3.1. Мета та принципи діяльності ООН

Організація Об'єднаних націй - ООН (United Nations -UN, United Nations Organization - UNO) була утворена в 1945р. Дата ратифікації її Статуту - 24 жовтня - відзначається якДень ООН. Засновниками була 51 держава, серед яких - і Ук-раїна. Нині в складі ООН налічується 185 країн-учасниць з234 країн світу. Решта країн не є членами ООН переважно че-рез те, вони не повністю незалежні (наприклад, Фарерські Ос-трови, Норфолк, Мідуей та ін.). Деякі держави не приєднали-ся до ООН з принципових міркувань, оскільки, на думку їхурядів, це може порушувати їх конституційний статут не-приєднання. До них належать Ватикан і Швейцарія; але й во-ни мають в ООН своїх спостерігачів. Крім них, статус спос-терігачів надано деяким організаціям (Європейський Союз,Організація африканської єдності, Організація Ісламська кон-ференція, Міжнародний комітет Червоного хреста та ін).

Членами ООН можуть стати миролюбні держави, які бе-руть на себе зобов'язання згідно зі Статутом ООН. Нові члениприймаються рішенням Генеральної Асамблеї за рекомен-дацією Ради Безпеки.

Офіційними мовами в ООН прийняті: англійська,російська, іспанська, французька, китайська, арабська; робо-чими мовами, що вживаються в повсякденній роботі, єанглійська і французька.

За типологічною класифікацією ООН - глобальна,універсальна, багатофункціональна, міждержавна організація.

Як уже згадувалося в попередніх розділах, головною ме-тою при утворенні ООН передбачалось збереження миру вусьому світі, запобігання військових конфліктів. Але поступо-во поле діяльності Організації розширювалось, охоплюючиінші напрями міжнародного політичного співробітництва,економічні й соціальні відносини, культуру, науку, екологіютощо. Можна з певністю твердити, що немає такої сфери вміжнародних відносинах, яка була б поза увагою ООН. Прицьому найдинамічнішим виявилось розширення компетенціїООН саме в соціально-економічній сфері.

Переважна більшість програм, комісій, спеціалізованихзакладів, фондів Організації спрямована на регулювання еко-номічного співробітництва між її членами. Серед спеціалізова-них закладів є могутні організації, які беззаперечно керуютьсьогодні найважливішими сферами міжнародної економіки, -МВФ, Всесвітній банк, Світова організація торгівлі. В струк-турі ООН є органи, що регулюють міжнародні економічнівідносини на галузевому рівні (ЮНІДО, ФАО, ІКАО, та ін.),й такі, що координують співробітництво між країнами нарегіональному рівні (регіональні комісії ЕКОСОР).

Чим глибше розвивається міжнародний поділ праці, тимтіснішими й різноманітнішими стають міжнародні економічністосунки, тим складнішою й розгалуженішою стає структураООН. З'являються нові напрями діяльності, нові органи, про-грами, фонди. ООН своєчасно реагує на політичні й еко-номічні зрушення, що відбуваються в світі. Так, з розпадом ко-лоніальної системи виникла велика група держав, що розвива-ються. Цим країнам конче необхідна економічна допомога, й

ООН взяла на себе основне завдання з вирішення проблеми. В1960 р. було утворено Міжнародну асоціацію розвитку(МАР), головна мета якої - кредитування саме цієї групикраїн. В 60-х роках засновано Програму розвитку ОрганізаціїОб'єднаних Націй (ПРООН), що також спрямовананасамперед на допомогу країнам, що розвиваються, - Конфе-ренцію з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД), Організацію з про-мислового розвитку (ЮНІДО) з аналогічними пріоритетами.

Діяльність ООН супроводжується значними витратамикоштів, тому для підтримки функціонування Організація ут-ворює відповідні фонди й щороку затверджує бюджет. Внесоккожної країни відповідає її економічній могутності.Найбільшу частку вносять США (25% усіх коштів), далі йдутьЯпонія (21), Німеччина (10), Франція (6,5), Велика Британія(5,1), Італія (5,4). Частка України становить 0,2%.

Оскільки ООН є універсальною, глобальною організацією,то й цілі її діяльності мають широкомасштабний, узагальнюю-чий характер. Вже йшлося, що започаткованою метою ставило-ся збереження миру в усьому світі, але поступово коло цілейрозширилося. Втім і тепер цілі організації охоплюють найваж-ливіші сфери й проблеми міжнародних відносин:

підтримка міжнародного миру й безпеки шляхом прий-няття ефективних колективних заходів і мирного уре-гулювання спорів;

розвиток дружніх відносин між націями на основі пова-жання принципів рівноправності та самовизначеннянародів;

забезпечення міжнародного співробітництва повирішенню міжнародних економічних, соціальних,культурних і гуманітарних проблем, заохочення пова-жання прав людини для всіх людей без будь-яких ви-нятків;

перетворення ООН на центр узгоджених зусиль длядосягнення цих цілей.

Ми бачимо, що всі цілі пов'язані між собою й логічновипливають одна з одної. Сфера економічних відносинвіддзеркалюється в третьому блоці цілей. Соціально-еко-номічні цілі тут сформульовані дуже стисло, але вони розгалу-жуються й конкретизуються в структурі цілей окремих ор-ганів і організацій системи ООН.

Розглянемо докладніше зміст цілей та їх актуальність.Підтримка міжнародного миру й безпеки була продекларованаголовною метою по гарячих слідах Другої світової війни.Руйнівні наслідки війни були такі очевидні й вражаючі, що на-роди планети одностайно визначили мир як найзначнішуцінність для людства. Головні зусилля ООН були спрямованіна запобігання третьої світової війни. І ось вже більш якпівсторіччя вона справляється з цим завданням, і вже тільки цевиправдовує сподівання на ООН як на гарант мирного співісну-вання народів. Проте регіональні конфлікти, в тому числі із за-стосуванням сили, виникають і досі в різних куточках земноїкулі. Можна нагадати війни в Кореї, В'єтнамі, на БлизькомуСході (між Ізраїлем та арабськими країнами, між Іраном та Іра-ком, Іраком і Кувейтом), між Лівією й Чадом, Ефіопією й Со-малі, громадянські війни в Заїрі, Анголі та ін. Практично в усіхцих випадках ООН докладала зусиль до припинення військо-вих дій, і це здебільшого давало позитивні наслідки. Колектив-на воля членів світового форуму, яким є ООН, спроможна по-долати агресивні наміри й дії екстремістських режимів, врегу-лювати складні й суперечливі відносини між державами.

Значної уваги ООН надає запобіганню війн, тобто усунен-ню суперечностей до того, як вони перетворяться на збройнепротистояння. В цьому відношенні треба сказати насампередпро заходи щодо нерозповсюдження атомної зброї і припинен-ня гонки озброєнь. Крім того, в багатьох випадках ООН вособі Генерального секретаря виступила арбітром у вирішенніскладних міжнародних конфліктів.

Наступна мета - розвиток дружніх відносин між націями- органічно пов'язана з головною метою. Саме через поро-зуміння між народами можна встановити стійкий і міцниймир на Землі. В цьому плані виокремлюються два напрямкиподолання протистоянь: Захід-Схід та Північ-Південь. Про-тиріччя Захід-Схід грунтувалось на антагонізмі двох соціаль-них систем - ринкової (капіталістичної) й соціалістичної. Досередини 80-х років воно було головною проблемою в справізбереження миру на планеті. Найгострішими були 40-ві й 50-ті роки ХХ ст. Але поступове налагодження зв'язків між обомаблоками (причому не тільки політичних, а й економічних,культурних), знімало гостроту протистояння, збільшуваловзаємозалежність між країнами, надавало можливість широ-ким колам суспільства по обидві сторони реально, без уперед-ження зайнятися пошуками шляхів до цивілізованогопоєднання. На сьогодні суперечність між Заходом і Сходоммайже вичерпано, і чимала заслуга в цьому належить ООН.

Протиріччя по напрямку Північ-Південь грунтуються наіснуванні суттєвої розбіжності в економічних рівнях між розви-нутими країнами (Північна Америка, країни Європи, Японія) ікраїнами, що розвиваються. Уряди й громадськість країнПівдня схильні звинувачувати багаті країни в несправедливійполітиці щодо бідних країн. В цьому є певний сенс, особливоякщо зауважити, що значна частка країн, що розвиваються, бу-ла в колоніальній залежності. Але, з іншого боку, такі звинува-чення не завжди обгрунтовані й часто слугують виправдовуван-ням безпорадної внутрішньої політики національних лідерів де-яких країн. Організація Об'єднаних Націй здійснює суттєвийвнесок в подолання цього протистояння. Насамперед, під їїегідою створено фонди, програми, комісії, організації, що спря-мовані на допомогу найбіднішим країнам. В 1974 р. було роз-роблено концепцію й прийнято програму Нового міжнародногоекономічного порядку (НМЕП), яка була затверджена Гене-ральною Асамблеєю ООН. Ця програма (докладніше про неї -в п. 3.3.) - наслідок вимог країн, що розвиваються, про перебу-дову механізму міжнародного співробітництва, зокрема в сфе-рах фінансів і кредиту. ООН здійснює заходи з вирішення про-блеми боргів країн, що розвиваються; значна частина цих боргівскасована, що поліпшує становище найбідніших країн. Вонаочолює процес мобілізації ресурсів на подолання масової зли-денності в світі.

ООН багато зробила для викорінювання залишків ко-лоніалізму й расизму. Завдяки ООН завершився практичнопроцес деколонізації; певну роль тут відіграла Рада з опіки,яка допомогла адаптуватися деяким колишнім колоніям достатусу незалежності. Завдяки фондам ООН щороку числен-на група людей з найбідніших країн набуває освіту й високукваліфікацію фахівців, у тому числі в наукових центрах розви-нутих країн.

У третьому блоці цілей наголос робиться на міжнародно-му співробітництві для вирішення соціально-економічних і гу-манітарних проблем, що стають сьогодні перед людством. Ценасамперед проблеми міжнародних економічних відносин.Вже згадувалося, що в структурі ООН діють багато органів,організацій і програм, що регулюють економічні відносини міжкраїнами як на галузевому, так і на регіональному рівнях; за-гальне керівництво процесом регулювання здійснює ЕКОСОР.Докладніше діяльність цих закладів розглянуто далі.

Одним з пріоритетних напрямів функціонування ООН угуманітарній сфері є збереження й поширення знань про куль-турні надбання людства. Вона розробляє і втілює в життя про-грами підтримки розвитку національної культури всіх країн ірегіонів. Країнам, що розвиваються, в цьому відношенні на-дається особлива допомога. Завдяки ООН збережено від заги-белі багато унікальних пам'яток історії й культури в багатьохкуточках світу (наприклад, Ангкор-Ват у Камбоджі, Боробу-дур в Індонезії). Велику роль у поширенні знань про культурународів світу, а також досягнень сучасної науки й освітивідіграє орган ООН - Організація з освіти, науки й культури(ЮНЕСКО).

Загострення економічних проблем у світі спонукало ООНдо розробки заходів щодо охорони довкілля. Світовий океан,повітряний простір, Антарктида були визначені як спільненадбання людства, охорона якого має бути справою всіх на-родів світу. Для координації зусиль у сфері екології утвореноспеціальну Програму з довкілля - ЮНЕП.

ООН дбає про найменш захищені верстви населення. З цієюметою в її структурі існують спеціальні фонди та програми. Се-ред них - управління по справах біженців; Фонд розвитку дляжінок (ЮНІФЕМ); Фонд у галузі народонаселення(ЮНФПА); Бюро з допомоги в разі стихійного лиха (ЮНДРО);Всесвітня продовольча програма (ВПП) та ін. Завдяки гу-манітарній допомозі ООН вдалося врятувати від голодноїсмерті мільйони людей у Східній Африці й зоні Сахелю (напів-пустелі Західної Африки) під час тривалої посухи. Термінова до-помога продовольством і медикаментами надається населенню,потерпілому внаслідок бойових дій у різних регіонах.

Важливою гуманітарною метою є забезпечення прав лю-дини. Для координації зусиль ООН у цій сфері в складі Сек-ретаріату є посада Верховного Комісара з прав людини. Середгуманітарних програм ООН є також програми боротьби з нар-котиками і курінням, боротьби зі СНІДом тощо.

Нарешті, заключною (але не менш важливою) метою є пе-ретворення ООН на центр спільних зусиль націй дляздійснення попередніх цілей. Важливим завданням є розробкатакої стратегії ООН, яка поєднала б інтереси націй на держав-ному рівні із сподіваннями широких верств усього людства настійкий мир, забезпечене життя й справедливе відношення доправ людини. На міжнародному рівні має бути зваженийпідхід між національним суверенітетом і загальною світовоювідповідальністю. Це означає, що держава - член ООН доб-ровільно віддає частину своїх національних функцій у веден-ня Організації, з тим щоб забезпечити спільні інтереси людст-ва. ООН, таким чином, набуває наднаціонального статусу.Статут ООН передбачає, що коли зобов'язання держав згіднозі Статутом виявляється в суперечності з їх зобов'язаннями зякихось інших міжнародних угод, то переважну силу маютьзобов'язання по статуту ООН. Тенденція перетворення ООНна всесвітній наднаціональний орган відбувається непросто,долаючи опір урядів, політичних рухів і суспільних груп. Вонапоки ще не стала всесвітнім урядом, але така модель ООН роз-глядається багатьма політиками й науковцями. Нині актуаль-ною проблемою є залучення до участі в системі ООН не тількиурядів, а й усіх елементів громадськості: громадян та їх ор-ганізацій, ділових кіл, науково-дослідних закладів, засобів ма-сової інформації.

Принципи діяльності ООН логічно пов'язані з її цілями.Вони є взірцем, еталоном міжнародних відносин для будь-якоїкраїни і відповідають поняттям справедливості й гуманності,які прийняті в людському спілкуванні. Головні принципи:

суверенна рівність усіх членів;

сумлінне виконання взятих на себе за Статутомобов'язків;

вирішення міжнародних суперечок мирними способа-ми і таким чином, щоб не завдати погрози міжнародно-му миру, безпеці й справедливості;

утримання в міжнародних відносинах від погрози си-лою або її застосування проти іншої держави;

надання Організації всілякої допомоги в усіх її діях, яківона застосовує відповідно цим принципам.

Ці принципи можна розглядати як ідеал міжнароднихвідносин. Проте вони поки що повністю не реалізуються. Вжезгадувалося, що принцип суверенної рівності всіх членів недотримується в Раді Безпеки, а також у деяких організаціях(МВФ, МБРР), де голоси членів зважуються відповідно до їхполітичної та економічної могутності. Інші принципи такожпорушуються час від часу окремими державами внаслідок ло-кальних конфліктів. Деякі члени ООН, особливо найбагатші,інколи відмовляються сплачувати свою частку на здійсненнязаходів ООН, якщо вони з ними не згодні. Все це свідчення то-го, що відносини між державами, національний "менталітет"на міждержавному рівні ще далекі від ідеалу, а ООН - покище не ідеальна організація. Але саме формулювання прин-ципів, що відповідають сподіванням людства, і величезна по-всякденна праця членів ООН та її співробітників щодо втілен-ня цих принципів у життя викликає повагу до Організації інадії на кращі перспективи.

На початку нового тисячоліття перед ООН постають новізавдання. Стисло найзначніші цінності людства в міжнарод-них відносинах Генеральний Секретар Кофі Аннан визначивтак: свобода; рівнівність і солідарність, терпимість; відмова віднасилля; повага до природи; спільна відповідальність. Основ-ними напрямами діяльності ООН мають стати:

скорочення наполовину крайнього зубожіння населен-ня найбідніших країн до 2015 р.;

всі діти мають одержати принаймні початкову освіту;

боротьба зі СНІДом; до 2010 р. серед молоді захворю-ваність повинна скоротитись на 25%;

сприяння розвитку сільського господарства в Африці;

надання країнам, що розвиваються, додаткових пільг векспорті їх традиційної продукції;

запобігання конфліктів; найкращим шляхом до цього єсприяння економічному розвитку й забезпеченню правлюдини в усіх країнах;

зміцнення ефективності миротворчих операцій ООН;

гнучкіше й цілеспрямованіше застосування санкцій;

скорочення озброєнь;

ефективне вирішення економічних проблем, особливопов'язаних зі зміною клімату, дефіцитом водних ре-сурсів; руйнуванням грунтів і винищенням лісів.

Ці напрями діяльності ООН були сформульовані в "Дек-ларації тисячоліття", затвердженій Генеральною Асамблеєю увересні 2000 р. напередодні ХХІ століття. Голови держав іурядів, що зібралися на Асамблею, знову заявили про своюприхильність до цілей і принципів Статуту ООН, які довелисвою непідвладність часу й універсальний характер. "їх акту-альність і здатність слугувати джерелом натхнення зростаютьу міру того, як країни й народи стають все більш взаємо-пов язаними й взаємозалежними , - говориться в декларації[8].Представники країн - членів ООН висловили рішучість вста-новити справедливий і міцний мир в усьому світі згідно зметою й принципами Статуту. Було підтверджено зобов'язан-ня підтримати зусилля, спрямовані на забезпечення суверен-ної рівності усіх держав, поваги до їх територіальної цілісностій політичної незалежності, врегулювання суперечок мирнимиспособами, невтручання у внутрішні справи держав, на міжна-родне співробітництво у вирішенні міжнародних проблем еко-номічного, соціального, культурного або гуманітарногоспрямування.

Значної уваги в Декларації було надано проблемам,спричиненим процесом глобалізації. "Ми вважаємо, - заявилипредставники, - що головним завданням, яке стоїть перед намисьогодні, є забезпечення того, щоб глобалізація стала позитив-ним фактором для всіх народів світу. Це пов'язано з тим, що,хоч глобалізація відкриває широкі можливості, її благами заразкористуються надто нерівномірно й нерівномірно розподіля-ються її витрати. Ми усвідомлюємо, що країни, які розвивають-ся, і країни з перехідною економікою стикаються з особливимитруднощами в плані прийняття засобів у зв'язку з вирішеннямцієї головного завдання. Саме тому глобалізація може набутиповністю всеохоплюючий і справедливий характер лише черезширокоосяжні й наполегливі зусилля щодо формуванняспільного майбутнього, підгрунтям якого є наша спільна прина-лежність до роду людського в усій його різноманітності [9].

Україна як член ООН завжди відчувала своювідповідальність і беззаперечно дотримувалася принципів інорм організації, докладала свої зусилля в діяльність ООНщодо вирішення важливих проблем людства. Така позиціяУкраїни незмінна. Виступаючи на Пленарному засіданні Гене-ральної Асамблеї у вересні 2005 року, Президент УкраїниВ.А. Ющенко заявив: "Україна усвідомлює свою відпові-дальність. Ми ще раз підтверджуємо свою прихильність цілямміжнародного розвитку, визначеним у "Декларації тися-чоліття", й готові сприяти їх досягненню. Для всіх народів миготові бути надійним партнером у політичних, економічних,

екологічних і гуманітарних проектах. Україна готова разом• • •••

шукати можливості для консолідації зусиль [10].