3.4. Теорія відносної забезпеченості країн факторамивиробництва та її тестування В. Леонтьєвим

У класичних теоріях торгівля між країнами пояснюється різни-ми в них абсолютними та відносними витратами праці на виробленнятоварів, тобто порівняльна перевага виникає лише в умовах міжна-родної відмінності продуктивності праці. Однак у цих теоріях не по-яснено причин походження порівняльних переваг, які має та чи іншакраїна-торговельний партнер. Виходячи з дослідження чинників, щовпливають на товарну номенклатуру й обсяг міжнародної торгівлі,шведські вчені Е. Хекшер і Б. Олін в 20-30-х роках XX ст.уточнилиі доповнили ключові положення теорії порівняльних переваг і сфор-мулювали концепцію факторів виробництва.

У реальній дійсності розвиток торгівлі грунтується не тільки навідмінностях продуктивності праці, а й на відмінностях у наділенос-ті країн ресурсами (землею, капіталом, сировиною). Хекшер і Олінспробували довести, що різна відносна забезпеченість країн виробни-чими ресурсами зумовлює різницю у відносних цінах на товари, щостворює передумови для міжнародної торгівлі.

Теорія ґрунтується заснована на таких передумовах:

існує дві країни (А і В), два товари (І і ІІ) та два фактори ви-робництва (праця L та капітал К). Кожна країна по-різному за-безпечена факторами;

товар І трудомісткий, а товар ІІ — капіталомісткий у кожнійкраїні;

в країнах однакові уподобання (смаки) споживачів;

економіка країн характеризується досконалою конкуренцією;

транспортних витрат немає;

виробництво обох товарів у кожній країні характеризується по-стійною віддачею від масштабу (збільшення кількості праці такапіталу, які використовуються у виробництві будь-якого това-ру, збільшує випуск товару в тій самій пропорції);

технології в обох країнах однакові;

міжнародний рух чинників виробництва відсутній;

повної спеціалізації країн на виробництві якого-небудь това-ру бути не може [16, с. 72; 34, с. 100; 52 с. 68; 39, с. 90-116; 70,с. 97-137].

Щоб показати роль структури факторів виробництва у визначенінапрямів та наслідків розвитку міжнародної торгівлі, Хекшер та Олінформулюють допущення щодо різної факторомісткості (фактороін-тенсивності) окремих товарів (один товар — трудомісткий, інший —капіталомісткий) і різної факторонасиченості окремих країн (в однійкраїні капіталу порівняно більше, в іншій — менше).

Факторомісткість (фактороінтенсивність) — це показник, що ви-значає відносні витрати факторів виробництва на створення певноготовару.

Згідно з теорією Хекшера-Оліна, один товар (товар І) трудо-місткий, а другий (товар ІІ) — капіталомісткий. Сказане означає, щов обох країнах для вироблення товару І необхідно більше праці, ніждля товару ІІ, тобто відношення праці та капіталу (L/К) вище у виро-бленні товару І, ніж товару ІІ при тих самих відносних цінах на фак-тори виробництва. Це рівнозначно твердженню, що співвідношенняК/L нижче для товару І, ніж для товару ІІ. Наведені порівняння ма-ють такий вигляд:

L/K>Ln/Kn або K Д< Kn/Ln.

Однак це не означає, що відношення К/L однакове для товару І і вкраїні А і в країні В. Це тільки свідчить, що К/L в обох країнах нижчедля товару І, ніж для товару ІІ.

Розглянемо числовий приклад. У світі існує два товари (І та ІІ), зяких товар І трудомісткий, а товар ІІ капіталомісткий (K^L^K^L^,[70, с. 99-101]. Якщо для вироблення однієї одиниці товару ІІнеобхідні дві одиниці капіталу (2К) та дві одиниці праці (2L), тоKn/Ln=2/2=1. Якщо для вироблення однієї одиниці товару І необхід-но 1К та 4L, то Kl/Ll = 14. Щоб визначити, який з товарів капітало-місткий, а який трудомісткий важливим є тільки відношення К/L, ане абсолютні значення капіталу та праці. Так, якщо для виробленняодиниці товару І буде необхідно вже 3К та 12L (замість 1К та 4L), адля вироблення одиниці товару ІІ так само необхідно 2К та 2L, то всерівно товар ІІ залишається капіталомістким, оскільки Kn/Ln=2/2=1,

а K/L =3/12=Х (КпДіі>КіДі).

Проілюструємо графічно капіталомісткість та трудомісткість ви-робництва товарів (рис. 3.3).

На рис. 3.3 виробництво ілюструється променями, які проведенівід початку координат. Їх нахил показує співвідношення між капіта-лом та працею. Розглянемо ситуацію в країні А. Країна А може виро-бляти одну одиницю товару ІІ (1ІІ), використовуючи 2К і 2L. Маючи4К і 4L, країна А може виробляти дві одиниці товару ІІ (2 ). Це вихо-дить з припущення про постійний ефект масштабу. Тобто в нашомуприкладі країна А збільшила в два рази кількість Кта L у виробництвітовару ІІ, значить і обсяг виробленого товару ІІІ зросте в два рази. Здругого боку, для вироблення однієї одиниці товару І (1І) необхідно1К та 4L, а для вироблення двох одиниць товару І (2І) — 2К та 8L.Тому в країні А KI/LI = 14 і нахил променя товару І дорівнює ^. На-хил променя товару II (KII / L ) більший, ніж для товару І, тому вкраїні А товар ІІ капіталомісткий, а товар І — трудомісткий.

Праця (L)

Праця (L)

Капітал (К) Країна ВК„ІЬ„=4

Рис. 3.3. Капіталомісткість та трудомісткість виробництва товарів І та II

в країнах А і В

У країні В нахил променя для товару II (Kn/Ln ) більший і до-рівнює 4, а для товару I (KI/LI ) — 1. Тому в неї теж товар II капітало-місткий, а товар І — трудомісткий.

Отже, товар ІІ більш капіталомісткий по відношенню до товаруI в обох країнах. Однак у країні В вище співвідношення К/L як у ви-робленні товару II (в країні В KII/LII = 4, а в країні А KII/LII = 1), такі у виробленні товару І (у країні В KI/LI = 1, а в країні А KI/LI = 14 ).