6.3. Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі

Тариф — не єдиний метод здійснення торгової політики. Длярегулювання міжнародної торгівлі використовуються й інші видизовнішньоторговельних обмежень — нетарифні [34, с. 232-257; 52,с. 143-160; 70, с. 235-245].

Нетарифні обмеження здійснюються адміністративними, фінан-совими, кредитними й іншими методами, їх нараховується понад 800.

Нетарифні обмеження широко розповсюджені в торговій практи-ці. Зараз більше половини світової торгівлі є об'єктом нетарифнихбар'єрів, що створюють головну погрозу світовій торговій системі.

Поширення нетарифних обмежень зумовлюється тим, що їх вве-дення є привілеєм уряду країни, і вони не регулюються міжнарод-ними угодами. Уряди можуть вільно застосовувати будь-які видинетарифних обмежень, що неможливо у відношенні тарифів, які ре-гулюються СОТ. Крім того, нетарифні бар'єри звичайно не призво-дять до негайного підвищення ціни товару і тому споживач не відчу-ває їхнього впливу як додаткового податку (при введенні тарифу цінатовару збільшується на суму мита).

У ряді випадків використання нетарифних методів при порівня-но ліберальному митному режимі може призвести до більш обмеж-увального характеру державної торгової політики в цілому.

Нетарифні обмеження класифікуються за групами: кількісні,приховані, фінансові.

Кількісні обмеження

До кількісних обмежень належать квотування, ліцензування,«добровільні» обмеження експорту.

Квотування. Квота є найпоширенішою формою нетарифних об-межень.

Квота — це кількісна міра обмеження експорту чи імпорту товарувизначеною кількістю або сумою на певний проміжок часу (напри-клад, Словаччина установила для українських виробників із квітня2003 р. до квітня 2004 р. квоту в розмірі 11 тис. т нітрату амонію).Найширше використовуються квоти для регулювання імпорту сіль-ськогосподарської продукції.

Якщо метою уряду є здійснення контролю за рухом того чи іншо-го товару, а не його обмеження, то тоді квота може бути встановленана рівні вищому, ніж можливий імпорт чи експорт.

За напрямом дії квоти поділяють на:

експортні, які вводить уряд країни для запобігання вивезен-ню дефіцитної на внутрішньому ринку продукції (в Україні,наприклад, це руди і концентрати дорогоцінних металів, ко-штовні і напівкоштовні камені, відходи і брухт дорогоціннихметалів), а також для досягнення політичних цілей. Ці квотизастосовуються рідко;

імпортні квоти, які вводить уряд країни для захисту внутріш-нього ринку від іноземної конкуренції; для досягнення збалан-сованості торгового балансу, регулювання попиту та пропо-зиції усередині країни як відповідна міра на дискримінаційнуторгову політику інших держав.

За масштабом охоплення квоти поділяють на:

глобальні, які встановлюють на імпорт чи експорт певного това-ру на певний період часу поза залежністю від того, з якої країнивін імпортується чи в яку експортується (наприклад, у США задопомогою квот регулюється імпорт сиру рокфор, окремих сор-тів шоколаду, бавовни, кави і т.д.). Метою введення таких квотє досягнення необхідного рівня внутрішнього споживання, їх-ній обсяг визначається як різниця внутрішнього виробництва іспоживання;

індивідуальні — це встановлена в рамках глобальної квоти кво-та кожної країни, що експортує чи імпортує товар. Вони вста-новлюються на підставі двосторонніх угод.

Економічні наслідки введення квот полягають у такому:

квоти є більш ефективним, ніж тарифи, інструментом обме-ження імпорту, їхнє введення дає змогу утримувати обсяги ім-порту на незмінному рівні, незважаючи на зростання попиту,що збільшує ціну товару. При незмінному обсязі імпорту вну-трішнє виробництво і споживання зростають;

квоти являють собою абсолютну величину і є негнучкими щодоціни товару;

вони більш ефективні для здійснення швидких дій адміністра-тивних органів, ними простіше і легше маніпулювати (тарифизвичайно потребують прийняття відповідного законодавства);

квоти є прямим джерелом монопольного прибутку; вони за-вжди збільшують доходи виробників імпортозамінної продук-ції; стримують імпортну конкуренцію (тарифи її звичайно до-пускають);

Ліцензування. Квотування здійснюється урядовими органами наоснові видачі ліцензій.

Ліцензія — це дозвіл, виданий державними органами на експорт чиімпорт товару у встановлених кількостях за визначений проміжок часу.Ліцензію видає держава через спеціальні уповноважені відомства.

Ліцензування може виступати у вигляді:

складової частини процесу квотування. У цьому випадку лі-цензія є документом, що підтверджує право ввезти чи вивезтитовар у рамках отриманої квоти;

самостійного інструмента державного регулювання.

Основні види ліцензій:

разова ліцензія — це дозвіл на експорт чи імпорт терміном доодного року, видана конкретній фірмі на здійснення однієї зо-внішньоторговельної операції;

генеральна ліцензія — дозвіл на експорт чи імпорт того чи ін-шого товару протягом року без обмежень кількості угод;

глобальна ліцензія — дозвіл на безперешкодне ввезення чи ви-везення товару в будь-яку країну світу за визначений проміжокчасу без обмеження кількості чи вартості;

автоматична ліцензія — дозвіл, який видається негайно післяодержання від експортера чи імпортера заявки, що не можебути відхилена державним органом, на безперешкодне ввезен-ня чи вивезення товару. При оформленні ліцензії на експорттоварів до заяви на видачу ліцензії додаються такі документи:

копія контракту зі специфікаціями;

документ, що підтверджує одержання квоти;

сертифікат походження товару.

Генеральні ліцензії на експорт продукції для забезпечення вико-нання міждержавних угод видаються винятково підприємствам, щомають повноваження уряду на їхнє одержання і яким надані відповід-ні експортні квоти. В інших випадках експортерам видаються разовіліцензії, в яких указується ціна за одиницю виміру експортованоготовару і його загальна вартість у валюті контракту.

Щоб одержати ліцензію на імпорт товарів, необхідно підготуватитакі документи:

заявку на ліцензію;

копію контракту зі специфікаціями;

сертифікат, який засвідчує відповідність технічних, фармако-логічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та еколо-гічних характеристик товару встановленим нормам.

Ліцензії не підлягають передачі іншим юридичним особам, крімвипадків виконання контракту посередником, який реалізує товарина підставі договору доручення комісії чи агентської угоди.

Ліцензії розподіляються різними способами. Найефективнішимє відкритий аукціон, що являє собою конкурсний продаж імпортнихквот. Ліцензію одержує той експортер, який пропонує за неї найбіль-шу ціну як за право експортувати товар у рамках імпортної квоти.Конкурсний продаж імпортних квот приносить високий доход дер-жаві і перешкоджає хабарництву й корупції.

Крім відкритих аукціонів, застосовуються:

система явних пер