2.1. Визначальні чинники сприяння економічномурозвитку та міжнародній торгівлі

магниевый скраб beletage

Одними з важливих завдань країн світу є прискорення темпівекономічного розвитку, удосконалення соціально-економічних таміжнародних торговельних відносин, використання переваг системиміжнародної торгівлі. Щоб вирішити ці завдання, потрібно виявитиосновні чинники економічного розвитку країн та сприяння міжна-родній торгівлі.

Економічний розвиток розглядається як стійке збільшення на-ціонального виробництва товарів та послуг і вимірюється різнимипоказниками. Наприклад, приріст ВВП або ВВП на душу населення.Останній показник ще називають «ефектом багатства» чи «ефектомекономічного розвитку».

Економічний розвиток та міжнародна торгівля являють собоюскладні, взаємозумовлені процеси, які є результатом взаємодії різнихчинників: економічних, політичних, соціальних.

На різних етапах розвитку країни ті чи інші чинники можутьвідігравати роль основного двигуна зростання. Однак у більшостівипадків економічний розвиток, а через це й міжнародну торгівлю,стимулюють інновації та технологічні зрушення, які підвищуютьефективність діяльності та створюють нові конкурентні переваги; рі-вень економічної свободи, який свідчить про наявність ринкової еко-номіки; природно-географічні умови, які формують природні конку-рентні переваги; якість підготовки робочої сили [24, с.91; 62, с. 420].

На сьогодні вважається, що рушійною силою довготривалого еко-номічного розвитку є технологічні інновації (науково-технічний про-грес), оскільки більша частина підвищення реальних доходів на душунаселення в розвинутих країнах відбувається завдяки їм. Це поняттяохоплює як машини, обладнання, різноманітні форми технологічногозабезпечення, які мають фізичне вираження, так і сукупність техніч-них та управлінських знань для організації виробництва та здійснен-ня зовнішньоторговельних операцій.

Відмінності в технологіях, які мають країни, зумовлюють різнийрівень їхнього економічного розвитку й створюють основу порівняль-них переваг. Технологічна нерівність змушує країну виробляти ті то-вари, технологія виробництва яких у цій країні краща. Технологічнообґрунтована порівняльна перевага виникає у випадку здійсненнятехнологічних змін у різних галузях та країнах.

Розвиток технології тісно пов'язаний з факторами виробництва(капіталом та працею). Так, технологічні зрушення роблять капіталпродуктивнішим і породжують стимули для нових інвестицій. Тех-нологія також може матеріалізуватися в нове устаткування, тобто вті чи інші форми фізичного капіталу, а недостатня увага до людськихресурсів підриває потенційні можливості країни розвиватися черезінновації й технологічний прогрес.

Англійський економіст Джон Хікс, який одержав Нобелевськупремію з економіки в 1972р., охарактеризував різні типи науково-тех-нічного прогресу (НТП) та показав, як вони пов'язані з факторамивиробництва (капіталом та працею) і як впливають на економічнийрозвиток країни [70, с.73]. Він поділяє НТП на нейтральний, працез-берігальний та капіталозберігальний:

- нейтральний НТП збільшує продуктивність праці та капіталув однаковій пропорції. Результатом цього є те, що даний обсяг

випуску продукції може бути вироблений з меншими витрата-ми праці та капіталу;

працезберігальний НТП підвищує продуктивність капіталубільше, ніж продуктивність праці. Внаслідок цього капітал за-міщує працю у виробництві, й відношення капіталу до працізбільшується, тобто на одиницю праці використовується біль-ше капіталу. Цей обсяг випуску продукції виробляється з мен-шою кількістю капіталу та праці, але при вищому відношеннікапіталу до праці;

капіталозберігальний НТП збільшує продуктивність працібільше, ніж продуктивність капіталу. Внаслідок цього працязаміщує капітал у виробництві продукції, й відношення працідо капіталу підвищується, тобто на одиницю капіталу більшевикористовується праці. Цей обсяг випуску продукції може ви-роблятися з меншою кількістю праці та капіталу, але при вищо-му відношенні праці до капіталу.

Таким чином, будь-який НТП незалежно від його типу скорочуєкількість праці та капіталу, яка необхідна для виробництва будь-якого обсягу продукції, тобто підвищує продуктивність факторів ви-робництва. Під впливом інноваційних зрушень змінюється структу-ра експорту країни, зокрема, зростає його наукомісткість, що дає новіімпульси динамізації економічного розвитку.

На темпи економічного зростання та відкритість до міжнародноїторгівлі впливає економіко-політична ситуація в країні, про яку свід-чить рівень її економічної свободи.

Американським аналітичним центром Heritage Foundation роз-роблено показник, за допомогою якого емпірично вимірюється рі-вень економічної свободи в різних країнах світу (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Загальний рівень економічної свободи окремихкраїн світу в 2009 р.

Країни

Місце в рейтингукраїн

Рівень економічноїсвободи (%)

Розвинуті країни

Гонконг

1

90,0

Австралія

3

82,6

Продовження табл. 2.1

Швейцарія

6

79,4

Канада

7

80,5

США

8

80,7

Японія

19

72,8

Швеція

21

70,5

Німеччина

23

70,5

Країни з перехідною економікою

Латвія

50

66,6

Румунія

63

63,2

Польща

71

60,3

Болгарія

75

64,6

Китай

140

53,2

Росія

143

50,8

Україна

162

48,8

Найменш розвинуті країни

Лаос

138

50,4

Ангола

154

47,0

Сьєрра-Леоне

157

47,8

Бурунді

160

46,8

Ліберія

163

48,1

Конго

169

42,8

Зімбабве

178

22,7

Джерело: [www.heritage.org]

Розраховують як загальносвітовий індекс, який у 2009 р. стано-вив 60,6%, так і індекси по регіонах світу: в Американському регіонівін становив 62,3%, Європейському — 67,5, Азіатсько-Тихоокеан-ському — 59,1, Середньосхідному та Північно-Африканському —54,7, Південно-Африканському — 60,6%.

Індекс розраховують на підставі десяти об'єктивних економічнихкритеріїв, які дають можливість визначити загальний рейтинг кожноїкраїни. До критеріїв належать:

податкова свобода;

свобода права власності;

свобода інвестування;

свобода трудових відносин;

свобода підприємницької діяльності;

фінансова свобода (розвинутість банківського сектора);

свобода від корупції;

свобода від втручання держави в економіку;

свобода торгівлі (торгова політика);

свобода грошових відносин (монетарна політика) (табл. 2.2).По кожному з цих десяти критеріїв використовується близько 50

незалежних економічних параметрів. Усі країни в рейтингу поділе-ні на п'ять категоріїв: «свободні» (80-100), «в основному свободні»(70-79,9); «із середнім рівнем свободи» (60-69,9), «відносно свобод-ні» (50-9,9), «пригнічені» (0-49,9).

За підсумками рейтингу економічних свобод Україна в 2009 р.опустилася з 88 (2004 р.) на 173 місце й потрапила в групу країн „при-гнічених». Її рейтинг становив 48,8%.

Рівень економічної свободи України за окремими критеріями на-ведено на рис. 2.1 [www.heritage.org/research/features/index/county.cfm?id=Ukrainej.

Свобода підприємницької діяльностіСвобода торгівліПодаткова свобода

Свобода від втримання держави в економіку

Свобода грошових відносин

Свобода інвестування

Фінансова свобода

Свобода права власності

Свобода від корупції

38,7

82,677,9

61,2

: 30: 30

57,7

Свобода трудових відносин

0

Рис. 2.1. Критерії економічних свобод України в 2009 р.

Найвищі показники свободи Україна демонструє за критеріємсвободи торгівлі (82,6 %), на рівень якої вплинули існуючий рівеньставок імпортного мита та різні нетарифні бар'єри: внутрішні подат-ки та збори, вимоги щодо ліцензування імпорту, санітарні та фітоса-нітарні обмеження, національні стандарти якості, а також податковоїсвободи (77,9%), оскільки враховувалися лише розміри ставок при-буткового податку (13%) й податку на прибуток (25%).

чао

fe

to

О§

ь,о

а

ча

о

І£

Ча

і£

І

Країни з найбільшим індексом економічної свободи в 2009 р.

CT>

Таблиця 2.2

Країни

За-гальнийіндексеконо-мічноїсвободи

Свобо-да під-приєм-ницькоїдіяль-ності

Сво-бодаторгівлі

Подат-ковасвобо-да

Свободавід втру-чаннядержавив еконо-міку

Сво-бодагрошо-вих від-носин

Сво-бодаінвесту-вання

Фінан-совасвобода

Свобо-да праввлас-ності

Свобо-да відкоруп-ції

Сво-бодатрудо-вих від-носин

Гонконг

90,0

92,7

95

93,4

93,1

86,2

90

90

90

83

86,3

Сінгапур

87,1

98,3

90

91,1

93,8

86,8

80

50

90

93

98,1

Австралія

82,6

90,5

84,8

61,4

64,3

84,7

80

90

90

86

94,7

Нова Зеландія

82,0

99,9

84,6

62,5

49,6

84,6

80

80

95

94

89,6

Ірландія

82,2

93,0

85,8

69,2

64,9

84,3

90

90

90

75

79,7

Швейцарія

79,4

82,9

85,4

67,5

65,3

83,9

70

80

90

90

79,2

Канада

80,5

96,5

88,2

76,6

53,7

80,8

70

80

90

87

81,9

Сполучені Штати

80,7

91,9

86,8

67,5

59,6

84

80

80

90

72

95,1

Данія

79,6

99,9

85,8

35,4

20,4

86,6

90

90

95

94

99,4

Чилі

78,3

66,3

85,8

78,2

90,1

77,3

80

70

90

70

75,0

Велика Британія

79,0

89,8

85,8

61,0

40,3

80,4

90

90

90

84

78,5

Маврикій

74,3

83,3

86,8

92,2

80,8

71,1

80

70

60

47

71,5

Бахрейн

74,8

79,6

80

99,9

79,4

74,0

60

80

60

50

85,1

Люксембург

75,2

76,2

85,8

66,3

54,4

80,2

90

80

90

84

45,1

Нідерланди

77,0

86,5

85,8

50,9

36,2

87,0

90

90

90

90

63,3

Естонія

76,4

75,9

85,8

81,5

67,3

79,7

90

80

90

65

48,5

Фінляндія

74,5

95,1

85,8

64,3

28,6

87,4

70

80

95

94

44,8

Ісландія

75,9

93,6

88

76,2

44,0

75,3

70

70

90

92

59,9

Японія

72,8

85,8

82

67,5

61,1

93,6

60

50

70

75

82,5

Макао

72,0

60,0

90

79,3

93,3

80,3

70

70

60

57

60,0

http://www.heritage.org/index/pdf/2010/Index2010_ExecutiveHighlights.pd

Найгірші позиції зафіксовані у сфері:

боротьби з корупцією — 25%. Так, за результатами Міжнарод-ного рейтингу корупції Україна займає 107 місце серед 158 кра-їн;

захисту прав власності (30%), оскільки судова система єоб'єктом тиснення як з боку влади, так і з боку організованоїзлочинності, а також не завжди сприяє запобіганню експропрі-ації майна та виконання контрактів;

захисту прав інвестицій — 20%. Існують певні обмеження діяль-ності нерезидентів у сферах радіомовлення, видавничої справи,енергетики та страхування. Іноземні інвестиції заборонені увиробництві зброї та алкогольних напоїв. Об'єктом обмеженьє резидентські та нерезидентські рахунки в іноземній валюті,а іноді — й урядові санкції. Платежі та перекази є предметомрізноманітних вимог та кількісних обмежень, а деякі операції зкапіталом підлягають регулюванню та ліцензуванню.

Існує стійкий зв'язок між економічною свободою та економічнимрозвитком. Країни зі стабільно високим рейтингом економічної сво-боди мають і більш високий показник ефекту економічного розвитку.Так, у 2009 р. до країн, у яких спостерігається максимальний ступіньекономічної свободи, належать Гонконг (90,0), Сінгапур (87,1), Ав-стралія (82,6), Нова Зеландія (82,0), а показник їхнього ефекту еко-номічного розвитку становить відповідно 43,8 тис. дол., 52 тис. дол.,38, 1 тис. дол. та 27,9 тис. дол. (при середньосвітовому — 10,0 тис.дол.). Країни з найбільш низьким рівнем економічної свободи маютьі низький рівень життя. Так, у Зімбабве й Бірмі рівень економічноїсвободи становить відповідно 35,8 і 40,1, а ВВП на душу населення— 0,2 і 1,2 тис. дол. відповідно. В Україні також простежується цейзв'язок: при рівні економічної свободи 48,8% її показник ефекту еко-номічного розвитку становить 6,9 тис. дол. — менше від середньосві-тового на 31%.

На економічний розвиток країн та міжнародну торгівлю вплива-ють і природно-географічні чинники. Країни, що мають гарні природ-ні умови, як правило, експортують сировину та сільськогосподарськіпродукти. Негативний вплив на розвиток справляють: нездоровийабо суворий клімат, бідні ґрунти, відсутність водних шляхів. Так,вчені Гарвардського інституту міжнародного бізнесу встановили, щокраїни, які не мають виходу до моря, розвиваються повільніше, ніжприбережні держави, а повна відрізаність від моря сповільнює річнітемпи розвитку приблизно на 0,7%; тропічні країни розвиваються на1,3% повільніше, ніж країни, розташовані в зоні помірного клімату[24, с. 94].

На сучасному етапі важливим чинником зростання вважаєтьсяполіпшення якості людських ресурсів. Освіта, охорона здоров'я, про-фесійна підготовка являють собою інвестиції в людський капітал.

Взаємозв'язок між економічним зростанням і нагромадженнямлюдського капіталу демонструється через показник інтелектуаловід-дачі виробництва [62, с. 458]:

A— = ^,          (2.1)

Y IrY   К '

де Y — результат виробництва (національний доход, ВНП тощо);

AY - підвищення виробництва в г'-тому році;

AY

— темп економічного зростання;

Ir — інвестиції в людський капітал;

a— — інтелектуаловіддача виробництва;

r

^ — частка соціальних інвестицій у національному доході (ВНП).

Підвищення якості робочої сили, зменшення безробіття, забезпе-чення зайнятості є важливими складовими розвитку всіх країн.

Між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються, є пев-ний розрив за рівнем людського капіталу. Так, у промислово розви-нутих країнах на 1000 осіб припадає 80 вчених та техніків, а в країнах,що розвиваються, — 9. В останніх налічується понад 900 млн негра-мотних, 1,5 млрд осіб не отримують медичної допомоги [62, с. 460].Доведено, що Малайзія, Сінгапур, Індонезія виявилися здатними по-долати негативний вплив свого тропічного географічного середови-ща й розвиватися набагато швидшими темпами, ніж тропічні країниАфрики та Латинської Америки, оскільки багато інвестицій спрямо-вували в людський капітал, насамперед в освіту [24, с. 94].

Усі ці чинники роблять країни більш схильними до відкритості,сприяють їхньому економічному зростанню, що створює кращі умовидля розвитку міжнародної торгівлі.