2.2. Роль міжнародної торгівлі в економічному розвитку

Міжнародна торгівля може розглядатися з двох боків: як рушійекономічного зростання і як похідна від економічного зростання. Проїї роль в економічному розвитку свідчать емпіричні дослідження ві-домих економістів: М. Мікалопулоса, К. Джея, М. Мікаелі, А. Крюге-ра, Б. Баласса. Результати їхніх робіт показують, що:

темпи зростання ВНП і темпи зростання експорту високо коре-люють між собою;

існує досить значна кореляція (0,38) між зміною частки експор-ту у ВНП і темпами змін ВНП. Цей зв'язок особливо сильний україн з більш розвинутим промисловим потенціалом, однак непростежувався в найменш розвинутих країнах, що свідчить проте, що зростання під впливом експорту відбувається тоді, коликраїна досягла певного мінімального вихідного рівня розвитку;

збільшення темпів зростання експортних доходів на 1 % щоріч-но пов'язано із збільшенням темпів зростання ВНП на 0,1% [62,с. 483].

Міжнародна торгівля сприяє економічному розвитку країн, ство-рюючи можливість для реалізації їхніх істотних порівняльних пе-реваг і розвитку нових. Вона стимулює швидше й ефективніше ви-користання внутрішніх ресурсів і дає змогу отримувати вигоди тапереваги спеціалізації та участі в міжнародному поділі праці. Країнимають можливість задовольняти свої потреби в сировині, капітальнихтоварах, технології, які не виробляються місцевими підприємствамиабо виробляються з високими витратами, нарощувати виробництвоз урахуванням попиту світового ринку на ті товари, щодо яких вонимають порівняльні переваги спеціалізації.

Додатковий попит за рахунок світового ринку допомагає подолативузькість внутрішнього ринку, збільшити ефект економії масштабівзавдяки доступу на більші та різноманітніші ринки. Міжнародна тор-гівля не тільки прямо впливає на темпи відтворення. Багатограннийнепрямий вплив пов'язаний зі створенням численних підприємств,які обслуговують зовнішній сектор (суміжні й допоміжні виробни-цтва, постачальники, субпідрядники), допомагають подолати інерцій-ність і є ще однією складовою економічного зростання.

Зміна експорту (пропозиція товару на вивезення) та імпорту (по-питу на закордонні товари) залежить від зміни умов торгівлі. Ця за-лежність характеризується поняттями «еластичність експорту» (від-носна пропозиція експорту) та «еластичність імпорту» (відноснийпопит на імпорт) [34, с. 137-138].

Еластичність імпорту (E) — це зміна попиту на імпорт, що ви-пливає зі зміни умов торгівлі. Еластичність імпорту вимірюється яквідношення відсоткової зміни обсягів імпорту до відсоткової змінийого ціни, тобто

AIM (%)

E =       Л^       (2.2)

im AP(%)         V '

Якщо ціни на імпортні товари спадають, то обсяги імпорту збіль-шуються, а якщо ціни зростають, то імпорт скорочується. Попит наімпорт вважається еластичним, якщо Eim < 1. Це означає, що падінняціни на імпортні товари на 1% привело до зростання попиту на нихбільше, ніж на 1%.

Попит на імпорт вважається нееластичним, якщо Eim < 1 . Цеозначає, що падіння ціни на імпортні товари на 1% призвело до зрос-тання попиту на них менше, ніж на 1%.

Країна збільшуватиме витрати на імпорт при падінні цін (томущо падіння цін імпорту означає поліпшення умов торгівлі), якщо по-пит на імпорт еластичний, оскільки попит на імпортні товари зростаєшвидше, ніж падає їхня ціна.

Країна скорочуватиме витрати на імпорт, якщо попит на імпортнееластичний. Але оскільки обсяг імпорту обмежений можливостя-ми експорту (експортом заробляються кошти на імпорт), то у випад-ку еластичності імпорту і падінні його ціни обсяг експорту повинензбільшуватися.

Еластичність експорту (Ех) — це зміна пропозиції товарів на екс-порт, що випливає зі змін умов торгівлі. Еластичність експорту ви-мірюється як відношення відсоткової зміни обсягів експорту до від-соткової зміни ціни імпорту, тобто

E AX (%)

Ex ~~АЩ.       (2.3)

При зниженні цін на імпортні товари обсяги експорту збільшу-ються, а при зростанні — зменшуються.

Таким чином, еластичність попиту на імпорт і еластичність про-позиції товару на експорт тісно взаємозалежні. Висока еластичністьсвідчить про розвинутість ринкового механізму, що дає змогу вироб-никам швидко реагувати на зміну цін. Низька еластичність свідчитьпро недостатній розвиток механізму регулювання економічними про-цесами, що створює для суспільства серйозні економічні проблеми.

Значну роль для економічного розвитку країни відіграє підвищен-ня конкурентоспроможності національного виробництва. Під конку-рентоспроможністю, згідно з визначенням Організації економічногоспівробітництва і розвитку, розуміють «рівень, якого країна може до-сягти за вільних і справедливих умов, виробляючи товари і послуги, щовідповідають вимогам міжнародних ринків, і водночас підтримуючи тапідвищуючи реальні доходи протягом тривалого часу» [30, с. 207].

Аналізуючи значення і роль конкурентоспроможності в сучасно-му світі, враховують взаємозв'язок між навколишнім середовищемконкретної країни та процесом створення багатства, а також впливна нього певних чинників. Так, «Звіт про глобальну конкурентоспро-можність», який видає організація Всесвітній економічний форум(ВЕФ) у співпраці з Центром міжнародного розвитку при Гарвард-ському університеті визначає дванадцять чинників конкурентоспро-можності, які покладено в основу розрахунку індексу глобальної кон-курентоспроможності (GCI):

якість державних і суспільних інститутів;

інфраструктура;

макроекономічна стабільність;

охорона здоров'я та шкільна освіта;

вища освіта та професійна підготовка;

ефективність ринків товарів і послуг;

ефективність ринку праці;

розвинутість фінансового ринку;

технологічний рівень;

10) розмір ринку;

конкурентоспроможність компаній;

інноваційний потенціал.

Індекс глобальної конкурентоспроможності — синтетичний по-казник. Він на 13 складається зі статистичних даних та на 23 — з екс-пертних оцінок, для одержання яких у 2009 р. було опитано 11 тис.топ-менеджерів компаній, які працюють у 125 країнах світу (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Індекс глобальної конкурентоспроможностіокремих країн у 2009 р.

Країни

Місце в рейтингу

Індекс

 

133-х країн

конкурентоспроможності

Розвинуті країни