4.2. Порівняльні переваги та зростаючі витратизаміщення в стандартній моделі

Стандартна модель міжнародної торгівлі ґрунтується на зростаю-чих витратах заміщення і розглядає сукупний попит та пропозицію.

Зростаючі витрати заміщення означають, що країна для виро-блення кожної додаткової одиниці другого товару повинна відмови-тися від випуску не постійної, а зростаючої (від усе більшої та біль-шої) кількості першого товару.

При зростаючих витратах крива виробничих можливостей маєформу не прямої лінії, а угнутої по відношенню до початку її коор-динат. Така угнута крива виробничих можливостей показує обсягивнутрішньої пропозиції (рис. 4.2).

На рис. 4.2 наведено гадані межі виробничих можливостей двохтоварів у двох країнах, форма яких свідчить про те, що країни зіштов-хуються із зростаючими витратами заміщення у виробленні обох то-варів. Країна А передбачає виробляти більше товару І, починаючи зточки С. Оскільки в цій точці країна А вже використовує всі ресур-си та кращі технології, то вона може виробити більше товару І, лишескоротивши виробництво товару ІІ. За кожні додаткові 20 одиницьтовару І вона повинна відмовитися від все більшої кількості товаруІІ. Зростаючі витрати заміщення, які виражені в товарі ІІ (на рис. 4.2це показано спрямованими вниз стрілками, які подовжуються), зу-мовлюють форму кривої виробничих можливостей.

Аналогічна ситуація динаміки витрат заміщення спостерігаєтьсяв країні В у виробництві товару ІІ. Переміщуючись угору від точки С1до точки К1, ми спостерігаємо зростаючу кількість товару І (спрямо-вані вліво стрілки, які подовжуються), від якої країна В повинна від-мовитися для виробництва кожних додаткових 20 одиниць товару ІІ.

В умовах зростаючих витрат заміщення гранична норма транс-формації товару І для товару ІІ також (див. п. 4.1.) означає кількістьодиниць товару ІІ, від виробництва яких країна повинна відмовитисядля вироблення кожної додаткової одиниці товару І. Це та сама кри-ва виробничих можливостей, але вона має іншу форму і свідчить прозростаючі витрати заміщення одного товару іншим. Таким чином, гра-нична норма трансформації може бути іншою назвою витрат заміщен-ня товару І, кількість якого показується на осі абсцис, та представленанахилом кривої виробничих можливостей у точці виробництва.

Припустимо, що гранична норма трансформації країни А в точці Сдорівнює /<4, тоді країна повинна відмовитися від 14 одиниці товаруІІ, щоб звільнити ресурси для вироблення однієї додаткової одиницітовару І у цій точці. А якщо із збільшенням випуску (130 І) гранич-на норма трансформації в точці К дорівнюватиме 1, то країна А в ційточці повинна буде відмовитися від однієї одиниці товару ІІ для виро-блення однієї додаткової одиниці товару І. Тобто випуск більшої кіль-кості товару І супроводжується зростаючими витратами заміщення.

Отже, зростаючі витрати заміщення виникають внаслідок того,що ресурси (фактори виробництва) не однорідні й не використову-ються в однакових установлених пропорціях. Це означає, що країназі збільшенням виробництва будь-якого товару повинна використо-вувати ресурси, які стають менш ефективними або менш придатнимидля вироблення певного товару. Внаслідок цього країна відмовляєть-ся від все більшої та більшої кількості другого товару для звільненнятієї кількості ресурсів, які необхідні для вироблення кожної додатко-вої одиниці першого товару.

Розглянувши в стандартній моделі фактори виробництва, які ві-дображаються в межі виробничих можливостей, слід звернути увагуна переваги в попиті конкретної країни, що робиться за допомогоюсуспільних кривих байдужості. Суспільні криві байдужості показу-ють різні комбінації двох товарів, які дають однакову задоволеністьпотреб країни.

Вищий ступінь задоволеності показують високі криві, а нижчу —низькі. Суспільні криві байдужості випуклі по відношенню до почат-ку координат.

Припустимо, що криві байдужості в країнах А та В різні, оскількипереваги попиту в них неоднакові (рис. 4.3) [70, с. 49].

Точки N та С показують однаковий ступінь задоволеності потребдля країни А, оскільки лежать на кривій байдужості І. Вищому рівнюзадоволеності потреб відповідають точки Т та К. Хоч у точці Т порів-няно з точкою С потреба в товарі ІІ більша і менша в товарі І, в ціломуж рівень задоволеності потреб у точці Т більший через те, що лежитьна кривій байдужості ІІ. Точка Е на кривій байдужості ІІІ свідчитьпро ще вищий рівень задоволеності.

Рис. 4.3. Суспільні криві байдужості в країнах А та В

Суспільні криві байдужості мають негативний нахил, оскіль-ки країна, споживаючи більше товару І, повинна споживати меншетовару ІІ, якщо вона бажає мати той самий рівень задоволеності по-треб. Якщо країна й далі споживатиме ту саму кількість товару ІІ призбільшенні споживання товару І, то вона опиниться на вищій кривійбайдужості.

Попит, який існує на ринку, характеризується граничною нор-мою заміщення.

Гранична норма заміщення товару І на товар ІІ у споживанні до-рівнює кількості товару ІІ, від якого країна повинна відмовитися,щоб одержати одну додаткову одиницю товару І і при цьому забез-печити збереження існуючого рівня споживання (тобто залишитисятією самою кривою байдужості).

Гранична норма заміщення виражається в нахилі кривої байду-жості в точці споживання і знижується, рухаючись униз. Так, гранич-на норма заміщення в точці N більша, ніж у точці С (крива байдужос-ті І). Зниження граничної норми заміщення свідчить про те, що чимбільше товару І та менше товару ІІ споживає країна, тим дорожчийдля неї приріст одиниць товару ІІ за кожну додаткову одиницю то-вару І.

Розглянемо взаємодію між пропозицією (граничною нормоютрансформації) та попитом (граничною нормою заміщення) в умовахавтаркії (рис. 4.4) [34, с. 119; 70, с. 52].

Товар ііі

0

Товар І

Для країни А крива байдужості L є найвищою, яку вона може до-сягти при своїй межі виробничих можливостей. Країна А перебуваєв рівновазі (максимізує свій добробут), коли вироблення та спожи-вання знаходяться в точці Е. Тобто країна споживає максимальнукількість товарів І та ІІ, які виробляє. Аналогічно країна В перебуваєв рівновазі в точці Е'. Існує тільки по одній точці максимальної за-доволеності потреб для кожної країни, тому що криві байдужості неможуть перетинатися, а вищої кривої в умовах обмеженості ресурсівне можна досягти.

У країнах А та В криві виробничих можливостей та криві бай-дужості мають різну конфігурацію, тому й рівноважні відносні цінитоварів І та ІІ в точках Е та Е' будуть різними. Рівноважна відноснаціна товару І в країні А показана прямою, яка проходить через точкуЕ і становить РЕ = 14 товару ІІ, а в країні В рівноважна відносна цінатовару І становить РЕ, = 4 одиниці товару ІІ. Таким чином, оскільки вумовах автаркії РЕ<РЕ,, то країна А має відносну перевагу по товару І,а країна В — по товару ІІ.

Рівноважні відносні ціни в кожній країні визначаються і попи-том, і пропозицією.

Розглянемо взаємодію пропозиції та попиту в умовах торгівлі(рис. 4.5) [34, с. 122; 70, с. 53].

З початком торгових відносин країна А спеціалізується на виро-блення товару І, який буде експортувати, що зумовить зростання ви-пуску товару І та скорочення випуску товару ІІ. Точка виробництвана кривій виробничих можливостей, починаючи з точки рівновагив умовах автаркії (точка Е), зміщується вниз і при цьому зіштовху-ється із зростаючими витратами заміщення у виробленні товару І.Нахил кривої виробничих можливостей зростає. Країна В, маючипорівняльну перевагу у виробленні товару ІІ, збільшуватиме йогокількість і скорочуватиме випуск товару І. Точка виробництва накривій виробничих можливостей, починаючи з точки Е' переміщу-ється вгору. Зростаючі витрати заміщення, з якими зіштовхуєтьсякраїна В, зумовлюють зниження нахилу кривої виробничих можли-востей. Цей процес спеціалізації триватиме, поки відносні ціни на то-вар (нахил кривої виробничих можливостей) не стануть однаковимив обох країнах. Така загальна відносна ціна буде знаходитися в про-міжку між РЕ = 14 та РЕ, = 4 і на рівні, коли торгівля збалансована. Унашому прикладі вона міститься в точках С (країна А) та С' (країнаВ) і дорівнює РС=РС,= 1.

Таким чином, стандартна модель уточнює теорію порівняльнихпереваг із врахуванням зростаючих витрат заміщення.

0

Тепер розглянемо у стандартній моделі питання попиту в умовахторгівлі. Оскільки в збалансованій економіці обсяг споживання до-рівнює обсягу виробництва, то на графіку вони будуть перетинатися.Країна А збільшує виробництво товару І і переміщується із точки Ев точку С. Вона експортує 60 одиниць товару 1 (СК) та обмінює їхна 60 одиниць товару ІІ (KN) із країни В. Внаслідок цього крива гра-ничної норми заміщення (попит) переміщується на вищий рівень ІІ ібуде стикатися з прямою рівноважної відносної ціни в точці N, у якійкраїна споживатиме на 20 одиниць більше товару І (70 І — 50 І) та на20 одиниць товару ІІ (80 ІІ — 60 ІІ). Так само країна В переміщуєтьсяіз точки Е в точку С по кривій виробничих можливостей та обмінює60 ІІ (СК) на 60 І (KN). Крива граничної норми заміщення такожпереміщується на більш високий рівень ІІ і торкається з прямою рів-новажної відносної ціни в точці у якій країна зможе споживати на20 одиниць більше товару І (100 І — 80 І) та товару ІІ (60 ІІ — 40 ІІ).Таким чином, можливості споживання обох товарів як у країні А, такі в країні В зросли завдяки тому, що крива байдужості ІІ розташованавище від кривої байдужості І.

В умовах спеціалізації та торгівлі кожна країна може споживатиза межею своїх виробничих можливостей, а в умовах автаркії межавиробничих можливостей є межею її споживання.

Стандартна модель в умовах зростаючих витрат заміщення від-різняється від моделі порівняльних переваг з постійними витратамизаміщення, тому що при зростаючих витратах заміщення не здійсню-ється повна спеціалізація країни А на товарі І, а країни В — на товаріІІ. Хоч країна А і виробляє більше товару І, але також продовжує ви-робляти деяку кількість товару ІІ. Аналогічно і країна В, що спеціалі-зується на товарі ІІ, продовжує виробляти товар І. Це пов'язано з тим,що країна А, спеціалізуючись на товарі І, і країна В, спеціалізуючисьна товарі ІІ, зіштовхуються із зростаючими витратами заміщенняцих товарів. Зі спеціалізацією кожної з країн відносні ціни на товаризближується, поки не стануть однаковими. З цього моменту країнамстає невигідно нарощувати виробництво товару своєї порівняльноїпереваги, бо вже досягнута рівноважна ціна. Це здійснюється до до-сягнення повної спеціалізації країн у виробництві. Подальша спеціа-лізація не має сенсу, тому що через зростаючі витрати заміщення цебуде дорожче, ніж імпортувати товар.

Рівноважна відносна ціна між країнами в наведеному прикла-ді була визначена шляхом перевірки різних відносних цін, поки незнайшли ту, за якої торгівля буде збалансованою (використовувалиметод проб та помилок). Слід звернути увагу, що чим вищий у країні

А попит на товар ІІ, який експортує країна В, та менший попит кра-їни В на товар І, який вивозиться з країни А, тим ближче буде рів-новажна відносна ціна в умовах торгівлі до передторгової відносноїціни країни А (до ^ ) і тим менша буде частка у виграші від торгівлі вкраїні А. Знаючи рівноважну відносну ціну в умовах торгівлі, можнадізнатися, як поділиться виграш від торгівлі між країнами. У нашомуприкладі (див. рис. 4.5) рівноважна відносна ціна товару І (РС=Р=1)забезпечує однакову вигоду для обох країн (20 І та 20 ІІ). Однак по-пит на товари в кожній з країн може бути різним, і тому виграш відторгівлі розподіляється в різній пропорції.

Виграш від торгівлі складається з двох компонентів: виграшу відобміну та виграшу від спеціалізації (рис. 4.6) [70, с. 57].

Товар ІІ100

80

60

40

20

0

Припустимо, що в умовах торгівлі країна А з деяких обставин неможе спеціалізуватися на виробництві товару І і продовжує його ви-робляти в тих самих обсягах, що й до торгівлі (точка Е на кривій ви-робничих можливостей). Однак світова відносна ціна (Р = 1) більшавід внутрішньої відносної ціни країни А (РЕ = 14 ). Тому країна і безспеціалізації має деякий ціновий запас: по світовій ціні вона експор-тує 20 І та імпортує 20 ІІ. Споживання збільшується, бо крива бай-дужості ІІ займає вищий рівень і точка Т розміщена вище від точкиЕ. Оскільки спеціалізації немає, то збільшення споживання свідчитьпро одержання країною А виграшу тільки від обміну, тобто через те,що вона вступила в торгові відносини з країною В.

Якщо припустимо, що країна А все ж таки спеціалізується на то-варі І та виробляє його в точці С, то вона може обміняти 60 І на 60 ІІз країни В. Таким чином споживання буде в точці К на кривій гра-ничної норми заміщення ІІІ. Переміщення споживання з точки Т вточку К свідчить про виграш країни від спеціалізації у виробництві.Отже, під виграшем від спеціалізації розуміють переваги, які одержуєкраїна через те, що в умовах торгівлі вона зосередила свої зусилля навиробництві товарів, по яким вона має відносну перевагу.

Окремим випадком стандартної моделі є торгівля між невеликоюта великою країною. В умовах постійних витрат заміщення тількиневелика країна буде спеціалізуватися на виробництві товару сво-єї порівняльної переваги. Велика країна, спеціалізуючись на товарі,по якому вона має порівняльну перевагу, продовжуватиме виробля-ти обидва товари, бо невелика країна не зможе забезпечити потребивеликої країни в товарі, по якому невелика країна має порівняльнуперевагу. Однак у випадку зростаючих витрат заміщення неповнаспеціалізація спостерігається і в невеликій країні. Розглянемо цюситуацію за допомогою рис. 4.5. Зробимо припущення, що країна Іє дуже невеликою країною і перебуває в рівновазі в точці Е в умовахавтаркії, а країна В — дуже велика. Світова рівноважна ціна товаруІ становить Раі = 1. Вона встановилася без впливу невеликої країни,в якій внутрішня відносна ціна нижча і становить РЕ = 14. В умовахторгівлі країна А спеціалізується на виробництві товару І поки не до-сягне точки С на своїй кривій виробничих можливостей, в якій Рс = 1(тобто внутрішня відносна ціна дорівнює світовій ціні). Однак повноїспеціалізації на виробництві товару І країна А не досягає. Вона екс-портує 60 І в обмін на 60 ІІ із країни В і досягає точки N на вищийкривій байдужості ІІ. Це дає можливість країні А споживати на 20одиниць товару І та 20 одиниць товару ІІ більше. Теж саме відбувало-ся, коли ми країну А не вважали невеликою. Різниця полягає в тому,що в розглянутій ситуації країна А не впливає на відносні ціни вели-кої країни В, а також і на світову відносну ціну. Крім того, країна Аодержує весь виграш від торгівлі.

У стандартній моделі вихідним припущенням відносних перевагє різниця у виробничих можливостях та рівнях споживання. Окре-мим її випадком є торгівля, яка ґрунтується на відмінностях у смакахі здійснюється в умовах повного збігу виробничих можливостей кра-їн — торговельних партнерів (рис. 4.7) [34, с. 125; 70, с. 59].

Оскільки криві виробничих можливостей обох країн збігають-ся, то на рис. 4.7 вони подані однією кривою, тобто для виробництвакожної додаткової одиниці товару І в кожній країні потрібно відмо-витися від однакової кількості товару ІІ. Таким чином, жодна з країнне має порівняльної переваги ні за товаром І, ні за товаром ІІ. Щобз'ясувати, чи буде розвиватиметься в цих умовах міжнародна торгів-ля, досліджують попит. На рис. 4.7 показано, що обидві країни маютьспільну криву виробничих можливостей та різні (оскільки перевагиспоживачів різні) криві байдужості. Для країни А та країни В це, від-повідно, криві байдужості І та І', які дотикаються кривої виробничихможливостей у точках А та А' відповідно. Точка А свідчить про мак-симальний рівень задоволення потреб країни А і розташована вищевід точки А'. Тому країна А має відносну перевагу за товаром І, а кра-їна В — за товаром ІІ.

В умовах торгівлі країна А, спеціалізуючись на виробництві това-ру І, зміщується вниз по кривій виробничих можливостей до точки В,а країна В, спеціалізуючись на товарі ІІ, переміщується вгору до точ-ки В'. Спеціалізація продовжується, поки Р/Р не зрівняються в двохкраїнах і торгівля не стане збалансованою. Це має місце при збіж-ності точки В з точкою В' і тоді виникає відносна рівноважна ціна(РВ = РВ, = 1). По такій ціні країна А експортує 60 одиниць товару І таімпортує 60 одиниць товару ІІ (СВ та СЕ), а країна В продає країні А60 ІІ в обмін на 60 І (В'С та С'Е). Рівень споживання країни А збіль-шується до точки Е на кривій байдужості ІІ, а країни В — до точки Ена її кривій байдужості ІІ'. Обидві країни збільшили своє споживан-ня на 20 І та 20 ІІ.

Отже, взаємовигідна торгівля може ґрунтуватися тільки на від-мінностях у смаках двох країн. Слід звернути увагу, що за такої моде-лі торгівлі структура виробництва, в міру того як країни відходять відавтаркії, стає все більш ідентичною.

Таким чином, стандартну модель міжнародної торгівлі характе-ризують такі риси:

модель розглядає сукупний попит та пропозицію (класичнітеорії аналізували попит та пропозицію з обмеженою кількіс-тю товарів). Попит характеризує гранична норма заміщення, апропозицію — гранична норма трансформації;

в моделі представлена більш реальна ситуація із зростаючимивитратами заміщення, які виникають внаслідок неоднорідностіресурсів, що використовуються в різних пропорціях у процесівиробництва товарів;

в умовах автаркії рівновага установлюється шляхом взаємодіїміж граничною нормою трансформації та граничною нормоюзаміщення на внутрішньому ринку. Країна досягає рівноваги,коли досягає вищої кривої байдужості за наявною межею ви-робничих можливостей;

в умовах торгових відносин рівноважна відносна ціна установ-люється досвідом, тобто перевіряються співвідношення різнихвідносних цін товарів всередині країни та за рубежем, поки небуде знайдено ціну, за якої торгівля стане збалансованою. Кра-їни починають спеціалізуватися на виробництві товарів своєїпорівняльної переваги і зіштовхнуться із зростаючими витра-тами заміщення. Спеціалізація триває, поки ціни в країнах нестануть однаковими і торгівля не набуде рівноваги;

при зростаючих витратах заміщення спеціалізація не буває по-вною;

виграш від торгівлі поділяється на виграш від спеціалізації тавиграшу від обміну.