13.1. Сутність міжнародних торговельних угод

Інтернаціоналізація промислового виробництва на основі вза-ємних постачань продукції, послуг, результатів творчої діяльності єхарактерною рисою сучасних світогосподарських відносин. Саме та-кий характер економічного співробітництва визначає форми, методи,зміст міжнародних торговельних операцій.

Міжнародна торговельна операція — це дії, які спрямовані на ор-ганізацію, проведення та регулювання процесу обміну товарами, по-слугами, продукцією інтелектуальної праці між двома або кількомаконтрагентами різних країн.

Основними міжнародними торговими операціями є: експортно-імпортні, під якими розуміють комерційну діяльність, пов'язану з ку-півлею-продажем товарів, які мають матеріально-речову форму.

Експортні операції — це діяльність, пов'язана з продажем і ви-везенням за кордон товарів для передачі їх у власність іноземногоконтрагента.

Здійснення експортних операцій передбачає:

подання митному органу документів, які засвідчують підставита умови вивезення товарів за межі митної території країни;

сплату податків і зборів, установлених на експорт товарів;

дотримання експортером вимог, передбачених законом.

При здійсненні реекспортних операцій товари, що походять з ін-ших країн, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк з мо-менту їхнього ввезення на митну територію країни, вивозяться з цієїтериторії в режимі експорту.

Реекспортні операції здійснюються за таких умов:

митному органу подано дозвіл уповноваженого органу, на ре-експорт товарів, укладений в установленому законом порядку;

товари, що реекспортуються, по-перше, перебувають у томусамому стані, в якому вони перебували на момент ввезення намитну територію країни, крім змін внаслідок природного зно-шення або втрат за нормальних умов транспортування та збе-рігання; по-друге, не використовувалися з метою одержанняприбутку; по-третє, вивозяться не пізніше, ніж через один рік здня їхнього ввезення на митну територію країни.

До товарів, що реекспортуються, не застосовуються заходи нета-рифного регулювання [9, с.102].

Імпортні операції — це діяльність, яка пов'язана із закупівлею іввезенням іноземних товарів для наступної реалізації їх на внутріш-ньому ринку країни.

Здійснення імпортних операцій передбачає:

подання митному органу документів, що засвідчують підставита умови ввезення товарів на митну територію країни;

сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під часввезення на митну територію країни відповідно до її законів;

дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нета-рифного регулювання та інших обмежень.

При здійсненні реімпортних операцій товари з країни їхнього по-ходження та вивезені за межі її митної території, згідно з митним ре-жимом експорту, не пізніше, ніж у встановлений строк, ввозяться намитну територію цієї країни для вільного обігу.

Товари можуть переміщуватися через митний кордон країни урежимі реімпорту, якщо вони:

походять з митної території цієї країни і ввозяться не пізніше,ніж через один рік після їх вивезення (експорту);

не використовувалися за межами країни походження з метоюодержання прибутку;

ввозяться у тому самому стані, в якому вони перебували намомент вивезення (експорту), крім змін внаслідок природно-го зношення або втрат за нормальних умов транспортування тазберігання.

У разі реімпорту товарів протягом одного року з дати їхнього екс-порту суми вивізного (експортного) мита, сплачені під час їхньогоекспорту, повертаються власникам цих товарів або уповноваженимними особам на підставі їхніх заяв.

Особа, що переміщує товари в режимі реімпорту, сплачує суми,одержані експортером як виплати або за рахунок інших пільг, нада-них під час вивезення (експорту) цих товарів, а також відсотки з цихсум.

Таким чином, експортно-імпортні операції вважаються здійсне-ними, якщо товар пропущено через державний кордон країни контр-агента, для чого необхідно виконати певні митні формальності й про-цедури.

У міжнародній практиці виділяють також транзитні операції, підчас здійснення яких товари і транспортні засоби переміщуються підмитним контролем між двома митними органами. Транзитні операціїбувають прямими і непрямими.

Під прямими транзитними операціями розуміють перевезеннятоварів з однієї країни в іншу через територію чи повітряний про-стір третьої країни. Ці операції не включаються в експорт чи імпорті враховуються за видами транспортних засобів, кількості вантажів,країнами відправлення і призначення. Під непрямими транзитнимиопераціями розуміють складування товарів у митні склади з метоюїхнього перероблення і наступного вивезення в іншу країну.

Товари, що переміщуються транзитом, повинні:

залишатися у незмінному стані, крім природних втрат, і не ви-користовуватися з іншою метою, крім транзиту;

бути доставленими до митного органу призначення в строк, ви-значений митним органом відправлення.

Під час транзиту товарів з дозволу та під контролем митного ор-гану можна здійснювати окремі операції (перевантаження, виванта-ження, навантаження, перепакування) з такими товарами без зміниїхніх властивостей та товарного вигляду.

Здійснення міжнародних торговельних операцій припускає ви-користання визначених правових форм і конкретних методів їхньогопроведення.

Правовою формою проведення міжнародних торговельних опе-рацій є міжнародна торгова угода, під якою розуміють договір міждвома чи декількома контрагентами, що перебувають в різних кра-їнах, з постачання визначеної кількості і якості товарних одиниць[6],надання послуг, обміну науково-технічними знаннями, оренди.

Договір вважається міжнародним тільки за умови, що його сто-рони перебувають в різних країнах. Якщо договір укладений міжсторонами різної національної належності, фірми яких розташованіна території однієї країни, то в цьому випадку договір не вважаєтьсяміжнародним. Якщо ж договір укладений між сторонами однієї на-ціональної належності, підприємства яких містяться на території різ-них країн, то договір вважатиметься міжнародним.

Міжнародна торговельна угода залежно від об'єкта купівлі-про-дажу оформляється у вигляді договору купівлі-продажу товарів уматеріально-речовій формі, договору закупівлі-продажу послуг, до-говору закупівлі-продажу продукції інтелектуальної праці.

Сторонами (контрагентами) міжнародних торговельних угод ви-ступають фірми, союзи (об'єднання) підприємців, державні органи йорганізації, міжнародні економічні організації системи ООН.

Під фірмою розуміється підприємство, що переслідує комерційніцілі в процесі здійснення господарської діяльності. Фірми здійсню-ють переважну частину міжнародних торговельних угод. Фірми, щодіють на світовому ринку, розрізняються за видами господарськоїдіяльності, чинними операціям, правовим положенням, характеромвласності, належністю капіталу і контролю.

Союзи підприємців — це некомерційні об'єднання окремих группідприємців, метою діяльності яких є не одержання прибутку, а пред-ставлення інтересів цих груп підприємців в урядових органах і спри-яння в організації міжнародної діяльності, в тому числі в розширенніїхньої міжнародної торгівлі.

Союзи підприємців створюються у формі асоціацій, ліг, федера-цій, рад, конгресів тощо.

У розвинутих країнах нараховується багато тисяч союзів, які за-лежно від виконуваних функцій, складу учасників, напряму діяль-ності бувають місцевими, національними, міжнародними, галузеви-ми (підгалузевими).

Представники найбільших союзів підприємців у сфері міжна-родної торгівлі беруть участь у виробленні проектів законів з питаньторгової політики, патентного права, податків; надають фірмам-екс-портерам експортні й інші субсидії; підготовляють і проводять пере-говори про укладання торговельних угод з іноземними державами;беруть участь у наданні гарантій експортних кредитів і в захисті вну-трішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом введення спеці-альних імпортних податків, антидемпінгового мита тощо.

Однак союзи підприємців, будучи некомерційними організаці-ями, рідко виступають як контрагенти міжнародних торговельнихугод.

До найбільших союзів підприємців у світі належать: Національнаасоціація промисловців США, Конфедерація британської промисло-вості у Великій Британії, Федеральний союз німецької промисловос-ті в Німеччині, Національна рада французьких підприємців у Фран-ції, Промисловий союз у Швеції тощо.

В Україні союзи підприємців створюються з 1989 р. Вони поді-ляються на національні, міжнародні, галузеві і місцеві[7]. Найбільші зних: Український союз промисловців і підприємців, Конгрес діловихкіл України, Ліга спільних підприємств України, Асоціація брокерівУкраїни, Конгрес бірж, Союз малих підприємств та ін. Їхня роль урозвитку міжнародної діяльності фірм різноманітна:

співробітництво і взаємодія з об'єднаннями підприємців закор-донних країн;

надання допомоги в налагодженні господарських зв'язків зпартнерами, що перебувають за межами України;

співробітництво з організаціями ООН (ЮНІДО, МОП) з ме-тою прискорення формування ринкових відносин в Україні;

сприяння розвитку товарних, валютних і фінансових ринків;

організація міжнародних виставок, ярмарків, аукціонів;

сприяння в збуті продукції на закордонних ринках у товарооб-мінних, лізингових операціях;

участь в укладанні зовнішньоторговельних контрактів;

виконання на договірній основі експортно-імпортних операцій,використання своїх валютних коштів на імпорт устаткування,сировини, матеріалів та інших товарів, необхідних для розви-тку виробництва.

Підприємці України беруть участь також у діяльності різних між-народних союзів підприємців: Міжнародному конгресі промисловціві підприємців; Раді залізничного транспорту країн СНД; Міжнарод-ному союзі підприємців і орендарів; Міжнародній асоціації підпри-ємств із власністю працівників; Східно-Європейському об'єднанніпідприємців; Євро-Азіатській лізі малих і середніх підприємств та ін.

Державні органи (міністерства і відомства) і організації маютьправо брати участь у міжнародних торговельних угодах, тільки одер-жавши спеціальний дозвіл уряду даної країни. Так, правом виходу назовнішні ринки користуються: у США — Управління державним май-ном (закупівлі і розпродаж стратегічних матеріалів, експорт срібла),у Великій Британії — Міністерство торгівлі і промисловості, в Індії —Міністерство оборони та Міністерство сільського господарства.

Найбільша кількість державних органів і організацій, що маютьправо виходу на зовнішні ринки, розміщена в країнах, що розвива-ються.

Міжнародні організації системи ООН, що виступають як контр-агенти з експорту-імпорту товарів і послуг на світовому ринку, здій-снюють в основному будівництво інвестиційних об'єктів. Так, вонинадають технічну допомогу в галузі виконання передінвестиційнихробіт (ПРООН), здійснюють весь комплекс послуг, наданих прибудівництві об'єктів «під ключ» на підставі укладання комерційнихконтрактів зі спеціалізованими інжиніринговими фірмами (ЮНІДО,ЮНКТАД, ЮНЕП, ФАО, МОП). Побудовані об'єкти передаютьсяуряду країни-одержувача технічної допомоги на заздалегідь погодже-них умовах.

Для міжнародних торговельних угод характерні такі особливості:

розширення номенклатури, асортименту, постачань проміжноїпродукції, швидка зміна виробів, ускладнення продукції, яка

надходить на світовий ринок, зумовило подовження термініввиконання контрактів;

комплексний характер угод на постачання устаткування дляпідприємств, тобто постачання машин, устаткування, матеріа-лів здійснюється в комплексі з наданою технологією й інжині-ринговими послугами;

збільшення кількості угод з економічного співробітництва, щовключають постачання устаткування і матеріалів, а також ви-конання комплексу зобов'язань по фінансуванню, страхуван-ню, різним формам розрахунків;

розширення постачань «під ключ», тобто продавець виконуєвесь комплекс робіт з будівництва підприємства;

здійснення великих угод разом з компаніями різних країн наоснові створення консорціумів, що являють собою тимчасові ічасто довгострокові міжфірмові альянси;

цілеспрямованість міжнародних торговельних угод, тобто орі-єнтація на конкретного споживача, що припускає встановлен-ня безпосередніх зв'язків зі споживачем, здійснюваних на осно-ві системи попередніх замовлень про заздалегідь погодженніпостачання.