1.2. Основні етапи розвитку міжнародної торгівлі |
Ретроспективу розвитку міжнародної торгівлі найчастіше роз-глядають за таким критерієм, як основні події в світі. Виокремлюютьп'ять основних етапів еволюції міжнародної торгівлі [34, c. 29; 71,c. 11; 82, c. 19]: етап — початковий комерційний період (1500-1850 рр.); етап — період становлення міжнародного товарообігу (1850-1914 рр.); етап — період між двома світовими війнами (1914-1945 рр.); етап — повоєнний період (1945 — перша половина 70-х років); етап — період глобалізації світової економіки (кінець 70-х ро-ків — до нашого часу). Перший етап починається з часів великих географічних відкрит-тів, які зумовили активне вивезення товарів у нововідкриті землі.Експортні товари являли собою готові вироби, виготовлені з місцевоїсировини. Торгівля колоніальними товарами сприяла становленнюкапіталізму в Європі і понад 300 років визначала розвиток міжнарод-ної торгівлі. Здійснення колоніальних подорожей супроводжувало-ся великим ризиком, але отримання швидких та значних прибутківбуло сильним стимулом для залучення нових учасників торгівлі. Із XVI до середини XVIII ст. панувало мануфактурне виробни-цтво, яке ґрунтувалося на розподілі праці та створювало умови длямасштабного виробництва. Поступово вузька мануфактурна база пе-рестає відповідати ринковим потребам. Промислові революції замі-нюють її фабрично-заводською машинною індустрією. Цей період позначається нововведеннями в галузі транспорту.Парова машина, двигун внутрішнього згорання, пароплави, електри-ка тощо — все це радикально змінило засоби національного та між-народного спілкування. Почали швидко створюватися шосе, канали,залізниці. У таких умовах внутрішні міські ринки стають тісними і починаютьрозширюватися до регіональних, міждержавних масштабів. Локальніцентри міжнародної торгівлі переростають у єдиний світовий ринок. Міжнародна торгівля дуже швидко розвивається. Її значення дляекономіки окремих країн стає вирішальним, що підтверджується ви-переджаючими темпами зростання міжнародного товарообігу порів-няно з темпами зростання промислового виробництва. Центром міжнародної торгівлі стає Європа. Характерні риси першого етапу: зростання державного впливу на взаємовідносини країн та між-народну торгівлю; зміцнення підтримки державою національних товаровиробни-ків. У більшості країн панує протекціонізм; зародження політики вільної торгівлі. Другий етап характеризується остаточним закріпленням колоні-альних імперій на фоні швидкого індустріального розвитку європей-ських країн та США. Торгівля зростає швидшими темпами, ніж виробництво. Через цеекономіка різних країн стає більш відкритою. Змінюється товарна структура міжнародної торгівлі. Так, торгів-ля спеціями, яка процвітала в попередні століття, замінюється обмі-ном сировинними товарами (близько 60% усієї торгівлі) та перехо-дом до обміну промисловими виробами. Основні фактори зростання міжнародної торгівлі: подальша еволюція техніки та технології у виробництві; інновації в транспортній сфері; різні темпи розвитку європейських держав; відмінності в запасах корисних копалин; підйом інвестиційної діяльності; розширення ринків збуту; використання вигідних умов місцевого законодавства; рівень освіти населення. Етап 1850-1875 рр. розглядається все ще як фаза порівняно віль-ного обміну. Однак наступні роки характеризуються посиленнямпротекціонізму, що пояснюється зростаючим впливом монополій назовнішньоекономічну політику своїх держав. Якщо раніше протекці-онізм характеризувався як захисний, то тепер він стає наступальним іохороняє від іноземної конкуренції не слабкі галузі національної еко-номіки, а найбільш розвинуті та високо монополізовані. Третій етап характеризується такими найголовнішими подіями: Перша світова війна, яка зруйнувала економіку європейськихкраїн. Велика економічна криза 1929-1933 рр., яка досить жорсткопоставила питання про ефективність внутрішньої торгівлі. Друга світова війна, яка зруйнувала світову економічну систе-му та різко похитнула віру країн, що розвиваються, в торгівлю як ру-шійну силу економічного зростання. Подальший перерозподіл світових ринків. Перехід у 1944 р. до нової, більш ефективної Бреттон-Вудськоївалютної системи. Формування двох світових систем господарства. Внаслідок порушення міжнародних торговельних зв'язків та еко-номічних криз зростання міжнародної торгівлі перебувало на дуженизькому рівні та суттєво відставало від темпів розвитку виробництва. Основними експортними товарами стають сировина, продоволь-ство, паливо (60% світового експорту). Перша світова війна та економічні кризи спричинили дезінтегра-цію міжнародної торгівлі та посилення митного протекціонізму. Упрагненні захистити власну економіку країни починають нерозсуд-ливо застосовувати тарифні та кількісні методи регулювання торгів-лі, що лише поглиблювало економічну кризу. Після Другої світової війни питання лібералізації торгівлі опини-лися в центрі уваги урядів майже всіх країн світу. Для четвертого етапу розвитку міжнародної торгівлі характернітакі основні події: Розпад світової колоніальної системи та швидкий розвиток ко-лишніх колоніальних держав, які стають новими гравцями на світо-вих ринках. Посилення розвитку світових систем господарства — капіталіс-тичної та соціалістичної. Вивезення капіталу за межі національних кордонів, що забез-печувало збільшення експорту товарів, захоплення вигідних ринківзбуту, джерел сировини. Поширення процесів інтеграції та транснаціаналізації. Створення глобальних міжнародних організацій. Цей етап вважається «золотим» періодом всесвітнього еконо-мічного зростання та міжнародної торгівлі. Середні щорічні темпизростання промислового виробництва становлять 6%, а в Японії вониперевищують 10%. Обсяги світової торгівлі за 1953-1963 рр. зроста-ли щорічно на 6,1%, а сукупний світовий доход — на 4,1% на рік. У1963-1973 рр. ефективність була ще вищою, і темп приросту обсягівсвітової торгівлі становив 8,9%, а приріст сукупного світового дохо-ду — 5,1% щорічно. Для товарної структури експорту характерно збільшення часткимашинно-технічних виробів (машин, устаткування, транспортних за-собів) і зменшення сільськогосподарської продукції. На розвиток зовнішньої торгівлі поширюється вплив держави.Відбувається перехід від жорсткого протекціонізму до політики лі-бералізації. Масштаби, напрями та інструменти торговельної політики відо-бражають бурхливе зростання міжнародної торгівлі, ускладнення їїструктури (товарної та географічної), переплетення новими форма-ми світогосподарських зв'язків. Це зумовило відповідну модерніза-цію механізму регулювання зовнішньої торгівлі, спрямовану на по-легшення взаємного обміну розвинутих країн та поширення їхньогодоступу на ринки товарів країн, що розвиваються, а також на змінузовнішньоторговельної політики промислово розвинутих країн повідношенню до країн, що розвиваються. Лібералізації зовнішній торгівлі в цей період сприяло також те,що формування структури міжнародних економічних відносин від-бувалося в умовах різкої зміни балансу сил на користь США. Необ-хідність лібералізації обгрунтовувалася США тісною взаємозалеж-ністю між вільною торгівлею та досягненням повного й стабільноговикористання ресурсів, а також загальними потребами в поширенніміжнародного поділу праці [44, с. 97]. Головних успіхів політика лібералізації досягла в сфері митно-тарифних заходів. На Женевській міжнародній конференції в 1947 р.було розроблено та ухвалено Генеральну угоду з тарифів і торгівлі(ГАТТ). У межах інтеграційних угруповань спостерігається застосуванняпреференційних митно-тарифних заходів. П'ятий етап характеризується такими основними подіями: Світова фінансова криза в 1971 та 1973 роках, що призвело докраху Бреттон-Вудської валютної системи. Введення в дію в 1978 р.Ямайської валютної системи. Перша та друга нафтові кризи в 1974 і 1979 роках, спричиненісуттєвим підвищенням цін на нафту Організацією країн-експортерівнафти (ОПЕК). Банківська криза в США в 1979 р., яка призвела до загальногопідвищення відсоткових ставок і поставила на межу банкрутства ба-гато країн, що розвиваються, — одержувачів приватних банківськихкредитів. Світова криза заборгованості 1982 р., яка пов'язана з проблема-ми обслуговування боргу країнами, що розвиваються. Зміцнення існуючих та поява нових інтеграційних угруповань(у 1989 р. — АТЕС, у 1992 р. — ЄС, у 1994 р. — НАФТА, КОМЕСА, у1995 р. — МЕРКОСУР та ін.). Зміна політичних систем у східноєвропейських комуністичнихкраїнах (1989-1992) і перехід від централізовано-планової економі-ки до ринкової. Окремі країни Азії, Латинської Америки також по-чинають рухатися в напрямі демократії та ринкових реформ. Завдякитаким змінам привабливість цих країн як експортних ринків істотнопідвищилася. Створення Світової організації торгівлі, яка почала діяти в 1995 р. Фінансові кризи в Мексиці (1994-1995), що суттєво вплинулояк на кон'юнктуру валютних та фондових ринків, так і на світову гос-подарську кон'юнктуру: сповільнилася ділова активність, знизилисясвітові ціни на паливо, сировину. Запровадження в 1999 р. країнами ЄС спільної валюти (євро)та проведення спільної грошової політики. Із запровадженням євровиникла валютна зона євро. З початку 90-х років значно посилюється міжнародна кон-куренція, виникають її нові форми, які ґрунтуються на зростаючійкількості суб'єктів світогосподарських зв'язків, які не мають певноїдержавної належності. Внаслідок цього продовжується процес глоба-лізації в міжнародній торгівлі, коли економіки окремих країн функці-онують у рамках єдиної, взаємозалежної світової економічної системи. Технологічні зміни в сфері комунікацій, опрацювання інфор-мації, транспорту, які перетворюють глобалізацію ринків та виробни-цтва на матеріальну реальність. Світова фінансова криза 2007-2008 рр., яка спричинила па-діння світового попиту, через що знизилися обсяги виробництва вЄвропі, Китаї, Японії, Індії. Це призвело до різкого звуження світо-вого ринку товарів і послуг, зниження цін на сировину, зростаннябезробіття. Усі названі події, що відбувалися і відбуваються нині, впливаютьна зміну торговельних процесів. Зростає роль зовнішньої торгівлі в економіці більшості країн напідставі довгострокових зв'язків між експортерами та імпортерами,що підтверджується збільшенням експортної квоти за окремими кра-їнами (табл. 1.8). Таблиця 1.8 Динаміка експортної квоти, %
Джерело: [www.wto.org] Спостерігається подальший розвиток мультинаціональності вміжнародній торгівлі. Збільшується кількість неамериканських ТНК,насамперед у країнах, що розвиваються, а також кількість міні-ТНК.Всередині ТНК зростає частка внутрішньофірмових поставок. У тор-гівлі між промислово розвинутими країнами на внутрішньофірмовіпоставки корпорацій припадає 30% взаємної торгівлі [82, с. 34]. У товарній структурі міжнародної торгівлі зростає частка ма-шинно-технічної продукції (78% світового товарообміну) і одночаснознижується частка сировинних та продовольчих товарів; динамічнорозвивається світова торгівля послугами та продукцією інтелекту-альної праці. Зміцненню міжнародних обмінів сприяє розвиток внутрішньо-галузевої торгівлі, тобто коли дві країни-партнери обмінюються(експортують чи імпортують) товарами, які належать до однієї галу-зі або категорії виробів. Цей вид торгівлі свідчить про міжнароднуспеціалізацію в тонкішій формі, ніж, наприклад, експорт верстатів наімпорт продовольства. Так, у випадку внутрішньогалузевої торгівліодні види телевізорів обмінюються на інші, запчастини до них — назібрані вироби або аналогічні споживчі товари, але вони повинні від-різняються за якісними характеристиками. Завдяки економічним та політичним подіям у світі змінюєтьсягеографічна структура торгівлі. Якщо в 1950 р. на США припадало32% світового товарообміну, а друге місце посідала Велика Британія,то в 70-х роках роль цих країн зменшується на користь Німеччинита Японії. Нині найбільшу частку в світовій торгівлі товарами маютьСША, Німеччина, Японія. На них у 2007 р. припадало 26,8% експортута 31% імпорту. Із 70-х років у світовій торгівлі важливу роль починаєвідігравати група «нових індустріальних країн» (НІК). Їм притаманнітакі риси: частка у світовому експорті промислових виробів постійнозростає; високі темпи індустріалізації та збільшення національноговиробництва; спрямована на зовнішній ринок політика, яка харак-теризується стратегією заохочування експорту. Пріоритетними екс-портними галузями в 70-х роках були судно- та автомобілебудування,в 80-х — інформатика, електротехнічне машинобудування, у 90-х —новітні технології, електроніка, аерокосмічна промисловість. Товарицих галузей імпортують переважно промислово розвинуті країни. Найдинамічніші світові товарообмінні потоки характерні длякраїн Тріади: США — країни ЄС — Японія, які є учасниками різнихторговельних блоків і між якими посилюється конкуренція. Регулювання міжнародної торгівлі характеризується подальшоюуніфікацією правил торгівлі в рамках СОТ. Створено механізм зміц-нення взаємодії СОТ, Міжнародного валютного фонду та Всесвіт-нього банку. Із 1980-х років спостерігається повернення до протекціонізму,який одержав назву «неопротекціонізму». Протекціоністські настрої почали поширюватися, оскільки мит-но-тарифні заходи стали ліберальнішими й не забезпечували необхід-ного рівня захисту внутрішнього ринку. Багато країн світу знайшлиспособи обійти вимоги ГАТТ і застосовують нетарифні торговельніобмеження.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||