7.1. Регулювання міжнародної торгівлі в системі СОТ : Міжнародна торгівля : B-ko.com : Книги для студентів

7.1. Регулювання міжнародної торгівлі в системі СОТ

Мета, завдання, принципи та форма діяльності СОТ

Світова організація торгівлі — головний міжнародний регуляторсвітової торгівлі. Вона здійснює нагляд за багатосторонньою торго-вельною системою, підтримує торговельні потоки шляхом стиму-лювання недискримінаційної, прогнозуємої торговельної політикив країнах — членах СОТ, ліквідує торговельні бар'єри за допомогоюпроведення багатосторонніх переговорів, створює безсторонні про-цедури розв'язання торговельних конфліктів між країнами-членами.

Головною метою СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі, усу-нення дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів та по-слуг, вільний доступ до національних ринків і джерел сировини.Досягнення цієї мети забезпечить зміцнення світової економіки,зростання інвестицій, розширення торговельних зв'язків, підвищен-ня рівня зайнятості й доходів в усьому світі.

Завдання СОТ:

- нагляд за станом світової торгівлі й надання консультацій з пи-тань управління в галузі міжнародної торгівлі;

забезпечення механізмів улаштування міжнародних торговель-них спорів;

розробка й прийняття світових стандартів торгівлі;

нагляд за торговельною політикою країн;

обговорення нагальних проблем міжнародної торгівлі.

Головні принципи міжнародної торговельної системи, які ви-окремлює СОТ:

недискримінація;

вільна торгівля;

передбачуваність;

справедлива конкуренція;

сприяння розвитку та економічним реформам.

Найважливіші проблеми багатостороннього регулювання міжна-родної торгівлі, шляхи її лібералізації вирішуються на переговорах,юридичною основою яких були положення ГАТТ 1947 р. Багато-сторонні переговори проходять у формі раундів (періодичних сесій)протягом декількох років (іноді 7 років). Усього відбулося 9 раундівбагатосторонніх торговельних переговорів.

Отже, Світова організація торгівлі — це, з одного боку, органі-зація, а з другого — сукупність міжнародних правових документів,багатосторонніх торговельних договорів, що визначають права таобов'язки країн — членів у сфері міжнародної торгівлі та формуваннянаціональних торгових політик.

Система СОТ складається з таких багатосторонніх угод:

1) торгівля товарами:

а) Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1994 р.) та пов'язаніз нею угоди:

Угода про застосування Статті УІІ ГАТТ 1994 (митна оцінка);

Угода про перевідвантажувальну інспекцію;

Угода про технічні бар'єри в торгівлі;

Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів;

Угода про процедури ліцензування імпорту;

Угода про захисні заходи;

Угода про субсидії та компенсаційні заходи;

Угода про застосування Статті УІ ГАТТ 1994 (антидемпінг)

Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи;

Угода про текстиль та одяг;

Угода про сільське господарство;

Угода про правила визначення походження

б) домовленості та рішення:

домовленість про положення ГАТТ 1994 р. щодо платіжногобалансу;

рішення щодо випадків, якщо митні адміністрації мають під-стави для сумнівів щодо правдивості або точності задекларо-ваної вартості;

домовленість про тлумачення Статті ХУІІ ГАТТ 1994 р. (дер-жавні торговельні підприємства);

домовленість про правила і процедури врегулювання супере-чок;

домовленість про тлумачення Статті ІІ: 1 (б) ГАТТ 1994 р.(зв'язування тарифних поступок);

рішення про торгівлю та охорону навколишнього природногосередовища;

механізм огляду торговельної політики

торгівля послугами: Генеральна угода про торгівлю послугами(ГАТС);

права інтелектуальної власності: Угода про торговельні аспек-ти прав інтелектуальної власності (ТРІПС).

До основних правових документів належать також багатосторон-ні торговельні угоди з обмеженою кількістю учасників:

Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою;

Угода про державні закупівлі.

Регулювання міжнародної торгівлі товарами (ГАТТ 1994)

Головні правила торгівлі товарами сформульовані в Генеральнійугоді з тарифів і торгівлі 1994 р., яка складається з чотирьох частин:«Загальні положення», «Правила торговельної політики», «Проце-дурні питання», «Торгівля та розвиток».

У практиці регулювання міжнародної торгівлі існують чотириправила, установлені Генеральною угодою з тарифів та торгівлі.

Перше правило: захист національної промисловості здійснюєть-ся тільки за допомогою тарифів.

Незважаючи на те, що ГАТТ спрямована на поступову лібералі-зацію торгівлі, в ній визначається, що країни можуть бути змушенізахищати національне виробництво від іноземної конкуренції. ОднакГАТТ вимагає, щоб захист здійснювався за допомогою тарифів. За-стосування кількісних обмежень (імпортних квот, ліцензій) заборо-няється.

Друге правило: тарифні ставки повинні бути зниженні та пов'я-зані, щоб уникнути подальшого підвищення.

Від країн потрібно, щоб тарифи й інші заходи, що використову-ються з метою захисту внутрішнього ринку, були знижені, а там деможна — скасовані шляхом проведення багатосторонніх торгових пе-реговорів. У результаті торговельних переговорів країни-члени СОТдомовляються відкрити свої внутрішні ринки для іноземних товарів і«пов'язують» себе відповідними зобов'язаннями.

Знижені та пов'язані в такий спосіб тарифи не підлягають під-вищенню, про що вказується в національному Розкладі поступоккраїни. Розклад поступок є невід'ємною частиною правової системиГАТТ.

Третє правило: торгівля на підставі положень режиму найбіль-шого сприяння (РНС).

Суть положень цього режиму зводиться до того, що торгівля неповинна бути дискримінаційною. РНС — умова, закріплена в міжна-родних торгових угодах, що передбачають надання договірними сто-ронами один одному всіх прав, переваг і пільг, якими користується і/чи буде користуватися будь-яка третя держава.

Четверте правило: торгівля на основі положень національногорежиму.

Принцип національного режиму доповнює принцип РНС і до-пускає, що імпортний товар, який перетинає кордон після оплатимита й інших зборів, повинен одержувати режим не менш сприятли-вий, ніж режим, який одержують аналогічні товари, виготовлені ві-тчизняними товаровиробниками. Тому країна не може накладати наімпортні товари, після того як товар надійшов на територію країнипісля оплати мита на кордоні, внутрішні податки (наприклад, пода-ток із продажу) за вищими ставками, ніж ті, що застосовуються доподібних вітчизняних товарів. Аналогічно правила, які регулюютьпродаж і закупівлю товарів на вітчизняному ринку, не повинні бутижорсткішими щодо імпортних товарів.

Регулювання міжнародної торгівлі послугами

Міжнародне регулювання сфери торгівлі послугами здійснюєть-ся на підставі Генеральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС).Вона спрямована на сприяння економічному зростанню всіх торго-вельних партнерів та розвитку країн, що розвиваються, через поши-рення торгівлі послугами, і намагається досягти цього шляхом засто-сування до торгівлі послугами правил ГАТТ.

ГАТС охоплює міжнародну торгівлю послугами, за винятком по-слуг, що надаються органами державнї влади, та багатьох авіатран-спортних послуг.

ГАТС, по-перше, є комплексною угодою, оскільки містить головніправила, що стосуються всіх видів послуг, додатки щодо специфіч-них послуг та секторів, схеми специфічних зобов'язань для кожногочлена, а по-друге, рамковою угодою, що забезпечує стартові умовита правила, які сторони надалі будуть уточнювати та корегувати [25,c.287-320; 72, c.203-223; 78, c. 60-74].

Структура ГАТС містить шість частин: «Сфера застосування тавизначення», «Загальні зобов'язання і дисципліна», «Конкретні зо-бов'язання», «Подальша лібералізація», «Інституціональні положен-ня», «Заключні положення».

Найважливіші загальні зобов'язання:

забезпечення режиму найбільшого сприяння (РНС);

прозорість правил з торгівлі послугами. Це зобов'язання пе-редбачає створення інформаційних і контактних пунктів;

взаємне визнання кваліфікації, необхідної для надання послуг;

правила щодо монополій, ексклюзивних постачальників по-слуг та іншої ділової практики, що обмежує конкуренцію;

заходи, спрямовані на лібералізацію торгівлі, зокрема на забез-печення більшої участі країн, що розвиваються.

Конкретні зобов'язання — це зобов'язання, що беруть на себеокремі країни щодо тих чи інших секторів послуг. У кожному з об-раних секторів послуг країна зобов'язана брати зобов'язання щододоступу на ринок, національного режиму та інші зобов'язання.

Постачання послуг здійснюється чотирма способами:

1) транскордонне постачання, тобто надання послуг через кор-дон. Постачальник і споживач послуги не переміщуються через кор-дон, його перетинає тільки послуга;

споживання за кордоном, тобто переміщення споживачів докраїни експорту;

комерційна присутність, тобто створення комерційної присут-ності в країні, в якій повинні надаватися послуги (відкриття філії чидочірньої компанії);

присутність фізичних осіб, тобто тимчасовий переїзд фізичнихосіб до іншої країни заради надання там послуг.

Виділення таких способів постачання послуг спрямовано на по-силення ідентифікації відповідних заходів регулювання.

Регулювання міжнародної торгівлі продукцієюінтелектуальної праці

Необхідність охорони прав інтелектуальної власності пов'язана зпоширенням у міжнародному торговельному обігу копій та аналогівтоварів, які законно захищені авторськими правами, товарними зна-ками, патентами.

Будь-яке несанкціоноване використання інтелектуальної влас-ності є порушенням прав власника.

Регулювання міжнародної торгівлі продукцією інтелектуаль-ної праці в правовій системі СОТ здійснюється на основі Угоди проторговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС).Вона розширює сферу регулювання міжнародних торговельних про-цесів і суттєво вдосконалює систему захисту прав інтелектуальноївласності [25, c. 326-363; 72, c. 255-267].

Угода ТРІПС складається із 7 розділів: «Загальні положення таосновні принципи», «Стандарти щодо наявності, сфери дії та викорис-тання прав інтелектуальної власності», «Захист прав інтелектуальноївласності», «Набуття й підтримання чинності прав інтелектуальноївласності та відповідні процедури INTER PARTES», «Запобіганнята врегулювання суперечок», «Домовленості на перехідній період»,«Інституційні домовленості: заключні положення».

Угода ТРІПС ґрунтується на положеннях основних міжнарод-них конвенцій з прав інтелектуальної власності (ПІВ). Її важливоюрисою є те, що закладений міжнародними конвенціями стандартнийзахист одержав правовий захист.

Від країн вимагається не вдавитися до дискримінації іноземців, атакож між іноземцями та вітчизняними громадянами щодо набуття,обсягу та збереження прав інтелектуальної власності, тобто від країнвимагається поширення РНС та національного режиму.

До об'єктів інтелектуальної власності в Угоді ТРІПС належать:

авторське право та суміжні права;

товарні знаки;

географічні позначення;

промислові зразки;

патенти;

компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

нерозголошувана інформація.

Права інтелектуальної власності обмежені за термінами. Міні-мальний період охорони її в різних країнах неоднаковий.

Мінімальний період охорони:

патентів — 20 років з моменту подачі заяви на патент;

товарних знаків — 7 років з моменту початкової реєстрації ікожного поновлення реєстрації. Реєстрація відновлюється наневизначений термін;

промислових зразків — щонайменше 10 років;

авторське право — упродовж життя автора плюс 50 років. Кі-нематографічні роботи: 50 років з моменту, коли робота булапредставлена на розсуд публіки. Фотографічні роботи або ро-боти прикладного мистецтва: 25 років після створення роботи.Виконавці та продюсери (виробники) фонограм: 50 років післязакінчення календарного року, в якому було зроблено звукоза-пис. Мовлення: 20 років після закінчення календарного року, вякому відбулася передача в ефірі;

топології інтегральних схем — 10 років з дати реєстрації або,якщо реєстрація не потрібна, 10 років з дати першого викорис-тання.

Щоб поліпшений і посилений захист ПІВ не позначався негативнона передачі технологій на розумних комерційних умовах, передбача-ється, що країни можуть вживати відповідних заходів, включаючи йзаходи законодавчі, для запобігання власниками інтелектуальної влас-ності зловживанню своїми правами, а також прийняттю практики, якастримує торгівлю чи несприятливо впливає на передачу технологій.

В Угоді сформульовано зобов'язання урядів країн-членів перед-бачати у своєму національному законодавстві процедури і гарантії,спрямовані на те, щоб забезпечити ефективну реалізацію ПІВ.

Виконання положень Угоди допомагає контролювати виробни-цтво та торгівлю підробленими та піратськими товарами, а такожудосконалювати комерційним підприємствам свою стратегію прода-жу на закордонних ринках, для чого їм необхідно вивчати, чи підляга-ють патентуванню або іншому виду захисту ПІВ на конкретному екс-портному ринку ті процеси, які вони застосовують для виробництваконкретного товару чи будь-якої його складової.