9. 4. Стан соціальної сфери, пріоритети та інструментисоціальної політики в Україні

магниевый скраб beletage

Середня очікувана тривалість життя є одним із трьох провідних пара-метрів, які визначають індекс розвитку людського потенціалу, що розрахо-вується ООН з 1990 р. і дає порівняльну характеристику якості життя. По-казник очікуваної тривалості життя в Україні знижувався у період з 1991по 1999 рік. З 2000 по 2003 рік цей показник зростає з 66 до 67 років, а піс-ля 2004-го року знову спадає до межі 66 років. Слід відзначити негативнийвплив на цей показник ринкових реформ (в період з 1991 по 2000 рік) і по-літичної нестабільності (в період після 2004 року). Певну кореляцію з цимпоказником має і показник природного приросту населення (на 1000 осібнаявного населення). Після 1990 року падіння приросту населення перехо-дить у пряме скорочення, а після 2000-го спостерігається певне сповіль-нення скорочення населення, а з 2004 року знов зростає та має місце і досьогодні.

Заради справедливості варто підкреслити, що атмосфера соціальногооптимізму позитивно впливає на показник народжуваності. Так, у тренді з1959 по 2005 рік спостерігаються три локальних максимуми народжувано-сті: у 1960 році (певно, у зв'язку з перспективою прийняття програми бу-дівництва комунізму, яка широко тоді обговорювалася), у 1985 році, щопов' язано зі сподіваннями на перебудову (у наступні роки народжуваністьзменшувалася) та у 2004 році (що, певно, пов'язано з попереднім періодомвідносної політичної та економічної стабільності, а також з позитивнимиочікуваннями від «помаранчевої» революції, які не виправдалися, що йпризвело до падіння народжуваності). Спад рівня захворюваності населен-ня у період з 2000 до 2004 рік змінилося його зростанням уже в 2005 році.

Рівень безробіття має тенденцію до зниження у зв'язку з певним еко-номічним пожвавленням в Україні. Але неухильно зростає частка безробі-тної молоді — не працевлаштованої після закінчення загальноосвітніх тавищих навчальних закладів І-ІУ рівнів акредитації. Однак загальне наван-таження на одне вільне робоче місце має тенденцію до зниження, тобторозрив попиту і пропозиції на ринку праці зменшується. Найбільш про-блематичним є працевлаштування в галузях сільського та лісового госпо-дарств, риборозведення та рибальства. Знижується рівень застійного без-робіття, а також частка зайнятих в режимі неповного робочого дня (тиж-ня). Однак у промисловості цей показник зростає.

За останні 20 років знижується кількість осіб, які навчаються у навча-льних закладах у розрахунку на 10 тис. населення. Виняток складають ви-щі навчальні заклади ІІІ-ІУ рівнів акредитації.

Реальний наявний дохід має тенденцію до зростання, у тому числі,зростає індекс реальної заробітної плати. Разом з тим, частка населення ізсередньодушовими видатками у місяць, нижчими прожиткового мінімуму,складає більше 60 %, зростає децильний коефіцієнт диференціації видатківнаселення. Відвідування населенням музеїв, театрів значно нижче, ніж у1990 році, але поступово збільшується.

Кількість зареєстрованих злочинів зменшується з 2000 року, але ли-шається більшою порівняно з 1990-го. Зростають викиди шкідливих речо-вин у повітря на 50-70 тис. т на рік.

Такий стан соціальної сфери потребує удосконалення соціальної полі-тики держави практично за усіма напрямами та кропіткої повсякденної ро-боти органів державної влади з моніторингу та необхідного регулюванняпараметрів соціальної сфери.

При формуванні пріоритетів соціальної політики важливим є ро-зуміння, що соціальні проблеми неможливо вирішити тільки засобами со-ціальної політики у вузькому значенні цього слова. Так, наприклад, немо-жливо вирішити проблему безробіття тільки за рахунок державного регу-лювання ринку праці. Безробіття зумовлене самим характером дії ринково-го механізму взагалі і є однією із суттєвих рис ринкової економіки. Томупотрібна її загальна «соціальна модернізація» для подолання внутрішніхпротиріч і переходу на нову, вищу траєкторію розвитку. Внаслідок неви-значеності перспектив подальшої реалізації продукції на ринку підприємс-тво завжди ризикує виробити надлишок товарів і отримати збитки. Засо-бами реклами споживачам можуть нав' язуватися і непотрібні їм товари,щоб зменшити цей ризик, а часом і такі, що здатні завдати шкоди. Такимчином, споживання підпорядковується виробництву. В. Зомбарт вважав,що причинно-наслідкові зв'язки тут мають бути зворотними. «Скільки благвона (людина — В. Л.) споживає, стільки і має бути вироблено... спочаткудані видатки, а по ним визначаються доходи» [19, с. 12]. Таким чином, не-явно вказується на те, що ринкова економіка повинна розвиватися у на-прямі зростаючої планомірності, виробництва на відомого споживача.

Якщо стають відомі необхідні обсяги виробництва і робочого часу, томожна рівномірно розподілити їх на усіх працездатних, звичайно, з ураху-ванням структури виробництва та переваг людей. При високому рівні нау-ково-технічного прогресу, коли собівартість одиниці продукції знижується(відповідно знижуватись повинна і ціна), пріоритетом соціальної політикимає стати нормативне скорочення робочого дня із зберженням величини за-робітної плати при досягненні повної зайнятості, а також збільшення віль-ного часу як багатства суспільства, що витрачається на вільний культур-ний, інтелектуальний і духовний розвиток його членів. Якщо ж тривалістьробочого часу в деяких випадках становить 12 і більше годин на добу, не-обхідні енергійні дії держави для виправлення ситуації.

В сучасних умовах спостерігаються тенденції зростання вторинної за-йнятості, отримання другої вищої та середньої спеціальної освіти. Державаповинна сприяти цим тенденціям через розширення бюджетного фінансу-вання освіти та інформаційну підтримку структурної відповідності освітніхпослуг потребам національної економіки. Це забезпечить секторальну, га-лузеву, професійно-кваліфікаційну, територіальну, а також внутрішньофі-рмену мобільність працівників.

Важливим напрямком соціальної політики держави на сучасному ета-пі має стати міграційна політика, спрямована на збереження і зростаннятрудового потенціалу країни. Запобіганню еміграції покликана служитиактивна політика зайнятості, яка б передбачала безкоштовне отриманняпослуг з професійної орієнтації і професійної підготовки, перепідготовки іпідвищення кваліфікації, розробку і реалізацію спеціальних програм спри-яння зайнятості та створення нових робочих місць.

Актуальною залишається складова соціальної політики, спрямованана зменшення рівня диференціації доходів. З одного боку, необхідно під-вищувати офіційні показники прожиткового мінімуму і мінімальної заро-бітної плати, пенсій і стипендій з урахуванням вимог сучасного стандартужиття та соціальної орієнтації економіки. З іншого боку, необхідно вдос-коналювати антимонопольне законодавство для ефективного запобіганнянадмірних монопольних доходів за рахунок монопольних цін, які знеці-нюють національну валюту і загрожують економічній безпеці країни.

Альтернативою підвищенню пенсійного віку повинні стати заходищодо ліквідації безробіття серед молоді, зростання заробітної плати моло-дих спеціалістів (з відповідними соціальними відрахуваннями), а такожудосконалення системи охорони здоров' я, яка б сприяла збереженню здо-ров'я населення, у тому числі пенсіонерів, та їх заохоченню до добровіль-ної трудової діяльності. У соціальній політиці України, як і в державнійполітиці загалом, важливо відмовитись від принципу «наздоганяючогорозвитку» і діяти «випереджаючим чином», впроваджуючи найбільш про-гресивні форми і засоби. Важливим інституціональним елементом забезпе-чення такого підходу став Закон України «Про основні принципи розвиткуінформаційного суспільства в Україні на 2007—20015 роки». Згідно із зако-ном, «одним із головних пріоритетів України є прагнення побудувати орі-єнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвитокінформаційне суспільство, в якому кожний міг би створювати та накопи-чувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користувати-ся та обмінюватися ними, щоб дати можливість кожній людині повноюмірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному та особистомурозвитку, і підвищувати якість життя» [13, с. 8]. На реалізацію цієї стра-тегії мають бути спрямовані засоби та інструменти соціальної політики вУкраїні.

Основні терміни та поняття

Соціальна ринкова економіка, держава добробуту, економічне багатс-тво, гуманістичне багатство, креатосфера, зміна діяльності, природнийприріст населення, очікувана тривалість життя, сальдо міграції, рівень без-робіття, навантаження на одне робоче місце, пенсійне страхування, стра-хування на випадок безробіття, децильний коефіцієнт диференціації видат-ків населення, політика зайнятості.

Контрольні та дискусійні запитання

Розкрийте суть концепції «держави добробуту».

У чому полягає концепція соціальної ринкової економіки?

Що таке креатосфера і які умови її функціонування?

Розкрийте переваги системи переміни діяльності.

Охарактеризуйте основні показники соціального розвитку націона-льної економіки.

Чи бажана повна зайнятість в економіці? Чи можлива вона?

Охарактеризуйте пріоритети соціальної політики в Україні.