6.11. Галузевий ризик

магниевый скраб beletage

Відповідно до теорії ризиків, основною ознакою належностіпідприємства до тієї чи іншої галузі є призначення продукції, щовипускається. Розрізняють:

підприємства первинної сфери, до якої відносяться сільсь-когосподарські підприємства;

підприємства вторинної сфери (промислові), що, зі свогобоку, можуть бути видобувними чи переробними;

підприємства третинної сфери, що надають різного родупослуги (банки, страхові, аудиторські, консультаційні компанії йін.) і здійснюють свою діяльність у сфері збуту (оптового чи роз-дрібного).

І Галузевий ризик пов'язаний з економічною і фінансовоюдинамікою самої галузі.

Чим галузь динамічніша, тим вищий ступінь ризику. Фактори,що впливають на рівень галузевого ризику, можуть бути згрупо-вані в такий спосіб:

діяльність альтернативних галузей за визначений періодчасу;

внутрішньогалузева конкуренція, що може бути ціновою інеціновою і залежить від складності входження нових виробни-ків у галузь чи наявності відсутності товарів — замінників, рин-кової сили споживачів, рейтингу постачальників і посередників,авторитету доброзичливих контактних аудиторій.

Для зниження рівня галузевого ризику банку необхідно обслу-говувати клієнтів, що належать до різних галузей. У такий спосібзнижується рівень ризику сезонності, ризику інфляції, валютнихризиків, ризиків форс-мажорних обставин. Рівень галузевого ри-зику банків може залежати від розміру клієнтів.

Залежно від розмірів підприємства клієнти класифікуються втри групи:

дрібні;

середні;

великі.

Дрібні і середні позичальники більш гнучкі, швидше можутьвідреагувати на потреби ринку, клієнта. їхня структура більш ле-гка, що дає їм можливість швидше змінювати напрямок своєї ді-лової активності, одержувати високий прибуток. Останнім часому США, наприклад, держава дає субсидії і можливість середнімпідприємствам займатися активними науковими дослідженнями,новими технологіями. Одержання результатів відбувається шви-дше. Але дрібні і середні підприємства звичайно мають невели-кий власний капітал, що приводить до банкрутства в умовах жор-сткої конкуренції, якихось непередбачених змін політичного йекономічного характеру. Часто вони мають невелику кількістьклієнтів, контролюють невеликі ринкові сегменти чи ніші.

Великі підприємства, навпаки, більш інертні. Вони повільнореагують на зміни в потребах ринку і конкретного споживача.Вони рідко змінюють напрямки своєї ділової активності, але втой же час мають вагомий власний капітал і легше переносятьнесприятливі економічні ситуації. Вони мають можливість здійс-нювати усі види гарантійного і післягарантійного сервісного об-слуговування, витрачати великі кошти на різного роду рекламу.Іншими словами, вони майже завжди забезпечують середнійприбуток і рентабельність. Такі підприємства мають можливістьстворювати дочірні фірми, філії, розширювати свій ринок, пере-творити його в міжнародний. Рівень галузевого ризику банків за-лежить і від виду власності підприємства-клієнтів.

За належністю до різних видів власності виробники можутьбути поділені на групи:

державні;

приватні;

кооперативні;

акціонерні.

Останні два види можуть бути спільними (транснаціональними)і мононаціональними. Залежно від цього різні рівні ризиків набува-ють більшої чи меншої значимості у процесі їхньої діяльності. За-вданням банку є підбирати портфель своїх клієнтів таким чином,щоб самому мати оптимальне співвідношення між активними і па-сивними операціями, зберігати рівень своєї ліквідності і рентабель-ності на необхідному для безперебійної діяльності рівні.