6.4. Торгова дискримінація

Торгова дискримінація пов'язана з наявністю імпортних бар'єрів,які носять дискримінаційний характер, тобто рівень митного обкла-дання товарів, послуг одних країн вищий ніж інших.

До основних видів дискримінаційних бар'єрів належать торговіблоки та торгові ембарго [60, с. 237].

Торгові блоки

Розвиток практики створення торгових блоків підвищує значен-ня торгової дискримінації.

Торгові блоки допускають вільну торгівлю між країнами-члена-ми будь-якого об'єднання й одночасно вводять бар'єри проти імпортуз країн, які не входять до даного блоку.

До економічних блоків належать: зона вільної торгівлі, митнийсоюз, спільний ринок, економічний союз. У зоні вільної торгівлі всібар'єри на шляху торгівлі між країнами-членами усунені, але кожнакраїна зберігає свої власні бар'єри в торгівлі з країнами, які не вхо-дять до цього об'єднання. Митний союз усуває бар'єри в торгівлі то-варами серед країн-учасниць, а також передбачає спільну торговель-ну політику по відношенню до країн, що не входять до митного союзу.Спільний ринок не має торговельних бар'єрів, характеризуєтьсяспільною зовнішньоторговельною політикою, а також передбачаєвільне переміщення чинників виробництва між країнами-учасниця-ми. Країни-учасниці економічного союзу на доповнення до вільногопереміщення товарів, послуг, чинників виробництва уніфікують гро-шово-кредитну політику, оподаткування, державні витрати, викорис-товують спільну валюту.

Оцінка вигідності проведення дискримінаційної політики зале-жить від бази порівняння [60, с. 239]. Якщо базою порівняння є вільнаторгівля, то встановлення нових бар'єрів, які дискримінують імпорту тих чи інших країн, як правило, невигідне. Якщо базою порівнян-ня є уніфіковані тарифи, тобто однакові для всіх товарів незалежновід країни походження, то усунення тарифів між окремими країнамиможе принести виграш. Таким чином, з одного боку, створення зонивільної торгівлі або митного союзу — це крок до вільної торгівлі. Крімтого, коли між країнами діють уніфіковані торгові бар'єри, то ство-рення торгового блоку, між членами якого бар'єри будуть посилені,свідчить про загальне зниження кількості існуючих у світі імпортнихбар'єрів. Така ситуація наближає країни до політики вільної тор-гівлі й тому можна вважати, що зі створенням торговельного блокурівень добробуту світу буде збільшуватися. З другого боку, форму-вання торгових блоків може вплинути на зниження обсягів світовоїторгівлі.Так, після створення блоку країни-учасниці починають ку-пувати дорожчі товари у постачальника, який є партнером по блоку.Підтримуючи високі тарифи на товари з дешевих джерел за межамисоюзу, блок заохочуватиме дороге виробництво всередині блоку (приуніфікованих же тарифах на імпортні товари споживач зацікавленийкупувати товари з найдешевших джерел). Крім того, при створенніторгового блоку країни допускаються до нього вибірково, що можеспричинювати міжнародні суперечки. Тому СОТ забороняє торговудискримінацію.

На прикладі митного союзу можна показати сприятливість (під-вищення добробуту) або руйнівність (зниження добробуту) торго-вельної дискримінації [60, с. 240-243; 70, с. 276-287].

Підвищення добробуту в митному союзі буде у випадку, якщо ви-робництво в країні-учасниці замінюється дешевим імпортом з іншоїкраїни-учасниці. При чому мається на увазі, що всі економічні ресур-си використовуються повністю як до, так і після створення митногосоюзу. Це підвищує добробут країни-члена, оскільки сприяє більшійспеціалізації виробництва, яке ґрунтується на порівняльних перева-гах. Митний союз також підвищує добробут третіх країн внаслідоктого, що деяка частка зростання їхнього реального доходу (через по-внішу спеціалізацію виробництва) надходить до загального імпорту,який збільшився, решти країн світу. Отже, митний союз сприяє під-вищенню добробуту й зростанню торгівлі за таких умов:

чим вищі торгові бар'єри країн-членів до створення блоку, тимбільша імовірність того, що формування союзу приведе до роз-витку торгівлі між країнами-учасницями;

нижчі торгові бар'єри митного союзу на торгівлю з рештою сві-ту зменшують ймовірність переорієнтації торгівлі, що дорогокоштує;

в умовах, коли митний союз містить значну кількість країн,вища ймовірність, що виробники з низькими цінами припи-нять своє існування всередині блоку;

економіки країн-членів повинні бути конкуруючими, а не вза-ємодоповнюючими (наприклад, промислова країна й сільсько-господарська країна як доповнююча);

географічно члени митного союзу мають бути якнайближчеодин до одного. У цьому випадку транспортні витрати меншеперешкоджатимуть зростанню добробуту при розвитку торгів-лі між країнами-членами;

підвищення добробуту внаслідок створення митного союзу за-безпечується у випадку значного обсягу товарообігу до форму-вання союзу та економічного взаємозв'язку між потенційнимикраїнами-членами.

Зниження добробуту в митному союзі відбувається у випадку,коли дешевий імпорт із країн, які не входять у союз, замінюєтьсябільш дорогим імпортом із країн-членів. Це є результатом преферен-ційної торгівлі з країнами-членами блоку. Внаслідок цього виробни-цтво переміщується від більш ефективного виробника поза блокомдо менш ефективного всередині блоку. Зниження добробуту погір-шує міжнародний розподіл ресурсів і відводить виробництво від по-рівняльної переваги.

Торгове ембарго

Ембарго (торговельне) — заборона однією чи декількома держа-вами всіх торговельних операцій з певною державою. Його мета —здійснити тиск на країну для досягнення політичних цілей і, як наслі-док, підірвати економічний добробут конкретної держави, позбавитиїї ринків збуту.

Ембарго належить до агресивної торговельної дискримінації. Об-межуватися або заборонятися може не тільки традиційна торгівлятоварами, а й торгівля послугами, продукцією інтелектуальної праці,капіталами (заборона щодо надання кредитів певній країні) [3, с. 29;27, с.130-132; 60, с.251-256; 86, с.320].

Торговельне ембарго класифікують за такими ознаками:

за походженням рішення щодо введення ембарго: державне таміжнародне. Як правило, міжнародне ембарго вирішує вживатиміжнародна організація (наприклад, ООН) стосовно держави,дії якої загрожують міжнародній безпеці. Однак це рішеннялише рекомендаційне, тобто країни самостійно приймають рі-шення щодо його введення. Державне ембарго вводиться окре-мою країною;

за обсягом застосування: повне чи часткове;

за об'єктом впливу: на експорт, на імпорт, на транзит;

за умовами застосування: у воєнний час, у мирний час;

за термінами дії: на визначений термін, на невизначений тер-мін;

за охопленням предметів торгівлі: на один товар (товарну гру-пу), на кілька товарів (товарних груп), на товари, послуги йпродукцію інтелектуальної праці.

Практика економічних санкцій застосовувалася ще в XV ст., алеособливо популярною стала в 50-х роках ХХ ст. Найчастіше цей за-сіб вживають США. Так, за 45 років економічного ембарго, яке булозастосоване США проти Куби, остання втратила 89 млрд, а в 2006 р.— 3 млрд дол. (ВВП Куби оцінюється в 40 млрд дол.). Санкції СШАпроти Куби передбачають заборону американським туристам відвід-увати острів, американським компаніям — вести там бізнес. Деяківинятки зроблені для експорту продуктів харчування, медикаментів,телекомунікаційного обладнання [www. topicnews.net/n 17024. htm].У 1999 р. США ввели ембарго проти Афганістану, в 2003 р. — протиБірми.

Інший приклад. У 2006 р. Росія ввела торговельне ембарго щодоГрузії, яке було відмінено в 2008 р., й на російський ринок поверну-лись одні з основних експортних продуктів країни — мінеральна вода«Боржомі» та грузинські вина. Шкода, яку завдали Грузії, експертиоцінюють у 250 млн дол. щорічно [www.rb.ru \topstory\politics].

Наслідком запровадження ембарго є економічні втрати як длякраїни, котра його вводить, так і для країни, проти якої воно вводить-ся. Але для третіх країн, які не приєдналися до ембарго, з'являєтьсяможливість отримати додатковий виграш. Важливе значення маютьобсяги заборонень. Вони показують, чи буде шкода «цільової» краї-ни достатньою, щоб переважити власні втрати країни, яка ініціювалаембарго.

Наприклад, коли країна А приймає рішення про введення ембар-го на експорт у країну В, частина світової експортної пропозиції вкраїні В зникає, її споживачі відчувають дефіцит імпортних товарів,ціна яких підвищується. Країна А також зазнає втрати, які виникаютьяк різниця між втратами виробників і виграшем споживачів та втратачи надлишок від експорту. Треті країни, котрі не беруть участі в ем-барго, виграють завдяки додатковим продаж за вищою ціною. Втратисвіту в цілому — це втрата ефективної світової торгівлі.

Успіх чи невдача ембарго залежить від торговельної еластичнос-ті. Успіх ембарго найімовірнішим буде тоді, коли: а) країна, яка вво-дить ембарго, має високу еластичність експортної пропозиції (можедосить безболісно скоротити обсяги свого експорту); б) у «цільової»країни низька еластичність попиту на імпорт, тобто вона надто силь-но залежить від зовнішньої торгівлі; в) якщо економічні санкції ємасштабні й вводяться без попередження, зненацька.

Країна, яка має значну частку в світовій торгівлі та застосовуєембарго, страждає від нього менше, ніж мала країна. У великій країнібільше можливостей маневру на світовому ринку, і мала країна можесильно залежати від власної торгівлі з такою країною. Тому СШАуспішно вводять ембарго проти таких малих країн, як Куба, Іран, Ні-карагуа, Нігерія.

Розрізняють політичний та економічний провал ембарго [60,с. 254]. Політичний провал виникає, коли керівництво в «цільовій»країні поставили на політику, яка є метою ембарго, так багато, що небудуть враховувати надзвичайно високої вартості її проведення (це,наприклад, характерно для диктаторського режиму). Економічнийпровал виникає, коли ембарго наносить незначну шкоду «цільовій»країні, але може призвести до значних втрат у країні, яка його вводить.

Торговельні війни

Торгова дискримінація є характерною рисою торговельних воєн,які виникають внаслідок суперечності між економічними інтересамикраїн, через різні політичні мотиви. З метою підтримки національнихтоваровиробників та захисту національних інтересів виникає недо-пущення товарів певної країни на внутрішній ринок, необґрунтованепідвищення митних ставок, введення квотування, використання дем-пінгу, ембарго.

Торгові війни є конфліктами вищого рівня напруження, оскількилегко можуть трансформуватися в реальні військові дії. Такі конфлік-ти часом потребують для їхнього врегулювання зусиль міжнародногоспівтовариства. Торгові війни можуть відбуватися між окремою кра-їною та торговельним блоком, між торговельними блоками, між од-нією країною та декількома країнами, між двома окремими країнами.

Прикладами значних торговельних воєн є «сталева війна»,«м'ясна війна», «бананова війна», «податкова війна» [61, с. 51-83].

«Сталева війна» почалася після економічної кризи 1998 р. і не за-кінчена дотепер. У ній беруть участь США, Бразилія, Росія, Україна,Японія та інші країни. Її причина — введення США імпортних мит напоставки сталі з більшості країн-експортерів.

Економічна криза спричинила девальвацію валюти багатьох кра-їн Азії, і їхні товари виявилися дешевшими від аналогічних американ-ських, що негативно відбилося на інтересах американських виробни-ків. Експорт дешевшої японської сталі в США в 1999 р. зріс на 400%,також зростає експорт європейської, латиноамериканської, росій-ської й української сталі. США ввели квотування сталевого імпорту,щодо ряду країн були розпочаті антидемпінгові розслідування. Так, у2001 р. було введено антидемпінгові мита відносно експортерів ста-левого пруту з країн ЄС (насамперед з Італії, Франції, Німеччини),Японії, Білорусі, Китаю, Південної Кореї, Латвії, Молдови, України(для неї розмір антидемпінгового мита становив 90,33).

Від цієї війни страждають не тільки американські сталеливарнікомпанії, а й порти, судноплавні, транспортні підприємства, які спе-ціалізуються на доставках у країну імпортної сталі. Сукупні втративсіх учасників цієї війни орієнтовно оцінюються в 10 млрд дол.

«М'ясна війна» відбулася між США та ЄС. Її причиною стало ви-користання американськими виробниками яловичини гормонів, щобтварини набирали масу. В 1989 р. США взяли зобов'язання експорту-вати в Європу яловичину без гормонів. Але в травні 1999 р. ЄС зви-нуватив США в порушенні цієї угоди. У відповідь США підвищилимито на деякі європейські товари і збиралися на 100% підняти митона продовольчі товари, які експортувалися з ЄС. Війна закінчилася всерпні 1999 р. за посередництвом СОТ. Сукупні збитки всіх учасни-ків цієї війни оцінюють приблизно в 1 млрд дол. Хоча війна закінчи-лася, але її відлуння й дотепер не стихло. Багато європейських країнвводять заборонні заходи на ввезення сільськогосподарської продук-ції, зробленої з використанням результатів генної інженерії.

«Бананова війна» між США та ЄС тривала шість років і закін-чилася у квітні 1999 р. перемогою США. Її причиною стало те, щодеякі європейські країни, насамперед Англія й Франція, при імпортібананів віддавали перевагу фірмам-постачальникам із їхніх колиш-ніх країн-колоній. Це допомагало досягати певних політичних цілей,оскільки така торгівля сприяла підтримці режимів, які були лояльнонастроєні до колишніх метрополій. Однак збитки несли транснаціо-нальні торгові компанії, більшість із яких базувалися в США. Втратиамериканських компаній становили близько 190 млн дол., а санкції,які ввели США, обійшлися європейцям у 500 млн дол. (особливо по-страждали виробники кави з Німеччини та виробники портфелів ісумочок із Франції). Конфлікт був урегульований СОТ, яка визнала,що країни ЄС порушили угоду з вільної торгівлі й тому санкції, на-кладені на них США, справедливі.

Більше ніж 20 років тривала «текстильна війна» між Японією йСША. Вона закінчилася примиренською угодою, але надалі була за-мінена «бойовими діями» на ринку телевізорів, автомобілів, напів-провідників, відеомагнітофонів тощо.

«Податкова війна» між США та ЄС розпочалася в 2000 р., колиЄС звернувся з проханням до СОТ дозволити застосувати штрафнісанкції стосовно американських товарів у розмірі 4,043 млрд дол. Єв-ропейці обґрунтовували свої вимоги тим, що після ухвалення СШАзакону про міжнародну торгівлю корпорацій, американські експор-тери, які мали філії в інших країнах, отримали змогу відраховуватиз оподаткованого прибутку від експортних продажів 15-20%. Тобтоєвропейці вважали, що США субсидіювали свій експорт до Європи.СОТ попередила США про незаконність такої практики, але ніякихконкретних заходів з боку США не було здійснено. Тому 31 березня2004 р. торговельні санкції ЄС набули чинності і в цьому році ста-новили 315 млн дол. Штрафні заходи торкнулися таких товарів, якіграшки, текстиль, вироби легкої промисловості, сільськогосподар-ська продукція, сталь, складні вироби, цукор, машини, коштовностітощо. Існують аналогічні санкції США проти ЄС на суму 100 млн дол.

З різних причин така велика держава, як Росія, вела й веде торго-вельні війни з Україною, Білоруссю, Грузією, Польщею тощо.

Взагалі торговельні війни постійно відбуваються, а кількість зі-ткнень, як зазначають експерти, збільшується прямо пропорційнозбільшенню рівня інтеграції країни у світове співтовариство й підви-щенню конкурентоспроможності її товарів на ринку.