Розділ 2МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯМІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Ключові поняття: норми міжнародного права; міжнародні дого-вори; міжнародні звичаї; міжнародні кодекси поведінки; джерела фор-мування нормативної основи діяльності міжнародних організацій;принципи міжнародного права; імунітети міжнародної організації;цілі міжнародної організації; компетенція міжнародної організаці;функції міжнародної організації; організаційна структура міжнарод-ної організації.

2.1. Правові норми і принципи функціонуванняміжнародних організацій

Міжнародні організації є суб'єктами міжнародного права.Міжнародне право, зокрема міжнародне економічне право -це сукупність принципів і норм, що регулюють відносини міжйого суб'єктами. Нормативна база складається із прав таобов'язків міжнародного права. Норми міжнародного праваокреслюють "межі дозволеного" в міжнародних відносинах,встановлюють своєрідні правила поведінки для суб'єктів, в то-му числі для міжнародних організацій.

Міжнародні правові норми утворюються на основі узгод-жень між учасниками міжнародних відносин. Якщо угодаофіційно декларується суб'єктами, то така норма зветься до-говірною; якщо ж норму не декларують, але мають її на увазі іне заперечують, то вона зветься міжнародним звичаєм.

Договори бувають двосторонніми й багатосторонніми,залежно від кількості учасників. Звичайно договори, напідставі яких утворюються міжнародні організації, є багатос-торонніми. У міжнародних договорах (угодах) закріплюютьсянорми й принципи, що регулюють міжнародні відносини. До-говори поділяються на загальні й конкретні. В загальних дого-ворах втілюються норми, що визнані як універсальні, розрахо-вані на тривалий час. Більшість договорів, що відносяться доміжнародних організацій, є саме загальними. Щодо конкрет-них угод, то вони звичайно укладаються між двома державамий мають короткостроковий характер (наприклад, угода проспорудження якогось об'єкту спільними зусиллями).

Міжнародні звичаї - це норми, що складаються внаслідокдовгострокової практики міжнародних відносин. Звичаї мо-жуть встановлюватись на підставі постанов міжнародних су-дових організацій (наприклад, Міжнародного суду ООН),офіційних заяв голів держав або урядів, національного законо-давства держав. Звичай визначається всіма учасникамиміжнародних договорів, так би мовити, "мовчки", як таке, щоне потребує додаткових дискусій. Наприклад, за звичай прий-мається норма: всі держави мають суверенітет над своїми при-родними ресурсами.

Міжнародні правові норми можуть складатися внаслідокрішень міжнародних організацій або конференцій. До такихрішень, наприклад, відноситься Декларація ООН про встанов-лення Нового міжнародного економічного порядку. Рішенняможуть мати обов'язковий або рекомендаційний характер.Залежно від характеру рішень визначають "м'яке право" (softlaw) - рішення-рекомендації або "тверде право" (hard law) -обов'язкові рішення. Рекомендаційні рішення приймаютьсяпереважно пленарними (вищими) органами організацій і ад-ресуються державам-членам. Обов'язкові рішення спрямованіпереважно на виконання внутрішніми органами організацій(затвердження бюджету, контроль за виконаннями постанов,прийняття нових членів, фінансова політика тощо). Більшістьрішень Генеральної Асамблеї ООН рекомендаційні, але впрактиці міжнародних відносин рідко яка держава може їхігнорувати. Так само й рішення МВФ: незважаючи на їх пере-важно рекомендаційний зміст, вони сприймаються до вико-нання беззаперечно.

Інколи рекомендації являють собою ціле зведення, систе-му норм, що визначають дії суб'єктів міжнародних відносин утій чи іншій сфері. Такі норми мають назву міжнародних ко-дексів поведінки. Вони систематизують правила поведінкичленів організації в міжнародному співробітництві в певній га-лузі відносин. Так, розроблено норми регулювання перевезеньторговельним флотом, кодекс поведінки транснаціональнихкорпорацій, кодекс поведінки держав при передачі високихтехнологій тощо. Звичайно кодекси поведінки розробляютьсяорганізаціями системи ООН.

Таким чином, можна узагальнити джерела формуваннянормативної основи діяльності міжнародних організацій. Доних відносяться:

міжнародні угоди;

рішення міжнародних організацій та конференцій;

міжнародні звичаї;

міжнародні кодекси поведінки.

Крім договірних і звичайних норм, важливу роль у право-вому регулюванні діяльності міжнародних організацій відігра-ють принципи міжнародного права. Принципи трактуються якнорми, що мають обов'язковий характер для всіх учасниківміжнародних організацій. Принципи поділяються на загальніта спеціальні.

Загальними є принципи, які втілюють найпоширенішінорми поведінки суб'єктів і охоплюють широкий спектрміжнародних відносин. Загальні принципи базуються на при-родних законах поведінки, які складалися в суспільних відно-синах протягом століть. До загальних принципів відносяться,зокрема: принцип мирного співіснування держав; принцип су-веренної рівності держав; принцип співробітництва держав;принцип добровільного виконання міжнародних обов'язків;принцип взаємовигоди в міждержавних стосунках.

Спеціальні принципи охоплюють дещо вужчу сферувідносин між суб'єктами міжнародного права і мають більшконкретний характер. Серед спеціальних принципів можнаназвати: принцип свободи вибору форми організаціїзовнішньоекономічних зв'язків, принцип суверенітету державна свої природні ресурси, принцип найбільшого сприяння взовнішній торгівлі.

Прикладом поєднання загальних і спеціальних принципівє система принципів, задекларована Організацією Об'єднанихНацій:

суверенна рівність всіх членів.

сумлінне виконання взятих на себе зобов'язань, згіднозі Статутом;

вирішення міжнародних суперечок мирними засобами;

утримання в міжнародних відносинах від погрози си-лою або її застосування проти іншої держави;

надання ООН усілякої допомоги в усіх її діях, що засто-совуються відповідно цим принципам.

Серед названих принципів перші чотири мають загальнийхарактер, а п'ятий - спеціальний, бо він поширюється тількина членів ООН і не обов'язковий для інших держав.

Найбільш чітко загальні принципи міжнародних відносинсформульовані в Заключному акті Наради з безпеки йспівробітництва в Європі (підписано 35 європейськими тапівнічноамериканськими державами в Гельсінкі в 1975). Вонивідомі як "Десять принципів", що регулюють міжнароднівідносини в усьому світі і охоплюють найважливіші сферизовнішньої діяльності держав. Ось ці принципи:

Суверенна рівність, поважання прав, притаманних суве-ренітету.

Незастосування сили або погрози силою.

Непорушність кордонів.

Територіальна цілісність держав.

Мирне урегулювання спорів.

Невтручання у внутрішні справи інших держав.

Поважання прав людини і основних свобод, включ-аючи свободу думки, совісті, релігії та переконань.

Рівноправність і право народів на самовизначення.

Співробітництво між державами.

10. Сумлінне виконання міжнародно-правових обов'язків.

Як бачимо, в "Десять принципів" увійшли всі чотири за-гальних принципи, сформульовані ООН. Загальні принципиЗаключного акту Гельсінської наради використовуються вдіяльності багатьох міжнародних організацій і відтворюються вїх статутах, програмах і угодах. Так, у Статуті СНД записані всідесять принципів як основа діяльності організації. Ті чи іншіпринципи в різних визначеннях є взірцем для здійсненняполітики майже всіх регіональних міждержавних організац