4.1. Порівняльні переваги та постійні витрати заміщення

Теорія порівняльних переваг Д.Рікардо, ґрунтується на трудовійтеорії вартості. Це означає, що відносна вартість товару визначаєтьсякількістю праці, витраченої на її виготовлення. Праця є однаковою таєдиним фактором виробництва. Ці припущення неправильні і томутрудову теорію вартості не можна використовувати для поясненняпорівняльних переваг. У реальному житті праця не є єдиним факто-ром виробництва і не використовується в однаковій фіксованій про-порції у виробництві всіх товарів (існують як трудомісткі, так і ка-піталомісткі товари).

У виробництві багатьох товарів існують визначені можливості за-міщення (заміни) одних факторів виробництва на інші, а окремі видипраці мають відмінності щодо кваліфікації, продуктивності, оплати.

Обґрунтувати теорію порівняльних переваг не тільки на витратахпраці, а й на інших факторах виробництва допомогла теорія заміщен-ня, на якій ґрунтується стандартна модель міжнародної торгівлі. Тео-рію порівняльних переваг на основі теорії витрат заміщення поясниву 1936 р. австрійський економіст Готтфрід Хаберлер.

Згідно з теорією витрат заміщення, вартість одного товару ви-значається кількістю другого товару, яким слід пожертвувати длязвільнення ресурсів, достатніх для вироблення додаткової одиниціпершого товару. Країна з меншими витратами заміщення у вироблен-ні будь-якого товару має і порівняльні переваги по цьому товару, атакож і, одночасно, порівняльну невигідність по другому товару.

Така модель порівняльних переваг розглядає ситуацію в умовахпостійних витрат заміщення [52, с. 61-65; 70, с. 31-34].

Витрати заміщення графічно можна показати за допомогою межівиробничих можливостей (кривої трансформації виробничих мож-ливостей), яка показує альтернативні комбінації двох товарів. Ціальтернативні комбінації країна може виробляти, повністю викорис-товуючи всі виробничі ресурси, найкращі технології, які має. Розгля-немо конкретний приклад з кривими виробничих можливостей длятоварів І та ІІ в країнах А та В (табл. 4.1; рис. 4.1).

Таблиця 4.1

Виробничі можливості для двох товарів у двох країнах

Країна А

Країна В

Кількість

товар І

товар ІІ

товар І

товар ІІ

180

0

60

0

150

20

50

20

120

40

40

40

90

60

30

60

60

80

20

80

30

100

10

100

0

120

0

120

Дані, наведені в табл. 4.1, свідчать, що країна А може виробляти180 одиниць товару І (180 І) та 0 одиниць товару ІІ (0 ІІ), або 150 І та20 ІІ і так далі до 0 І та 120 ІІ. Кожні 30 І, від вироблення яких країнаА відмовляється, звільняють ресурси, завдяки чому можна додаткововиробити 20 ІІ. Це свідчить, що 30 І = 20 ІІ, тобто той самий обсягресурсів дає змогу виробляти або 30 І або 20 ІІ. Звідси витрати замі-щення однієї одиниці товару І в країні А дорівнюють 2/3 товару ІІ (1

І=К II) і залишаються постійними при всіх можливих виробничихкомбінаціях двох товарів.

Країна В може збільшити випуск товару II на 20 одиниць за кожні10 одиниць товару І, від яких відмовиться, тобто витрати заміщення вкраїні В становлять 1 І=2 II і теж залишаються постійними.

Виробничі можливості країни А та В представлені лініями ви-робничих можливостей на рис. 4.1. Кожна точка на лінії представляєодну альтернативну комбінацію товарів I та II. Так, у точці Е країнаА виробляє 90 одиницю товару I та 60 одиницю товару II, а країна В вточці Е' виробляє 40 I та 40 II.

Точки, які розташовані нижче від лінії виробничих можливостей,відображають можливі, але неефективні варіанти вироблення двохтоварів (країна або не повністю використовує свої ресурси, або за-стосовує гіршу технологію). Точки, які розташовані вище від межівиробничих можливостей, відображають варіанти, які за тих самихресурсів та технологій, наявних у країні, не можуть бути реалізовані.

Постійні витрати виникають у випадку, якщо фактори виробни-цтва однорідні, однієї якості та взаємозамінні. Тоді, наприклад, якщокожна країна буде спрямовувати ресурси вироблення товару II навироблення товару I, то вона не повинна використовувати меншийобсяг або менш придатні для вироблення товару I ресурси незалежновід того, скільки всього товару I уже виробляється. Отже, постійні ви-трати свідчать про те, що для вироблення кожної додаткової одиницідругого товару необхідно відмовитися від незмінної кількості першо-го товару.

Розглянутий приклад показує, що витрати заміщення товару Iдорівнюють кількості товару II, від якої країни повинні відмовити-ся для того, щоб звільнити ресурси, які достатні для вироблення од-нієї додаткової одиниці товару I. Це називається граничною нормоютрансформації (характеризує пропозицію на ринку). Витрати замі-щення в країнах А та В неоднакові і ця різниця виявляється в різно-му нахилі лінії межі виробничих можливостей (кривої трансформаціївиробничих можливостей). Нахил кривої трансформації для країниА становить 120/180 = 2/3, тобто дорівнює витратам заміщення това-ру I в країні А і є постійним. Нахил кривої трансформації для країниВ становить 120/60 = 2, що також дорівнює витратами заміщення.Допустивши, що ціни товарів дорівнюють витратам виробництва ікраїни виробляють обидва товари, то в цьому випадку витрати замі-щення товару I дорівнюють ціні цього товару відносно ціни товаруII (Р/Рп). Тому в країні А Р1 /Рп =2/3 і Рп/Рг = 3/2 =1,5, а в країні ВРI /Р = 2 і Р /Р1 = 1/2. У країні А відношення Р/Рп менше, ніж у кра-їні В (2/3 < 2), що свідчить про порівняльну перевагу щодо товару I.Країна В має порівняльну перевагу щодо товару II (1/2 < 3/2).

В умовах постійних витрат враховується лише пропозиція това-рів в кожній з країн і попит не аналізується. В основі міжнародноїторгівлі лежить те, що, по-перше, витрати постійні в кожній країні,але неоднакові; по-друге, країни мають порівняльні переваги за різ-ними товарами, що відображається у відмінності відносних цін натовари.

В умовах автаркії країна споживає тільки ті товари, які виробляє.Тому межа виробничих можливостей є одночасно межею споживан-ня. В умовах вільної торгівлі країна А спеціалізується на виробленнітовару I і виробляє його в точці С на своїй межі виробничих можли-востей (180 I та 0 II). В той же час країна В спеціалізується на товаріII та виробляє його в точці С1 (0 I та 120 II). Країна А може, напри-клад, обміняти з країною В 70 одиниць товару I на 70 одиниць товаруII, і тоді припиняє споживання в точці N (110 I та 70), а країна В при-пиняє споживання в точці N1 (70 I та 50 II). Внаслідок цього країна Авиграє від торгівлі 20 одиниць товару I (110 I — 90 I) та 10 одиницьтовару II (70 II — 60 II), а країна В — відповідно 30 I (70 I — 40 I) та10 II (50 II — 40 II).

Таким чином, можна підрахувати загальний виграш від торгівлі.В умовах автаркії країни А та В в цілому виробили 130 I (90 I + 40 I), апри спеціалізації — 180 I (товар I виробляє тільки країна А), тобто за-гальний виграш становить 50 I (180 I — 130 I). По товару II в умовахізоляції країни виробляли 100 II (60 II + 40 II), а при спеціалізації —120 II (виробляє тільки країна В) і загальний виграш становить 20 II(120 II — 100 II).

Розглянута модель порівняльних переваг в умовах постійних ви-трат заміщення свідчить про те, що закон порівняльних переваг можеґрунтуватися не тільки на трудовій теорії вартості, а й на теорії ви-трат заміщення.

Ця модель розглядає ситуацію повної спеціалізації країн на то-варах своєї відносної переваги і припинення виробництва товарів,за якими відносну перевагу мають інші країни. Однак постійні ви-трати не відповідають реальним умовам життя. Їх розгляд переходомдо розгляду більш реалістичної ситуації із зростаючими витратами(витрати заміщення одного товару на інший, як правило, зростають).