5.4. Теорія економії на масштабах виробництва

У теорії Хекшера-Оліна одним з припущень було те, що вироб-ництво товарів у двох країнах супроводжується постійною віддачеювід масштабу, тобто обсяги виробництва зростають пропорційнозбільшенню споживання ресурсів. Однак торгівля між країнами зоднаковою забезпеченістю факторами виробництва може бути вза-ємовигідною, якщо розвивається на основі спеціалізації в галузях, деє зростаючий ефект від масштабу [34, с. 176-178; 52, с. 82-85; 70, с.142-144].

Зростаюча віддача від масштабу — це така умова виробництва, заякої темпи обсягу виробництва продукції випереджають темпи спо-живання виробничих ресурсів (факторів виробництва). Так, якщовитрати виробництва зростуть у два рази, то обсяг випуску продукціїзросте значно більше. Ефект масштабу характеризується зниженнямвитрат на одиницю продукції в міру зростання обсягу виробництва.Це пояснюється можливістю поглибити поділ праці, спеціалізацією впроцесі розширення виробництва, здійсненням технологічної еконо-мії в умовах зберігання постійних витрат на незмінному рівні.

В умовах торгівлі дві країни починають спеціалізуватися на то-варах своєї порівняльної переваги, і чим глибша буде спеціалізаціяв кожній з країн, тим більший економічний ефект вона одержить. Упроцесі міжнародної торгівлі країни вийдуть на повну спеціалізаціювиробництва.

Міжнародну торгівлю на основі зростаючої віддачі від масштабухарактеризують риси, яких немає в моделях Д. Рікардо та Хекшера-Оліна. Ця теорія пояснює торгівлю подібними товарами, частка якиху загальному товарообігу досить значна і має тенденцію до зростання,роз'яснює торгівлю між країнами, які мають майже однакові факторивиробництва, а також припускає виникнення монополії або олігопо-лії.

Важливим питанням у цій теорії є визначення впливу ефекту відмасштабу на ринкові структури, тобто за рахунок яких структурнихзрушень здійснюється зростання виробництва та зниження серед-ніх витрат (середні витрати розраховуються діленням загальних ви-трат на кількість одиниць виробленої продукції). Це відобразилося впрацях американського економіста Пола Кругмана [39, с. 145-187].Структурні зрушення можуть бути зовнішніми по відношенню доокремої фірми-виробника та внутрішніми, якщо виникають усеред-ині фірми.

Зовнішня економія від масштабу виробництва виникає при зни-женні витрат на одиницю продукції кожної фірми, що входить до га-лузі, внаслідок зростання виробництва в галузі в цілому (тобто вна-слідок зовнішніх чинників по відношенню до фірми).

Внутрішня економія від масштабу виробництва виникає, коливитрати на одиницю продукції знижуються в межах фірми внаслідокзростання масштабів її виробництва (тобто зниження витрат не за-лежить від розміру галузі в цілому).

Ці два типи економії на масштабах виробництва передбачаютьрізну структуру галузей.

Галузь, у якій ефект масштабу зовнішній, тобто в неї великі фірмине мають особливих переваг, складається зі значної кількості неве-ликих фірм і має досконалу конкуренцію. Виробник на досконаломуконкурентному ринку може реалізувати будь-яку кількість продукціїза поточною ціною, на яку він не може вплинути. Зовнішній ефектмасштабу передбачає, що збільшується кількість фірм, які виробля-ють той самий товар, але розмір кожної з них залишається незмінним.

У разі внутрішнього ефекту масштабу великі фірми мають пере-вагу перед невеликими. Обсяг виробництва продукції залишаєтьсяпопереднім, але кількість фірм, які її виробляють, зменшується. Цепризводить до створення ринкової структури із недосконалою кон-куренцією, і виробники-монополісти мають можливість впливати наринкову ціну товару та забезпечувати зростання обсягів продажу зарахунок зниження витрат.

Ситуація з чистою монополією трапляється дуже рідко порівня-но з олігополією, в умовах якої розвивається монополістична конку-ренція. Тому розглянемо взаємозв'язок між монополістичною конку-ренцією та міжнародною торгівлею.

Модель монополістичної конкуренції будується на двох осно-вних припущеннях:

кожна фірма може забезпечити диференціацію свого товару,тобто відмінність своєї продукції від продукції фірми-конку-рента. Сучасне виробництво, як правило, випускає не одноріднупродукцію, а диференційовану (наприклад, виробництво «Шев-роле», «Вольво», «Рено»). Покупці не придбають товар іншихфірм тільки тому, що він дешевший. Диференціація товару даєкожній фірмі можливості одержати монополію на конкретнийтовар певної галузі, тобто фірма стає мінімонополістом;

кожна фірма зіштовхується з конкуренцією інших фірм, яківиробляють взаємозамінні товари, хоч ціни на її продукцію за-лежать від цін інших фірм-виробників аналогічної продукції,однак вона не розглядає вплив своєї цінової політики на цінивсього ринку і діє так, неначе є монополістом.

П. Кругман починає будувати модель монополістичної конкурен-ції з опису попиту, з яким зіштовхується фірма [34, с. 179-180; 39, с.154-158]. Рівняння, що описує попит, має такий вигляд:

де Q — обсяг продажу фірми;

S — обсяг продажу галузі;

n — кількість фірм у галузі;

b — змінна попиту, яка показує залежність ринкової частки фірмивід ціни на її товар;

Р — ціна товару фірми;

Р — середня ціна товару в конкуруючих аналогічних товарах.

При цьому передбачається виконання таких умов:

фірма продає тим більше своїх товарів, чим більший попит на їїпродукцію в галузі і чим вищі ціни на продукцію її конкурентів;

продажі фірми будуть тим менші, чим вищі ціни на її продук-цію і чим більша кількість конкурентів у галузі.

Щоб виявити вплив монополістичної конкуренції на міжнароднуторгівлю, визначають три види взаємозв'язків між кількістю фірм таціною на їхні товари:

кількість фірм та середні витрати типової фірми. У цій моделівсі фірми симетричні, і продаж здійснюється за однаковими цінами.У цьому випадку Р = Р , тобто обсяг виробництва кожної фірми (Q)становить 1/и частку загального виробництва галузі S. У той же чассередні витрати обернено пропорційні обсягу виробництва окремоїфірми (рівняння 5.1). Тому середні витрати (АС) залежать від роз-міру ринку та кількості фірм, які діють у галузі:

AC = F + c = nF + c ,  (5.2)

Q S '    У J

де F — постійні витрати, які не залежать від розмірів виробництвафірми;

с — граничні витрати фірми.

Це рівняння показує, що із зростанням обсягів виробництва фір-ми (Q) її середні витрати зменшуються, оскільки постійні витрати (F)розподіляються на більшу кількість виробничих товарів. При Р = Р 2,(усі фірми одержують однакову ціну за свою продукцію) рівняння 5.1

має вигляд: Q = —. Якщо підставити його в ліву частину рівняння 5.2,n

то його права частина буде свідчити про те, що чим більше фірм діє вгалузі, тим будуть вищі середні витрати кожної з них. Це пояснюєть-ся тим, що при більшій кількості фірм кожна з них виробляє меншукількість продукції. Залежність між n та середніми витратами показа-на на рис. 5.1 кривою СС, яка має висхідну форму;

кількість фірм та ціна. Ціна, яку встановлює типова фірма, та-кож залежить від кількості фірм, що діють у галузі. Співвідношенняміж кількістю фірм та ціною, за якою вони продають свою продукцію,ґрунтується на рівнянні 5.1 і має такий вигляд (якщо S помножити навираз у дужках):

Q = (S/n + Sbx Р ) — SbP.     (5.3)

Залежність сумарного обсягу продажу продукції монополістомвід ціни має вигляд:

Q = A — B x P,           (5.4)

де А та В — постійні величини.

Витрати, СЦіна, Р

АС3Рі

Р2; АС2АСіР30

Рівняння 5.3 таке ж саме, як і рівняння 5.4, з тією лише різницею,

S          —

що замість А в ньому використовується вираз — + S х b х Р , а замістьВ — Sb.            n

Якщо у формулі граничного доходу фірми (відомої із загальноїтеорії економіки) MR = P — Q/В замінити В на Sb, то одержуємо:

MR = P - Q.Sb

Фірми, які бажають максимізувати свій прибуток, намагаються,щоб їхній граничний доход дорівнював граничним витратам, тобто

MR = P — Q/Sb = c.  (5.5)

Через це ціну, яку встановлює типова фірма, можна розрахуватиза формулою

Р = с + Q/Sb . (5.6)

Однак, якщо фірми установлять однакову ціну, то вони прода-дуть товар у кількості Q = S/n. Тепер підставимо це значення Q в рів-няння 5.6 і одержимо:

1

P = c + -          .           (5.7)

b x n

Це рівняння залежності між кількістю фірм та ціною, за якоювони продаватимуть свій товар. Воно свідчить про те, що чим більшефірм діє в галузі, тим вища конкуренція та тим нижчі будуть ціни.Така взаємозалежність показана на рис. 5.1 кривою РР, яка має низ-хідну форму;

3) рівноважна кількість фірм. Ситуація в галузі була розглянутаза допомогою кривої РР, яка показує, що чим більше фірм у галузі,тим нижча ціна, оскільки збільшення кількості фірм загострює міжними конкуренцію, а також за допомогою кривої СС, яка показує,що чим більше фірм у галузі, тим вищі середні витрати, оскільки призбільшенні кількості фірм кожна з них продає менше продукції, томувони не можуть установлювати ціну нижчу від середніх витрат.

Перетин кривих СС та РР в точці Е відповідає кількості фірм n2,яка забезпечує її нульовий прибуток (ціна Р2 відповідає середнім ви-тратам АС2). У довгостроковій перспективі кількість фірм у галузіпрямує до значення n2. Так, якщо припустити, що n набуває значенняn2 (n1<n2), то в цьому випадку Р=Р1, середні витрати стають меншими(АС1), і фірми починають одержувати монопольні прибутки. У ви-падку n3>n2, фірми установлюють Р=Р3, середні витрати досягаютьАС3, внаслідок чого фірми несуть збитки.

З часом у прибутковій галузі з'являються нові фірми, а у втратніши— їхня кількість зменшується. Це означає, що n2 відповідає рівновісно-му значенню кількості фірм у галузі, а Р2 — рівноважній ціні. У довго-строковій перспективі кількість фірм у галузі прямує до n2 , і точка Евідповідає довгостроковому рівноважному стану галузі. Таким чином,за моделлю монополістичної конкуренції можна визначити рівноваж-ну кількість фірм та рівноважну ціну, яку вони установлюють.

У галузі з монополістичною конкуренцією кількість фірм і рівеньціни залежать від розмірів (ємності) ринку. Міжнародна торгівля даєможливість збільшувати розміри ринку. В умовах автаркії в галузяхз ефектом масштабу виробництва асортимент товарів і масштаби їх-нього виробництва обмежуються розмірами ринку. В умовах торгівлікраїни формують світовий ринок, який за своїми розмірами більшийвід кожного з національних ринків, що допомагає уникнути зазна-чених обмежень. Країни також одержують можливість спеціалізува-тися на випуску більш вузького асортименту товарів та імпортуватипродукцію, яку не випускають, що збільшує різноманіття товарів дляспоживачів. Торгівля стає взаємовигідною навіть для країн з однако-вою забезпеченістю ресурсами та технологіями.

Збільшення розмірів ринків приводить до зростання кількостіфірм та більших розмірів продажу. Споживачам на великих ринкахпорівняно з невеликими пропонуються товари за нижчими цінами тав ширшому асортименті.

Виходячи з рівняння (5.2), яке відображає криву СС (див. рис.5.1), можна сказати, що збільшення загального обсягу продажу (Q)приводить до зниження середніх витрат для даної кількості фірм (n).Це пояснюється тим, що коли ринок зростає за незмінної кількостіфірм, то обсяг продажу, який припадає на кожну фірму, зростатимепри одночасному зниженні середніх витрат кожної фірми. Отже, припорівнянні двох ринків, один з яких за обсягом продажу більший ніжінший, бачимо, що крива СС більшого ринку лежатиме нижче відкривої СС меншого ринку. Однак розміри ринку не впливають на по-ложення кривої РР, яка описується рівнянням 5.7, у якому відсутнійпоказник розміру ринку. Таким чином, зростання розмірів ринку неведе до зрушення кривої РР.

Наслідки збільшення розмірів ринку в умовах міжнародної тор-гівлі показані на рис. 5.2 [39, с. 161].

Витре

            ►

Кількість фірм, n

Рис. 5.2. Наслідки збільшення ринку

До торгівлі ринок перебуває в рівновазі в точці Е1, в якій фірми вкількості n1 продають товари за ціною Р З початком торгівлі розмі-ри ринку країни, які вимірюються загальним обсягом продажу галузі(S), збільшуються. Це виявляється в переміщенні кривої СС (кривоїсередніх витрат) вниз із положення СС1 в положення СС2. Оскількикрива РР не змінює свого положення, то рівновага переміщується вточку Е2, в якій число фірм збільшується до n2, а ціна з Р1 знижуєтьсядо Р2.

Отже, в умовах монополістичної конкуренції вигідно розвиватиміжнародну торгівлю, оскільки споживачі стають частиною більшогоринку і мають можливість отримувати більше різноманітних товарівза меншою ціною, а кожна з фірм стане випускати більше продукції.Щоб досягти ефекту масштабу виробництва, кожна фірма повиннасконцентрувати виробництво в себе в країні або в зарубіжній країні,але продаж продукції має здійснювати споживачам обох країн.