13.2. Уніфікація правил укладання міжнароднихторговельних угод з купівлі-продажу товарів

Практика міжнародної торгівлі характеризується значним сту-пенем правової уніфікації, метою якої є скорочення юридичних пе-решкод у міжнародній торгівлі шляхом розроблення і застосуванняміжнародно-правових документів, прийнятих на міждержавномурівні. Це стосується насамперед міжнародних договорів купівлі-про-дажу товарів.

Уніфікацією та гармонізацією міжнародного торгового права за-ймаються такі міжнародні економічні організації, як ЮНСІТРАЛ,УНІДРУА, ЮНКТАД, ЄЕК ООН.

Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) роз-робила Конвенцію ООН про договори міжнародної купівлі-продажутоварів, щоб уніфікувати умови міжнародних торговельних угод, щоукладаються, і усунути істотні розбіжності в національних законо-давствах. Ця Конвенція прийнята в 1980 р. на Конференції ООН здоговорів міжнародної купівлі-продажу товарів, що проходила у Від-ні, і тому названа Віденською. У Конференції брало участь 48 країн. З1 січня 1988 р. Конвенція набрала чинності.

Конвенція надає учасникам широкі можливості для формулю-вання умов угоди відповідно до їхніх інтересів і з урахуванням осо-бливостей її змісту. У ній містяться уніфіковані правила, що регулю-ють міжнародну купівлю-продаж товарів, що стосуються більшостікраїн з різними економічними і правовими системами і спрямованіна усунення правових бар'єрів у міжнародній торгівлі.

Конвенція має нормативний характер, однак сторони можуть удоговорі відступити від будь-якого її положення чи змінити дію.

Особливостями Віденської конвенції є те, що вона:

містить уніфіковані правила укладання і виконання договорівміжнародної купівлі-продажу товарів;

допомагає прискорити, полегшити й здешевити ведення пере-говорів, тому що відпадає необхідність у вивченні законодав-ства країни контрагента;

створює передумови для однозначного трактування прав іобов'язків сторін;

сприяє ліквідації нерівноправних дискримінаційних відносину міжнародній торгівлі;

визначає зобов'язання продавця і покупця за договором;

регулює відносини між контрагентами щодо об'єктів договорупри виникненні спорів між сторонами, що відносяться до країн,які не є учасниками Конвенції;

установлює перелік об'єктів договору купівлі-продажу, на якіне поширюється її дія;

визначає ознаки договору купівлі-продажу, до яких Конвенціяне застосовується.

Структура Віденської конвенції:

Частина І. Сфера застосування і загальні положення. У ній роз-кривається зміст поняття «міжнародний договір купівлі-продажу»(ст. 1); умови застосовності міжнародного договору до продажу іпостачання товарів (ст. 2, 3); сфера регулювання і тлумачення Кон-венції (ст. 4, 5, 7), заяви сторін (ст. 8), звичаї (ст. 9), форма договору(ст. 11, 12, 13).

Частина ІІ. Укладання договору. Включає положення: укладаннядоговору на основі оферти (ст. 14-22); момент укладання договору(ст. 23, 24).

Частина ІІІ. Купівля-продаж товарів. Вона включає: загальніположення (ст. 25-29); зобов'язання продавця: постачання товару іпередача документів, відповідність товару і права третіх осіб; засобиправового захисту у випадку порушення договору продавцем (ст. 30-52); зобов'язання покупця: сплата ціни; прийняття постачання, засо-би правового захисту у випадку порушення договору покупцем (ст.53-65); перехід ризику (ст. 66-70); положення, які є загальними длязобов'язань продавця і покупця: передбачуване порушення договоруі договори на постачання товарів окремими партіями; збитки; відсо-тки; звільнення від відповідальності; наслідки розірвання договору;збереження товару (ст. 71-88).

Частина IV. Заключні положення (ст. 89-101).

Суттєве місце в розробленні та установленні загальних правилміжнародної торгівлі посідає Міжнародний інститут уніфікації при-ватного права (УНІДРУА). Інститутом розроблено багато міжна-родно-правових документів, які прийнято на міждержавному рівні:Конвенції про одностайні закони про міжнародну купівлю-продажтоварів; Міжнародна конвенція про туристичний контракт; Конвен-ція про представництво (агентство) в міжнародній купівлі-продажутоварів; Конвенція про міжнародний фінансовий лізинг; Конвенціяпро міжнародний договір факторингу тощо. Крім того, Інститут роз-роблює альтернативні методи уніфікації: типові закони й рекоменда-ції, кодекси поведінки у певних галузях діяльності, стандартні формидоговорів.

Важливу роль в уніфікації порядку укладання і виконання дого-вору міжнародної купівлі-продажу відіграє Конвенція про право, якезастосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу (іменова-на як Гаагська конвенція). Вона була розроблена УНІДРУА і в 1985р. представлена і відкрита для підписання на надзвичайній сесії Га-агської конференції з міжнародного приватного права (ГКМПП). Уроботі сесії брали участь практично всі економічно розвинуті країни і30 країн, що розвиваються, Азії, Африки і Латинської Америки.

Метою розробки нової Гаагської конвенції (перша редакція при-йнята в 1955 р.) було розроблення положень, що доповнюють Ві-денську конвенцію, а також Положення про уніфікацію колізійнихправил, які визначають право, застосовне до питань, що не врегульо-вані однаковими міжнародно-правовими правилами. Конвенція уні-версальна, тобто може застосовуватися в державах-учасниках і в тихвипадках, коли одна чи навіть обидві сторони в договорі міжнародноїкупівлі-продажу належать до держав-неучасників.

Основні положення Гаагської конвенції:

визначення міжнародного характеру договору купівлі-продажутоварів (доповнення до Віденської конвенції);

вилучення зі сфери застосування окремих видів товарів міжна-родної купівлі-продажу (товари особистого споживання);

включення аукціонних і біржових товарів, суден, електроенер-гії;

визначення застосовного права, що регулює договір.

Право, застосовне до договору купівлі-продажу, включає такі по-ложення:

тлумачення договору;

права та обов'язки сторін і виконання договору;

момент, з якого покупець отримує право на плоди і доходи відтоварів;

момент, з якого покупець несе ризик щодо товарів;

дійсність і наслідки для сторін застережень про збереженняправа власності;

наслідки невиконання договору;

способи погашення зобов'язань;

позовну давність і наслідки недійсності договору;

незастосування Конвенції відносно договору купівлі-продажуміж сторонами, що належать державам-учасницям інших між-народних угод.

Інститутом у 1994 р. підготовлено документ «Принципи міжна-родних контрактів». Принципи, які повинні враховуватися при скла-данні контрактів, такі:

1. Свобода договору та його форми. Це виражається у свободі ре-гулювання відносин відповідно до законодавчих норм держави. Цейпринцип передбачає:

вільне рішення про укладення чи неукладення договору;

вільний вибір контрагентів;

вільне визначення змісту договору;

вільне вирішення питання про спосіб і форму укладення контр-акту;

свободу зміни договору в цілому чи окремих його положень;

право вирішувати питання про розірвання контракту.

Обов'язковість договору. Належним чином укладений контрактє обов'язковим для сторін, що є наслідком свободи укладення контр-акту. Сторони узгоджують волю і розроблюють для себе правило,яким врегульовують конкретні взаємні відносини. При цьому відпо-відно до норм закону мають можливість врегулювати свої відносиниза власним бажанням, виходячи зі своїх інтересів. Але цей контрактможе бути змінений або розірваний згідно з його умовами або за узго-дженням волі всіх сторін.

Добросовісність та чесна ділова практика. Кожна сторона про-тягом чинності договору повинна діяти відповідно з прийнятою впрактиці міжнародної торгівлі добросовісністю та чесною діловоюпрактикою і не має права виключити чи обмежити цей принцип. Чес-на ділова практика не повинна застосовуватися за стандартами, якізвичайно використовуються в рамках окремих правових систем. Вну-трішні стандарти беруться до уваги, коли доведено, що вони є загаль-ноприйнятими в різних правових системах.

Звичай та практика. Контрагенти можуть бути пов'язані будь-яким звичаєм, відносно якого вони домовились, та практикою, якувони встановили у своїх взаємовідносинах. Під звичаєм розуміютьшироковідомий порядок ділових відносин певної сфери діяльності,якого постійно додержуються в міжнародній комерційній практиці.

У галузі регулювання міжнародної комерційної практики ве-ликий комплекс питань вирішує Європейська Економічна КомісіяООН (ЄЕК ООН), а саме — її Комітет з розвитку торгівлі, промисло-вості та підприємництва. У рамках Комітету працює Група експертівз міжнародних договорів на постачання промислової продукції, якарозроблює посібники зі складання таких договорів, та Робоча група зіспрощення процедур міжнародної торгівлі, яка розроблює рекомен-дації щодо систем передавання зовнішньоторговельної інформації тазовнішньоторговельної документації.

Робочі документи, які приймає ЄЕК, мають різний правовий ста-тус та галузі застосування:

резолюції та рішення, які мають силу повністю узгодженої нор-ми;

рекомендації, які застосовуються для координації політики врізних сферах діяльності з відповідними міжнародними та ре-гіональними організаціями різного рівня;

вимоги, які містяться в міжнародних угодах та конвенціях іобов'язкові для сторін, які домовляються;

правила, які розроблюються на підставі міжурядових угод іпротоколів. Вони містять обов'язкові для тих, хто підписав ціугоди вимоги.

ЄЕК у своїй діяльності робить наголос на таких загальних поло-женнях:

спрощення процедур торгівлі з метою підвищення ефективнос-ті міжнародної торгівлі;

поширення доступу до інформації про кон'юнктуру світовихтоварних ринків;

прийняття нових концепцій підприємницької діяльності.

Спрощення процедур торгівлі в здійсненні фірмами своїх опера-цій забезпечується двома шляхами:

спрощенням, узгодженням та стандартизацією процедур екс-порту та імпорту з використанням усіх видів транспорту;

розроблення уніфікованої системи експортно-імпортної до-кументації як для паперових документів, так і для їхніх електроннихеквівалентів на основі міжнародних стандартів.

ЄЕК разом з ЮНКТАД видані збірники по спрощенню зовніш-ньоторговельних процедур, а також документи, які містять їхні реко-мендації. В цих рекомендаціях регулюються питання, які пов'язані зрозробкою основних форм зовнішньоторговельних документів, кодівумов поставки й платежу, одиниць виміру, видів упаковки, а також зелектронним обробленням зовнішньоторговельної інформації.

Уніфіковані серії документів для конкретних груп зовнішньотор-говельних документів (контрактних, розрахункових, транспортнихтощо) тісно пов'язані між собою за змістом, тобто за складом, найме-нуванням та розташуванням елементів, які в них містяться. Форму-ляри-зразки таких документів можуть застосовуватися як бланки безбудь-яких змін. У деяких країнах введені в дію національні формуля-ри-зразки.

ЄЕК, наприклад, для спрощення зовнішньоторгових процедуррозробила такі документи.

Формуляр-зразок ООН для зовнішньоторгових документів.Він установлює:

галузь застосування міжнародних торгових документів;

формати бланків;

розміри конструкціонної сітки;

послідовність та межі розташування реквізитів документів;

пояснення до заповнення реквізитів.

Формуляр є основою системи узгоджених міжнародних доку-ментів і призначений для розроблення всіх груп зовнішньоторговихдокументів: комерційних, транспортних, товаросупроводжувальних,банківських, страхових, митних та ін.

Формуляр-зразок уніфікованого рахунка для міжнародної тор-гівлі. Він розроблений для включення в серії уніфікованих докумен-тів, може використовуватися як підстава для створення рахунків, атакож слугувати адміністративним цілям, тобто може надавати необ-хідні дані таким чином, щоб доповнювати чи замінювати нині існуючідокументи (митні фактури, консульські фактури, декларації про по-ходження товару тощо).

Угруповання заходів, що розроблюються, та торгових докумен-тів.

Рекомендовані заходи поділяються на 10 груп. Це заходи, що сто-суються:

виробництва товарів;

купівлі;

продажу;

платежу;

страхування;

постачання, зберігання, складування та інших посередницькихоперацій;

перевезення;

вивезення;

ввезення та транзиту;

інші заходи.

Класифікація документів розроблена відповідно галузям засто-сування. Документи поділяються на 10 груп: виробництво, закупівля,продаж, банківські операції (платежі), страхування, посередницькіпослуги та оброблення вантажів, транспорт, правила вивезення, пра-вила ввезення та транзиту, інші. Ці групи охоплюють різні етапи зви-чайних зовнішньоторговельних угод.

4. Система уніфікованих зовнішньоторговельних документів ООН.Робота по стандартизації та уніфікації зовнішньоторгових документівпроводиться на :

міжнародному рівні (в рамках міжнародних економічних орга-нізацій);

національному рівні (в рамках кожної окремої країни);

внутрішньогалузевому рівні (з урахуванням специфіки това-рів);

рівні зовнішньоторгових підприємств та організацій (на підста-ві нормативних актів у галузі зовнішньої торгівлі).

Ця робота передбачає застосування єдиних елементів даних напідставі таких джерел, як, наприклад, «Довідник елементів зовніш-ньоторгових даних ООН». Відбувається також упорядкування термі-нології відносно назв видів, різновидів та конкретних документів наміжнародному, регіональному, національному та галузевому рівнях.

Для спрощення процедур торгівлі ЄЕК активно займається роз-робленням типових контрактів і їхнім впровадженням у міжнароднуторгову практику.

Типовий контракт — це зразковий договір чи ряд уніфікованихумов, викладених у письмовій формі, сформульованих заздалегідь зурахуванням торгової практики чи торговельних звичаїв і прийнятихдоговірними сторонами після того, як вони були погоджені з вимога-ми конкретної угоди.

Типові контракти застосовуються тільки до певних товарів чипевних видів торгівлі. Найчастіше вони використовуються під часукладання угод на стандартні види машин і устаткування, споживчітовари; на промислову сировину (довгострокові контракти); на масо-ві сировинні і продовольчі товари (на біржах).

Європейською економічною комісією ООН розроблено більшеніж 30 варіантів типових контрактів і загальних умов купівлі-прода-жу. Наприклад, договір закупівлі-продажу зернових, загальні умовикупівлі-продажу для експорту споживчих товарів тривалого корис-тування й металовиробів серійного виробництва; загальні умовикупівлі-продажу пиломатеріалів хвойних порід; загальні умови між-народної купівлі-продажу цитрусових; загальні умови експортнихпостачань машинного устаткування й ін.

Типові контракти розробляють також великі компанії в монопо-лізованих галузях; міжнародні, галузеві національні союзи підприєм-ців; комітети товарних бірж; торговельні палати й ін. Так, міжнародніконтракти на постачання та установлення обладнання можуть орі-єнтуватися на типовий договір FIDIC, підготовлений Міжнародноюфедерацією інженерів. Він складається з двох частин: ч. І — загальніумови з бланками пропозицій для учасників торгів та угода; ч. ІІ —умови контрактних заявок зі вказівками щодо підготовки конкрет-них пунктів.

Використання типових контрактів дає змогу уніфікувати умо-ви міжнародної торгівлі. Це заощаджує час на укладання угоди, даєможливість широко застосовувати накопичений практичний досвідторгівлі в певній галузі.

Типовий контракт періодично переглядається і змінюється узв'язку з постійними змінами співвідношення сил між експортерамий імпортерами, організаційно-технічних умов торгівлі: засобів пере-везення, методів визначення якості, стандартів і т.ін.