3.4. Теорія відносної забезпеченості країн факторамивиробництва та її тестування В. Леонтьєвим : Міжнародна торгівля : B-ko.com : Книги для студентів

3.4. Теорія відносної забезпеченості країн факторамивиробництва та її тестування В. Леонтьєвим

У класичних теоріях торгівля між країнами пояснюється різни-ми в них абсолютними та відносними витратами праці на виробленнятоварів, тобто порівняльна перевага виникає лише в умовах міжна-родної відмінності продуктивності праці. Однак у цих теоріях не по-яснено причин походження порівняльних переваг, які має та чи іншакраїна-торговельний партнер. Виходячи з дослідження чинників, щовпливають на товарну номенклатуру й обсяг міжнародної торгівлі,шведські вчені Е. Хекшер і Б. Олін в 20-30-х роках XX ст.уточнилиі доповнили ключові положення теорії порівняльних переваг і сфор-мулювали концепцію факторів виробництва.

У реальній дійсності розвиток торгівлі грунтується не тільки навідмінностях продуктивності праці, а й на відмінностях у наділенос-ті країн ресурсами (землею, капіталом, сировиною). Хекшер і Олінспробували довести, що різна відносна забезпеченість країн виробни-чими ресурсами зумовлює різницю у відносних цінах на товари, щостворює передумови для міжнародної торгівлі.

Теорія ґрунтується заснована на таких передумовах:

існує дві країни (А і В), два товари (І і ІІ) та два фактори ви-робництва (праця L та капітал К). Кожна країна по-різному за-безпечена факторами;

товар І трудомісткий, а товар ІІ — капіталомісткий у кожнійкраїні;

в країнах однакові уподобання (смаки) споживачів;

економіка країн характеризується досконалою конкуренцією;

транспортних витрат немає;

виробництво обох товарів у кожній країні характеризується по-стійною віддачею від масштабу (збільшення кількості праці такапіталу, які використовуються у виробництві будь-якого това-ру, збільшує випуск товару в тій самій пропорції);

технології в обох країнах однакові;

міжнародний рух чинників виробництва відсутній;

повної спеціалізації країн на виробництві якого-небудь това-ру бути не може [16, с. 72; 34, с. 100; 52 с. 68; 39, с. 90-116; 70,с. 97-137].

Щоб показати роль структури факторів виробництва у визначенінапрямів та наслідків розвитку міжнародної торгівлі, Хекшер та Олінформулюють допущення щодо різної факторомісткості (фактороін-тенсивності) окремих товарів (один товар — трудомісткий, інший —капіталомісткий) і різної факторонасиченості окремих країн (в однійкраїні капіталу порівняно більше, в іншій — менше).

Факторомісткість (фактороінтенсивність) — це показник, що ви-значає відносні витрати факторів виробництва на створення певноготовару.

Згідно з теорією Хекшера-Оліна, один товар (товар І) трудо-місткий, а другий (товар ІІ) — капіталомісткий. Сказане означає, щов обох країнах для вироблення товару І необхідно більше праці, ніждля товару ІІ, тобто відношення праці та капіталу (L/К) вище у виро-бленні товару І, ніж товару ІІ при тих самих відносних цінах на фак-тори виробництва. Це рівнозначно твердженню, що співвідношенняК/L нижче для товару І, ніж для товару ІІ. Наведені порівняння ма-ють такий вигляд:

L/K>Ln/Kn або K Д< Kn/Ln.

Однак це не означає, що відношення К/L однакове для товару І і вкраїні А і в країні В. Це тільки свідчить, що К/L в обох країнах нижчедля товару І, ніж для товару ІІ.

Розглянемо числовий приклад. У світі існує два товари (І та ІІ), зяких товар І трудомісткий, а товар ІІ капіталомісткий (K^L^K^L^,[70, с. 99-101]. Якщо для вироблення однієї одиниці товару ІІнеобхідні дві одиниці капіталу (2К) та дві одиниці праці (2L), тоKn/Ln=2/2=1. Якщо для вироблення однієї одиниці товару І необхід-но 1К та 4L, то Kl/Ll = 14. Щоб визначити, який з товарів капітало-місткий, а який трудомісткий важливим є тільки відношення К/L, ане абсолютні значення капіталу та праці. Так, якщо для виробленняодиниці товару І буде необхідно вже 3К та 12L (замість 1К та 4L), адля вироблення одиниці товару ІІ так само необхідно 2К та 2L, то всерівно товар ІІ залишається капіталомістким, оскільки Kn/Ln=2/2=1,

а K/L =3/12=Х (КпДіі>КіДі).

Проілюструємо графічно капіталомісткість та трудомісткість ви-робництва товарів (рис. 3.3).

На рис. 3.3 виробництво ілюструється променями, які проведенівід початку координат. Їх нахил показує співвідношення між капіта-лом та працею. Розглянемо ситуацію в країні А. Країна А може виро-бляти одну одиницю товару ІІ (1ІІ), використовуючи 2К і 2L. Маючи4К і 4L, країна А може виробляти дві одиниці товару ІІ (2 ). Це вихо-дить з припущення про постійний ефект масштабу. Тобто в нашомуприкладі країна А збільшила в два рази кількість Кта L у виробництвітовару ІІ, значить і обсяг виробленого товару ІІІ зросте в два рази. Здругого боку, для вироблення однієї одиниці товару І (1І) необхідно1К та 4L, а для вироблення двох одиниць товару І (2І) — 2К та 8L.Тому в країні А KI/LI = 14 і нахил променя товару І дорівнює ^. На-хил променя товару II (KII / L ) більший, ніж для товару І, тому вкраїні А товар ІІ капіталомісткий, а товар І — трудомісткий.

Праця (L)

Праця (L)

Капітал (К) Країна ВК„ІЬ„=4

Рис. 3.3. Капіталомісткість та трудомісткість виробництва товарів І та II

в країнах А і В

У країні В нахил променя для товару II (Kn/Ln ) більший і до-рівнює 4, а для товару I (KI/LI ) — 1. Тому в неї теж товар II капітало-місткий, а товар І — трудомісткий.

Отже, товар ІІ більш капіталомісткий по відношенню до товаруI в обох країнах. Однак у країні В вище співвідношення К/L як у ви-робленні товару II (в країні В KII/LII = 4, а в країні А KII/LII = 1), такі у виробленні товару І (у країні В KI/LI = 1, а в країні А KI/LI = 14 ).

Як видно з прикладу, вироблення окремих товарів потребує різ-них відносних витрат капіталу та праці, що відображається в показ-нику фактороінтенсивності (факторомісткості) і дає змогу поділятитовари на капіталомісткі та трудомісткі.

Факторонасиченість країни — це показник, що визначає відноснузабезпеченість країни факторами виробництва.

Існує два методи визначення країни факторами виробництв:метод І — через абсолютні розміри факторів виробництва (К та L);

метод ІІ — через відносні ціни кожного з факторів. Звичайно ціноюкапіталу вважається відсоткова ставка (r ), а ціною праці — заробітнаплата (w) [34, с. 102; 52, с. 70; 70, с. 101].

Якщо визначати факторонасиченість методом І, то країна В маєнадлишок капіталу, якщо відношення загального обсягу капіталу дозагальної кількості праці (ТК/Г£) в країні В вище, ніж у країні А, тоб-то виконується умова: ТКВ/Г^В > TKA/TLA. Слід звернути увагу, що цене абсолютна кількість К та L, а співвідношення загальної кількостікапіталу до загальної кількості праці. Країна В може мати меншийобсяг капіталу, ніж країна А, але вважатися капіталонасиченою краї-ною, якщо ТКВ/^В>ТКА/^А.

Визначення факторонасиченості методом І розглядає лише про-позицію факторів і не розглядає попиту.

Згідно з методом ІІ, заснованим на цінах факторів, країна В вва-жається відносно більш забезпеченою капіталом (має відносний над-лишок капіталу), ніж країна А, якщо відношення ціни капіталу доціни праці (Рк/Рь) нижче, ніж у країні А. Це твердження відповідаєпростому економічному закону, який говорить, що все рідкісне до-рого коштує, а все надлишкове є дешевим, тобто рідкісні фактори ма-ють підвищену вартість, а надлишкові — низьку. Якщо країна В маєвідносний надлишок капіталу, то він порівняно дешевший від праці.Таким чином, для країни В повинна виконуватися умова:

РВ pA

< pA , аб° rB/wB<rA/WA.

РL PL

Отже, в цьому випадку маємо справу не з абсолютним рівнем r,який визначає наявність або відсутність надлишку капіталу в країні,а лише з відношенням r/w. Так, у країні В r може бути більшою, ніж україні А, але країна В буде капіталонасиченою, якщо rB/WB<rA/WA

Визначення факторонасиченості у відносних цінах факторів ви-робництва дозволяє розглядати як попит на фактори, так і пропози-цію на них, оскільки в умовах сучасної конкуренції ціна товару абофактора виробництва визначається і попитом, і пропозицією. Попитна фактор виробництва завжди є похідним попитом (він одержуєтьсязавдяки попиту на кінцевий товар, у виробництві якого потрібен цейфактор). Наприклад, може статися, що попит на капіталомісткий то-вар ІІ, а тому і попит на капітал у країні В буде настільки вищим, ніжу країні А, що, незважаючи на порівняно більшу пропозицію капіталув країні В, відносна ціна капіталу в країні В буде вища, ніж у країні А.У цьому випадку країна В має надлишок капіталу при визначенні по-казника капіталонасиченості методом І (через абсолютні розміри К),тобто є капіталозабезпеченою, а при використанні методу ІІ (черезвідносні ціни К) вона має надлишок праці, тобто є трудозабезпече-ною. У такій ситуації слід користуватися методом ІІ.

У зв'язку з тим, що країна В має надлишок капіталу, а товар ІІ єкапіталомістким, то країна В може відносно більше виробляти товаруІІ, ніж країна А. В той же час країна А має надлишок праці, а товар Іє трудомістким, тому вона може виробляти відносно більше товару Іпорівняно з країною В. Тому графік межі виробничих можливостейдля країни А та В має різний вигляд (рис. 3.4).

Наведений графік свідчить, що оскільки країна А трудонасичена,а товар І — трудомісткий, то межа виробничих можливостей країниА знаходиться ближче до осі абсцис, яка вимірює кількість товару І.Межа виробничих можливостей країни В розташована ближче до осіординат, тому що країна В має надлишок капіталу, а товар ІІ більшкапіталомісткий.

Теорія відносної забезпеченості країни факторами виробництваможе бути представлена двома теоремами: теоремою Хекшера-Олі-на та теоремою вирівнювання цін на фактори виробництва (теоремаХекшера-Оліна-Самуельсона).

Суть теореми Хекшера-Оліна зводиться до такого: кожна краї-на буде експортувати ті фактороінтенсивні товари, для виробництваяких вона використовує відносно надлишкові та дешеві фактори ви-робництва та імпортувати ті товари, для виробництва яких потрібнівідносно дефіцитні та дорогі для них ресурси.

Теорема Хекшера-Оліна, по-перше, визнає, що торгівля ґрунту-ється на порівняльних перевагах, і, по-друге, показує, що причиноюрізниці у відносних цінах товарів між двома країнами в умовах від-сутності торгівлі є відмінності у відносному надлишку факторів тавідносних цін на них. Ця різниця у відносних цінах фактора виробни-цтва та відносних цінах товару потім викликає різницю між абсолют-ними цінами на фактор виробництва і товар між двома країнами. Цярізниця в абсолютних цінах товару в обох країнах є основною при-чиною торгівлі. Таким чином, різниця у відносних цінах на товар урізних країнах, а також структура та торгівля між ними пояснюєтьсявідмінностями в наділенні їх факторами виробництва.

Модель Хекшера-Оліна є моделлю загальної рівноваги (рис. 3.5).

Попит на товари визначають смаки та уподобання споживачів, атакож розподіл доходів. Похідним від нього буде попит на факторивиробництва (працю та капітал), які необхідні для виготовлення то-вару. Попит на фактори виробництва разом із їхньою пропозицієювизначають ціну праці та капіталу в умовах досконалої конкуренції.Ціну на товар визначають ціни на фактори виробництва та техноло-гії, які застосовуються.

Для того щоб пояснити відмінності у відносних цінах товарів ірозвиток торгівлі між країнами, в теоремі підкреслюється різницяв пропозиції факторів виробництва в різних країнах при однаковиху них смаках споживачів та технологіях. Однакові уподобання спо-живачів та однаковий розподіл доходів між країнами сприяє виник-ненню схожого попиту на товари та фактори виробництва в різнихкраїнах. Таким чином, різниця в пропозиції тих чи інших факторіввиробництва в різних країнах є причиною різних відносних цін нафактори виробництва в цих країнах. Однакова технологія при різнихфакторних цінах зумовить різні відносні ціни на товари, а це приведедо торгівлі між країнами.

Подальшого розвитку теорема Хекшера-Оліна набула в теоремівирівнювання цін на чинники виробництва (теорема Хекшера-Олі-на-Самуельсона). Вона відповідає на запитання: якщо змінюєтьсявідносна ціна трудомісткого товару, то як зміниться відносна ціна са-мої праці у трудонасиченій країні, що виготовляє цей товар, а такожякщо змінюється відносна ціна капіталонасиченого товару, то як змі-ниться ціна капіталу в капіталонасиченій країні.

Суть теореми вирівнювання цін на чинники виробництва полягаєось у чому: міжнародна торгівля приводить до вирівнювання абсо-лютних та відносних цін на товари, а це, в свою чергу, приводить довирівнювання відносних та абсолютних цін на однорідні фактори ви-робництва, за допомогою яких виготовлені ці товари в країнах-тор-говельних партнерах.

Міжнародна торгівля стає заміною міжнародному переміщеннюфакторів виробництва, тобто вона приводить до того, що ставки заро-бітної плати за працю (w) однакової освіти, кваліфікації, продуктивнос-ті, а також відсоткова ставка за капітал (r), який характеризується одна-ковою продуктивністю та ризиком, стають однаковими в обох країнах.Отже, відносні та абсолютні ціни на фактори виробництва (працю такапітал) вирівнюються в єдині світові ціни. Як це здійснюється на прак-тиці, проілюструємо на прикладі, який використовувався раніше. Так,відносна ціна праці в країні А нижча, ніж у країні В, тому в умовах автар-кії відносна ціна товару І в країні А також нижча порівняно з країноюВ. Оскільки країна А спеціалізується на виробництві трудомісткого то-вару І і скорочує виробництво капіталомісткого товару ІІ, то відноснийпопит на працю збільшується, і її ціна (w) також зростає. Одночасновідносний попит на капітал знижується, і його ціна (r) також зменшу-ється. У країні В, яка спеціалізується на виробництві капіталомісткоготовару ІІ, здійснюються зворотні процеси: випуск трудомісткого товаруІ зменшується, зростає відсоткова ставка (попит на капітал зростає) тазнижується ставка заробітної плати (попит на працю зменшується).

Отже, міжнародна торгівля підвищує w в країні А, яка характери-зується низькими ставками заробітної плати, і, відповідно, знижує wв країні В, для якої характерні високі ставки заробітної плати. Черезце відбувається процес скорочення існуючої раніше різниці у w міжкраїною А та В.

Так само зменшується різниця між r у країнах А та В: завдякиміжнародній торгівлі в країні А з високою ціною капіталу r знижуєть-ся, а в країні В з дешевим капіталом r підвищується.

Теоретично можлива ситуація, коли між країнами не буде різниціу відносних цінах на фактори виробництва, що призведе до припи-нення міжнародної торгівлі.

Графічно вирівнювання відносних цін на фактори виробництва впроцесі торгівлі показано на рис. 3.6.

Відносну ціну праці (w/r), як фактора виробництва, відкладає-мо на осі абсцис, а відносну ціну товару І (РІ/РІІ) — на осі ординат.Оскільки кожне відношення w/r пов'язано з конкретним відношен-ням Р /Р , то взаємозв'язок між ними (між w/r та Р/Рп) у країнах,що діють, згідно з припущеннями, в умовах досконалої конкуренції тавикористовують подібну технологію, буде однотипним.

До початку торговельних відносин ринкова рівновага в країні Адосягається в точці А при w/r=(w/r) та РІ/РІІ=РА, а в країні В — уточці В (при w/r=(w/r)H та РІ/РІІ=РВ). Оскільки в умовах відсутностіторгівлі відношення w/r нижче для країни А та вище для країни В:РА<РВ, то це означає, що країна А має відносну перевагу у виробни-цтві трудомісткого товару І.

З початком торгівлі країна А спеціалізується на виробництві тру-домісткого товару І та одночасно скорочує виробництво товару ІІ.Внаслідок цього попит на працю в країні А зростає порівняно з попи-том на капітал і w/r починає підвищуватися (ставка заробітної платизростає, а відсоткова ставка знижується), а це викликає зростання РІ/Р в країні А (тобто зростання факториальної ціни свідчить про під-вищення відносної ціни трудомісткого товару І). Починається рух ізточки А в напрямку точки S. Оскільки країна В спеціалізується на ви-робництві капіталомісткого товару ІІ, то відносний попит на капіталпідвищується, і відносна ціна капіталу r/w зростає (тобто відноснаціна праці w/r знижується). Це викликає зростання відносної ціни(РІІ/РІ) товару ІІ в країні В, або, що є тим самим, зниження віднос-ної ціни (РІ/РІІ) товару І. Спостерігається рух з точки В в напрямкуточки S'. Тобто процес зближення точок А та В буде продовжувати-ся поки не установиться рівність S=S', при якій Р=Р5, та w/r=(w/r) вобох країнах. Таким чином, у точці S (S') досягається повне вирівню-вання товарних та факторіальних цін. У цьому випадку міжнародноїторгівлі не буде, що можливо лише теоретично.

Отже, теорема Хекшера-Оліна-Самуельсона показує, що між-народна торгівля, по-перше, сприяє скороченню відмінностей міжкраїнами за абсолютним рівнем заробітної плати, яку сплачують заоднакові види праці, а також за відсотковою ставкою, яку сплачуютьна однаковий тип капіталу; по-друге, призводить до вирівнюваннявідносних цін факторів виробництва, за допомогою яких товар булостворено; по-третє, розширюється до тих пір, поки повністю не ста-нуть однаковими відносні ціни товарів.

Теоремі притаманна деяка обмеженість, яка полягає в тому, щовона розглядає статичний світ, визначаючи чинники, які впливаютьна макроекономічну рівновагу в певний момент часу, а також не вра-ховує, що абсолютні розміри чинників виробництва неоднакові врізних країнах і тому абсолютні розміри доходів на капітал будутьбільші в тій країні, що має у своєму розпорядженні більше капіталу.Звідси випливає, що повного вирівнювання цін на чинники виробни-цтва в результаті торгівлі бути не може.

Однак, незважаючи на недоліки, теорія співвідношення чинниківвиробництва є важливим інструментом аналізу міжнародної еконо-міки, що показує принцип загальної рівноваги, якому підкоряєтьсяекономічний розвиток. Ця модель міжнародної торгівлі виявиласянайбільш придатною для пояснення процесів торгівлі між метропо-ліями і колоніями, коли перші виступали як індустріально розвинутікраїни, а другі — як аграрно-сировинні придатки.

Проте при аналізі товаропотоків у «трикутнику» США — ЗахіднаЄвропа — Японія концепція Хекшера-Оліна стикається з трудноща-ми і протиріччями, на які звернули увагу багато економістів і, зокре-ма, Нобелівський лауреат американець В. Леонтьєв. Він застосувавтеорію Хекшера-Оліна до аналізу зовнішньої торгівлі США і шля-хом декількох емпіричних тестів показав, що умови теорії на практи-ці не витримуються. Оскільки США вважалися капіталонасиченоюкраїною з відносно високим рівнем оплати праці, то, відповідно дотеорії, вони повинні були експортувати капіталомісткі, а імпорту-вати трудомісткі товари. Однак у дійсності більше експортуваласятрудомістка продукція, а капіталомісткість американського імпортуна 30% перевершувала експорт. Це означало, що США є не капітало-надлишковою країною, а трудонадлишковою. Результати дослідженьВ. Леонтьєва отримали назву «парадокс Леонтьєва»: теорія Хекше-ра-Оліна не підтверджується на практиці, оскільки праценасиченікраїни експортують капіталомістку продукцію, а капіталонасичені —трудомістку.

В. Леонтьєв пояснює цей парадокс розподілом робочої сили накваліфіковану та некваліфіковану. Тобто США експортували ті то-вари, виробництво яких в інших країнах було неможливе чи неефек-тивне внаслідок більш низької кваліфікації робочої сили. В. Леонтьєвстворив модель «кваліфікації робочої сили», відповідно до якої у ви-робництві беруть участь не три чинники (капітал, земля, праця), ачотири: кваліфікована праця, некваліфікована праця, капітал, земля.Відносний достаток професійного персоналу і кваліфікованої робо-чої сили зумовлюють експорт товарів, виготовлення яких потребуєвикористання кваліфікованої праці, а надлишок некваліфікованоїробочої сили сприяє експорту товарів, для виробництва яких не по-трібна праця високої кваліфікації [16, с. 101; 34, с. 109-111; 52, с. 77-81; 68, с. 98-100].

На запитання, у чому причина парадоксу Леонтьєва ніхто не взмозі дати переконливу відповідь. Основні пояснення такі: 1947 р.,який аналізувався Леонтьєвим, не був репрезентативним; викорис-товувалася двофакторна модель (капітал та труд); американські та-рифи більше захищали внутрішні трудомісткі галузі; не враховувавсялюдський капітал. Проведені перевірки теорії Хекшера-Оліна за до-помогою даних щодо великої кількості країн підтвердили наявністьпарадоксу Леонтьєва в інших країнах [24, с. 186; 70, с. 116].

Підсумки глави

У главі розглядається розвиток теорії торгівлі від меркантиліс-тів до А. Сміта, Д. Рікардо, Е. Хекшера, Б. Оліна та П. Самуельсона.Основними питаннями, на які вони шукали відповіді були, що ле-жить в основі торгівлі, який виграш від неї; які товари експортуютьсята імпортується, тобто що являє собою структура торгівлі.

Меркантилісти вважали, що країна може виграти від міжнарод-ної торгівлі лише за рахунок іншої країни. Тому вони виправдовува-ли обмеження імпорту, заохочування експорту та жорстокий держав-ний контроль за всіма видами економічної діяльності.

А. Сміт вважав, що торгівля ґрунтується на абсолютній перева-зі: країна експортує той товар, витрати на виробництво якого менші,ніж у країні-торговельному партнері, та імпортує той товар, який ви-готовляється за кордоном з меншими витратами. Обидві країни ви-грають у результаті спеціалізації кожної з них на виробництві тоготовару, по якому вони мають абсолютну перевагу. Внаслідок цьоговиробництво та споживання обох товарів зростає. Однак абсолютнаперевага пояснює лише незначну частину міжнародної торгівлі.

Д. Рікардо розробив теорію порівняльних переваг, яка дово-дить, що міжнародна торгівля вигідна для будь-якої країни: і для тієї,яка ні в чому не має переваг, і для тієї, яка має переваги за всіма то-варами. Якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, яківони можуть виготовляти з відносно більш низькими витратами по-рівняно з іншими країнами, то торгівля буде взаємовигідною для обохкраїн, незалежно від того, буде виробництво в одній з них абсолютнобільш ефективним, ніж в іншій. Виграш від торгівлі одержується як збоку економії витрат праці, так і з боку зростання споживання. Однакця теорія не враховує вплив торгівлі на розподіл доходів усерединікраїни, коливання цін і заробітної плати, міжнародного руху капіталу.

Теорії абсолютних та відносних переваг не пояснювали при-чин походження порівняльних переваг. Дослідження Е. Хекшера таБ. Оліна доповнили ключові положення теорії порівняльних переваг.Вони сформулювали концепцію факторів виробництва: кожна кра-їна експортуватиме ті фактороінтенсивні товари, для виробництваяких вона використовує відносно надлишкові та дешеві фактори ви-робництва та імпортувати ті товари, для виробництва яких потрібнівідносно дефіцитні та дорогі для них ресурси. Подальшого розвиткутеорема Хекшера-Оліна набула в теоремі вирівнювання цін на фак-тори виробництва Хекшера-Оліна-Самуельсона: міжнародна торгів-ля приводить до вирівнювання абсолютних та відносних цін на това-ри, а це приводить до вирівнювання відносних та абсолютних цін наоднорідні фактори виробництва, за допомогою яких виготовлені цітовари в країнах-торговельних партнерах. Міжнародна торгівля стаєзаміною міжнародному переміщенню факторів виробництва.

Емпірична перевірка теорії Хекшер-Оліна була здійсненаВ.Леонтьєвим і показала, що її умови на практиці не витримуються.Парадокс Леонтьєва полягає в тому, що трудонасичені країни екс-портують капіталомістку продукцію, а капіталонасичені — трудо-містку. До основних пояснень парадоксу належать: 1947 р., який ана-лізувався Леонтьєвим, не був репрезентативним, використовуваласядвофакторна модель (капітал і труд), американські тарифи більшезахищали внутрішні трудомісткі галузі, не враховувався людськийкапітал.

Ключові поняття

Меркантилізм; теорія абсолютних переваг; виграш від міжнародної тор-гівлі; теорія порівняльних переваг; альтернативні (відносні) витрати; теоріявзаємного попиту; світова ціна; крива відносного попиту; крива відносноїпропозиції; теорія відносної забезпеченості країни факторами виробництва;факторомісткість; факторонасиченість; межа виробничих можливостей; тру-домісткі та капіталомісткі товари; «парадокс Леонтьєва».

Запитання для самоконтролю

У чому полягає сутність теорії меркантилізму, її значення та обмеже-ність?

Дайте характеристику теорії абсолютних переваг.

У чому сутність принципу порівняльної переваги?

У чому сутність теорії взаємного попиту?

У чому значення теорії порівняльних переваг?

Охарактеризуйте теорію Хекшера-Оліна.

У чому суть теореми вирівнювання цін на чинники виробництва?

У чому полягає «парадокс Леонтьєва»?

Запитання для обговорення

Чому важливо вивчати меркантилістську теорію торгівлі?

Які відмінності концепції меркантилістів щодо національного багат-ства від сьогоднішніх поглядів?

Чи може країна втратити або набути абсолютну перевагу? Наведітьприклади.

Світове господарство складається з двох країн, які виробляють дватовари. Чи може одна країна мати абсолютну перевагу у виробництві обохтоварів? Які наслідки це матиме для взаємної торгівлі, якщо проаналізуватицей випадок з позиції теорії А. Сміта?

Чи можна вважати абсолютну перевагу вічною? Чому?

Які переваги має теорія порівняльних переваг над теорією абсолютнихпереваг?

Чи може одна країна мати порівняльну перевагу у виробництві обохпродуктів одночасно? Припущення: світове господарство складається з двохкраїн, які виробляють два товари.

Чи може країна постійно мати порівняльну перевагу у виробництвіпевного товару?

У випадку, коли країна має порівняльну перевагу у виробництві пев-ного товару, чи означає це, що вона має і абсолютну перевагу в його вироб-ництві?

Як, на вашу думку, пов'язані між собою національні порівняльні пере-ваги та конкурентоспроможність на світовому ринку?

Чому, на вашу думку, в моделях міжнародної торгівлі А. Сміта таД.Рікардо практично відсутня згадка про фактори виробництва? Чи означаєце, що вони не розуміли значення виробничих ресурсів для розвитку націо-нальної економіки?

Які фактори виробництва в Україні, на вашу думку, надлишкові: ка-пітал, земля, праця? Поясніть це. У зв'язку з цим які товари країна буде ви-робляти та продавати — капіталомісткі, чи ті, що потребують забезпеченостіземлею, чи трудомісткі?

Набуття практичних навичок

Назвіть галузі, в яких, на вашу думку, Україна має порівняльну пе-ревагу, та визначте їхню частку в українському експорті. Поясніть отриманірезультати.

Розберіть таку ситуацію. Витрати праці на виробництво автомобіля вУкраїні внаслідок застарілої техніки вищі, ніж у Японії, але заробітна платазначно нижча. Розгляньте необхідність захисту вітчизняної автомобільноїгалузі від іноземної конкуренції за допомогою теорії порівняльних переваг.

Українські металурги вимагають підвищення заробітної плати, але ви-трати праці на одиницю виплавленого металу залишаються незмінними. Задопомогою теорії порівняльних переваг поясніть, як підвищення заробітноїплати вплине на зовнішню торгівлю України чорними металами.

Витрати праці (в годинах) на виробництво телевізорів та магнітофонівв Угорщині та Словаччині такі:

 

Телевізори

Магнітофони

Угорщина

14

6

Словаччина

4

10

а)         у виробництві якого товару Угорщина має відносну перевагу ічому?

б)         розрахуйте альтернативну ціну магнітофону, виражену черезціну телевізора, для Угорщини та Словаччини;

в)         визначте виграш Словаччини від торгівлі, якщо вона буде спе-ціалізуватися на виробництві телевізорів.

5. Витрати праці (в годинах) на виробництво ковбаси та вина вУкраїні та Росії такі:

 

Україна

Росія

Ковбаса (кг/год)

5

1

Вино (л/год)

1

3

а)         у виробництві якого товару Україна та Росія мають абсолютнуперевагу і чому?

б)         визначте виграш від торгівлі відповідно України та Росії, якщовони обмінюють 5 кг ковбаси на 3 л вина, а також якщо обмінюють 5кг ковбаси на 6 л вина.

Польща та Україна виробляють по два товари кожна — на-соси та пральні машини. В Польщі загальна кількість праці, яка ви-трачається на їх виробництво становить 800 годин, а в Україні — 1000год. У Польщі витрачається 5 годин на виробництво кожної пральноїмашини й 2 години — на кожний насос. В Україні на насос та пральнумашину витрачається по 3 години.

а)         визначте графічно межу виробничих можливостей при одно-часному виробництво двох товарів для України та Польщі;

б)         визначте альтернативну ціну пральної машини, виражену че-рез ціну насосів, в Україні та Польщі.

Витрати робочого часу в Україні та Естонії на виробництвотоварів I, II, III, IV такі:

 

Естонія

Україна

I

2

24

II

4

36

III

8

48

IV

30

60

а)         за якими товарами Естонія має найбільшу та найменшу абсо-лютну перевагу перед Україною?

б)         якщо естонська заробітна плата в 6 разів вища від української,то які товари будуть вироблятися в Естонії, а які — в Україні?

в)         поясніть вигідність торгівлі для кожної з країн;

г)         як зміниться торгівля, якщо різниця в заробітних платах ско-ротиться в 4 рази?

Австралійська ферма виробляє зерно та сир, для чого макси-мально може використати 1200 годин праці та 1800 га землі. Вироб-ництво 1 т зерна потребує 30 годин праці та використання 15 га землі.Виробництво 1 т сиру потребує 12 годин праці та 24 га землі.

а)         які фактори виробництва відносно більш інтенсивно викорис-товуються для виробництва зерна, а які — для сиру?

б)         чи може ферма одночасно виробити 150 т молока та 270 т пше-ниці?

Електроінструменти є відносно трудомістким товаром й потре-бують для виробництва 40 годин праці та 8 га землі та продаються за120 дол. кожний. На виробництво рапсу потребується відносно біль-ших витрат землі. На виробництво 1 т рапсу необхідно 2 години праціта 8 га землі, при цьому 1 т рапсу можна продати за 8 дол.

Якщо в США 240 млн працівників та 400 млн га землі, а в Ні-меччині — 80 млн працівників та 100 млн га землі, то в якому спів-відношенні буде здійснюватися торгівля двома товарами між цимикраїнами?

WEB-сайти

www.uceps.org            Сайт Українського центру економічних і по-

літичних досліджень ім. О. Разумкова міститьелектронні версії статей, книг експертів з еконо-міки.

www.economics.com.ua Велика економічна бібліотека в Україні.www.lib.com.ua   Електронна бібліотека в Україні.