6.3. Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі

Тариф — не єдиний метод здійснення торгової політики. Длярегулювання міжнародної торгівлі використовуються й інші видизовнішньоторговельних обмежень — нетарифні [34, с. 232-257; 52,с. 143-160; 70, с. 235-245].

Нетарифні обмеження здійснюються адміністративними, фінан-совими, кредитними й іншими методами, їх нараховується понад 800.

Нетарифні обмеження широко розповсюджені в торговій практи-ці. Зараз більше половини світової торгівлі є об'єктом нетарифнихбар'єрів, що створюють головну погрозу світовій торговій системі.

Поширення нетарифних обмежень зумовлюється тим, що їх вве-дення є привілеєм уряду країни, і вони не регулюються міжнарод-ними угодами. Уряди можуть вільно застосовувати будь-які видинетарифних обмежень, що неможливо у відношенні тарифів, які ре-гулюються СОТ. Крім того, нетарифні бар'єри звичайно не призво-дять до негайного підвищення ціни товару і тому споживач не відчу-ває їхнього впливу як додаткового податку (при введенні тарифу цінатовару збільшується на суму мита).

У ряді випадків використання нетарифних методів при порівня-но ліберальному митному режимі може призвести до більш обмеж-увального характеру державної торгової політики в цілому.

Нетарифні обмеження класифікуються за групами: кількісні,приховані, фінансові.

Кількісні обмеження

До кількісних обмежень належать квотування, ліцензування,«добровільні» обмеження експорту.

Квотування. Квота є найпоширенішою формою нетарифних об-межень.

Квота — це кількісна міра обмеження експорту чи імпорту товарувизначеною кількістю або сумою на певний проміжок часу (напри-клад, Словаччина установила для українських виробників із квітня2003 р. до квітня 2004 р. квоту в розмірі 11 тис. т нітрату амонію).Найширше використовуються квоти для регулювання імпорту сіль-ськогосподарської продукції.

Якщо метою уряду є здійснення контролю за рухом того чи іншо-го товару, а не його обмеження, то тоді квота може бути встановленана рівні вищому, ніж можливий імпорт чи експорт.

За напрямом дії квоти поділяють на:

експортні, які вводить уряд країни для запобігання вивезен-ню дефіцитної на внутрішньому ринку продукції (в Україні,наприклад, це руди і концентрати дорогоцінних металів, ко-штовні і напівкоштовні камені, відходи і брухт дорогоціннихметалів), а також для досягнення політичних цілей. Ці квотизастосовуються рідко;

імпортні квоти, які вводить уряд країни для захисту внутріш-нього ринку від іноземної конкуренції; для досягнення збалан-сованості торгового балансу, регулювання попиту та пропо-зиції усередині країни як відповідна міра на дискримінаційнуторгову політику інших держав.

За масштабом охоплення квоти поділяють на:

глобальні, які встановлюють на імпорт чи експорт певного това-ру на певний період часу поза залежністю від того, з якої країнивін імпортується чи в яку експортується (наприклад, у США задопомогою квот регулюється імпорт сиру рокфор, окремих сор-тів шоколаду, бавовни, кави і т.д.). Метою введення таких квотє досягнення необхідного рівня внутрішнього споживання, їх-ній обсяг визначається як різниця внутрішнього виробництва іспоживання;

індивідуальні — це встановлена в рамках глобальної квоти кво-та кожної країни, що експортує чи імпортує товар. Вони вста-новлюються на підставі двосторонніх угод.

Економічні наслідки введення квот полягають у такому:

квоти є більш ефективним, ніж тарифи, інструментом обме-ження імпорту, їхнє введення дає змогу утримувати обсяги ім-порту на незмінному рівні, незважаючи на зростання попиту,що збільшує ціну товару. При незмінному обсязі імпорту вну-трішнє виробництво і споживання зростають;

квоти являють собою абсолютну величину і є негнучкими щодоціни товару;

вони більш ефективні для здійснення швидких дій адміністра-тивних органів, ними простіше і легше маніпулювати (тарифизвичайно потребують прийняття відповідного законодавства);

квоти є прямим джерелом монопольного прибутку; вони за-вжди збільшують доходи виробників імпортозамінної продук-ції; стримують імпортну конкуренцію (тарифи її звичайно до-пускають);

Ліцензування. Квотування здійснюється урядовими органами наоснові видачі ліцензій.

Ліцензія — це дозвіл, виданий державними органами на експорт чиімпорт товару у встановлених кількостях за визначений проміжок часу.Ліцензію видає держава через спеціальні уповноважені відомства.

Ліцензування може виступати у вигляді:

складової частини процесу квотування. У цьому випадку лі-цензія є документом, що підтверджує право ввезти чи вивезтитовар у рамках отриманої квоти;

самостійного інструмента державного регулювання.

Основні види ліцензій:

разова ліцензія — це дозвіл на експорт чи імпорт терміном доодного року, видана конкретній фірмі на здійснення однієї зо-внішньоторговельної операції;

генеральна ліцензія — дозвіл на експорт чи імпорт того чи ін-шого товару протягом року без обмежень кількості угод;

глобальна ліцензія — дозвіл на безперешкодне ввезення чи ви-везення товару в будь-яку країну світу за визначений проміжокчасу без обмеження кількості чи вартості;

автоматична ліцензія — дозвіл, як