14.5. Врегулювання міжнародних торгових суперечок : Міжнародна торгівля : B-ko.com : Книги для студентів

14.5. Врегулювання міжнародних торгових суперечок

Для вирішення суперечок, що виникають у міжнародній торгів-лі, найчастіше використовується третейський суд, або арбітраж [54,с. 377].

Застосування арбітражу додає учасникам торгівлі більше впевне-ності. Сторони можуть самостійно визначити склад суддів, установ-лювати право, застосовуване для вирішення суперечки, при цьому за-безпечується конфіденційність інформації в ході судового розгляду,досягається економія часу.

Для того щоб справа розглядалася в третейському суді, сторониповинні про це домовитися. Для цього вони можуть включити в до-говір контракту арбітражне застереження або укласти арбітражнийдоговір.

При укладенні арбітражного договору в ньому необхідно перед-бачити:

місце розгляду спору;

норми права, від яких не можна відступати;

вибір, матеріального права[8], відповідно до якого буде розгляда-тися суперечка;

межі дії арбітражного застереження;

вибір арбітрів;

оплату третейського суду по розгляду суперечки;

мова, на якій буде розглядатися суперечка;

характер розгляду справи (ступінь відкритості, термін);

процедуру, якої повинні дотримуватися арбітри (на основітільки документів, усного розгляду, опитування свідків і т.ін.);

третейський суд зобов'язаний винести рішення, якщо тількисторони не вирішать суперечки мирно;

чи не впливає недійсність окремих положень арбітражного до-говору на дійсність договору в цілому;

у яких випадках можна вважати, що ще не вичерпано процеду-ри «мирного» врегулювання суперечки.

Учасники міжнародної торгівлі завжди прагнули звести до міні-муму труднощі, що виникали у зв'язку з відмінностями в нормах на-ціонального законодавства про арбітраж. Тому рядом міжнароднихорганізацій розроблено міжнародні процедури врегулювання торго-вих суперечок.

Інституціональну структуру міжнародного арбітражу становитьсукупність різних арбітражних органів, діяльність яких спрямованана забезпечення безпеки і передбачуваності світової системи торгівлі.

До структурних одиниць міжнародного арбітражу, наприклад,належать:

Комісія ООН з прав міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ);

Міжнародний арбітражний суд Міжнародної торговельної па-лати (МТП);

Лондонський міжнародний третейський суд;

Американський арбітраж;

Європейський арбітраж;

Орган розв'язання спорів (ОРС) у рамках СОТ;

Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-про-мислових палатах країн СНД та ін.

ЮНСІТРАЛ розробив декілька документів, що містять типовіправила щодо доарбітражного врегулювання спорів і про арбітраж.До них належать:

Правила щодо арбітраж 1976 року.

Правила по доарбітражного врегулювання спорів 1980 року;

Типовий закон про арбітраж 1985 року.

Ці документи багатьма державами покладено в основу розро-блення національних законодавчих актів.

При складанні міжнародних торгових контрактів у частині, щостосується вирішенню спорів, можна посилатися на перерахованівище документи шляхом використання типового арбітражного засте-реження, наведеного в них.

Міжнародний арбітражний суд МТП є неурядовою організацією,функціонує він з 1923 р. Він займається арбітражним урегулюваннямміжнародних комерційних суперечок. Ним у 1988 р. розроблені:

Регламент про арбітраж;

Регламент про факультативне примирення (для сприяння мир-ному вирішенню спорів).

Відповідно до рекомендацій МТП усі сторони, що хочуть посила-тися на Арбітраж МТП, у своїх контрактах повинні використовуватитакий нормативний пункт: «Усі суперечки, що виникають у зв'язку здійсним контрактом, підлягають остаточному врегулюванню відпо-відно до Регламенту про Примирення й Арбітраж МТП одним чи де-кількома арбітрами, призначеними відповідно до цього Регламенту».

Регламент про Арбітраж МТП не обмежує сторони у вільномувиборі закону, що регулює контракт, а також місце і мову арбітражу.

Європейський арбітраж регламентується Конвенцією про зо-внішньоторговельний арбітраж, підписаною в Женеві в 1961 р. Кон-венцію ратифікувала Україна.

Європейський арбітраж діє під егідою Європейської економічноїкомісії ООН. З 1966 р. діє Регламент про арбітраж ЄЕК ООН.

Орган вирішення спорів у рамках СОТ, функцію якого виконуєГенеральна рада СОТ, має виняткові повноваження створювати тре-тейські групи для розгляду конкретних суперечок; затверджувати до-повіді, що надаються такими групами, а також апеляційним органом;стежити за виконанням рішень і рекомендацій; санкціонувати засто-сування відповідних заходів у випадку невиконання рекомендацій.

Мета механізму врегулювання суперечок у рамках СОТ полягаєв забезпеченні позитивного рішення суперечок, тобто заохочуєтьсяпрагнення сторін до пошуку взаємоприйнятого рішення проблем, щовиникають у відносинах між країнами-членами. Врегулювання спо-рів досягається в процесі двосторонніх консультацій між зацікавле-ними урядами.

Так, на першому етапі врегулювання розбіжностей проведеннятаких консультацій є обов'язковою умовою. Якщо консультації не да-ють бажаних результатів протягом 60 днів, позивач може звернутисяв ОРС із проханням про утворення третейської групи для розглядусправи.

Порядок проведення роботи третейської групи полягає в тако-му. До початку розгляду суперечки кожна сторона представляє групісвою заяву, в якій викладаються факти й аргументи, що стосуютьсяспору. Якщо одна зі сторін піднімає питання наукового чи технічногохарактеру, третейська група може призначити групу експертів дляпідготовки експертного висновку.

Третейська група представляє сторонам описовий розділ своєїдоповіді (фактологічна сторона справи й аргументація сторін) і даєїм два тижні для підготовки зауважень. Потім група надає сторонампроміжну доповідь з висновками і дає сторонам один тиждень дляподачі заяви про перегляд доповіді.

Термін перегляду — не більш двох тижнів.

Заключна доповідь передається сторонам у суперечці протягомшести місяців. У разі негайної потреби, коли йдеться про швидко-псувні товари, терміни надання доповіді скорочуються до трьох мі-сяців. Через три тижні після передачі доповіді сторонам доповідь по-ширюється серед усіх членів СОТ.

У випадку якщо третейська група визнає, що розглянутий західсуперечить умовам відповідної угоди СОТ, вона рекомендує краї-ні-члену, що запровадила цей захід, привести його у відповідність ізцією угодою. Група також може запропонувати шляхи виконання ре-комендації.

Доповіді третейської групи затверджуються ОРС.

Механізм розв'язання спорів у СОТ передбачає можливість по-дати апеляцію кожної зі сторін. Апеляція розглядається постійнимапеляційним органом, що створюється ОРС і складається із семичоловік. Термін розгляду апеляції не повинен перевищувати 60 днів.Апеляційний орган у праві підтвердити, змінити чи анулювати пра-вові висновки і висновки третейської групи.

Процес урегулювання спорів третейською групою показано нарис. 14.1.

ОРС приймає доповідь апеляційного органа, що в безумовномупорядку підлягає прийняттю сторонами суперечки, якщо немає за-гальної думки про те, що доповідь не повинна бути прийнята.

Невідкладне виконання рекомендацій ОРС є необхідною умовоюефективного розв'язання суперечок.

На засіданні ОРС, що проводиться протягом 30 днів після за-твердження доповіді третейської групи чи доповіді апеляційногооргана, порушена сторона (відповідач) зобов'язана викласти свої на-міри у відношенні виконання рекомендацій. Якщо негайне виконан-ня рекомендацій неможливе з об'єктивних причин, ОРС установлює

Консультації

 

 

 

 

Послуги,посередницькі тапримиренські зусилляГенеральногодиректора

 

Створення третейської групи ОРС

Визначення повноваженьЧленський склад

Розгляд спору третейською групою.

Зустріч зі сторонами спору. Зустрічі з третімисторонами

Група експертів зпідготовки огляду йрозгляду торгової політики

Рис 14.1. Процес урегулювання спорів третейською групою, яка буластворена Органом розв'язання спорів СОТ

«розумні терміни» для їхнього виконання. У випадку невиконаннярекомендацій у встановлений термін сторона-відповідач зобов'язанапочати переговори з позивачем для визначення взаємопогоджуваноїкомпенсації, наприклад, про зниження тарифів у секторах, що явля-ють особливий інтерес для позивача.

Якщо задовільна для позивача компенсація не буде погоджена,позивач вправі звернутися до ОРС за санкцією на призупинення діїпоступок чи зобов'язань стосовно відповідача.

Дія поступок припиняється в тому секторі торгівлі, у відношенніякого виникла суперечка. Якщо цей захід чомусь неефективний чине може бути реалізований за практичних міркувань, то дія поступокприпиняється у відношенні іншого сектора торгівлі, але в рамках тієїсамої угоди, а якщо і це неможливо, то дія поступок припиняється врамках іншої угоди СОТ.

ОРС контролює виконання прийнятих рекомендацій чи право-вих визначень, а будь-яка невирішена суперечка залишатиметься вйого порядку денному до повного розв'язання.

Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-про-мисловій палаті України (Арбітражний суд). Це самостійний постій-но діючий третейський суд, який розглядає економічні суперечки, щовиникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності з дого-вірних і інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо хоча бодна зі сторін є іноземною.

До компетенції Арбітражного суду належать суперечки, що ви-никають з відносин:

купівлі-продажу (постачання) товарів;

виконання робіт;

надання послуг;

обміну товарами і/чи послугами;

перевезення вантажів і пасажирів;

торгового представництва і посередництва;

оренди (лізингу);

науково-технічного обміну й обміну іншими результатамитворчої діяльності;

спорудження промислових та інших об'єктів;

ліцензійних операцій;

страхування;

спільного підприємництва, інших форм підприємницької коо-перації;

інших видів міжнародних економічних зв'язків.

Діяльність Арбітражного суду здійснюється на основі Регламен-ту Міжнародного комерційного суду при ТПП України.

В Україні міжнародні торгові суперечки вирішуються на підставіЗакону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» № 4002— ХІІ від 24 лютого 1994 р., що установлює вимоги до арбітражногодоговору (арбітражного застереження), вимоги до порядку виборуарбітрів, правила арбітражної процедури, порядок прийняття арбі-тражних рішень.

Підсумки глави

Зовнішньоторговельний контракт — це матеріально оформленаугода двох чи більше суб'єктів ЗЕД та їхніх іноземних контрагентів,спрямована на встановлення, зміну чи припинення їхніх взаємнихправ і зобов'язань у ЗЕД. У зовнішньоторговельній практиці найчас-тіше застосовується контракт міжнародної купівлі-продажу — комер-ційний документ, що являє собою договір постачання товару і, в разіпотреби, супутніх послуг, погоджений і підписаний експортером таімпортером.

Контракт міжнародної купівлі-продажу залежно від термінівпостачання і оплати поділяється на разові та з періодичним постачан-ням; з оплатою в грошовій і товарній формах (цілком чи частково).

Обов'язковою умовою договору є перехід права власності на то-вар від продавця до покупця.

У контракті обумовлюється зміст договірних умов, порядок їхньо-го виконання і відповідальність за виконання. До умов, що передба-чаються в контракті, належать такі: 1) назва, номер контракту, дата тамісце його укладання; 2) преамбула; 3) предмет контракту; 4) кількістьта якість товару; 5) базисні умови постачання товарів; 6) ціна та за-гальна вартість контракту; 7) умови платежу; 8) умови здавання-при-ймання товару; 9) пакування та маркування; 10) форс-мажорні обста-вини; 11) санкції та рекламації; 12) урегулювання спорів у судовомупорядку; 13) місце знаходження, поштові та платіжні реквізити сторін.За домовленістю сторін можуть визначитися додаткові умови: страху-вання, гарантії якості, відвантаження товару, умови передачі технічноїдокументації на товар тощо.

Етап підготовки до укладання контракту міжнародної купівлі-продажу включає: вибір контрагента; установлення контакту з потен-ційним покупцем; оформлення певних документів.

Етап укладання контракту міжнародної купівлі продажу вклю-чає: переддоговірний період, комерційні переговори, парафуваннятексту контракту та його підписання.

Етап виконання контракту — це процес реалізації узятих насебе зобов'язань: з боку продавця — у постачанні покупцеві товару,з боку покупця — у сплаті встановленої ціни. Виконання контрактупідтверджують певні зовнішньоторговельні документи.

Урегулювання міжнародних торгових суперечок здійснюєтьсяза допомогою третейського суду або арбітражу. До структурних оди-ниць міжнародного арбітражу, наприклад, належать ЮНСІТРАЛ,Міжнародний арбітражний суд МТП, Орган розв'язання спорів урамках СОТ, Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТППкраїн СНД.

Ключові поняття

Зовнішньоторговельний контракт; контракт міжнародної купівлі-прода-жу; торговий звичай; умови контракту; підготовка до укладання контракту;укладання та виконання контракту; оферта; тверда оферта; вільна оферта;акцепт; контро ферта; замовлення; лист про наміри; запит; зовнішньоторго-вельні документи; третейський суд; арбітраж.

Запитання для самоконтролю

У чому полягає сутність зовнішньоторговельного контракту?

На які види поділяються контракти міжнародної купівлі-продажу?

Охарактеризуйте структуру контракту.

У чому сутність етапу «Підготовка до укладання контракту»?

У чому сутність етапу «Укладання контракту»?

Що розуміють під офертою та акцептом?

У чому сутність етапу «Виконання контракту»?

Які є особливості етапу «Виконання контракту»?

Як здійснюють врегулювання міжнародних торгових спорів?

Запитання для обговорення

Які умови контракту належать до істотних? У чому їхня сутність таособливості?

У чому сутність таких способів визначення якості: за стандартом; затехнічними умовами; за специфікацією; за зразком; за описом; за попереднімоглядом; за вмістом окремих речовин у товарі; за виходом готової продукції;за натурною масою?

Які особливості умови «Здавання-прийняття товару»?

У чому зміст умови «Гарантії, претензії щодо кількості та якості»?

Прокоментувати умову «Пакування та маркування товару» щодо: а)пакування: вид та характер, якість, порядок, розміри, спосіб оплати, повер-нення контейнерів; б) маркування: зміст або реквізити; порядок нанесення.

Які особливості умови «Відвантаження товару»?

Які санкції можуть застосовуватися до покупця та продавця?

Які основні умови страхування встановлюються в контракті?

На які категорії поділяються форс-мажорні обставини згідно з реко-мендаціями МТП.

Набуття практичних навичок

Навчальну групу поділіть на три малі групи. Кожна з них підготовлюєіндивідуально-групове завдання, яке передбачає презентацію розгорнутоготексту контракту міжнародної купівлі-продажу на:

сировинні товари (вид товару за вибором);

промислові товари (вид товару за вибором);

машини та устаткування (вид товару за вибором).

Підготовлене індивідуальне завдання має відповідати таким вимогам:

усі складові контракту повинні бути обґрунтовані;

містити в собі типовий контракт (наприклад, розроблений ЄЕК ООН),на підставі якого можна скласти цей контракт, а також контрактні до-кументи, які обслуговують виконання контракту.

Рівень виконання індивідуально-групового завдання попередньо оціню-ється призначеною експортною групою (2-3 студенти).

Після ознайомлення з висновком експертної групи, індивідуальне за-вдання захищається виконавцями.

WEB-сайти

www.unece.org

Сайт ЄЕК ООН, що містить інформацію пророзроблені типові контракти.

www.ucci.org.ua/home

Сайт ТПП України, де можна знайти інфор-мацію про оформлення зовнішньоторговель-них контрактів та документи, що підтверджу-ють їхнє виконання.

www.iccwbo.org

Сайт МТП, де можна знайти інформацію проструктуру та зміст зовнішньоторговельнихконтрактів.

БІБЛІОГРАФІЯ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань опо-даткування: Закон України № 398-V від 30.11.2006 р.

Про Єдиний митний тариф: Закон України № 2097-XII від 05.02.1992р., зі змінами та доповненнями.

Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України № 959-XII від16.04.1991 р., зі змінами та доповненнями.

Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну: ЗаконУкраїни № 332-XIV від 22.12.1998 р., зі змінами та доповненнями.

Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту:Закон України № 330-XIV від 22.12.1998 р., зі змінами та заповненнями.

Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпор-ту: Закон України № 331-XIV від 22.12.1998 р., зі змінами та доповненнями.

Про організації роботодавців: Закон України № 2436-III від 24.05.2001 р.

Про платіжні системи та перекази грошей в Україні: Закон України №2346-III від 24.05.2001 р.

Митний кодекс України № 1970-XII від 12.12.1991 р., зі змінами тадоповненнями.

Цивільний кодекс України № 1540-06 від 18.07.1963 р., зі змінами тадоповненнями.

Порядок отнесения операций резидентов в случае проведения имиВ^Д к договорам производственной кооперации, консигнации, лизинга, по-ставки сложньїх технических изделий и товаров специального назначения:Постановление КМУ № 445 от 30.03.2002 р.

Про окремі питання валютного законодавства, що установлює поря-док розрахунків в іноземній валюті: Лист державної податкової адміністраціїУкраїни № 9433/7/23-53-17 від 13.06.2002 р.

Багрова І. В., Редіна Н. І. Зовнішньоекономічна діяльність підпри-ємств. — К.: ЦНЛ, 2004. — 580 с.

Береславська О. І. та ін. Міжнародні розрахунки та валютні опера-ції. — К.: КНЕУ, 2002. — 392с.

Бровков С. М, Руденко Л. В. Валютно-фінансові механізми в міжна-родному бізнесі: світовий досвід та українська практика. — К.: ТОВ. Агент-ство «Україна», 2001. — 380 с.

Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі. — К.: Основи, 2000 р. —241 с.

Ван Хорн Дж. К. Основьі управлення финансамьі. — М.: Финансьі истатистика, 1999.

Вічевич А. М., Максимець О. В. Аналіз зовнішньоекономічної діяль-ності. — Львів: Афіна, 2004. — 140 с.

Внешнеторговше сделки / Сост. И. Гринько. — Сумьі: Фирма «Реал».1994. — 464 с.

Внешнежономическая деятельность предприятия: Учеб. для вузов /Под. ред. Л. Е. Стровского. — М.: ЮНИТИ, 1999. — 823 с.

Гармонизированная система описання и кодирования товаров. — М.:ИНИОН, 1990.

Герчикова И. Н. Международное коммерческое дело. — М: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. — 671 с.

Герчикова И. Н. Международное коммерческое дело: Практиум. — М.:Банки и биржи, ЮНИТИ-ДАНА, 1999. — 527 с.

Гіл Чарлз В. Л. Міжнародний бізнес. — К.: Основи, 2001. — 856 с.

Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментівСОТ / Кер. авт. кол. і наук. ред. Циганкова Т. М. — К.: КНЕУ, 2003. — 660 с.

Губський Б. В. Біржові технології ринку. — К.: Нора-прінт, 1997. — 296 с.

Гриффин Р., Пастей М. Международний бізнес: Пер. с англ. / Под ред.А. Г. Медведева. — СПб.: Питер 2005.

Д^ниелс Дж. Д., Радеба Ли. Х. — Международньїй бизнес: Учеб. — М.:Дело, 1994.

Економічний розвиток і державна політика: Практикум. Вип. 9 / Зазаг. ред. І. Розпутенка — К.: К.І.С., 2002.

Ефективність державного управління. Конкурентна політика / Зазаг. ред. І. Розпутенка. — К.: К.І.С., 2003. — 207 с.

Жук М. В. Комерційні відносини України: організація зовнішньоїторгівлі: Підручник. — Чернівці: Рута, 2004. — 560 с.

Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. Посібник / За ред. Коза-ка Ю. Г., Логвінової Н. С., Сіваченка І. Ю. — К.: ЦУЛ, 2006. — 792 с.

ИНКОТЕРМС-2000: МТП, 2000 г.

Киреев А. Международная ^кономнка. — М.: Международньїе отно-шения, 1998. ч. I. — 415 с.

Кириченко О., Ковас І., Ятченко А. Менеджмент зовнішньоекономіч-ної діяльності. — К.: Фінансист, 2000. — 635 с.

Козик В. В., Панкова Л. А., Карп'як Я. С. та ін. Зовнішньоекономічніоперації і контракти: Навч. посібник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: ЦНЛ,2004. — 608 с.

Кратко И. Г. Международное предпринимательство: Учеб. посо-бие. — М.: ИНФРА-М, 2001. — 272с.

Критсотакис Я. Г. Торговьіе виставки и ярмарки: Техника участия икоммуникации. — М.: Ось-89, 1997.

Кругман П. Р., Обстфельд М. Международная ^кономика: Учеб. СПб:Питер, 2004. — 831 с.

Линдерт П. Х. ^кономнка мирохозяйственньїх связей: Учеб. — М.:Прогресе, 1992.

Майєр Дж., Олесневич Д. Міжнародне середовище бізнесу: Конкурен-ція та регулювання у глобальній економіці: Пер. з англ. — К.: Либідь, 2002. —703 с.

Международная торговля: финансовьіе операции, страховьіе и другиеуслуги / Под ред. М. А.Гольцберга. — М.: Бином, 1994. — 479 с.

Международнше валютно-кредитньїе и финансовьіе отношения / Подред. Л.Н.Красавиной. — М.: Финансьі и статистика, 1994. — 592 с.

Международнше ^кономические отношения / Под ред. Е. Ф. Жукова.М.: — 1999. — 485 с.

Международншй менеджмент: Учеб. для вузов / Под ред. С. ^. При-варова. — СПб.: Питер, 2000. — 624 с.

Міжнародна економіка: Навч. посібник. Вид. 2-ге перероб. та доп. / Заред. Ю. Г. Козака, Н. С. Логвінової, В. М. Осипова. — К.: ЦУЛ, 2008. — 1118 с.

Міжнародні фінанси: Навч. посібник / За ред. Ю.Г. Козака, Н.С. Лог-винової, В.В. Ковалевського. — К.: ЦУЛ, 2007. — 640 с.

Міжнародні фінанси: Підруч. / За ред. О. І. Рогача. — К.: Либідь,2003. — 784 с.

Мировая ^кономика и международншй бизнес: учебник (под общейред. В. В. Полякова, Р. К. Щенина. — М.: КНОРУС, 2005. — 656 с.

Мозговий О. М. Фондовий ринок. — К.:КНЕУ, 1999. -315 с.

Недужий И.И. Международньїе торги. — М.: Международньїе отно-шения, 1991.

Овчинников Г. П. Международная ^кономика: Учеб. пособие. — СПб:Изд.-во Михайлова В. А., 1999. — 390 с.

О развитии мирового сектора финансовьіх услуг // БИКИ № 62,2005.

Основи міжнародної торгівлі: Навч. посібник / За ред. Ю.Г. Козака,Н. С. Логвінової. — Київ: ЦНЛ, 2005. — 656 с.

Пебро М. Международньїе ^кономические, валютньїе и финансовьіеотношения. — М.: Прогресс, 1994. — 496 с.

Перспективи ^кономического развития в оценке ^кспертов ОЕСР //БИКИ № 4, 2007.

ПортерМ. Международная конкуренция: Учеб. — М.: Международньїеотношения, 1998.

Предприятие на внешних рьінках: Внешнеторговое дело: Учеб. / Подред. С. И. Долгова, И. И. Кретова. — М.: Изд. Бек,1997. — 784 с.

Прогноз мирового рьінка золота // БИКИ № 1-2, 2007.

Пугель Т. А., Линдер П. Х. Международная ^кономика: Учеб.: / Пер. сангл. — М.: Дело и Сервис, 2003. — 800 с.

Пуригіна О. Г. Міжнародні економічні конфлікти: Навч. посібник. —К.: ЦУЛ, 2008. — 280 с.

Рогач О. Міжнародні інвестиції: теорія та практика бізнесу транснаці-ональних корпорацій: Підручник. — К.: Либідь, 2005. — 720 с.

Розенберг М. Г. Контракт международной купли-продажи. — М.:Книжний мир, 1998. — 832 с.

Рокоча В. В. Міжнародна економіка. — К.: Таксон, 2003. — 320 с.

Роль сектора услуг в ^кономике стран О^СР // БИКИ № 53, 2005.

Руководство по составлению дистрибьюторских соглашений: Публи-кация № 441 (Е) / Серия: «Издания Международной торговой палати»: Пер.с англ. — М.: Консалтбанкир, 1996. — 112 с.

Румянцева А. П. Башинська А. І., Корнілова І. М. Міжнародна торгівля:Навчальний посібник. — К.: ЦНЛ, 2004. — 376 с.

Рут Ф. Р., Філіпенко А. С. Міжнародна торгівля та інвестиції: Підруч-ник. — К.: Основи, 1998.

Савчук В. П. Практическая ^нциклопедия: Финансовьій менедж-мент. — К., 2005.

Сальваторе Д. Международная ^кономика: Пер. с англ. — М.: Ин-твнеш. ^кон. связей и управления, 1998. — 714 с.

Світовий бізнес: Навч. посібник / За ред Ф. Ф. Бутинця. — Житомир:Рута, 2004. — 498 с.

Система світової торгівлі: Практ. посібник. — К.: К.І.С., 2002. — 348 с.

Солошенко Л. Зовнішньоекономічна діяльність : організація та доку-ментальне оформлення. — Х.: Фактор, 2001. — 176 с.

Типовой коммерческий агентский контракт МТП: Публикация №496/ Серия: Издание Международной торговой палати: — М.: Консалтбан-кир, 1996. — 80 с.

Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів // Га-лицькі контракти. — 1996. — № 50.

Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів // Га-лицькі контракти. — 1996. — № 50.

Управління зовнішньоеномічною діяльністю / За ред. КредісоваА. І. — К.: Віра — Р, 1998.

Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глоба-лізації економічного розвитку: У 2 т. — Т.1 / За заг. ред. Д. Г. Лук'яненко,А. М. Поручника. — К.: КНЕУ, 2006.

Ушакова Н. Г., Савицька Н. Л. Міжнародне ціноутворення: Навч. по-сібник. — К.: ВД «Професіонал», 2004. — 218 с.

Феонова Л. А. Внешнеторговьіе контрактьі: Сб. договоров, коммента-риев. — М.: ПРИОР, 2001.

Фомичев В. И. Международная торговля: Учеб. — М.: ИНФРА — М.,2001. — 445 с.

Циганкова Т. М., Петрашко Л. П., Кальченко Т. В. Міжнародна торгів-ля: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — 487 с.

Шемет Т. С. Теорія і практика валютного курсу: Навч. посібник/ Заред. О. І. Рогача. — К.: Либідь, 2006. — 360 с.

Шмитггофф К. ^кспорт: права и практика международной торгов-ли. — М.: Юридическая література, 1993.

^нг М. В., Лис Ф. А., Мауер Л. Дж. Мировьіе финансь. — М.: ДеКА,1998. — 734 с.

ЗМІСТ

Передмова      3

РОЗДІЛ І. ВСТУП ДО КУРСУ «МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ»    5

Глава 1. Загальна характеристика міжнародної торгівлі    5

Сутність міжнародної торгівлі та її специфічні риси          5

Основні етапи розвитку міжнародної торгівлі        29

Сучасне значення міжнародної торгівлі      36

Україна в системі світоторговельних зв'язків         53

Глава 2. Міжнародна торгівля та економічний розвиток  71

Визначальні чинники сприяння економічному розвитку таміжнародній торгівлі          71

Роль міжнародної торгівлі в економічному розвитку         79

РОЗДІЛ ІІ. ТЕОРІЇ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ    93

Глава 3. Класичні теорії міжнародної торгівлі        93

Теорія меркантилізму            93

Теорія абсолютних переваг  95

Теорія порівняльних переваг            98

Теорія відносної забезпеченості країн факторами виробництва

та її тестування В. Леонтьєвим        105

Глава 4. Стандартна модель міжнародної торгівлі 122

Порівняльні переваги та постійні витрати заміщення       122

Порівняльні переваги та зростаючі витрати заміщення

в стандартній моделі 126

Розвиток стандартної моделі: модель загальної рівноваги            137

Глава 5. Альтернативні теорії міжнародної торгівлі           145

Теорія технологічного розриву         146

Теорія життєвого циклу продукції   147

Теорія представницького попиту    149

Теорія економії на масштабах виробництва            151

Теорія внутрішньогалузевої торгівлі 158

Теорія конкурентних переваг           161

РОЗДІЛ ІІІ. ТОРГОВЕЛЬНА ПОЛІТИКА  169

Глава 6. Національний рівень регулювання міжнародної торгівлі ...1696.1. Основні типи торговельної політики         169

Тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі           173

Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі       185

Торгова дискримінація          196

Особливості розвитку митно-тарифного регулювання в Україні203Глава 7. Наднаціональний рівень регулювання міжнародної

торгівлі. Міжнародні організації з регулювання міжнародної тогівлі ..223

Регулювання міжнародної торгівлі в системі СОТ 223

Регулювання міжнародної торгівлі в системі ООН            230

РОЗДІЛ IV. ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОЇТОРГІВЛІ   244

Глава 8. Форми міжнародної торгівлі: сутність та особливості...244

Форми міжнародної торгівлі щодо предмету торгівлі        244

Форми міжнародної торгівлі щодо способу та організаціївзаємовідносин між партнерами      304

Глава 9. Методи здійснення експортно-імпортних операцій       324

Торгівля на підставі прямих зв'язків між контрагентами(прямий метод) 324

Торгівля через торговельно-посередницьку ланку

(непрямий метод)      329

Глава 10. Організовані товарні ринки         352

Міжнародні товарні біржі     352

Міжнародні товарні аукціони           363

Міжнародні торги      368

Міжнародні ярмарки та виставки    372

РОЗДІЛ V. ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОЇТОРГІВЛІ            380

Глава 11. Міжнародні розрахунки   380

Характеристика міжнародних розрахунків 380

Основні форми міжнародних розрахунків  383

Глава 12. Фінансування міжнародної торгівлі        419

Методи фінансування експорту та імпорту 419

Державне сприяння експортній діяльності 429

РОЗДІЛ VL МІЖНАРОДНІ ТОРГОВЕЛЬНІ УГОДИ       440

Глава 13. Нормативно-правове регламентування міжнароднихторговельних угод      440

Сутність міжнародних торговельних угод  440

Уніфікація правил укладання міжнародних торговельних

угод з купівлі-продажу товарів         446

13.3. Міжнародні торговельні терміни (ІНКОТЕРМС — 2000)    454

Глава 14. Контракти міжнародної купівлі-продажу           465

Види та зміст контрактів міжнародної купівлі-продажу    465

Підготовка до укладання контракту міжнародноїкупівлі-продажу            479

Укладання контракту міжнародної купівлі-продажу          482

Виконання контракту міжнародної купівлі-продажу         486

Врегулювання міжнародних торгових суперечок  493

Бібліографія    503