1.2. Основні етапи розвитку міжнародної торгівлі

магниевый скраб beletage

Ретроспективу розвитку міжнародної торгівлі найчастіше роз-глядають за таким критерієм, як основні події в світі. Виокремлюютьп'ять основних етапів еволюції міжнародної торгівлі [34, c. 29; 71,c. 11; 82, c. 19]:

етап — початковий комерційний період (1500-1850 рр.);

етап — період становлення міжнародного товарообігу (1850-1914 рр.);

етап — період між двома світовими війнами (1914-1945 рр.);

етап — повоєнний період (1945 — перша половина 70-х років);

етап — період глобалізації світової економіки (кінець 70-х ро-ків — до нашого часу).

Перший етап починається з часів великих географічних відкрит-тів, які зумовили активне вивезення товарів у нововідкриті землі.Експортні товари являли собою готові вироби, виготовлені з місцевоїсировини. Торгівля колоніальними товарами сприяла становленнюкапіталізму в Європі і понад 300 років визначала розвиток міжнарод-ної торгівлі. Здійснення колоніальних подорожей супроводжувало-ся великим ризиком, але отримання швидких та значних прибутківбуло сильним стимулом для залучення нових учасників торгівлі.

Із XVI до середини XVIII ст. панувало мануфактурне виробни-цтво, яке ґрунтувалося на розподілі праці та створювало умови длямасштабного виробництва. Поступово вузька мануфактурна база пе-рестає відповідати ринковим потребам. Промислові революції замі-нюють її фабрично-заводською машинною індустрією.

Цей період позначається нововведеннями в галузі транспорту.Парова машина, двигун внутрішнього згорання, пароплави, електри-ка тощо — все це радикально змінило засоби національного та між-народного спілкування. Почали швидко створюватися шосе, канали,залізниці.

У таких умовах внутрішні міські ринки стають тісними і починаютьрозширюватися до регіональних, міждержавних масштабів. Локальніцентри міжнародної торгівлі переростають у єдиний світовий ринок.

Міжнародна торгівля дуже швидко розвивається. Її значення дляекономіки окремих країн стає вирішальним, що підтверджується ви-переджаючими темпами зростання міжнародного товарообігу порів-няно з темпами зростання промислового виробництва.

Центром міжнародної торгівлі стає Європа.

Характерні риси першого етапу:

зростання державного впливу на взаємовідносини країн та між-народну торгівлю;

зміцнення підтримки державою національних товаровиробни-ків. У більшості країн панує протекціонізм;

зародження політики вільної торгівлі.

Другий етап характеризується остаточним закріпленням колоні-альних імперій на фоні швидкого індустріального розвитку європей-ських країн та США.

Торгівля зростає швидшими темпами, ніж виробництво. Через цеекономіка різних країн стає більш відкритою.

Змінюється товарна структура міжнародної торгівлі. Так, торгів-ля спеціями, яка процвітала в попередні століття, замінюється обмі-ном сировинними товарами (близько 60% усієї торгівлі) та перехо-дом до обміну промисловими виробами.

Основні фактори зростання міжнародної торгівлі:

подальша еволюція техніки та технології у виробництві;

інновації в транспортній сфері;

різні темпи розвитку європейських держав;

відмінності в запасах корисних копалин;

підйом інвестиційної діяльності;

розширення ринків збуту;

використання вигідних умов місцевого законодавства;

рівень освіти населення.

Етап 1850-1875 рр. розглядається все ще як фаза порівняно віль-ного обміну. Однак наступні роки характеризуються посиленнямпротекціонізму, що пояснюється зростаючим впливом монополій назовнішньоекономічну політику своїх держав. Якщо раніше протекці-онізм характеризувався як захисний, то тепер він стає наступальним іохороняє від іноземної конкуренції не слабкі галузі національної еко-номіки, а найбільш розвинуті та високо монополізовані.

Третій етап характеризується такими найголовнішими подіями:

Перша світова війна, яка зруйнувала економіку європейськихкраїн.

Велика економічна криза 1929-1933 рр., яка досить жорсткопоставила питання про ефективність внутрішньої торгівлі.

Друга світова війна, яка зруйнувала світову економічну систе-му та різко похитнула віру країн, що розвиваються, в торгівлю як ру-шійну силу економічного зростання.

Подальший перерозподіл світових ринків.

Перехід у 1944 р. до нової, більш ефективної Бреттон-Вудськоївалютної системи.

Формування двох світових систем господарства.

Внаслідок порушення міжнародних торговельних зв'язків та еко-номічних криз зростання міжнародної торгівлі перебувало на дуженизькому рівні та суттєво відставало від темпів розвитку виробництва.

Основними експортними товарами стають сировина, продоволь-ство, паливо (60% світового експорту).

Перша світова війна та економічні кризи спричинили дезінтегра-цію міжнародної торгівлі та посилення митного протекціонізму. Упрагненні захистити власну економіку країни починають нерозсуд-ливо застосовувати тарифні та кількісні методи регулювання торгів-лі, що лише поглиблювало економічну кризу.

Після Другої світової війни питання лібералізації торгівлі опини-лися в центрі уваги урядів майже всіх країн світу.

Для четвертого етапу розвитку міжнародної торгівлі характернітакі основні події:

Розпад світової колоніальної системи та швидкий розвиток ко-лишніх колоніальних держав, які стають новими гравцями на світо-вих ринках.

Посилення розвитку світових систем господарства — капіталіс-тичної та соціалістичної.

Вивезення капіталу за межі національних кордонів, що забез-печувало збільшення експорту товарів, захоплення вигідних ринківзбуту, джерел сировини.

Поширення процесів інтеграції та транснаціаналізації.

Створення глобальних міжнародних організацій.

Цей етап вважається «золотим» періодом всесвітнього еконо-мічного зростання та міжнародної торгівлі. Середні щорічні темпизростання промислового виробництва становлять 6%, а в Японії вониперевищують 10%. Обсяги світової торгівлі за 1953-1963 рр. зроста-ли щорічно на 6,1%, а сукупний світовий доход — на 4,1% на рік. У1963-1973 рр. ефективність була ще вищою, і темп приросту обсягівсвітової торгівлі становив 8,9%, а приріст сукупного світового дохо-ду — 5,1% щорічно.

Для товарної структури експорту характерно збільшення часткимашинно-технічних виробів (машин, устаткування, транспортних за-собів) і зменшення сільськогосподарської продукції.

На розвиток зовнішньої торгівлі поширюється вплив держави.Відбувається перехід від жорсткого протекціонізму до політики лі-бералізації.

Масштаби, напрями та інструменти торговельної політики відо-бражають бурхливе зростання міжнародної торгівлі, ускладнення їїструктури (товарної та географічної), переплетення новими форма-ми світогосподарських зв'язків. Це зумовило відповідну модерніза-цію механізму регулювання зовнішньої торгівлі, спрямовану на по-легшення взаємного обміну розвинутих країн та поширення їхньогодоступу на ринки товарів країн, що розвиваються, а також на змінузовнішньоторговельної політики промислово розвинутих країн повідношенню до країн, що розвиваються.

Лібералізації зовнішній торгівлі в цей період сприяло також те,що формування структури міжнародних економічних відносин від-бувалося в умовах різкої зміни балансу сил на користь США. Необ-хідність лібералізації обгрунтовувалася США тісною взаємозалеж-ністю між вільною торгівлею та досягненням повного й стабільноговикористання ресурсів, а також загальними потребами в поширенніміжнародного поділу праці [44, с. 97].

Головних успіхів політика лібералізації досягла в сфері митно-тарифних заходів. На Женевській міжнародній конференції в 1947 р.було розроблено та ухвалено Генеральну угоду з тарифів і торгівлі(ГАТТ).

У межах інтеграційних угруповань спостерігається застосуванняпреференційних митно-тарифних заходів.

П'ятий етап характеризується такими основними подіями:

Світова фінансова криза в 1971 та 1973 роках, що призвело докраху Бреттон-Вудської валютної системи. Введення в дію в 1978 р.Ямайської валютної системи.

Перша та друга нафтові кризи в 1974 і 1979 роках, спричиненісуттєвим підвищенням цін на нафту Організацією країн-експортерівнафти (ОПЕК).

Банківська криза в США в 1979 р., яка призвела до загальногопідвищення відсоткових ставок і поставила на межу банкрутства ба-гато країн, що розвиваються, — одержувачів приватних банківськихкредитів.

Світова криза заборгованості 1982 р., яка пов'язана з проблема-ми обслуговування боргу країнами, що розвиваються.

Зміцнення існуючих та поява нових інтеграційних угруповань(у 1989 р. — АТЕС, у 1992 р. — ЄС, у 1994 р. — НАФТА, КОМЕСА, у1995 р. — МЕРКОСУР та ін.).

Зміна політичних систем у східноєвропейських комуністичнихкраїнах (1989-1992) і перехід від централізовано-планової економі-ки до ринкової. Окремі країни Азії, Латинської Америки також по-чинають рухатися в напрямі демократії та ринкових реформ. Завдякитаким змінам привабливість цих країн як експортних ринків істотнопідвищилася.

Створення Світової організації торгівлі, яка почала діяти в 1995 р.

Фінансові кризи в Мексиці (1994-1995), що суттєво вплинулояк на кон'юнктуру валютних та фондових ринків, так і на світову гос-подарську кон'юнктуру: сповільнилася ділова активність, знизилисясвітові ціни на паливо, сировину.

Запровадження в 1999 р. країнами ЄС спільної валюти (євро)та проведення спільної грошової політики. Із запровадженням євровиникла валютна зона євро.

З початку 90-х років значно посилюється міжнародна кон-куренція, виникають її нові форми, які ґрунтуються на зростаючійкількості суб'єктів світогосподарських зв'язків, які не мають певноїдержавної належності. Внаслідок цього продовжується процес глоба-лізації в міжнародній торгівлі, коли економіки окремих країн функці-онують у рамках єдиної, взаємозалежної світової економічної системи.

Технологічні зміни в сфері комунікацій, опрацювання інфор-мації, транспорту, які перетворюють глобалізацію ринків та виробни-цтва на матеріальну реальність.

Світова фінансова криза 2007-2008 рр., яка спричинила па-діння світового попиту, через що знизилися обсяги виробництва вЄвропі, Китаї, Японії, Індії. Це призвело до різкого звуження світо-вого ринку товарів і послуг, зниження цін на сировину, зростаннябезробіття.

Усі названі події, що відбувалися і відбуваються нині, впливаютьна зміну торговельних процесів.

Зростає роль зовнішньої торгівлі в економіці більшості країн напідставі довгострокових зв'язків між експортерами та імпортерами,що підтверджується збільшенням експортної квоти за окремими кра-їнами (табл. 1.8).

Таблиця 1.8

Динаміка експортної квоти, %

Країни

Останні етапи розвитку міжнародної торгівлі

IV етап(1960 р.)

V етап

1973 р.

2006 р.

2008 р.

США

4,0

7,2

7,7

9,0

Велика Британія

13,9

14,3

20,0

20,6

Німеччина

15,8

21,2

39,6

50,2

Франція

11,4

15,5

22,7

28,4

Італія

9,8

20,3

25,3

29,6

Нідерланди

35,9

43,1

67,5

93,7

Бельгія та Люксембург

29,8

44,6

88,2

122,1

Швеція

21,0

25,1

46,8

53,6

Швейцарія

22,4

23,9

43,0

64,0

Данія

24,9

24,6

36,6

57,2

Джерело: [www.wto.org]

Спостерігається подальший розвиток мультинаціональності вміжнародній торгівлі. Збільшується кількість неамериканських ТНК,насамперед у країнах, що розвиваються, а також кількість міні-ТНК.Всередині ТНК зростає частка внутрішньофірмових поставок. У тор-гівлі між промислово розвинутими країнами на внутрішньофірмовіпоставки корпорацій припадає 30% взаємної торгівлі [82, с. 34].

У товарній структурі міжнародної торгівлі зростає частка ма-шинно-технічної продукції (78% світового товарообміну) і одночаснознижується частка сировинних та продовольчих товарів; динамічнорозвивається світова торгівля послугами та продукцією інтелекту-альної праці.

Зміцненню міжнародних обмінів сприяє розвиток внутрішньо-галузевої торгівлі, тобто коли дві країни-партнери обмінюються(експортують чи імпортують) товарами, які належать до однієї галу-зі або категорії виробів. Цей вид торгівлі свідчить про міжнароднуспеціалізацію в тонкішій формі, ніж, наприклад, експорт верстатів наімпорт продовольства. Так, у випадку внутрішньогалузевої торгівліодні види телевізорів обмінюються на інші, запчастини до них — назібрані вироби або аналогічні споживчі товари, але вони повинні від-різняються за якісними характеристиками.

Завдяки економічним та політичним подіям у світі змінюєтьсягеографічна структура торгівлі. Якщо в 1950 р. на США припадало32% світового товарообміну, а друге місце посідала Велика Британія,то в 70-х роках роль цих країн зменшується на користь Німеччинита Японії. Нині найбільшу частку в світовій торгівлі товарами маютьСША, Німеччина, Японія. На них у 2007 р. припадало 26,8% експортута 31% імпорту. Із 70-х років у світовій торгівлі важливу роль починаєвідігравати група «нових індустріальних країн» (НІК). Їм притаманнітакі риси: частка у світовому експорті промислових виробів постійнозростає; високі темпи індустріалізації та збільшення національноговиробництва; спрямована на зовнішній ринок політика, яка харак-теризується стратегією заохочування експорту. Пріоритетними екс-портними галузями в 70-х роках були судно- та автомобілебудування,в 80-х — інформатика, електротехнічне машинобудування, у 90-х —новітні технології, електроніка, аерокосмічна промисловість. Товарицих галузей імпортують переважно промислово розвинуті країни.

Найдинамічніші світові товарообмінні потоки характерні длякраїн Тріади: США — країни ЄС — Японія, які є учасниками різнихторговельних блоків і між якими посилюється конкуренція.

Регулювання міжнародної торгівлі характеризується подальшоюуніфікацією правил торгівлі в рамках СОТ. Створено механізм зміц-нення взаємодії СОТ, Міжнародного валютного фонду та Всесвіт-нього банку.

Із 1980-х років спостерігається повернення до протекціонізму,який одержав назву «неопротекціонізму».

Протекціоністські настрої почали поширюватися, оскільки мит-но-тарифні заходи стали ліберальнішими й не забезпечували необхід-ного рівня захисту внутрішнього ринку. Багато країн світу знайшлиспособи обійти вимоги ГАТТ і застосовують нетарифні торговельніобмеження.