1.3. Основні етапи становлення й розвитку системиміжнародних організацій

Як уже зазначалося, першими міжнародними ор-ганізаціями можна вважати (з певною мірою умовності)воєнні союзи держав, історія яких сягає в глибоку давнину.Щодо організацій економічного характеру, то одним з най-давніших прикладів можна вважати Ганзу - політичний і тор-говельний союз північно-німецьких міст, який існував уХІV-ХVП ст. Центром Ганзи був Любек; її факторії розміщу-вались у Новгороді, Лондоні, Берліні, Брюгге. Ця організаціяоб'єднала майже сто міст. її функціями були: спорядження йохорона торговельних експедицій, утворення торговельнихфакторій у найважливіших містах, переважно в балтійськихкраїнах, одержання всіляких торговельних привілеїв,уніфікація торговельного права. Таким чином, головною ме-тою Ганзи був захист інтересів купецтва, яке здійснювало своїоперації в цьому регіоні.

Ганзейські купці торгували переважно хлібом, а також ху-тром, шкірою, льоном, воском, медом, сукнами, винами,залізними виробами. Кожний купець був абсолютно са-мостійним і незалежним у своїх торговельних операціях, алезнаходився під захистом організації. Тривалий строк існуван-ня Ганзи свідчить про ефективність її діяльності.

Іншим, пізнішим, прикладом утворення міжнародної ор-ганізації для вирішення економічних проблем був Німецькиймитний союз, заснований у 1834 р. На цей час Німеччина яв-ляла собою конгломерат десятків дрібних князівств, кожне зяких мало свою грошову одиницю, свою митну політику, сис-тему мір і вагів, що дуже утрудняло торгівлю між ними і несприяло об'єднанню в цілісну державу. Митний союз об'єднав18 німецьких держав, головною з яких була Пруссія. Всере-дині союзу скасовувались митні тарифи, проте встановлюва-лись протекціоністські тарифи щодо третіх країн. Це значнопослабило іноземну конкуренцію, особливо збоку Англії. Хо-ча Митний союз не вирішив усіх проблем (північні князівства,що відали морською торгівлею, не увійшли до нього), все ж та-ки він дав відчутний поштовх економічному, а згодом іполітичному об'єднанню Німеччини.

Проте ці (й деякі подібні) організації, що існували до сере-дини ХІХ ст., ще не утворили міжнародної системи. Вони існу-вали відокремлено одна від одної, без взаємних функціональ-них зв'язків і не спричинили істотного впливу на світовий роз-виток економічних чи політичних відносин. Можна вважати,що організації типу Німецького митного союзу певною міроюстали моделлю, прототипом для пізніших міжнародних ор-ганізаційних утворень на основі економічної інтеграції.

Початок формування цілісної системи міжнародних ор-ганізацій припадає приблизно на середину ХІХ ст. Відтоді йдо нашого часу можна виокремити такі основні етапи розвит-ку системи:

етап (середина ХІХ - середина 40-х років ХХ ст.) - ста-новлення системи міжнародних організацій;

етап (середина 40-х - кінець 50-х років ХХ ст.) - форму-вання системи Об'єднаних Націй;

Ш етап (кінець 50-х - кінець 80-х років) - активізаціяпроцесу утворення й поширення міжнародних регіональнихорганізацій;

W етап (з початку 90-х років) - відновлення єдиноїсистеми міжнародних економічних відносин.

Ця схема дещо умовна, оскільки чіткі межі між етапаминакреслити неможливо. Так, регіональні організації виникалище в 40-х роках (наприклад РЕВ). Проте кожний з етапів ха-рактеризується найтиповішим аспектом розвитку системи, то-му її виокремлення цілком виправдане.

Простежимо основні віхи на шляху утворення міжнарод-них організацій.

І етап. Становлення системи міжнародних організацій(середина ХІХ - середина 40-х років ХХ ст.). Важливим спо-нукальним чинником утворення міжнародних організацій бу-ла промислова революція, яка завершилась у більшості євро-пейських країн, США та Японії до 70-х років ХІХ ст. Європата Північна Америка вкрились густою мережею залізниць, па-рове судноплавство з'єднало континенти регулярними рейса-ми, з'явилось телеграфне сполучення. Світ став "тісним", по-штові зв'язки між людьми різних країн та регіонів ставали де-далі поширеним явищем. Але існування в кожній країні своїхнорм, тарифів, методів управління, зрештою, звичаїв у сферітранспорту й зв'язку гальмувало процес утворення світовоїсистеми сполучення. Виникла потреба в міжнародних ор-ганізаціях, які упорядкували б національні норми в єдинуфункціональну систему. І такі організації з'явились.

У 1865 р. було утворено Всесвітній телеграфний союз, а в1875 р. - Всесвітній поштовий союз. Ці дві організації, щоіснують і досі, до певної міри стали взірцем для створенняпізніше вузькогалузевих організацій глобального характеру,зокрема, в морському й авіаційному транспорті.

Процес упорядкування розпочався і в сфері міжнароднихвалютних відносин. В 1867 р. відбулася Паризька конференція,яка визначила основні правила валютної системи, заснованої назолотомонетному стандарті. До них належать: встановлення зо-лотого змісту валют; забезпечення конвертованості валюти в зо-лото; вільний продаж золота на міжнародних ринках; забезпе-чення стабільності валюти органами валютного контролюкраїни; формування вільно плаваючих валют у межах "золотихточок" та ін. В результаті роботи Паризької конференції не бу-ло утворено постійних міжнародних органів, але вона забезпе-чила умови, завдяки яким система золотомонетного стандартудіяла досить ефективно аж до Першої світової війни.

Після війни система золотомонетного стандарту розлади-лась. Розмежування держав воєнними діями надто утрудниломіжнародні валютні потоки. Післявоєнна економіка булазруйнована, і це спричинило ослаблення національних валют.Необхідно було встановити нові правила в міжнародних ва-лютних відносинах, які відповідали б новому етапові розвиткусвітової валютної системи.

Це завдання мала вирішити Генуезька міжнародна еко-номічна конференція (1922), яка проголосила встановлення зо-лотодевізного стандарту. Іноземна валюта провідних країн ста-ла використовуватись у міжнародних розрахунках нарівні із зо-лотом. Як резервну валюту найчастіше використовували доларСША та фунт стерлінгів. Золоті паритети були збережені,відтворено режим вільного коливання валютних курсів. Валют-не регулювання здійснювалось активною валютною політикоюурядів, рішенням міжнародних конференцій та нарад. Генуезь-ка валютна система виявила відносну ефективність до 1929 р.,але світова економічна криза (1929-1933), що супроводжува-лась і валютною кризою, по суті спростувала її.

На тлі валютно-кредитних криз, що частішали, все більшевідчувалася відсутність наднаціональних постійно діючих ор-ганізацій, які координували б політику національних банків іфінансових інститутів різних країн. Такою організацією ставБанк міжнародних розрахунків (БМР), утворений у 1930 р. в м.Базелі (Швейцарія) на основі міжнародної угоди шести держав(Бельгія, Велика Британія, Німеччина, Італія, Франція, Японія),до яких згодом приєдналися ще декілька країн. За головнуфункцію БМР ставив сприяння співробітництву між централь-ними банками країн, полегшення умов міжнародних фінансовихоперацій, міжнародне регулювання валютно-кредитних і фінан-сових відносин. Хоча БМР до кінця Другої світової війни не змігповністю досягнути поставленої мети, все ж таки він був першимзакладом такого типу у валютно-кредитній сфері.

Процес інтернаціоналізації економічної діяльності, що по-ступово набирав сили, зумовив появу міжнародних регуля-торів у сфері промисловості й торгівлі. В 1883 р. було прийня-то Паризьку конвенцію з охорони промислової власності. В1919 р. утворено Міжнародну торговельну палату (МТП) -неурядову організацію, яка об'єднала приватних підприємців,компанії різних країн світу. МТП ставить за мету сприяти роз-витку підприємництва - заохоченням торгівлі, інвестицій,вільного руху капіталів, тобто її діяльність виходить за сутоторговельні рамки.

У тому ж 1919 р. було засновано Міжнародну організаціюпраці (МОП), яка мала статус міжнародної комісії для розроб-ки конвенцій і рекомендацій з питань трудового законодавст-ва і поліпшення умов праці.

На першому етапі розвитку системи міжнародних ор-ганізацій з'явилися утворення переважно монофункціональ-ного, вузькоспеціалізованого характеру. Регіональних ор-ганізацій практично не існувало, якщо не враховувати нетри-валі воєнні союзи (Антанта, наприклад). Щодо глобальних ор-ганізацій загального, багатофункціонального типу, то спробоютакого утв