6.1. Основні типи торговельної політики : Міжнародна торгівля : B-ko.com : Книги для студентів

6.1. Основні типи торговельної політики

Регулювання міжнародної торгівлі допускає цілеспрямованийвплив держави на торговельні відносини з іншими країнами. Осно-вна мета зовнішньоторговельної політики:

зміна обсягу експорту й імпорту;

зміна структури зовнішньої торгівлі;

забезпечення країни необхідними ресурсами;

зміна співвідношення експортних та імпортних цін.Розрізняють три основних підходи до регулювання міжнародної

торгівлі:

система односторонніх заходів, за якої інструменти державногорегулювання використовуються урядом країни в односторон-ньому порядку без узгодження з торговим партнером;

укладання двосторонніх угод, за якими узгоджуються заходиторгової політики між торговими партнерами;

- укладання багатосторонніх угод. Торгова політика узгоджуєть-ся і регулюється країнами-учасницями (Генеральна угода протарифи і торгівлю, Генеральна угода про торгівлю послугами,що входять до системи угод СОТ, угоди в сфері торгівлі країн-членів ЄС) [34, с. 198; 54, с. 254; 82, с. 337].

Держава може використовувати кожний з підходів окремо і вбудь-якому поєднанні.

Основною рисою державного регулювання міжнародної торгів-лі є можливість застосування у взаємодії двох різних типів зовніш-ньоторговельної політики: лібералізації (політики вільної торгівлі) іпротекціонізму.

Під свободою торгівлі розуміється державна політика мінімаль-ного державного втручання в зовнішню торгівлю, що розвиваєтьсяна основі вільних ринкових сил попиту та пропозиції, а під протек-ціонізмом — політика захисту внутрішнього ринку від іноземної кон-куренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментівторгової політики.

Ці два типи торгової політики характеризують міру втручаннядержави в міжнародну торгівлю.

Отже, центральне питання торговельної політики — що обратидля забезпечення економічного зростання і добробуту нації: свободуторгівлі чи протекціонізм?

Класичні теорії міжнародної торгівлі відповідають на це питан-ня однозначно — свободу торгівлі. Критикуючи протекціонізм, при-хильники торгівлі без обмежень стверджують, що він шкідливий длянаціональної економіки, оскільки знищує конкуренцію, обмежуєможливості споживачів задовольняти свої потреби, призводить дозростання цін. Свобода торгівлі, що ґрунтується на принципі порів-няльних переваг, навпаки, сприяє економічному розвитку країни ісвітової економіки в цілому, оскільки уможливлює міжнародну спе-ціалізацію і завдяки цьому дає змогу повністю використати потенці-ал кожної країни для створення багатства, стимулює конкуренцію іобмежує монополію, розширює коло товарів і послуг, пропонованихспоживачам, надає позитивні політичні наслідки, оскільки країнистають більше взаємозалежними, знижується небезпека ворожих дійпо відношенню одна до одної.

Класична модель вільного міжнародного обміну досить перекон-лива і в цілому знаходить підтвердження в торговельній практиці, але,головним чином, промислово розвинутих країн з ринковою економі-кою, які одержують найбільший виграш від торгівлі. Після Другої сві-тової війни ці країни послідовно усували (і продовжують усувати) об-меження на шляху взаємного обміну і досягли значного економічногота соціального прогресу. А відтак у західному світі концепція вільноїторгівлі залишається переважаючою. Водночас твердження, що лишевільна торгівля оптимізує використання чинників виробництва, вженіким беззастережно не визнається. Багато які економісти-теоретикипри розгляді проблеми вибору торговельної політики застерігаютьвід безоглядного застосування принципів вільної торгівлі, вважаючи,що дотримання їх повинно погоджуватися з реальним станом світо-вого господарства і реальними умовами конкретної країни.

Незважаючи на теоретично доведені вигоди вільної торгівлі і тойфакт, що лібералізм був основною рушійною силою економічногозростання на Заході, поки що жодна країна світу не відмовилася відпротекціоністської політики і тією чи іншою мірою вдається до захо-дів регулювання торгівлі.

Якщо в умовах політики лібералізації основним регулятором зо-внішньої торгівлі є ринок, то при протекціонізмі виключається вільнадія ринкових сил. Передбачається, що економічний потенціал і кон-курентоспроможність на світовому ринку окремих країн різні. Томувільна дія ринкових сил може бути невигідною для менш розвинутихкраїн. Необмежена конкуренція з боку сильніших держав може при-звести в менш розвинутих країнах до економічного застою і форму-вання неефективної економічної структури.

Проведення політики протекціонізму сприяє розвитку в країніпевних галузей виробництва, часто є необхідною умовою індустріа-лізації аграрних країн, скорочує безробіття. Однак усунення інозем-ної конкуренції послаблює зацікавленість вітчизняних виробників увпровадженні досягнень науково-технічного прогресу, підвищенніефективності виробництва.

Для протекціонізму характерні такі форми:

селективний протекціонізм, спрямований проти окремих країнчи окремих товарів;

галузевий протекціонізм, що захищає певні галузі;

колективний протекціонізм, що проводиться економічнимиінтеграційними об'єднаннями країн у відношенні країн, що доних не входять;

прихований протекціонізм, який здійснюється методами вну-трішньої економічної політики.

У кожній країні є економічні, соціальні та політичні причини ігрупи тиску на користь протекціоністських заходів.

Основні аргументи обмеження зовнішньої торгівлі:

необхідність забезпечення оборони;

збільшення внутрішньої зайнятості;

диверсифікація заради стабільності;

захист молодих галузей;

захист від демпінгу;

дешева робоча сила.

Мистецтво торговельної політики полягає в тому, щоб знайтиточку рівноваги між двома тенденціями: вільної торгівлі і протекці-онізму. Кожна політика має свої позитивні якості і недоліки, які за-лежать від обставин, місця і часу її застосування.

Історичний досвід дає змогу сформулювати деякі закономірностів торговельній політиці, яких повинні дотримуватися державні діячіпри ухваленні рішень [40, с. 267-271]:

Якщо групи, зацікавлені в експорті, мають лобістську органі-зацію, то державна політика значною мірою орієнтується на вільнуторгівлю.

Політика здебільшого орієнтована на вільну торгівлю в країнах,де імпортована продукція не конкурує з внутрішнім виробництвомабо є сировиною для важливих галузей. Протекціонізм непереконли-вий, якщо нічого захищати.

Економічна депресія і швидке зростання конкуруючого імпор-ту сприяє виникненню протекціонізму як природної реакції на захистзайнятості і доходів. Хоча це не означає, що протекціонізм — найкра-щий спосіб захисту робочих місць і доходів, яким загрожує конкурен-ція імпорту.

Інструменти державного регулювання міжнародної торгівлі:

тарифні методи, які переважно регулюють імпорт і спрямованіна захист національного товаровиробника від іноземної конку-ренції, тому що роблять іноземні товари менш конкурентоспро-можними;

нетарифні методи, що регулюють як імпорт, так і експорт (до-помагають виводити на світовий ринок більше вітчизняноїпродукції, роблячи її більш конкурентоспроможною).

Для орієнтованого визначення характеру торгової політики ви-користовується два показники:

середній рівень митного тарифу. Його розраховують як серед-ню ставку імпортного мита, зваженого за вартісним обсягомімпорту товарів, на які воно накладається. Цей показник ви-значається тільки на товари, імпорт яких підлягає обкладаннюмитом;

середній рівень нетарифних обмежень. Його розраховують яквартісну частку імпорту чи експорту, що підпадає під ці обме-ження [34, с. 201].

Режим уведених обмежень по кожному з показників вважаєтьсявідкритим, якщо їхній рівень становить менше ніж 10%, помірним —10-15, обмежувальним — понад 25, заборонним — 40-100%.

Зіставлення режимів обмежень, за розглянутими показника-ми, дозволяє приблизно (враховується також ступінь інтенсивнос-ті кількісних обмежень) визначити тип торгової політики держави(табл. 6.1) [34, с. 201-202].

Таблиця 6.1

Тип торгової політики

^\^Режим нетарифних^^^ обмежень

Режим тарифнихобмежень

Відкритий,< 10%

Помірний,10-15%

Обмежуваль-ний,>25%

Відкритий, < 10%

Свобода торгівлі

Помірний

Протекціонізм

Помірний, 10-15%

Помірний

Помірний

Протекціонізм

Обмежувальний, >25%

Протекціонізм

Протекціо-нізм

Протекціонізм