ГЛАВА 11.МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ

Після вивчення матеріалу цієї глави ви повинні вміти:

дати визначення поняття «міжнародні розрахунки»;

розкрити особливості міжнародних розрахунків;

охарактеризувати документарні форми розрахунків у міжна-родній торгівлі;

пояснити порядок оформлення акредитивів та інкасо;

охарактеризувати недокументарні форми розрахунків та спе-цифіку використання їх у міжнародній торгівлі.

11.1. Характеристика міжнародних розрахунків

Міжнародні розрахунки — це система регулювання платежів загрошовими вимогами та зобов'язаннями, що виникають між юри-дичними та фізичними особами різних країн у процесі їхньої діяль-ності у світогосподарській сфері. Вони включають умови та порядокздійснення платежів, які закріплені в міжнародних нормативних до-кументах, а також щоденну практику діяльності банків щодо їх про-ведення.

Переважна частина міжнародних розрахунків здійснюється впроцесі міжнародних торговельних відносин.

Міжнародні розрахунки в зовнішньоторговельній сфері — це:

1) комерційні платежі за грошовими вимогами та зобов'язаннями,що виникають між підприємствами, банками, установами й окреми-ми особами різних країн, пов'язані зі світовою торгівлею товарами тапослугами;

2) некомерційні платежі, пов'язані з перевезенням пасажирів,страхуванням, туризмом, переказом грошей за кордон тощо.

Міжнародні розрахунки бувають двосторонніми, коли вони здій-снюються між двома країнами, або багатосторонніми, коли суми, ви-ручені від реалізації товарів в одній країні, використовуються дляплатежів третім країнам.

Більшість міжнародних розрахунків здійснюється в порядку без-готівкових розрахунків, через банки різних країн, які підтримуютьвзаємні кореспондентські зв'язки, тобто відкривають один одномурахунки, зберігають на них грошові кошти у відповідній валюті і ви-конують платіжні та інші доручення на засадах взаємності. Робитьсяце так: банк у країні імпортера списує суму платежу з рахунка свогоклієнта та зараховує її (або еквівалент в іноземній валюті) на рахунокіноземного банку-кореспондента, а банк у країні експортера списуєцю суму з рахунка кореспондента та зараховує її на рахунок свого клі-єнта, що експортував свій товар.

Платежі готівкою з міжнародних розрахунків виконуються в ос-новному під час подорожей за кордон делегацій, туристів або приват-них осіб, які обмінюють у банках валюту своєї країни на відповіднуіноземну валюту[4].

На стан платіжних розрахунків комплексно впливають численнічинники:

економічні та політичні відносини між країнами;

становище країни на товарних і грошових ринках;

ступінь використання та ефективність державних заходів щодозовнішньоекономічного регулювання;

міжнародні торговельні правила і звичаї;

регулювання міждержавних товарних потоків, послуг і капіта-лів;

відмінності в темпах інфляції в різних країнах;

стан платіжного балансу;

банківська практика;

умови зовнішньоторговельних контрактів та кредитних угод;

конвертованість валют тощо.

Особливості міжнародних розрахунків полягають у такому:

Імпортери та експортери, їхні банки вступають до певних відо-соблених від зовнішньоекономічного контракту відносин, пов'язанихз пересилкою, обробленням товаророзпорядчих і платіжних доку-ментів, із здійсненням платежу. Обсяг зобов'язань і розподіл відпо-відальності між ними залежать від конкретної форми розрахунків.

Міжнародні розрахунки регулюються національними норма-тивними та законодавчими актами, міжнародними банківськимиправилами та звичаями.

Міжнародні розрахунки є об'єктом уніфікації. Це зумовленопроцесом інтернаціоналізації господарських зв'язків, універсаліза-цією банківських операцій. Наприклад, уніфікація вексельного за-конодавства, Уніфіковані правила для документарних акредитиву таінкасо, Правила щодо контрактних гарантій тощо.

Міжнародні розрахунки мають, як правило, документарнийхарактер, тобто здійснюються проти фінансових і комерційних доку-ментів. До фінансових документів належать: прості й переказні век-селі, чеки, платіжні розписки. До комерційних документів належать:

рахунки-фактури;

документи, які підтверджують відвантаження чи відправку то-варів, або прийняття та відвантаження (коносаменти, залізнич-ні, автомобільні, авіаційні накладні, поштові квитанції, комбі-новані транспортні документи на змішані перевезення);

страхові документи, оскільки експортні вантажі зазвичай за-страховуються;

інші документи — сертифікати, які засвідчують походження,масу, якість, аналіз товарів, митні, консульські розрахунки.

Міжнародні розрахунки здійснюються в різних валютах, а тому,по-перше, на їхню ефективність впливає динаміка валютних курсів;по-друге, нормальне функціонування міжнародних товарно-грошовихвідносин можливе лише за умови вільного обміну національної валютина валюту інших країн. Іншими словами, найбільш ефективна участьтієї чи іншої країни у міжнародних торговельних розрахунках можливалише на основі конвертованої валюти. В сучасній практиці розрахункиміж банками різних країн з боргових вимог і зобов'язань здійснюютьсяв основному у вільно конвертованій валюті. В країнах з частково кон-вертованою валютою держава використовує валютні обмеження, щобезпосередньо впливає на зовнішньоторговельні розрахунки.

Значну роль у міжнародних розрахунках відіграють колективнівалюти, які з'явилися в 70-х роках ХХ ст. Вони наділяються функція-ми міжнародних грошей як регіонального (регіональні валюти країнЄвропи, Азії, Африки, Латинської Америки), так і глобального харак-теру (спеціальні права запозичення — СДР).

Використання колективних валют у міжнародних розрахункахзменшує залежність їх ефективності від курсових коливань, еконо-мічної та валютної політики країн-емітентів цих валют.

До основних суб'єктів міжнародних розрахунків належать екс-портери, імпортери та банки, що їх обслуговують. Вони вступають увідповідні відносини, які пов'язані з рухом товаророзпорядчих доку-ментів і операційним оформленням платежів.

Провідну роль у міжнародних розрахунках відіграють великі бан-ки. Міра їхнього впливу в міжнародних розрахунках залежить від:

масштабів зовнішньоекономічних зв'язків країни базування;

застосування національної валюти країни базування;

спеціалізації, фінансового стану, ділової репутації;

мережі банків-кореспондентів.

Для своєчасного та раціонального здійснення міжнародних роз-рахунків банки зазвичай підтримують необхідні валютні позиції в різ-них валютах відповідно до структури та термінів наступних платежів.

Валютна позиція — це співвідношення вимог та зобов'язань бан-ку в іноземній валюті. Коли вони рівні по конкретній валюті, то ва-лютна позиція закрита, а коли не збігаються, то валютна позиці