ГЛАВА 12. ФІНАНСУВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

Після вивчення матеріалу цієї глави ви повинні вміти:

дати визначення поняття «фінансування експорту» та «фінан-сування імпорту»;

пояснити основні методи фінансування експортерів та імпор-терів;

охарактеризувати державне сприяння експортній діяльності.

12.1. Методи фінансування експорту та імпорту

Фінансування (кредитування) міжнародної торгівлі є важливимелементом економічного розвитку країни, оскільки кредит, як і якістьтовару та його ціна, виступають важливим засобом конкурентної бо-ротьби на світовому ринку. Фінансування експортно-імпортних опе-рацій полегшує можливість збуту товару для експортера та придбан-ня товару для імпортера. Зовнішньоторговельні угоди фінансуютьбанки, держава, експортери, імпортери, кредитно-фінансові органі-зації.

Класифікаційні ознаки фінансування торгівлі:

стадія виробництва товару, який фінансуватиметься, тобто:

виготовлення товару для експортера;

складування товару в країні експортера;

транспортування товару;

зберігання на складі в країні імпортера;

реалізація товару;

використання товару в процесі виробництва та його амортиза-ції;

термін користування кредитом, тобто фінансування може бути:

коротостроковим (фінансування оборотного капіталу);

середньостроковим;

довгостроковим.

Фінансування експорту — це різні способи отримання експорте-ром фінансових коштів від різних фінансових установ до одержанняплатежу від імпортера.

У разі фінансування експорту використовують усі форми креди-тів, як і при внутрішній торгівлі, а також інші форми фінансування,які пов'язанні з наданими імпортеру умовами платежу [14, с.133-137;32, с.537-574; 42, с.304; 47, с.527]. Таким чином, до форм фінансуван-ня експорту належать:

кредитне фінансування, яке включає грошовий кредит (корот-ко- та довгостроковий) та відкриття кредитної лінії (гарантії,акцептний кредит);

передавання вимог (форфейтинг та факторинг).

Фінансування може бути одержане звичайними (традиційними)

методами банківського фінансування або нетрадиційними.

У випадку короткострокового фінансування експорту традицій-ними методами є:

незабезпечений овердрафт у національній або в іноземній валю-ті. Овердрафт — це кредитна лінія, за якою клієнт може випису-вати чеки до певної максимальної суми. При наданні овердраф-ту банк списує кошти з розрахунку клієнта в розмірах, більшихніж залишки на його рахунку, відкриваючи таким чином кре-дит. Угода про овердрафт кожного разу укладається знову іозначає тільки одну домовленість про надання фінансування.Імовірність кредитування в національній валюті збільшується,якщо експортер має поліс по страхуванню експортного кредитудля зменшення ризику втрат у випадку відмови імпортера відплатежу. Якщо овердрафт надається в іноземній валюті, то клі-єнт виставляє рахунок-фактуру одному або всім своїм кієнтаму цій валюті, тобто клієнт очікуватиме надходження доходу віноземній валюті, щоб оплатити овердрафт;

акредитив з авансом. Він використовується, якщо необхіднофінансувати експортера перед відвантаженням товару. Склала-ся практика застосування цього виду аркдитива в разі експор-ту певних товарів, наприклад, великої рогатої худоби з Італії,вовни — з Австралії, пиломатеріалів зі скандинавських країн.В умовах акредитива чітко вказується, яка частка його загаль-ної суми становить аванс. Вона зазвичай не перевищує 85% за-гальної суми акредитива. Аванс експортеру видається під йогописьмове зобов'язання подати у визначений строк необхіднідокументи. Виплата відбувається банком експортера, але під

гарантію банку, який відкрив акредитив. Якщо експортер неподасть у визначений строк документи і не погасить авансу, тобанк, що його видав, дебетує рахунок банку-емітента на сумуавансу та відсотків;

аванси під інкасо. Банк надає їх експортеру, коли останній про-хає банк провести інкасо від його імені. Розмір авансу визна-чається в кожному конкретному випадку залежно від величиникредитного ризику. Як правило, він складає 80-85% суми трат-ти. Після того, як покупець оплатив тратту, при розрахунках зекспортером банк віднімає свою комісію за послуги, відсотокза кредитування і суму авансу, а різницю повертає експорте-ру. Банки надають такі аванси тільки надійним покупцям, якіє постійними клієнтами еспортера. При цьому експортер, якправило, надає банку заставний лист. У цьому випадку банк нестає власником тратти, але він має право регресу до експортера,якщо імпортер не виконає зобов'язання по вексею або відмо-виться здійснити оплату;

урахування або купівля векселів/чеків банком. Урахування ви-значається так: а) надання фінансування експортерам за чеки,які виписані іноземними покупцями й оплачуються за кордо-ном; б) купівля векселів, які виписані експортером на імпорте-рів і оплачуються за кордоном. Таке фінансування оборотногокапіталу здійснюється у випадку, якщо експортер продає своїтовари на умовах відкритого рахунка, інкасо або документарно-го акредитива з акцептом тратт. Банк ураховує векселі тількитоді, коли вони мають надійне забезпечення. Береться до увагифінансова надійність імпортера, сума векселя, очікувана трива-лість часу до оплати. У випадку відмови від платежу чи акцептубанк має право регресу до експортера.

Якщо експортер постійно виписує векелі та чеки, які підляга-ють оплаті за кордоном, банк може запропонувати відкрити длянього облікову кредитну лінію на строк до одного року. У цьмувипадку банк бере на себе зобов'язання ураховувати всі вексе-лі, виписані клієнтом на іноземних покупців. Клієнт негайноодержує кредит (платіж) за свої експортні борги, однак пови-нен подати в банк заставний лист, у якому він заставляє банкувсі векселі як забезпечення, а банк залишає за собою право ре-гресу в разі неплатежу чи неакцепту імпортером;

- акцептні кредитні лінії, які являють собою угоду, згідно зякою банк згоден акцептувати векселі, які виписані експорте-ром, під забезпечення у вигляді торгового векселя на товари,що експортуються. Строк оплати торгового векселя повиненбути ранішим або збігатися зі строком погашення позичковоговекселя, який акцептований банком. Експортний контракт маєпокриватися страхуванням експортного кредиту. Фінансуван-ня за допомогою акцептної кредитної лінії здійснюється так.Експортер домовляється з банком щодо акцепту векселя, якийвиписаний експортером на суму до 90% відповідних торговихвекселів. Експортер продає товари імпортеру й передає тор-говий вексель, який виписаний на покупця, відвантажувальнідокументи в банк для проведення документарного інкасо. По-тім експортер виписує строковий вексель на банк на суму 90%від суми торгових векселів. Банк акцептує вексель, експортерураховує вексель і одержує гроші. Як правило, термін користу-вання акцептною кредитною лінією довший, ніж строк корис-туання овердрафтом.

Перевагами акцептних кредитів є те, що урахування векселівздійснюється за нижчою обліковою ставкою, ніж ставка для враху-вання торгових векселів. Тому акцептні кредитні лінії є дешевимиджерелами короткострокового фінансування. Недоліком цього мето-ду фінансування є значна сума акцептного кредиту — не менше 1 млндол., а також право регресу до експортера з боку банку.

Нетрадиційними методами короткострокового фінансування єекспортний факторинг, який найчастіше використовується, кредитиекспортних посередників, фінансування через комісійні фірми.

Експортний факторинг — це посередницька фінансова опера-ція, яка пов'язана з поступкою посередникові (фактору) кредитором(експортером) неоплачених платежів-вимог (рахунків-фактур) запоставлені товари, виконані роботи, послуги і, відповідно, права наодержання платежу за ними за рахунок сум, які стягуються з боржни-ка (імпортера) за платіжними документами. Таким чином, факторингявляє собою покупку фактором (факторинговою компанією, факто-ринговим відділом банку) у постачальника комерційних рахунків з їхнегайною оплатою постачальникові.

Фактор може оплатити рахунок також достроково або в моментнастання терміну платежу.

Зазвичай банк оплачує одноразово 80-90% вартості рахунка-фактури, а 10-20% — це резерв, що буде повернутий після погашенняімпортером усієї суми боргу.

Отже, банк набуває права на стягнення боргу, стає власникомнеоплачених платіжних вимог і бере на себе ризик їхньої несплати.Фактор приймає фінансовий ризик, оскільки не має можливостіпред'явити регресивну вимогу до постачальника, і тому одержує пра-во на оплату фінансових послуг.

У договорі про факторинг, який укладається між експортером-постачальником товару (послуг) та фактором, визначається вартістьфакторингових послуг. Вона складається з двох частин: комісії за об-слуговування та вартості кредитування постачальника, тобто авансу-вання його до моменту строку оплати рахунка клієнтом.

Комісія установлюється у відсотках від суми комерційного ра-хунка (рахунка-фактури) в розмірі 0,25-2,5%. Комерційні банки ви-значають розмір плати за домовленістю з конкретним клієнтом покожному договору про факторинг, тому розмір комісії може бути ви-щим — 5% і більше.

Комісія стягується за звільнення від необхідності вести облік, застрахування від появи сумнівних боргів.

На розмір комісії впливають такі чинники:

масштаби виробничої діяльності постачальника;

надійність контрактів постачальника;

експертна оцінка фактором ступеня ризику неплатежу;

складність стягнення коштів із покупця.

У разі дострокової оплати фактором поданих документів роз-мір оплати за кошти, надані в кредит, розраховується за період міжвикупом платіжної вимоги і датою інкасування. Відсоток за кредит,як правило, на 1-2% вищий від ставок, які застосовують банки у ви-падку короткострокового кредитування підприємств. Це пов'язано знеобхідністю компенсації додаткових витрат і ризику банку.

Банк визначає максимальну (граничну) суму за операціями фак-торингу, у межах якої постачання товару або надання послуг можепроводитися без ризику неотримання платежу. У договорі про фак-торинг зазначається узгоджений засіб розрахунку граничної суми таокреслено умови здійснення платежу на користь постачальника.

Граничні суми можуть установлюватися за трьома методами:

визначення загального ліміту, згідно з яким кожному платни-кові встановлюється періодично поновлювальний ліміт, у меж-ах якого факторинговий відділ автоматично оплачує платіжнівимоги, що йому надходять;

визначення щомісячних лімітів відвантажень, тобто встанов-люється сума, на яку протягом місяця може бути відвантаженотоварів одному платникові;

страхування за окремими угодами, який використовується увипадку, коли специфіка діяльності експортерів припускає несерію регулярних постачань товарів тим самим імпортерам, аряд одноразових угод на великі суми з постачанням на визна-чену дату.

У випадку, якщо боржник здійснив платіж фактору і не одержавтовари або одержав товари, які не відповідають умовам договору, вінне може стягувати суми, які сплатив, з фактора. Але він має правопред'явити вимоги до постачальника. Боржник може стягувати спла-чену суму з фактора у двох випадках:

якщо боржник сплатив фактору, але фактор не сплатив поста-чальникові;

якщо фактор сплатив постачальникові, знаючи про факт неви-конання постачальником своїх зобов'язань перед боржником.

Експортний факторинг використовується переважно середнімиторговельними підприємствами та виробниками, які серед своїх клі-єнтів мають постійних покупців. Його вигідно використовувати заумови, що експортер має проблеми з грошовими потоками та здій-снює торгівлю на умовах відкритого рахунка, а також якщо термінкредитування становить від трьох до шести місяців.

До переваг використання факторингу експортерами належать:запобігання втратам за безнадійними боргами, зменшення витратна утримання бухгалтерського апарату; усунення валютних ризиків;розширення кола партнерів та отримання знижок; економія часу;зменшення періоду фінансування.

Міжнародні факторингові операції координуються спеціальноствореною міжнародною організацією «Фекторз Чейн Інтернейшн».Ця організація розробила спеціальний кодекс проведення факторин-гових операцій, у якому визначено зобов'язання факторингової ком-панії в країні експортера і відповідної компанії в країні імпортера.

При середньостроковому фінансуванні експорту використову-ються банківські позики в національній та іноземній валюті, креди-ти, які гарантуються спеціальною державною установою. До нетра-диційних методів фінансування відносять експортний форфейтинг,зустрічну торгівлю, операції міжнародних кредитних союзів.

Експортний форфейтинг — це кредитування експортера шляхомпридбання векселів або інших боргових вимог.

Форфейтингова операція схожа на операцію факторинг, але не єодноразовою операцією.

Форфейтування означає купівлю зобов'язань, погашення якихприпадає на будь-який час у майбутньому і які виникають у процесіпостачання товарів і послуг без повернення будь-якому попередньо-му боржникові. Здійснення операції форфейтингу передбачає, щоекспортер виконав свої зобов'язання за контрактом і прагне інкасу-вати розрахункові документи імпортера шляхом їхнього продажу зметою отримання готівкових коштів. Таким чином, продавцем век-селя, що форфейтується, є експортер, який акцептує його у виглядіплатежу за товари та послуги.

Покупцями (форфейтерами) стають банк або спеціалізована фір-ма. Вони беруть на себе всі комерційні ризики, пов'язані з неплато-спроможністю імпортерів, без права регресу (повернення) докумен-тів експортерові.

Якщо імпортер не має бездоганної репутації, форфейтер вима-гає в банку країни-імпортера гарантію у формі авалю[5] або безумовнута безвідкличну гарантію за борговими зобов'язаннями, які він хочепридбати. Виконання цієї умови дуже важливе з точки зору необо-ротності угоди, тому що в разі неплатежу боржником форфейтерможе покластися тільки на цю форму банківської гарантії.

Форфейтер під час купівлі боргових вимог (векселів) відраховуєвідсотки за весь термін, на який вони виписані (дисконтує векселі).Експортер перетворює тим самим кредитну операцію за торговоюугодою в операцію з готівкою. У цьому випадку експортер відповідаєтільки за задовільне виготовлення та постачання товару, а також пра-вильне оформлення документів за зобов'язаннями. Ця обставина ра-зом з наявністю фіксованої ставки відсотка, яка стягується з початкуоперації, робить форфейтинг привабливим видом фінансування.Джерелом коштів для форфейтера ринок євровалют. Внаслідок цьо-го облікова ставка за форфейтингом тісно пов'язана з рівнем відсотказа середньостроковими кредитами на цьому ринку. Облікова ставкаможе досягати 10% більше річних, залежно від ризику країни.

Витрати по форфейтуванню складаються з :

витрат по одержанню банківської гарантії або авалю по вексе-лю;

премії за політичний ризик;

витрат на мобілізацію грошових коштів, які залежать від ставоквідсотків на євроринку;

управлінських витрат;

комісії форфейтера, яка є різницею в часі між укладенням уго-ди та наданням документів.

Форфейтинг, як правило, застосовується в разі продажу машинта устаткування. Контракти на продаж є середньо- та довгострокови-ми, вони укладаються на великі суми (середня сума контракту — 1-2млн дол.). Тому мінімальна сума, яка використовується при форфей-туванні, становить не менше ніж 250 тис. дол. Таким чином, розмірисум, які отримує експортер, не перевищують розмірів звичайних ко-мерційних кредитів, але в той же час не досягають масштабів креди-тів покупцеві, що забезпечують поставку великих партій машин таустаткування. Форфейтинг займає проміжне місце між ними. Купів-ля вимог (векселів) на велику суму може здійснюватися лише кон-сорціумом форфейтерів.

Міжнародний кредитний союз — це асоціація фінансових ком-паній або банків у різних країнах, які укладають взаємні угоди щодонадання фінансування з частковими платежами. Якщо іноземнийпокупець бажає оплатити товари, що імпортуються, частковими пла-тежами, то експортер може звернутися до члена кредитного союзу всвоїй країні, який дасть розпорядження про надання фінансуваннячерез члена кредитного союзу в країні імпортера. Одержить негайнуоплату без регресу до нього. Імпортер одержить фінансування част-ковими платежами.

Довгострокове фінансуванн експорту передбачає:

випуск облігацій;

кредити покупцю. Їх здійснює банк, який обслуговує експорте-ра. Кредит надає банк країни-продавця безпосередньо покуп-цеві або його банку на суму укладеного контракту. Формамитакого кредиту є кредити за окремими контрактами на поста-чання машин, обладнання; кредитні лінії; кредити на спорудуцілих об'єктів з постачанням обладнання та наданням будівель-них, монтажних послуг. Договірні відносини між учасникамиугоди, яка грунтується на кредиті покупцеві, оформлюєтьсятакими угодами: контрактом між експортером та імпортером,кредитною угодою між банком, який надає кредит, та пози-чальником (банком імпортера); гарантією, яка надається стра-ховою установою банку, що кредитує. Такий кредит становить80-85% контрактної ціни;

проектне фінансування, під яким розуміють усі види великихдовгострокових кредитів на реалізацію великого проекту в га-лузі будівництва, добування сировини, розвитку інфраструкту-ри або комунікації;

випуск акцій.

Нетрадиційним методом довгострокового фінансування є лізинг.

Фінансування імпорту — це різні способи одержання позики ім-портером від фінансових установ для виконання платежу експортеруу випадку, коли в нього (покупця) виникає проблема з нестачею го-тівкових коштів [14, с. 124-132; 42, с. 332-337].

Джерела фінансування для імпортерів в основному аналогіч-ні джерелам фінансування для експортерів. Це зумовлено тим, щопо-перше, надання кредиту експортерові дає йому змогу поширититорговий кредит імпортерові (наприклад, коли банк згоден надатиекспортеру аванси під інкасо, експортер має можливість дозволитиімпортеру здійснити оплату товару за допомогою строкової трат-ти); по-друге, надання кредиту імпортеру дає можливість експорте-ру одержати платіж негайно (наприклад, використання лізингових,форфейтингових операцій, фінансуваня кредиту покупцю).

Традиційні способи фінансування імпортерів включають:

банківський овердрафт у національній чи іноземній валюті;

позику в національній чи іноземній валюті;

розрахунки за допомогою акцептного акредитива та акредити-ва з розстрочкою платежу, компенсаційного акредитива;

фінансування кредиту покупцеві, гарантоване державною уста-новою;

банківський акцепт (акцептний кредит). Експортер виставляєтратту для акцепту не на імпортера, а на банк імпортера. Фор-мально кредит надає експортер, але акцептантом є банк, щозмінює взамовідносини між сторонами. Порядок здійсненняакцептної операції такий:

експортер виписує вимогу щодо здійснення платежу через ак-цепт тратти банком;

імпортер звертається в банк з проханням про надання акцеп-тного кредиту;

банк на прохання імпортера зобов'язується акцептувати трат-ту, яку на нього виставить експортер;

між експортером та імпортером укладається угода, за якоюплатіж здійснюватиметься через акцепт тратти експортера певнимбанком;

експортер виписує тратту на банк імпортера і разом з товарни-ми документами передає в свій банк для пересилання в банк імпор-тера;

банк імпортера передає для свого клієнта товарні документи йакцептує тратту, які відсилає до банку експортера;

імпортер (за певний час до оплати тратти) вносить до бан-ку відповідну суму, за рахунок якої банк сплачує акцептовану нимтратту.

У разі акцептного кредиту експортеру не загрожує ризик непла-тежу, оскільки він має акцепт банку, який бере на себе цей ризик. За-лежно від розміру ризику установлюється розмір комісії за акцепт.За цієї операції банк імпортера не використовує своїх ресурсів дляфінансування (банк оплачує тратту лише в разі неспроможності ім-портера здійснити оплату зі свого боку). Здійснюючи акцепт тратти,банк гарантує для експортера оплату товару. Акцептні кредити від-криваються під товарні акредитиви або під заставу товару, що імпор-тується. Строк цих кредитів установлюється, як правило, до трьохмісяців;

банківська позика під продукцію, яка погашається з грошовихнадходжень від продажу імпортером експортних товарів. По-рядок отримання позики під продукцію такий:

1) укладання угоди між експортером та імпортером про здійснен-ня розрахунків на умовах акредитива;

звернення імпортера до банку про відкриття акредитива таотримання позики під заставу продукції;

імпортер передає до банку документи, які він отримав від екс-портера про відвантаження;

банк перевіряє документи і в разі позитивного рішення надаєпозику імпортеру;

імпортер використовує позику для оплати товару;

при надходженні товарів у країну імпортера банк їх складує тастрахує;

імпортер продає товар;

банк передає товар після укладання угоди імпортером про йогопродаж;

погашення позики за рахунок виручки від продажу товару.

Банк надає позику, тривалість якої становить 7-90 днів, за таких

умов:

позичальник має бездоганну репутацію та досвід роботи в тор-гівлі;

товари високої якості і швидко реалізуються;

ринкові ціни на товари стабільні;

добрий фінансовий стан постачальника та кінцевого покупця.

До нетрадиційних методів фінансування імпорту належать лі-зинг, форфейтинг, зустрічна торгівля, фінансування за посередни-цтвом комісійної фірми.

12.2. Державне сприяння експортній діяльності

Інститути державної підтримки експорту поділяються на дві гру-пи: ті, які надають фінансові ресурси, й ті, які надають гарантії й стра-хові поліси, під які кредитує іноземний банк.

Для надання фінансової підтримки розвитку експортно-імпорт-ної діяльності країни більшість урядів ініціювали створення спеціалі-зованих банків, установ, до основних функцій яких належать:

короткострокове та довгострокове кредитування експортерів;

гарантування та страхування експортних кредитів;

довгострокове кредитування іноземних урядів та фірм.

Ці банки надають кредити іноземним покупцям товарів певноїкраїни на вигідніших умовах, ніж інші організації. Найважливішоюумовою надання таких кредитів є гарантії урядів країн-позичальни-ків. Такі банківські кредити здебільшого підлягають регулюванню таконтролю державою. Хоча кредитні угоди укладаються між банками,санкціонуються вони урядами країн і в багатьох випадках є частиноюміжурядових угод. Тому умови цих кредитів відрізняються від умовзвичайних комерційних кредитів. Це цільові (експортні) кредити, якіможуть використовуватися лише для закупівлі товару в країні креди-тора, а не кредити на загальнокорпоративні цілі.

Функціонування спеціалізованих банків, як правило, підпоряд-коване тенденціям економічного розвитку. Проіліструвати їхню ді-яльність можна на прикладі головних торговельних країн.

У Сполучених Штатах Америки фінансуванням зовнішньої тор-гівлі, крім комерційних банків, займається експортно-імпортнийбанк США, Ексімбанк (Export-Import Bank, Eximbank). Це корпора-ція, яка перебуває в повному володінні уряду США. Банк виконуєтакі функції:

надання прямих кредитів експортерам та імпортерам;

сприяння комерційним банка та іншим фінансовим установам,які забезпечують експортні продажі;

страхування експортних кредитів і надання гарантій.

Забезпечення Ексімбанком короткострокових (до 180 днів) екс-портних продажів грунтується на програмі страхування експорту,яка здійснюється разом з Асоціацією страхування іноземних креди-тів (FCIA), в якій беруть участь понад 50 провідних страхових ком-паній США. Ця Асоціація проводить короткострокову та довгостро-кову політику щодо покриття комерційних та політичних ризиків.Страхове покриття надається в розмірі 90 або 100% загальної сумикредиту експортера чи імпортера.

З Ексімбанком по прямих кредитних операціях тісно співро-бітничає Приватна експортна корпорація (Private Export FundingCorporation, PEFCO). Їй належить пайова участь у більше ніж 60банках і промислових компаніях, а також власне інвестиційне бюро.Метою PEFCO є створення для американських фірм додатковогоджерела фінансування експортних угод. Усі кредити PEFCO нада-ються під гарантію Ексімбанка за основною сумою та за відсотками.Це дозволяє рефінансувати кредити на ринку довгострокових позич-кових капіталів. За допомогою середньо- та довгострокових кредитівфінансується придбання іноземними покупцями товарів та послуг,які виробляються або надаються США (наприклад, енергетичні за-води, промислові споруди, залізничне обладнання тощо).

Ексімбанк та PEFCO запропоновують такі програми фінансуван-ня експорту:

довгостроковим експортним угодам надаються прямі кредитиіноземним банкам (банкам імпортера) і фінансується до 61%суми контракту. Якщо у фінансуванні бере участь експортер,то квота фінансування збільшується на 10%;

по середньостроковому фінансуванню Ексімбанк може випла-чувати субвенцію експортеру, якщо іноземним конкурентам та-кож запропоновується субвенційне фінансування.

Ексімбанк видає приватним банкам гарантію (вартість — 0,5%річних) за наданим експортним кредитом. Частина кредиту, виданакомерційним банком, повертається насамперед, тому участь у фінан-сованні експортера не має ризику.

Щорічно Ексімбанк забезпечує фінансування експортних угод насуму майже 13 млрд дол. Особлива увага надається малим підпри-ємствам США, підтримка яких становить близько 2 млрд дол. Так,Ексімбанк надав гарантії за банківськими кредитами невеликій нью-йоркській компанії De Francisd Machine Corporation, яка виробляєобладнання по обробленню харчових продуктів, на суму 7,9% млндол., що дало їй змогу експортувати свою продукцію в Польщу [27,с. 457, 899].

У Японії фінансуванням зовнішньої торгівлі займається Ексім-банк (фінансовий інститут японського уряду) разом з комерційнимибанками та торговими домами. Фінансування експорту погоджуєтьсяіз загальною стратегією японського експорту машин та обладнання.Ексімбанк, як правило, фінансує 60-70% суми кредиту за пільговимвідсотком, решту суми надають комерційні банки на умовах, що за-лежать від ситуації на ринку.

У Великій Британії підтримка фінансування експортно-імпорт-них операцій здійснюється через Департамент гарантії експортнихкредитів (Exports Credits and Guarantee Department, ECGD). Банкотримує різницю між відсотком за кредитом і ставкою рефінансуван-ня через субвенції, які виплачує ECGD. На час виробництва експорт-ного товару ECGD не надає фінансової підтримки. Вона надаєтьсялише у виключних випадках, коли період виробництва займає більшеніж один рік і сума контракту первищує 1 млн фунтів стерлінгів. Ко-мерційним банкам, які видають експортні кредити, ECGD надаютьгарантії.

Експорт у Франції фінансують Французький центральний банк(Banque de France), Французький банк зовнішньої торгівлі (BanqueFrancaise du Commerce Exterier, BFCE) та комерційні банки.

Банки надають короткострокові кредити на ринкових умовах,середньострокові — на умовах, які відповідають угодам Організаціїекономічного співробітництва й розвитку (фінансуються кредитиекспортерам та імпортерам). Довгострокові експортні угоди фінасу-ються через кредити BFCE підрядчику або рефінансуванням кредитупостачальника в BFCE. BFCE рефінансує себе за допомогою випускацінних паперів, а різниця між ставкою рефінансування й відсоткамиза виданими кредитами покривається з коштів державного бюдже-ту. Можуть застосовуватися змішані кредити, тобто спільне креди-тування великих проектів кількома кредитними установами — якміжнародними, так і національними. Такі програми фінансування єзасобом сприяння експорту національними експортерами. Кредитинадаються на строк до 25 років, відсоткові ставки мінімальні за раху-нок субвенцій та уряду [45, с. 437].

У Німеччині більшу частину експортного фінансування здій-снюють два спеціальних інститути: Консорціум німецьких комер-ційних банків «Експорт-кредит» (Ausfuhrkredit GmbH/Frankfurt amMain, AKA), та Кредитна установа для відбудови (Kreditanstalt fuerWiederaufbau, KfW) [45, с. 439-442].

АКА надає середньо- та довгострокові кредити для фінансуваннятільки німецьких експортних угод на основі кредитів із трьох своїхкредитних ліній:

фонду А, який було створено без державної підтримки. Креди-ти з цього фонду надаються тільки через банки-учасники Кон-сорціуму;

фонду В, розміри якого визначають максимальну суму фінан-сових векселів АКА. Німецький банк ураховує їх за нижчоюставкою, й вони виставляються на основі експортної угоди запосередництвом будь-якого німецького банку;

фонда С, з якого надаються кредити замовникам постачань,але виплачуються вони експортеру. Ці кредити забезпечуються

державними гарантіями й надаються тільки через банки-учас-ники Консорціуму.

Сума кредиту, який надається АКА, залежить від вартості екс-портного кредиту, який покривається страховкою страхової компанії«Hermes».

KfW фінансує експорт німецьких виробів довгострокового ін-вестування (споруди, обладнання тощо), телекомунікацій, продукціїавіа- та суднобудування, пов'язані з ними інжинірингові послуги, фі-нансові консультації. Кредит надається на 85% договору замовниковіпостачання або банку замовника. Обов'язковою умовою є наявністьдержавної гарантії.

KfW видає кредити підрядчику, які фінансуються з власних ко-штів. Кредити постачальникові надаються через банк-експортер. Від-соткові ставки за кредитами KfW фіксуються в угоді і є незамінними.

В Італії державну фінансову підтримку експортних угод здійснюєдержавний кредитний інститут Mediocredito Centrale, який одержуєкошти з державного фонду з експорту, державні дотації для покриттязбитків, а також кредити на ринку позичкових капіталів під гарантіюуряду. Форма підтримки Mediocredito залежить від виду експортногокредиту, наявності коштів у банку. Відсотки за кредит низькі. Якщокоштів на фінансування експортної угоди не вистачає, то надаєтьсядержавна субвенція. За низькими відсотковими ставками фінансу-ється період виробництва експортного товару більш одного року.

У всіх країнах, де існують спеціальні установи, коштами якихуправляє держава, здійснюються послуги щодо державного страху-вання експортних кредитів (друга група інститутів державної під-тримки експорту). Як правило, страхуються такі види ризиків:

зовнішньополітичний ризик;

ризик введення заборони на переказ коштів, включаючи ризикмораторію;

валютний ризик;

кредитний ризик, якщо замовник або боржник є державноюустановою.

Це забезпечує прийнятий рівень прибутковості коштів для бан-ків-кредиторів з урахуванням стандартів та вимог ОЕСР. До цієї гру-пи інститутів належать Експортні Кредитні Агентства, ЕКА (ExportCredit Agencies).

Отже, ЕКА — це прийнята в міжнародній практиці загальна назваустанов (окремих страхових агенств, банків або департаментів мініс-терств), які впроваджують державну політику підтримки експортушляхом здійснення страхування експортних, політичних та комер-ційних ризиків та надання гарантій.

На сьогоднішній день ЕКА функціонують більше, ніж у 70 краї-нах світу, в тому числі в Німеччині (Hermes), Іспанії (CESCE), Чехії(EGAP), Польщі (KUKE), Франції (COFACE), Угорщині (MEHIB),США (US Ex-Im), Італії (SACE) тощо. Іноді ці функції виконуютьНаціональні Банки Розвитку.

Внаслідок страхування експортних кредитів за допомогою ЕКА,банк, який обслуговує виробника продукції, отримує зниження ризи-ків. Відповідно пом'якшуються умови кредиту: терміни збільшують-ся, відсоткова ставка знижується.

Фінансування під гарантії ЕКА здійснюється за двома схемами.Згідно з першою схемою, кредит надається вітчизняному банку дляфінансування цільового контракту вітчизняного імпортера. Вітчиз-няний банк укладає індивідуальну кредитну угоду з іноземним бан-ком, відповідно з умовами якої кредит надається вітчизняному банкупід гарантію Експортного Кредитного Агентства. Цей кредит носитьвиключно цільовий характер, і банк не одержує ці гроші, оскільки ко-шти одержує безпосередньо експортер-виробник обладнання. Тобтоіноземний банк оплачує контракт постачання, а вітчизняний банк по-винен погасити кредитну заборгованість. Вітчизняний банк, у своючергу, укладає кредитну угоду з підприємством. Згідно з другою схе-мою, іноземний банк-кредитор надає прямий кредит вітчизняномуімпортеру під гарантії вітчизняного банку. Таким чином, у першомувипадку позичальником є вітчизняний банк, а в другому — вітчиз-няне підприємство. Конкретний вибір схеми залежить від того, хто(банк чи підприємство-імпортер) заслуговує більше довіри у банку,що фінансує, та в Експортного Кредитного Агентства. Головною умо-вою одержання гарантій ЕКА для банку — це наявність у нього клієн-та з великим контрактом на імпорт обладнання. Для банків, з якимиЕКА вже має позитивний досвід роботи, формальності зводяться домінімуму. Для того щоб одержати схвалення ЕКА, вітчизняний банкмає відповідати стандартним вимогам:

- наявність фінансової звітності за міжнародними стандартамита міжнародного аудиту за останні три роки;

додержання основних нормативів, установлених Центральнимбанком;

відповідна структура акціонерного капіталу й структура влас-ників;

відповідна економічна місія банку-гаранта в країні, наявністьстратегії розвитку;

наявність у банку рейтингів міжнародних рейтинговихагентств.

Крім стандартних вимог, у ЕКА є додаткові правила. Так, «заправилами», ЕКА повинні обслуговувати експорт промислового тех-нологічного обладнання. Однак іноді вони надають гарантії за кре-дитами підприємствам для закупівлі напівфабрикатів (наприклад,хімічної сировини, яка не виробляється в країні); за іншим правилом,обсяг гарантій ЕКА не повинен перевищувати 50% власного капіталувітчизняного банку.

В Україні фінансування експортних операцій крім комерційних бан-ків, здійснює Державний експортно-імпортний банк України (Укрек-сімбанк). Свою кредитну діяльність Укрексімбанк спрямовує на:

забезпечення потреб економіки України в іноземних кредитнихресурсах для фінансуваня проектів у пріоритетних галузях на-родного господарства через залучення та надання резидентаміноземних кредитів під гарантію Кабінету Міністрів України;

сприяння розвитку малого та середнього приватного підпри-ємництва;

залучення та надання іноземних кредитів у межах власної ко-мерційної діяльності для фінансування ефективних кредитнихпроектів;

забезпечення фінансування потреб вітчизняних суб'єктів зо-внішньоекономічної діяльності за рахунок власних ресурсів.

Укрексімбанк спільно з МБРР здійснює Проект розвитку екс-порту, метою якого є сприяння розвитку експортного сектора еконо-міки України через кредитування підприємств-експортерів. Загаль-ний обсяг кредитного ліміту становить 60 млн дол. та 15 млн євроіз зобов'язаннями виплатити його до 15 жовтня 2015 р. [www.eximb.com/ua/service/legal/credit/export.html].

Укрексімбанк пропонує своїм клієнтам можливість профінансу-вати поставки товарів та послуг із зарубіжних країн за рахунок кре-дитних ресурсів іноземних банків-партнерів.

Таке фінансування надається іноземними кредиторами у форміекспортних кредитів під страхове покриття Експортних КредитнихАгентств країни-експортера. Умови цих кредитів мають незначні від-мінності, оскільки пропонуються банками різних країн, проте осно-вні умови відповідають вимогам ОЕСР і є стандартними, а саме:

Термін: від 1 до 5 років, у виняткових випадках — до 8,5 року(залежно від предмету поставок і згоди банка-кредитора).

Валюта: долари США, євро та інші валюти залежно від валютиконтракту і згоди банка-кредитора.

Кредит покриває: до 85% вартості зовнішньоторговельногоконтракту і згоди банку-кредитора.

Авансовий платіж: до 15% вартості зовнішньоторговельногоконтракту сплачує імпортер на користь експортера за умовамиконтракту.

Відсоткова ставка: узгоджується з кредитором по кожномупроекту окремо (рівень ставки залежатиме від кредитного рей-тингу позичальника та кредитного проекту).

Додаткові витрати: комісія за зобов'язання (близько 0,5% річ-них), комісія за організацію/управління (разова, становитьблизько 0,5% від суми кредиту), юридичні витрати (можливі,але не обовязкові).

Страхова премія: її розмір установлюється ЕКА країни-кре-дитора і залежить від країни імпортера, суми кредиту, термінукредиту, предмету контракту тощо. Сплата страхової преміїможе бути здійснена за рахунок кредиту (повністю або частко-во), імпортером або за погодженням спільно з експортером.

Валютно-фінансові умови кредиту для конкретного позичаль-ника, визначатимуться у відповідних кредитних угодах та залежа-тимуть від умов зовнішнього кредиту, а також кредитного рейтингупозичальника та кредитного проекту.

Накопичений багаторічний досвід Укрексімбанку у свері екс-портного фінансування забезпечив визнання провідними Експорт-ними Кредитними Агентствами світу та широку географію інозем-ного забезпечення. Зазвичай Укрексімбанк пропонує позичальникувибір серед декількох пропозицій іноземних кредиторів, що дає мож-ливість обрати найбільш оптимальні умови фінансування проекту[www.eximb.com/ukr/corporate/loans/loan/eka].

Підсумки глави

Фінансування експортно-імпортних операцій є важливим еле-ментом економічного розвитку країни, полегшує можливість збутутовару для експортера та придбання товару для імпортера.

Фінансування експорту — це різні способи отримання експорте-ром фінансових коштів від різних фінансових установ до одержанняплатежу від імпортера. Фінансування може бути одержано традицій-ними або нетрадиційними методами. До традиційних методів в разікороткострокового фінансування належать овердрафт, акредитивз авансом, аванси під інкасо, урахування векселів банком, акцептнікредитні лінії; у випадку середньострокового — банківські позики внаціональній та іноземній валюті, кредити, які гарантуються спеці-альною державною установою; у разі довгострокового — випуск об-лігацій, акцій, кредити покупцеві. Нетрадиційними методами є фак-торинг, форфейтинг, лізинг, кредити експортних посередників.

Фінансування імпорту — це різні способи одержання позики ім-портером від фінансових установ для виконання платежу експортеруу випадку, коли в нього (покупця) виникає проблема з нестачею го-тівкових коштів. Джерела фінансування імпортерів в основному ана-логічні джерелам фінансування для експортерів.

Державне сприяння експортній діяльності здійснюється черезспеціалізовані банки, установи. Ці інститути поділяються на дві гру-пи: ті, що надають фінансові ресурси (як правило, Експортно-імпорт-ні банки), й ті, які надають гарантії й страхові поліси, під які кредитуєіноземний банк (це Експортні Кредитні Агентства).

Ключові поняття

Методи фінансування експорту та імпорту; овердрафт; акредитив завансом; аванси під інкасо; урахування векселів; акцептні кредитні лінії; екс-портний факторинг; банківська позика; експортний форфейтинг; кредитипокупцю; банківський акцепт; випуск акцій; випуск облігацій; лізинг; Екс-портно-імпортний банк; Експортне Кредитне Агентство.

Запитання для самоконтролю

Що розуміють під фінансуванням експорту та імпорту?

Які існують методи фінансування експорту та в чому їхня сутність?

Які розрізняють методи фінансування імпорту?

Як здійснюється державне сприяння експортній діяльності?

Запитання для обговорення

Які завдання вирішує фінансування експорту?

У чому переваги та недоліки існуючих методів фінансування імпорту?

Які переваги та недоліки кожного з методів фінансування експорту зточки зору експортера?

Яка роль ЕКА у фінансовій підтримці промислових проектів у країнах,що розвиваються?

Охарактеризуйте діяльність Експортної кредитної групи по експорт-ному кредитуванню в рамках ОЕСР (Export Credit Group).

Охарактеризуйте діяльність Бернського союзу — Міжнародного союзустрахування кредитів та інвестицій (the Bern Union).

Набуття практичних навичок

Проаналізуйте типи акредитивів та визначте найкращі з точки зоруекспортера.

Українській фірмі необхідне виробниче устаткування французькоговиробництва вартістю 600 тис. євро, яке експлуатуватиметься протягом 5 ро-ків. Після завершення цього строку залишкова вартість устаткування — 60тис. євро. Виробник устаткування пропонує компанії комісію за технічне об-слуговування устаткування в сумі 10 тис. євро щорічно. Податки компаніїстановитимуть 40%. Орендодавець забезпечує компанії технічне обслугову-вання. Однак це устаткування можна придбати за допомогою банківськогокредиту на суму 500 тис. євро на 5 років під 15% річних. Яка форма фінансу-вання буде вигіднішою для фірми: банківський кредит чи лізинг?

Факторингова операція була здійснена на суму 800 тис. дол., авансо-вий платіж становить 80%, комісія фактора — 3%, щомісячний відсоток зааванс — 2%. Яку суму отримає фірма, що продала факторові рахунки?

Альтернативою акредитиву є страхування експортного кредиту. Якіпереваги й недоліки страхування експортного кредиту, порівняно з акреди-тивом спостерігаються при експорті обладнання із США до України?

Проаналізуйте міжнародні кредитні угоди щодо фінансування експор-ту між Укрексімбанком та іноземними банками.

WEB-сайти

www.bibliotecar.ru/biznes-40/141.html На сайті можна знайти інформа-цію про системи фінансуванняекспорту розвинутих країн.www.oecd.com/ech/act/xcred/ecas. На сайті можна знайти інфор-html  мацію про Експортні Кредитні

Агентства із країн-членів ОЕСР.www.eximb.com    Офіційний сайт Укрексімбанку,

де міститься інформація про ді-яльність та послуги банку.

РОЗДІЛ VI.МІЖНАРОДНІ ТОРГОВЕЛЬНІ УГОДИ