Розділ 2МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯМІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

магниевый скраб beletage

Ключові поняття: норми міжнародного права; міжнародні дого-вори; міжнародні звичаї; міжнародні кодекси поведінки; джерела фор-мування нормативної основи діяльності міжнародних організацій;принципи міжнародного права; імунітети міжнародної організації;цілі міжнародної організації; компетенція міжнародної організаці;функції міжнародної організації; організаційна структура міжнарод-ної організації.

2.1. Правові норми і принципи функціонуванняміжнародних організацій

Міжнародні організації є суб'єктами міжнародного права.Міжнародне право, зокрема міжнародне економічне право -це сукупність принципів і норм, що регулюють відносини міжйого суб'єктами. Нормативна база складається із прав таобов'язків міжнародного права. Норми міжнародного праваокреслюють "межі дозволеного" в міжнародних відносинах,встановлюють своєрідні правила поведінки для суб'єктів, в то-му числі для міжнародних організацій.

Міжнародні правові норми утворюються на основі узгод-жень між учасниками міжнародних відносин. Якщо угодаофіційно декларується суб'єктами, то така норма зветься до-говірною; якщо ж норму не декларують, але мають її на увазі іне заперечують, то вона зветься міжнародним звичаєм.

Договори бувають двосторонніми й багатосторонніми,залежно від кількості учасників. Звичайно договори, напідставі яких утворюються міжнародні організації, є багатос-торонніми. У міжнародних договорах (угодах) закріплюютьсянорми й принципи, що регулюють міжнародні відносини. До-говори поділяються на загальні й конкретні. В загальних дого-ворах втілюються норми, що визнані як універсальні, розрахо-вані на тривалий час. Більшість договорів, що відносяться доміжнародних організацій, є саме загальними. Щодо конкрет-них угод, то вони звичайно укладаються між двома державамий мають короткостроковий характер (наприклад, угода проспорудження якогось об'єкту спільними зусиллями).

Міжнародні звичаї - це норми, що складаються внаслідокдовгострокової практики міжнародних відносин. Звичаї мо-жуть встановлюватись на підставі постанов міжнародних су-дових організацій (наприклад, Міжнародного суду ООН),офіційних заяв голів держав або урядів, національного законо-давства держав. Звичай визначається всіма учасникамиміжнародних договорів, так би мовити, "мовчки", як таке, щоне потребує додаткових дискусій. Наприклад, за звичай прий-мається норма: всі держави мають суверенітет над своїми при-родними ресурсами.

Міжнародні правові норми можуть складатися внаслідокрішень міжнародних організацій або конференцій. До такихрішень, наприклад, відноситься Декларація ООН про встанов-лення Нового міжнародного економічного порядку. Рішенняможуть мати обов'язковий або рекомендаційний характер.Залежно від характеру рішень визначають "м'яке право" (softlaw) - рішення-рекомендації або "тверде право" (hard law) -обов'язкові рішення. Рекомендаційні рішення приймаютьсяпереважно пленарними (вищими) органами організацій і ад-ресуються державам-членам. Обов'язкові рішення спрямованіпереважно на виконання внутрішніми органами організацій(затвердження бюджету, контроль за виконаннями постанов,прийняття нових членів, фінансова політика тощо). Більшістьрішень Генеральної Асамблеї ООН рекомендаційні, але впрактиці міжнародних відносин рідко яка держава може їхігнорувати. Так само й рішення МВФ: незважаючи на їх пере-важно рекомендаційний зміст, вони сприймаються до вико-нання беззаперечно.

Інколи рекомендації являють собою ціле зведення, систе-му норм, що визначають дії суб'єктів міжнародних відносин утій чи іншій сфері. Такі норми мають назву міжнародних ко-дексів поведінки. Вони систематизують правила поведінкичленів організації в міжнародному співробітництві в певній га-лузі відносин. Так, розроблено норми регулювання перевезеньторговельним флотом, кодекс поведінки транснаціональнихкорпорацій, кодекс поведінки держав при передачі високихтехнологій тощо. Звичайно кодекси поведінки розробляютьсяорганізаціями системи ООН.

Таким чином, можна узагальнити джерела формуваннянормативної основи діяльності міжнародних організацій. Доних відносяться:

міжнародні угоди;

рішення міжнародних організацій та конференцій;

міжнародні звичаї;

міжнародні кодекси поведінки.

Крім договірних і звичайних норм, важливу роль у право-вому регулюванні діяльності міжнародних організацій відігра-ють принципи міжнародного права. Принципи трактуються якнорми, що мають обов'язковий характер для всіх учасниківміжнародних організацій. Принципи поділяються на загальніта спеціальні.

Загальними є принципи, які втілюють найпоширенішінорми поведінки суб'єктів і охоплюють широкий спектрміжнародних відносин. Загальні принципи базуються на при-родних законах поведінки, які складалися в суспільних відно-синах протягом століть. До загальних принципів відносяться,зокрема: принцип мирного співіснування держав; принцип су-веренної рівності держав; принцип співробітництва держав;принцип добровільного виконання міжнародних обов'язків;принцип взаємовигоди в міждержавних стосунках.

Спеціальні принципи охоплюють дещо вужчу сферувідносин між суб'єктами міжнародного права і мають більшконкретний характер. Серед спеціальних принципів можнаназвати: принцип свободи вибору форми організаціїзовнішньоекономічних зв'язків, принцип суверенітету державна свої природні ресурси, принцип найбільшого сприяння взовнішній торгівлі.

Прикладом поєднання загальних і спеціальних принципівє система принципів, задекларована Організацією Об'єднанихНацій:

суверенна рівність всіх членів.

сумлінне виконання взятих на себе зобов'язань, згіднозі Статутом;

вирішення міжнародних суперечок мирними засобами;

утримання в міжнародних відносинах від погрози си-лою або її застосування проти іншої держави;

надання ООН усілякої допомоги в усіх її діях, що засто-совуються відповідно цим принципам.

Серед названих принципів перші чотири мають загальнийхарактер, а п'ятий - спеціальний, бо він поширюється тількина членів ООН і не обов'язковий для інших держав.

Найбільш чітко загальні принципи міжнародних відносинсформульовані в Заключному акті Наради з безпеки йспівробітництва в Європі (підписано 35 європейськими тапівнічноамериканськими державами в Гельсінкі в 1975). Вонивідомі як "Десять принципів", що регулюють міжнароднівідносини в усьому світі і охоплюють найважливіші сферизовнішньої діяльності держав. Ось ці принципи:

Суверенна рівність, поважання прав, притаманних суве-ренітету.

Незастосування сили або погрози силою.

Непорушність кордонів.

Територіальна цілісність держав.

Мирне урегулювання спорів.

Невтручання у внутрішні справи інших держав.

Поважання прав людини і основних свобод, включ-аючи свободу думки, совісті, релігії та переконань.

Рівноправність і право народів на самовизначення.

Співробітництво між державами.

10. Сумлінне виконання міжнародно-правових обов'язків.

Як бачимо, в "Десять принципів" увійшли всі чотири за-гальних принципи, сформульовані ООН. Загальні принципиЗаключного акту Гельсінської наради використовуються вдіяльності багатьох міжнародних організацій і відтворюються вїх статутах, програмах і угодах. Так, у Статуті СНД записані всідесять принципів як основа діяльності організації. Ті чи іншіпринципи в різних визначеннях є взірцем для здійсненняполітики майже всіх регіональних міждержавних організацій.Найпопулярнішим є перший принцип: "Суверенна рівність, по-важання прав, притаманних суверенітету". Так, головним прин-ципом Латиноамериканської економічної системи (ЛАЕС) є:"суверенна рівність і незалежність держав"; Азіатсько-Тихооке-анського економічного співробітництва (АПЕК) - "рівноправ-не партнерство"; Організації африканської єдності (ОАЄ) - "су-веренна рівність усіх держав членів"; Економічного співтовари-ства держав Західної Африки (ЕКОВАС) -"Рівність і неза-лежність держав-членів" тощо.

Розглянемо трохи докладніше зміст і значення деяких за-гальних принципів.

Принцип "суверенної рівності держав-членів" є основопо-ложним у діяльності міжнародних організацій. Це виходить ізлогічного міркування про доцільність для будь-якої державибрати участь тільки в такому співтоваристві, де її права й інте-реси не будуть утиснуті іншими членами. Реалізація цьогопринципу грунтується на добровільності членства: якщо дер-жава не бачить для себе політичної або економічної вигоди відучасті в організації, то вона не вступить до неї. На принципі"суверенної рівності" особливо наполягають країни, що розви-ваються, колишні колонії і взагалі країни, що за своїм еко-номічним, політичним, військовим потенціалом поступаютьсяіншим членам організації, особливо колишнім метрополіям.До речі, в Статуті СНД цей принцип, по суті, декларуєтьсядвічі, тільки в різних модифікаціях: "держави-члени суверенній рівні" і "держави-члени є самостійними і рівноправнимисуб'єктами міжнародного права". Таке підсилення тези має на-голосити, що, по-перше, СНД - це вже не СРСР, а по-друге -що Росія вже не є "старшим братом".

Треба зазначити, що попри важливість і загальне сприй-мання цього принципу, в міжнародній практиці він ре-алізується не завжди. Так, у деяких організаціях (МВФ, ок-ремі органи ЄС) при прийнятті рішень різні члени наділені не-однаковою кількістю голосів; отже, принцип рівності пору-шується. В багатьох організаціях (ОЕСР, МВФ, МБРР та ін.)діяльність здійснюється під неофіційним, але реальним тис-ком "Великої сімки". Таким чином, принцип "суверенноїрівності" можна розглядати як ідеал, який поки що цілком недосягнуто в наших реаліях.

Все ж таки, значення цього принципу важко переоцінити,бо він стоїть на перешкоді явної дискримінації слабкішихчленів з боку найдужчих.

Принцип "незастосування сили або погрози силою" є ак-туальним в наші часи, коли військові конфлікти в різнихрегіонах планети ще не вщухли. Вирішення проблем, навітьнайгостріших, має здійснюватися цивілізованими методами,шляхами переговорів і пошуками компромісу. Сила може бу-ти вагомим аргументом, але не завжди справедливим. Дотри-мання принципу "незастосування сили" дозволило запобігтичимало яким озброєним конфліктам або вгамувати їх у другійполовині ХХ ст. Прикладом може бути напад Іраку на Кувейт,який припинено внаслідок прийняття рішучої резолюції з бо-ку ООН. Проте й зараз повна реалізація цього принципу вик-ликає труднощі. Навіть Рада Безпеки ООН у виключних ви-падках мусить застосовувати військову силу, що є порушен-ням принципу.

З принципом "незастосування сили" логічно пов'язанийпринцип "мирного урегулювання спорів".

Близькі один до одного за змістом принципи "непо-рушність кордонів" і "територіальна цілісність держав". Бага-то конфліктів у світі починається саме з територіальних супе-речок, з намагання перекроїти карту регіону. Територіальніпретензії одних держав до інших мають місце й зараз. Іноді во-ни мають об'єктивну підставу. Наприклад, кордони багатьохафриканських держав повторюють межі, які утворилисявнаслідок угод між колоніальними державами в минулому.Цілі народи опинилися в двох, трьох або більше державах. Як-би сьогодні не діяли принципи "непорушності кордонів" та"територіальної цілісності держав", ми стали б свідкаминескінченних воєн, що точилися б на Африканському конти-ненті. Ці два принципи в цілому сприяли збереженню миру вЄвропі майже всю другу половину ХХ ст. Збройний конфліктвиник саме тоді, коли з розпадом Югославії склалася непростай суперечлива ситуація з кордонами та взаємними тери-торіальними претензіями між новоутвореними державами.

Принцип "рівноправності і права народів на самовизна-чення" актуальний тому, що сьогодні політична карта світу ха-рактеризується наявністю держав з різним соціально-еко-номічним і політичним устроєм. Цей принцип забороняєздійснювати дискримінацію будь-якої держави, економічнийабо політичний лад якої не подобається іншим членам світовоїспівдружності. Якщо народ обрав певну соціально-економічнусистему, то це його право, яке потрібно поважати. На жаль,цей принцип ігнорується досить часто. Найбільше порушеньбуло за часів "холодної війни", коли й західні, й соціалістичнікраїни, по суті, заперечували право на існування ладу, що не-сумісний з їх уявленням про демократію та справедливість; цесупроводжувалось активною дискримінаційною політикою зобох боків, а також втручанням у справи "третього світу" з на-маганням перетягти молоді держави на свій бік. Така політикабула також порушенням принципу "Невтручання у внутрішнісправи".

Навіть зараз, коли "холодна війна" начеб-то скінчилася, цідва принципи де-не-де ігноруються. З трибун ООН, ОЕСР,НАТО, ЄС та інших організацій деякі країни, а особливо їхполітичні лідери, оголошуються недемократичними; такікраїни підлягають офіційній дискримінації із встановленнямсанкцій (Ірак, Афганістан, Югославія). Підставою для такихдій є сьомий принцип - "поважання прав людини і основнихсвобод, включаючи свободу думки, совісті, релігії та переко-нань". Коли світова спільнота вирішує, що цей принцип пору-шено в якійсь країні, вона не зупиняється перед санкціями інавіть військовим втручанням, порушуючи тим самим іншіпринципи. Отже, основні загальні принципи міжнароднихвідносин, незважаючи на привабливість кожного з них по-одинці, іноді утворюють суперечливу ситуацію, коли їх требазастосовувати комплексно. Системи пріоритетності прин-ципів поки що не розроблено.

Принцип "сумлінного виконання міжнародно-правовихобов'язків" задекларовано недарма. Справа в тому, що звичай-но міжнародні організації не мають у своїх структурах ме-ханізму примусу; отже, якщо хтось із членів організації не бу-де виконувати взяті на себе обов'язки згідно із статутом аборішенням організації, то вона практично не зможе функціону-вати.

Спеціальні принципи є підставою для дії організації в кон-кретній сфері, часто притаманній тільки цій організації. На-приклад, Світова організація торгівлі (СОТ) декларує такіпринципи:

торгівля без дискримінації (принцип найбільшогосприяння);

розширений доступ до ринків;

сприяння справедливій конкуренції;

захист через тарифи;

заохочення розвитку і економічних реформ.

З цих принципів перший і останній застосовують і деякіінші організації; решта - специфічні саме для СОТ.

Спеціальні принципи можуть також використовуватись врегіональних інтеграційних об'єднаннях, коли необхіднопідкреслити специфічність регіону. Наприклад, серед прин-ципів, що лежать в основі діяльності Латиноамериканськоїасоціації інтеграції (ЛААІ), є такі:

плюралізм в політичних і економічних питаннях;

конвергенція угод, що ведуть до утворення спільногоринку Латинської Америки;

диференційоване відношення на основі трьох категорійдержав-членів (розвинуті, середньорозвинуті, найменшрозвинуті країни).

Організацією африканської єдності (ОАЄ) задекларованіще й такі принципи:

рішуче засудження політичних убивств і підривноїдіяльності з боку сусідніх держав або будь-якої іншоїдержави;

боротьба за повне визволення ще залежних африкансь-ких територій;

слідування політиці неприєднання.

Ці принципи відтворюють найболючіші аспекти політич-ної ситуації, що притаманні Африканському континенту сьо-годні.

Діяльність економічного співтовариства держав ЗахідноїАфрики спирається, зокрема, на такі принципи:

сприяння демократичній системі правління;

збалансований і справедливий розподіл тягаря та вигод.

Одним з принципів функціонування Ісламського банку

розвитку (ІБР) є те, що він не стягає відсотків за наданий кре-дит, оскільки це суперечило б нормам шаріату; свої витратибанк покриває за рахунок прибутку від інвестицій.

Таким чином, міжнародні організації в своїй діяльностіспираються на норми й принципи міжнародного права. Вонинабувають певної правоздатності та дієздатності, берутьучасть у створенні й застосуванні міжнародних норм. Міжна-родна організація має юридичний статус, може брати участь удипломатичних відносинах.

Міжнародна організація має певні привілеї та імунітети. їїпосадові особи мають право використовувати свої пряміобов'язки на території будь-якої країни-члена. Майно ор-ганізації не може бути націоналізоване, конфісковане урядомкраїни, в якій воно знаходиться. Керівні особи та службовціорганізації в своїх діях несуть відповідальність тільки передорганізацією. їх діяльність скерована насамперед на користьорганізації, й вони повинні ігнорувати втручання уряду своєїкраїни, якщо воно суперечить інтересам організації. Привілеїта імунітети організації затверджені низкою міжнароднихрішень і постанов, наприклад, Конвенцією про привілеї йімунітети Об'єднаних Націй 1946 р.

Положення про імунітет передбачає, що організація непідлягає оподаткуванню з боку уряду країни, де розташовані їїофіси. Уряд країни не має права вимагати документацію ор-ганізації для перегляду або вилучення. Він також не може по-рушувати судової справи відносно організації, користуючисьнормами національного права; якщо якась особа (фізична абоюридична) звертається до суду своєї країни з позовом до ор-ганізації, то суд відмовляє в прийнятті позова.

Як приклад можна навести юридичний статус штаб-квар-тири ООН у Нью-Йорку. Майно організації виведене з прямо-го оподаткування відповідними організаціями США; гро-мадсько-правові відносини співробітників штаб-квартири ре-гулюються внутрішніми правилами організації, а втручаннянаціональних законодавчих органів США можливе тільки заугодою керівництва ООН.

Набуваючи певних прав, міжнародна організація несе йвідповідальність за свою діяльність у цілому або за дії своїхокремих працівників. Якщо, виконуючи свої функції, ор-ганізація мимоволі завдала шкоди якійсь країні, вона муситькомпенсувати збитки. Так, часто військові операції сил ООНабо НАТО супроводжуються екологічними негараздами, а той матеріальними збитками для мирного населення. В такомуразі організація виділяє кошти для відшкодування втрат.

У зв'язку з порушенням норм поведінки окремими члена-ми організацій міжнародне право передбачає застосуваннясанкцій проти порушників. Найчастіші порушення можназгрупувати таким чином: невиконання постанов організації;відхилення в своїх діях від принципів, записаних у статуті ор-ганізації; невиконання своїх фінансових обов'язків; агресіяпроти іншої держави.

Залежно від тяжкості порушення застосовуються такісанкції:

припинення права голосування в органах організації;

позбавлення технічної і фінансової допомоги;

тимчасове припинення членства в організації;

виключення з організації;

застосування збройних сил проти порушника.

Так, Росія в 2000 р. тимчасово була позбавлена права голо-су в Парламентській Асамблеї Ради Європи у зв'язку зподіями в Чечні. Міжнародний валютний фонд неодноразововідмовляв у наданні чергових траншів державам, що своєчас-но не сплачували борг. В 70-х роках Всесвітня організація охо-рони здоров'я (ВООЗ) позбавила Португалію всіх видів допо-моги через колоніальну політику, яку проводила тоді держава;Португалія була також виключена з ІКАО, ІМО, ЮНЕСКО.Через політику апартеїду Південно-Африканська Республікабула виключена з багатьох міжнародних організацій. АгресіяІраку проти Кувейту викликала втручання збройних силООН для встановлення миру в регіоні.

2.2. Організаційно-функціональна структураміжнародних організацій

Кожна організація визначає свої цілі, сферу компетенції,функції, організаційну структуру, механізм прийняття рішеньта їх виконання (схема 2.1).

Найперше, з чого починається організація, - це визначен-ня цілей її діяльності. Якщо цілі визначено чітко, їх досягнен-ня реально обгрунтовано, то така організація буде функціону-вати ефективно (за інших обставин). Якщо ж головна метасформульована розпливчасто, якщо цілей забагато й вони невідповідають реальній ситуації, то це буде гальмуватидіяльність організації або взагалі вона стане нежиттєздатною.Можна ствердити, що Ліга Націй поставила перед собою недо-сяжну мету: зберегти мир в умовах, коли суперечки між її го-ловними учасниками досягли апогею, а фашистська ідеологіявиключає розумні компроміси. І навпаки, головна мета, декла-рована ООН, - "підтримка міжнародного миру й безпеки

прийняттям ефективних колективних засобів і мирним урегу-люванням спорів" виявилася досяжною. Незважаючи на цілунизку локальних конфліктів, у другій половині ХХ ст. вдалосязапобігти новій світовій війні. Це сталося через усвідомленнякерівниками найсильніших країн того факту, що сучаснасвітова війна вже не виявить переможця.

Звичайно цілі міжнародних організацій поділяються наголовну і підпорядковані.

Головна ціль (мета) організації визначає, для чого, власне, їїзасновники вирішили згуртуватися. Часто головна мета форму-люється досить чітко. Наприклад, ось як вона задекларованаМіжнародним банком реконструкції і розвитку (МБРР):"Сприяння реконструкції й розвитку територій держав-членівшляхом заохочення капіталовкладень для виробничих цілей".

Тут вказана не тільки ціль, але й спосіб її досягнення. Буває йтак, що головна ціль сформульована в загальному вигляді,обіймаючи широкий діапазон міжнародних відносин. Так, голо-вною метою Міжнародної асоціації розвитку (МАР) є "сприян-ня економічному розвитку"; Світової організації торгівлі (СОТ)- "зміцнення світової економіки"; Азіатсько-Тихоокеанськогоекономічного співробітництва (АПЕК) - "підтримка еко-номічного зростання й розвитку на спільне благо всіх народівАзіатсько-Тихоокеанського регіону й тим самим сприяння зро-станню й розвитку світової економіки".

Підпорядковані цілі конкретизують головну мету, більшчітко визначаючи сферу діяльності організації. Наприклад,СОТ, після проголошення головної мети, далі формулює ціль,яка, власне, розкриває її суть: "спрямування зусиль на розши-рення торгівлі, збільшення інвестицій, зайнятості й підвищен-ня рівня доходів у всьому світі"; отже, визначається, щоторгівля - основна сфера діяльності організації. Серед цілейМАР є така: "підвищення рівня життя в країнах, що розвива-ються" І дійсно, МАР у своїй діяльності орієнтована насампе-ред на цю групу країн.

Для Міжнародного валютного фонду (МВФ) головноюметою є "підтримка загальної системи розрахунків". А далівказано цілі, які конкретизують, розкривають суть головноїмети:

спостереження за станом міжнародної валютної систе-ми;

сприяння стабільності обмінних курсів валют та упо-рядкування валютних взаємовідносин;

надання короткострокових і середньострокових кре-дитів та ін.

Так само, Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) за го-ловну мету має "сприяння збалансованому й стійкому розвит-ку спільного ринка в інтересах Співтовариства", а потім кон-кретизує механізм її досягнення: "надання позик і гарантій нанекомерційній основі в цілях поліпшення фінансування в усіхсекторах економіки".

Головні й підпорядковані цілі організації можна розмежу-вати не завжди. Буває, що за своїм змістом цілі, які проголо-шує організація, рівнозначні, мають однаковий ранг. Ось, на-приклад, цілі Європейського Союзу:

утворення тісного союзу народів Європи;

сприяння збалансованому й спільному економічному йсоціальному прогресу;

затвердження Європейського Союзу на міжнароднійарені шляхом здійснення спільної зовнішньої політики.

Тут ми бачимо три, хоч і пов'язані між собою, але са-мостійні сфери діяльності: внутрішня політика (в межах Сою-зу), соціально-економічна сфера і зовнішня політика.

Організація африканської єдності (ОАЄ) проголошує такі

цілі:

сприяння єдності й солідарності африканських країн;

координація зусиль щодо підвищення рівня життя аф-риканських народів;

захист суверенітету, територіальної цілісності й неза-лежності народів Африки;

ліквідація всіх форм колоніалізму в Африці.

Тут також ціль віддзеркалює окрему сферу, й усі вони од-наково важливі.

Цілі міжнародної організації, а також принципи її діяль-ності записуються в Статуті, який являє собою установчий до-кумент. Всі члени організації повинні в своїх діях дотримува-тися основних положень Статуту.

Цілі організацій значною мірою окреслюють рамки її ком-петенції. Компетенція організації - це об'єкт, сфера предмет-ної діяльності, коло проблем, якими вона буде займатись. Крімцього, до поняття компетенції входить комплекс повноважень,якими організація наділяється для виконання своїх функцій.

Залежно від кола проблем, якими займаються організації,вони поділяються на організації загальної компетенції й ор-ганізації спеціальної компетенції.

Організації загальної компетенції відають відразу вели-кою кількістю сфер міжнародної діяльності - економічною,політичною, культурною, екологічною, соціальною тощо. Дотаких організацій належать ООН, майже всі регіональні ор-ганізації інтеграційного характеру, ОЕСР та деякі інші. Так, удіяльності ООН майже немає сфери міжнародних відносин,на які не поширювалась б її компетенція. Межі компетенціїОрганізації Чорноморського економічного співробітництва:транспорт і комунікації; інформатика; стандартизація і сер-тифікація продукції; енергетика; гірнича промисловість; ту-ризм; сільське господарство; охорона здоров'я; наука й техно-логія. Бачимо, що діапазон компетенції досить широкий, хочатут відсутні, наприклад, такі сфери, як зовнішня політика, обо-рона, валютна політика. А от при заснуванні СНД передбача-лося співробітництво в сферах ширших і важливіших:зовнішня політика, оборона, економічна й фінансова політика,екологія, культура.

Організації спеціальної компетенції мають вужчий діапа-зон і конкретніші напрямки діяльності. Наприклад, СОТ усюсвою діяльність здійснює в сфері міжнародної торгівлі. Ком-петенція Всесвітнього банку обмежується наданням довгост-рокових кредитів і фінансування програм розвитку переважнобідних країн; компетенція МВФ - регулювання міжнародноївалютної системи і надання короткострокових кредитів.

У розвитку міжнародних організацій існує тенденція дорозширення меж їх компетенції аж до появи елементів над-національності в їх функціональній структурі[4].

Це означає, що держава-член передає добровільно ор-ганізації частину своїх суверенних прав. Найбільш яскраво цевідтворюється в постановах Ради Безпеки ООН, яка вирішуєпитання безпеки в цілих регіонах світу. Іншим прикладом єполітика Європейського Союзу; тут уже багато функцій переда-но державами під ведення організації: митна політика, валютнаполітика, ціноутворення, міграційна служба тощо. Все більшенаднаціональної компетенції набуває Міжнародний валютнийфонд. Він фактично примушує уряди держав здійснювати пев-ну валютну політику, вимагає пред'являти повну інформаціюпро економічний стан країни, а також може застосовуватисанкції (у вигляді припинення фінансування країни).

Виходячи з цілей та компетенції організації, визначаютьсяїї функції. Функціями міжнародної організації вважаєтьсязовнішній прояв її діяльності щодо виконання своїх завдань[5].

Організація може виконувати свої функції в межах визна-ченої компетенції. Функції поділяються на головну, регулю-ючі, координуючі, контролюючі й оперативні.

Головна функція полягає у визначенні відповідності інте-ресів учасників організації її цілям. Вона тісно пов'язана зізмістом компетенції організації. Ось, наприклад, як форму-люється головна функція ЮНІДО: "Являти собою світовийфорум з питань промислового розвитку". Головна функціяМіжнародної торговельної палати (МТП): "Привертати увагудержав до проблем бізнесу", Міжамериканського банку роз-витку (МаБР): "Сприяти вкладенням державного й приватно-го капіталу в Латинську Америку в цілях розвитку".

Регулювальні функції полягають у розробленні стан-дартів поведінки членів організації, методів і форм досягненняцілей, а також у регулюванні відносин з іншими суб'єктамиміжнародного права.

Суть координуючої функції полягає в узгодженні інте-ресів і дій учасників організації. Це особливо важливо для ор-ганізації універсального характеру, з широкими сферамидіяльності, великою кількістю членів і різноманітністю цілей.Такою організацією є насамперед ООН. В її структурі утворе-но навіть спеціальний орган - Економічну й Соціальну Раду(ЕКОСОР) для координації економічної та соціальної діяль-ності як членів ООН, так і інших її органів організацій.

Оперативні функції полягають у виконанні конкретноїроботи організації відповідно з її цілями й компетенцією. На-приклад, серед оперативних функцій ЮНКТАД є такі: обгово-рення питань торгівлі й розвитку на міжурядовому рівні; ве-дення переговорів і досягнення консенсусу; технічнеспівробітництво.

Контролюючі функції полягають у спостереженні за ви-конанням рішень організації, а також за розвитком ситуації всфері її діяльності (моніторинг). Так, контрольна функціяЮНКТАД сформульована таким чином: "Моніторинг,здійснення рішень і прийняття наступних заходів".

Розглянемо різновиди функцій на прикладі МВФ. Ось йо-го функціональна структура[6]:

Підтримка загальної системи розрахунків.

Спостереження за станом міжнародної валютної систе-ми.

Сприяння стабільності обмінних курсів валют і впоряд-кування валютних відносин.

Надання короткострокових і середньострокових кре-дитів.

Поповнення валютних резервів країн-членів шляхомрозподілу спеціальних прав запозичення.

Надання консультацій.

Серед цих функцій перша - головна, друга - контролюю-ча, третя - регулююча, решта - оперативні.

Функціональна структура організації тісно пов'язана з їїорганізаційною структурою. Окремі органи утворюються са-ме для тих або інших функцій. Кожний структурний підрозділорганізації має чітко окреслену компетенцію своєї діяльності.Організаційна структура відрізняється ієрархічністю й субор-динацією, тобто визначаються органи вищі, виконавчі, до-поміжні тощо.

Класифікувати органи міжнародної організації можна зарізними критеріями. Найчастіше застосовуєтьсяфункціональний принцип. Згідно з ним органи поділяютьсяна вищі, виконавчі, допоміжні, контролюючі й адміністра-тивні.

Вищі (головні) органи відають найважливішими сферамидіяльності організації, приймають рішення з найважливішихпитань, причому ці рішення остаточні. Вищий орган визначаєзагальну політику організації, її принципи; розглядає бюд-жетні й фінансові питання; має право переглянути й доповни-ти статут; приймає рішення щодо вступу нових членів до ор-ганізації або виключення із її складу. Проте вищі органи не ви-конують оперативних функцій. Найчастіше до складу вищихорганів входять представники усіх держав, і тоді такий органназивається пленарним.

Вищим органом ООН є Генеральна Асамблея, яка скла-дається з усіх учасників. Вона обговорює будь-які питання вмежах компетенції ООН, надає відповідні рекомендації, виз-начає політику ООН, її програму й основні напрями діяль-ності, затверджує бюджет. В Європейському Союзі вищим ор-ганом є Європейська Рада, до якої входять усі голови державабо урядів членів організації. Рада визначає основні стра-тегічні напрями діяльності ЄС. Аналогічні функції має РадаОЕСР. Вищим органом СНД є Рада голів держав, яка скла-дається з президентів країн-учасниць. Вона приймає рішенняз основних питань міжнародного співробітництва. Ці питанняявляють собою найгостріші проблеми, від вирішення яких за-лежить саме існування СНД. До них, зокрема, належить виз-начення зовнішньої політики щодо третіх країн, утворенняєдиного економічного простору, участь у колективних зброй-них угрупованнях тощо.

Виконавчі органи впроваджують у життя рішення і поста-нови, що приймаються вищим та деякими іншими органами.Вони здійснюють оперативні функції і (за окремими винятка-ми) не займаються законотворчою діяльністю. Виконавчі ор-гани різних організацій мають специфічні назви і склад. На-приклад, таким органом в МБРР і МВФ є Рада директорів-ви-конавців (Виконавча рада). В МАР, МФК і БАГІ він має на-зву: Виконавчий директорат, або просто Директорат. В цих ор-ганізаціях виконавчий орган складається із представників невсіх держав (як у вищому органі), а з декількох обраних абопризначених осіб. Так, наприклад, виконавча рада МВФ скла-дається тільки з 24 директорів-виконавців. В такому разі мимаємо справу з органами з обмеженим складом. Найчастіше втаких органах представлені наймогутніші й найвпливовішікраїни; поряд з цим, частина представників обирається (абопризначається) за принципом "географічної справедливості":щоб дотримувалася рівновага між окремими континентами,регіонами, соціально-політичними групами країн.

Виконавчий орган не обов'язково складається з обмеженоїкількості членів, іноді в нього входять представники всіх дер-жав-членів. Так, виконавчим органом ОБСЄ є Рада міністрівзакордонних справ, яка складається з відповідних міністрів усіхкраїн. У Європейському Союзі виконавчі функції належатьРаді Європейського Союзу і Європейській комісії. Рада пред-ставлена міністрами всіх країн-членів, але склад їх змінюєтьсязалежно від кола питань, що обговорюються (це міністри закор-донних справ, або економіки, або фінансів тощо).

В СНД постійним виконавчим органом є Координаційно-консультативний комітет; до нього входять по два представни-ки від кожної держави-члена. Крім того, певною мірою вико-навчі й координаційні функції здійснюють Рада голів урядів іРада міністрів закордонних справ.

Роль виконавчих органів в діяльності міжнародних ор-ганізацій досить значна. Незважаючи на те, що в ієрархічнійпіраміді вони підпорядковані вищому органу, їхній авторитетінколи буває, принаймні, не нижчим. Справа в тому, що пле-нарні органи звичайно приймають рішення, які вироблені йрекомендовані виконавчими органами. Так, у Міжнародномувалютному фонді Рада директорів може припинити користу-вання коштами фонду для якоїсь країни, а Рада керуючих (ви-щий орган) лише підтверджує це рішення на своїй сесії[7].

Адміністративні органи також мають справу з виконан-ням поточних функцій. Але їхній ранг поступається рангу ви-конавчих органів. Адміністративні органи займаються повсяк-денною організаційною роботою, яка спрямована переважнона внутрішні справи організації. Найчастіше ці функції вико-нує секретаріат. До його сфери входить підготування доку-ментації до проведення конференцій та нарад; організація йпроведення переговорів між організацією й іншими суб'єкта-ми міжнародного права; організація технічної допомоги дер-жавам-членам; матеріально-технічне забезпечення організації.

Взагалі, функції секретаріату дещо ширші за сутоадміністративні. Часто він являє собою орган з дуже розгалу-женою сферою компетенції. Так, Секретаріат ЮНІДО скла-дається з шести підрозділів: Державних програм і фінансуван-ня; досліджень і публікацій; людських ресурсів і підприєм-ництва; промисловості й охорони зовнішнього середовища;інвестицій і технологічного розвитку; адміністративного. Тутадміністративна функція є лиш однією серед інших. Секре-таріат ОЕСР складається з 13 директоратів, серед яких єадміністративний. В Секретаріаті ОБСЄ серед чотирьох де-партаментів є адміністративно-бюджетний.

Отже, секретаріат - це розгалужений орган, який частоналічує чимало співробітників. Наприклад, у СекретаріатіООН їх 20 тисяч. Вони наймаються на контрактній основі і всвоїх діях відповідальні тільки перед організацією. Звичайноце люди висококваліфіковані, компетентні, сумлінні й чесні.

Хоча секретаріат займає підпорядковане місце в ор-ганізаційній структурі, часто його очолює особа, що знахо-диться на вершині ієрархічної піраміди і є головним її пред-ставником у міжнародних відносинах. В Організації Об'єдна-них Націй таку роль виконує Генеральний секретар. Але не-зважаючи на свій незаперечний авторитет, Генеральний секре-тар підзвітний у своїх діях Генеральній Асамблеї ООН. Поса-да Генерального секретаря є також у деяких інших ор-ганізаціях, наприклад у Всесвітній туристській організації,ОЕСР, ОПЕК та ін. А от у Виконавчому секретаріаті СНД та-кої посади немає.

Специфічним контрольним органом є міжнародні суди.Вони не тільки розв'язують суперечки між членами ор-ганізацій, а й слідкують за дотриманням норм і принципів по-ведінки, що записані в статуті. Таким органом є, зокрема,Міжнародний суд ООН, який надає юридичні консультації йробить висновки з важливих правових питань. Суди є також убагатьох регіональних організаціях: ОБСЄ (Арбітражний імировий суд), ЄС ( Європейський суд), СНД (Економічнийсуд) та ін. На відміну від більшості інших органів, де рішеннямають переважно рекомендаційний характер, постановиміжнародних судів обов'язкові до виконання.

Решта органів міжнародних організацій називається до-поміжними. Кожний такий орган здійснює якусь одну, чітковизначену функцію. Назва "допоміжний" - досить умовна,оскільки часто функція, яку виконує орган, має важливе зна-чення. Але ці органи не займаються правотворчою діяльністю, всвоїх діях вони підпорядковані вищому, а то й виконавчому ор-ганам. Наприклад, Генеральній Асамблеї ООН підпорядкованітакі органи, як Центр ООН по населеним пунктам (ХАБІТАТ),ЮНКТАД та ін. До відома ЕКОСОР відносяться функціо-нальні й регіональні комісії, програми, спеціалізовані заклади.Більшість із них є, по суті, організаціями в системі ООН (МВФ,СБ, ЮНЕСКО та ін.), хоча й називаються органами.

В організаціях з вужчою сферою діяльності (порівняно зООН) допоміжні органи виокремлюються чіткіше. Ось які до-поміжні органи має Світова організація торгівлі (СОТ): Рада зторгівлі товарами; Рада з торгівлі послугами; Рада з торгівліінтелектуальною власністю; Комітет з торгівлі й довкілля;Комітет з бюджетних, фінансових й адміністративних питань.

З позиції функціонального підходу до класифікації ор-ганів розглянемо як приклад організаційну структуру Міжна-родного валютного фонду. Вона складається з таких органів:

Рада керуючих;

Рада директорів-виконавців;

Комітет МВФ із статистики платіжних балансів;

Директор-розпорядник.

Тут під першим стоїть вищий орган, далі - виконавчий, щедалі - допоміжний, нарешті - адміністративний.

Крім функціонального, є й інші критерії класифікації ор-ганів міжнародних організацій. Виходячи з характеру членст-ва, виокремлюються: міжурядові, міжпарламентські органи,органи, що складаються з осіб в особовій якості, органи, щоскладаються з національних комітетів та груп.

Найпоширенішим типом органів за цією класифікацією єміжурядові органи. Вони складаються з осіб, призначенихурядами держав-членів. Це можуть бути голови держав, голо-ви урядів, міністри, дипломати. Міжурядові органи утвореніпрактично в усіх міждержавних організаціях, у тому числі еко-номічних (МДЕО).

Міжпарламентські органи складаються з депутатів, якіабо обираються населенням країн-членів у процесі загальнихпрямих виборів (Європейський парламент), або призначають-ся національними парламентами. Звичайно міжпарламентськіоргани притаманні регіональним організаціям. Так, Євро-пейський Союз має Європейський парламент, Рада Європи -парламентську Асамблею, СНД - Міжпарламентську асамб-лею, ОБСЄ - Парламентську асамблею, КАРИКОМ - Асамб-лею парламентарів Карибського співтовариства, АСЕАН -Міжпарламентську організацію тощо.

Міжпарламентські органи звичайно приймають рішеннярекомендаційного характеру; деякою мірою вони виконуютьфункції контролю щодо діяльності виконавчих органів. Євро-пейський парламент ЄС має дещо ширші повноваження: вінмає право приймати постанови й директиви.

Особливістю міжпарламентських органів є те, що депута-ти в них гуртуються за по країнами, а за партійною на-лежністю.

Органи з осіб в особливій якості характерні здебільшогодля неурядових міжнародних організацій. Такі органи склада-ються з фахівців високої кваліфікації, вчених, юристів, еко-номістів, працівників культури тощо. Наприклад, органиРимського клубу складаються з провідних вчених світу. Але йу міждержавних організаціях є органи, в яких працюють пере-важно не офіційні представники держав, а особи, наймані законтрактом або запрошені як висококваліфіковані фахівці.Вже згадувалося, що в Секретаріаті ООН працюють десяткитисяч фахівців-неурядовців. В ЮНЕП (Програма ООН здовкілля) більшість органів сформовано з фахівців у галузіохорони навколишнього середовища.

В Міжнародній фінансовій корпорації (МФК) є два орга-ни, що складаються з осіб в особовій якості: Банківська кон-сультативна комісія та Діловий консультативний комітет.Перший орган складається з 10 керівників провідних фінансо-вих інститутів; другий - з провідних промисловиків, банкіріві державних діячів, які мають неабиякий досвід у питанняхбізнесу.

Органи з комітетів та груп також характерні переважно длянеурядових організацій. Вони складаються з національнихкомітетів країн (наприклад, національні осередки ЧервоногоХреста), груп, корпорацій, компаній, фірм, національнихпідприємницьких організацій тощо. Яскравим прикладом цьоготипу є організаційна структура Міжнародної торговельної па-лати (МТП). Вищий орган її (Рада) складається з представ-ників, що призначаються національними комітетами й групами,торговельно-промисловими палатами держав. Головна вимога- щоб цілі місцевих організацій не були політичними. Ще одинорган МТП — Всесвітня промислова рада з питань довкілля -складається з вищих керівників 90 великих корпорацій.

Важливим елементом механізму функціонування міжна-родних організацій є процедура прийняття рішень. Рішенняможуть прийматися простою більшістю голосів, кваліфікова-ною більшістю й консенсусом.

Для прийняття рішення простою більшістю достатньо на-брати 50 % + 1 голос. Така процедура застосовується звичайнодля прийняття рішень загального характеру, наприклад, призатвердженні денного засідання асамблеї або конференції.

Важливі питання, рішення по яких може викликати гострісуперечки, голосуються кваліфікованою більшістю; в цьомуразі за прийняття необхідно не менше ніж дві третини голосівчленів організації.

Останнім часом усе більше рішень затверджується кон-сенсусом. Ця процедура виявляється в попередньому узгод-женні інтересів всіх членів організації і досягненні спільногопогодження; резолюція приймається без голосування.

Процедура голосування в міжнародних організаціях маєособливості. При голосуванні в пленарних органах кожна де-легація має один голос, незважаючи на політичну й еко-номічну потужність країни-члена; цим досягається демокра-тичність дій організації. Але в деяких органах, особливо в та-ких, які відають фінансовими й кредитними ресурсами, існуєзважена система прийняття рішень. Кожна країна-член маєпевну квоту голосів відповідно до свого економічного по-тенціалу та внеску в спільний фонд організації. Наприклад,при голосуванні в Раді Європейського Союзу квоти між чле-нами ЄС розподіляються так:

Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія - по 29голосів;

Іспанія й Польща - по 27;

Нідерланди - 13;

Бельгія, Угорщина, Греція, Португалія, Швеція, Чехія -по 12;

Данія, Ірландія, Литва, Австрія, Словаччина,Фінляндія - по 7;

Кіпр, Естонія, Латвія, Люксембург, Мальта, Словенія -по 4.

Усього - 321 голос.

У Міжнародному валютному фонді США мають 17,8 % го-лосів; Японія й Німеччина - по 5,5; Франція й Велика Бри-танія - по 5,0 %, Україна - 0,7 % голосів (а саме - 10 223). "Ве-лика сімка" володіє в цій організації 45 % голосів і хоча не мо-же заблокувати прийняття рішення, але має дуже великийвплив на процес його розробки та голосування.

Особливий характер має процедура прийняття рішень вРаді Безпеки ООН. Рада складається з 15 членів, в тому числіп'ятеро - постійні (США, Китай, Велика Британія, Росія,Франція). Для того щоб рішення було затверджено, достатньо9 голосів. Але постійні члени мають право "вето": якщо хочодин з них проголосував "проти", то рішення не приймається,хоча б інші 14 проголосували "за". Така процедура передбаче-на тому, що Рада Безпеки вирішує найгостріші проблемивійни та миру, в тому числі питання про застосування воєнноїсили в якійсь країні. Ось чому потрібна згода на це наймо-гутніших країн світу, інакше може статися конфлікт глобаль-ного виміру.

А ось яким чином приймаються рішення Радою Євро-пейського Союзу, що мають бути узгоджені з Парламентом.Проект рішення Ради передається для розгляду в Європейсь-кий парламент. Якщо після першого читання члени Парла-менту не мають зауважень, то рішення затверджується. Якщож зауваження є, Рада кваліфікованою більшістю висловлюєсвої побажання відносно змін законопроекту й відправляє цейдокумент на новий розгляд Парламенту.

Парламенту надається три місяці, щоб ухвалити, змінитиабо відхилити проект. Якщо Парламент ухвалив новий варіантпроекту, то закон вважається прийнятим; якщо ж відхилив, -то закон провалено. Парламент приймає або відхиляє проектголосуванням абсолютної більшості своїх членів.

Питання для самоконтролю

На яких правових нормах грунтується функціонуванняміжнародних організацій?

Чим відрізняються міжнародні звичаї від міжнароднихдоговорів?

Що таке "міжнародні кодекси поведінки"?

Чим відрізняються спеціальні принципи міжнародногоправа від загальних?

Які форми санкцій може застосувати міжнародна ор-ганізація щодо своїх членів?

Як співвідносяться головна мета і підпорядковані ціліміжнародної організації?

Що таке "компетенція організації"?

Визначте функціональну структуру організації.

Визначте організаційну структуру міжнародної ор-ганізації.

Як здійснюється процедура прийняття рішень в міжна-родних організаціях?

Тести

Серед наведених загальних принципів міжнародного еко-номічного співробітництва знайдіть один, який не є загальним:

а)         принцип мирного співіснування;

б)         принцип суверенної рівності держав;

в)         принцип найбільшого сприяння в торгівлі;

г)         принцип сумлінного виконання міжнародних обов'язків;ґ) принцип взаємовигоди в економічних відносинах.

Серед наведених принципів міжнародного економічногоспівробітництва знайдіть один, який не є спеціальним:

а)         принцип юридичної рівності й неприпустимості дис-кримінації;

б)         принцип свободи вибору форми організації зовнішньоеко-номічних зв'язків;

в)         принцип суверенітету держав на природні ресурси;

г)         принцип взаємовигоди в економічних відносинах;ґ) принцип найбільшого сприяння в торгівлі.

Визначте, до якої категорії відноситься функція міжна-родної організації, що визначає сфери відповідності інтересів дер-жав-учасниць:

а) головна;      б) регулювальна;

в) оперативна;           г) контролююча.

Визначте, до якої категорії відноситься функція міжна-родної організації, що встановлює стандарти поведінки:

а) головна;      б) регулювальна;

в) оперативна;           г) контролююча.

Визначте, до якої категорії відноситься функція міжна-родної організації, що визначає відповідність фактичного станусправ в організації до встановлених норм і еталонів:

а) головна;      б) регулювальна;

в) оперативна;           г) контролююча.

Визначте серед цілей МВФ головну мету:

а)         спостереження за станом міжнародної валютної системи;

б)         підтримка загальної системи розрахунків;

в)         сприяння стабільності обмінних курсів валют;

г)         надання кредитів.

Серед наведених нижче організацій визначте організаціїзагальної компетенції:

а)         ООН, ОЕСР, СНД, НАФТА;

б)         МВФ, СОТ, МТП, ІКАО;

в)         ООН, МВФ, ОЕСР, НАФТА;

г)         ОЕСР, МВФ, СОТ, ІКАО.

Серед наведених організацій визначте організаціїспеціальної компетенції:

а)         ООН, ОЕСР, СНД, НАФТА;

б)         МВФ, СОТ, МТП, ІКАО;

в)         ООН, МВФ, ОЕСР, НАФТА;

г)         ОЕСР, МВФ, СОТ, ІКАО.

Вищим органом ООН є:

а)         Генеральна Асамблея;

б)         Рада Безпеки;

в)         Секретаріат;

г)         ЕКОСОР.

Як називаються органи міжнародної організації, якіздійснюють оперативні функції?

а)         вищі;

б)         пленарні;

в)         виконавчі;

г)         адміністративні;ґ) контролюючі.