2.3. Міжнародна спеціалізація та кооперуваннявиробництва як форми міжнародного поділу праці

магниевый скраб beletage

Основними формами міжнародного поділу праці є міжна-родна спеціалізація та кооперування виробництва.

Міжнародна спеціалізація виробництва виражається удиференціації національних виробництв, концентрації їх зусильна виробництві товарів та послуг у відповідності до абсолют-них і відносних переваг країни з метою задоволення потребсуспільства в глобальному масштабі. Міжнародна спеціалізаціявиробництва існує у трьох формах: предметній, професійній татериторіальній. Тобто суб'єкти національної економіки, беру-чи участь у міжнародному виробництві, випускають певні то-вари, які створені робітниками конкретних професій напідприємствах, що розташовані на певних територіях.

До основних видів предметної міжнародної спеціалізаціївиробництва відносять спеціалізацію виробництва готовоїпродукції; подетальну (виробництво та обмін міжпідприємствами частинами, компонентами продуктів) та тех-нологічну або постадійну спеціалізацію (поділ єдиного техно-логічного процесу на окремі стадії між підприємствами різнихкраїн).

Домінуючим видом предметної спеціалізації в сучасномусвітовому господарстві є спеціалізація виробництва готовоїпродукції. За існуючими прогнозами, ця тенденція розвиткуМПП буде мати місце і в майбутньому. Відносно новою іякісно вищою модифікацією міжнародної спеціалізації вироб-ництва готової продукції виступає спеціалізація по створеннюкомплектного устаткування та систем машин, що забезпечу-ють повну механізацію та автоматизацію виробничих процесівпри спорудженні промислових об'єктів "під ключ".

Невід'ємним від спеціалізації виробництва є міжнароднекооперування виробництва, яке проявляється в узгодженніта об'єднанні спеціалізованих виробничих процесів суб'єктамирізних національних економік для виготовлення кінцевої про-дукції. Як бачимо, міжнародне виробниче кооперування, якформа МПП, зберігає обидві його характерні риси:спеціалізацію (кооперанти на договірній основі розмежовуютьпоміж собою виробничі обов'язки щодо спільного створенняузгодженої продукції) та обмін (за умови збереження коопе-рантами своєї господарської самостійності).

Міжнародне виробниче кооперування являє собою істо-рично обумовлену, вищу форму розвитку кооперації. Водно-час, будучи самостійною розвиненою економічною кате-горією, міжнародне виробниче кооперування характери-зується власними специфічними рисами:

Виробничі зв'язки здійснюються поміж різними власни-ками (на відміну від таких складних видів кооперації, якфірми, промислові об'єднання, ТНК, де мають місце вироб-ничі зв'язки у межах однієї форми власності). Обмін поставка-ми здійснюється через товарний обмін, що потребує змінивласників і відповідних правових відносин.

Заздалегідь договірний характер, тобто кооперанти вюридичному порядку розмежовують поміж собою виробничуспеціалізацію.

Зазвичай міжнародне виробниче кооперування носитькомплексний характер, охоплюючи всі стадії відтворювально-го процесу, в тому числі й науково-дослідницьку діяльність,до- та післяпродажне обслуговування тощо.

Взаємопов'язаність міжнародної спеціалізації і кооперу-вання виробництва забезпечує єдність світового виробничогопроцесу на всіх його стадіях відповідно до рівня розвитку про-дуктивних сил і характеру економічних відносин.

Виробниче кооперування як певна система відносин ха-рактеризується сферою реалізації, галуззю діяльності та ме-тодами співпраці. Основними сферами міжнародного кооперу-вання є:

виробничо-технологічна співпраця, що включає переда-вання ліцензій та прав власності, розробку та узгодження ви-робничої документації, технологічних процесів, технічногорівня і якості продукції та послуг, удосконалення менеджмен-ту, стандартизацію, уніфікацію, сертифікацію, розподіл вироб-ничих програм;

торговельно-економічні процеси, пов'язані з ре-алізацією про- дукції;

післяпродажне обслуговування техніки.

Методи міжнародного кооперування виробництва:

• підрядний метод або підрядне кооперування — скла-дання у договірному порядку угоди між підприємства-ми різної національної приналежності відносно спе-ціалізації. Цей метод має поширення в промисловостіта будівництві;

взаємна часткова спеціалізація — часткова спеці-алізація кооперантів на виготовленні кожним з них спе-цифічної проміжної продукції, вузлів, агрегатів на ос-нові використання індивідуальних ресурсів і наступнаїх поставка один одному для виготовлення власногокінцевого продукту. Цей метод поширений між фірма-ми, котрі за характером своєї діяльності знаходяться упрямій двосторонній виробничій залежності;

реалізація фірмами різної національної приналежностіспільної програми створення кожним з них власногокінцевого продукту або єдиного продукту ( від науково-технічного проектування до післяпродажного обслуго-вування);

спільне будівництво промислових об'єктів;

створення спільних підприємств.