНД - країни Східної Європи та Азії. Доасоціації Азіатсько-Тихоокеанського економічногоспівробітництва (АТЕС) - країни навіть чотирьох континентів:Азії, Північної Америки, Південної Америки, Австралії; зв'язу-ючим, стрижневим елементом тут є Тихий океан, до якого обер-нені або економічно тяжіють країни-члени. Об'єднуючим еле-ментом для НАТО є Північна Атлантика, для СНД - територіяколишнього СРСР. Саме прив'язка до якогось певного просто-ру є відмітною рисою регіональних організацій.

Є випадки, коли до регіональної організації включаютьсякраїни, що належать до іншого регіону. Наприклад, до ПлануКоломбо із спільного розвитку в Південній і Південно-СхіднійАзії входять не тільки країни цього регіону, а й Велика Бри-танія, Австралія, Канада і США. Проте організація все ж такизалишається регіональною. Справа в тому, що План Коломбо(утворений у 1950 р.) спочатку являв собою сукупність ко-лишніх азіатських колоній і домініонів Великої Британії; осьчому тут опинилась і сама метрополія і домініони - Австралія,Канада, Нова Зеландія. США, які стали членами організаціїтрохи пізніше, опинились тут внаслідок посилення свогополітичного та економічного впливу в регіоні.

За функціональною спрямованістю організації поділя-ються на організації загальної та спеціальної компетенції.

Організації загальної компетенції в своїй діяльності охоп-люють широке коло проблем і напрямів. Безпрецедентною тутє ООН, діяльність якої простягається в сфери: політичну, еко-логічну, безпеки, юридичну та ін. її органи виконують функціїобговорення питань, консультативні, науково-дослідні, регу-лювальні, технічної допомоги та багато інших. Більшістьрегіональних організацій, особливо утворених у процесі еко-номічної інтеграції, також мають багатофункціональний ха-рактер. Наприклад, функції ЄС мають широку розгалу-женість; вони охоплюють: регулювання економіки в цілому,митне регулювання, сферу кредиту, валютний ринок,міграційну політику, узгодження зовнішньої політики і т. ін.

До організацій спеціальної компетенції відносятьсяміжнародні організації, в яких одна з функцій є головною, а ре-шта (якщо вони є) - допоміжні. Найчастіше це відноситься доорганізацій у сфері виробництва і торгівлі, що утворилися дляефективної реалізації товару, наприклад, ОПЕК. Торгівля єтакож головною функцією Всесвітньої організації (СВТО)торгівлі (СОТ); функцією Світової туристської організації єсприяння розвиткові міжнародного туризму.

Монофункціональних організацій чимало є серед неуря-дових; наприклад, Лондонський клуб призначено для кредит-ного регулювання, Римський клуб - для розробки соціальнихта екологічних проблем і поширення знань про них. Міжна-родна торговельна палата головною функцією має захист при-ватних підприємців у міжнародних економічних відносинах.

Рідко буває так, щоб організація мала тільки однуфункцію. Отже, префікс "моно" має дещо умовний характер іозначає, що якась функція є домінуючою. Але навіть і з цим за-стереженням не завжди можна беззаперечно віднести ор-ганізацію до того чи іншого типу. Наприклад, Міжнароднийвалютний фонд або Всесвітній банк начебто проголошують го-ловну функцію вже самою своєю назвою. Проте у відповіднихсферах своєї діяльності ці організації мають стільки функцій,що головну з них визначити не так уже й легко. Так, МВФ ви-конує такі функції: регулювання системи міжнародних розра-хунків, нагляд за станом міжнародної валютної системи; на-дання короткострокових і середньострокових кредитів; ви-пуск міжнародних резервних активів (СДР); надання кон-сультацій з питань міжнародних фінансів тощо.

За характером діяльності міжнародні організації поділя-ються на універсальні, політичні, економічні, гуманітарні,культурно-просвітницькі, оборонні та ін. Характер організаційтісно пов'язаний з функціями, які вони виконують, особливо здомінуючою.

Універсальною міжнародною організацією є ООН, яка ви-конує функції регулювання й нагляду в найважливіших сферахлюдської діяльності. До універсального типу наближаєтьсяЄвропейський Союз, у діяльності якого різноманітні еко-номічні функції доповнились політичними (спільне громадян-ство, узгоджена зовнішня політика, спільний парламент тощо).

Політичні організації об'єднують країни, для яких політич-на мета об'єднання має визначальних характер. Наприклад,головна мета Ліги арабських держав - захищати інтересиарабських країн у світі, координувати діяльність для піднесеннядобробуту, для зміцнення політичної і культурної єдностікраїн-членів, узгоджувати дії у військовій сфері. Схожі цілі маєОрганізація Ісламська конференція, але в основу її політичноїдіяльності покладено не національну, а конфесійнусолідарність. Політичний характер має Організація африкансь-кої єдності (ОАЄ), хоч серед її цілей є й економічні. В Європі та-кож діють міжнародні організації, в яких політична функція єголовною. Це - Західноєвропейський союз (ЗЄС), Рада Євро-пи, Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).

Організації воєнного, або оборонного, характеру тіснопов'язані з політичним типом організацій. Так, Західноєвро-пейський союз є воєнно-політичною організацією. Ма-астрихтською декларацією (1991) його визначено як "оборон-ну складову" Європейського Союзу (ЄС), проте ці дві ор-ганізації поки що діють як самостійні. Чисто військовими захарактером є Північно-Атлантична оборонна організація(НАТО), колишня Організація країн Варшавської угоди.

За умовами участі в членстві міжнародні організаціїподіляються на відкриті й закриті. До відкритих організаційможе увійти кожна держава, яка поділяє принципи й статуторганізації. До закритих організацій нових членів приймаютьтільки на запрошення засновників організації.

В системі міжнародних організацій велика частка належитьекономічним організаціям. Розвиток міжнародних відносин,поглиблення міжнародного поділу праці, міжнародна еко-номічна інтеграція призводять до того, що вплив економічнихстосунків на інші сфери міжнародного співробітництва стає де-далі вагомішим. Нині серед цілей більшості регіональних ор-ганізацій співробітництво в економіці так чи інакше задекларо-ване. В ООН великий блок організацій, що відають суто еко-номічними проблемами, підпорядкований Економічній ісоціальній раді (ЕКОСОР): 9 функціональних комісій, 5регіональних комісій і 18 спеціалізованих закладів (серед ос-танніх - МВФ, Всесвітній банк, ФАО та ін.).

Міжнародні економічні організації поділяються на загаль-ноекономічні та спеціалізовані. Загальноекономічні відаютьшироким спектром економічних проблем. До них відносятьсяОЕСР, а також регіональні організації інтеграційного типу -ЄС, СНД, НАФТА, АСЕАН та ін. Спеціалізовані економічніорганізації зосереджують увагу на вужчому колі проблем; про-те багатьом з них належить суттєва роль у міжнародній еко-номіці. До цього типу організацій належать, зокрема,Всесвітній банк, МВФ, Світова організація торгівлі, Всесвітнятуристська організація, Міжнародна торговельна палата та ба-гато інших.

Економічні організації, що утворилася внаслідокрегіональних інтеграційних процесів, поділяються також заступенем інтеграції. Основні рівні, або щаблі, регіональноїекономічної інтеграції такі: зона преференційної торгівлі, зонавільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний івалютний союз, політичний союз.

Зона преференційної торгівлі - початковий щабель інтег-рації. На цьому етапі держави, що входять до зони, лібералізу-ють між собою торгівлю лише обмеженою кількістю товарів,надають одна одній деякі пільги. До цього типу організацій на-лежить СНД, а також ряд організацій Африки, Азії та Ла-тинської Америки.

Зона вільної торгівлі відзначається тим, що держави-учас-ниці усувають між собою торговельні бар'єри, митовідміняється на більшість товарів. Але відносно третіх держав,що не входять до зони, кожний член проводить самостійнумитну політику. До цього рівня відносяться, зокрема, Євро-пейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Північно-Амери-канська асоціація вільної торгівлі (НАФТА), асоціація державПівденно-Східної Азії (АСЕАН) та деякі інші. Проте не всіфахівці з міжнародної інтеграції виокремлюють зону префе-ренційної торгівлі в самостійний ступінь; на думку деяких зних, першим щаблем інтеграції є саме зона вільної торгівлі.Але ретельний аналіз все ж таки визначає відмінності між ци-ми двома типами. Між іншим, зона вільної торгівлі в межахСНД поки ще не утворена, незважаючи на прагнення до цьогоУкраїни та деяких інших членів.

Митний союз передбачає усунення митних тарифів уторгівлі між учасниками, а також формування спільної митноїполітики щодо країн; це означає, що всі члени союзу встанов-люють однаковий рівень тарифів у торгівлі з іншими держава-ми. На стадії митного союзу знаходилися країни Європейсько-го економічного співробітництва в перше десятиліття утво-рення організації (1958-1968). Близько до поняття митногосоюзу підходять деякі латиноамериканські інтеграційніоб'єднання - ЛААІ, МЕРКОСУР. По суті, митний союз утво-рено між Росією і Білоруссю.

Спільний ринок - це вже високий рівень інтеграції. Нетільки товари просуваються без перешкод крізь кордони; зня-то бар'єри для руху робочої сили, послуг, капіталів. Швидкорозвиваються і поглиблюються інтеграційні зв'язки,здійснюється спільна, узгоджена економічна політика. Цейтип інтеграції був притаманний Європейському економічномуспівробітництву (ЄЕС) у 1969-1992 рр. Саме ця організаціяотримала неофіційну назву "Спільний ринок". Слід сказати,що повною мірою цього щаблю інтеграції поки що не досяглажодна інша міжнародна організація.

Економічний союз завершує структурну побудову еко-номіки організації як єдиного інтеграційного об'єднання. Нацьому етапі здійснюється єдина валютна політика, запровад-жується спільна валюта, єдиний емісійний центральний банк.На цьому етапі знаходиться Європейський Союз з 1992 р.(після укладання Маастрихтської угоди). Логічним завершен-ням повної економічної інтеграції має стати політичний союз,на порозі якого стоїть ЄС, і який вже частково реалізується.