6.1. Необхідність державного регулюванняпідприємництва

Підприємець для здійснення підприємницької діяльностівикористовує земельні, матеріально-сировинні і трудові ресурси івиготовляє продукцію чи виконує послуги на території того чиіншого регіону, забезпечуючи індивідуальні та суспільні потреби.На підприємствах створюється новостворена вартість,виготовляються матеріальні блага. Учасники бізнесу берутьучасть у створенні нових, необхідних суспільних об'єктів, атакож у створенні фондів, що використовуються в процесііснування самої держави - державного бюджету. Тобто в умовахпідприємництва, незалежно від форми власності йпідпорядкування, реалізуються соціально-економічні цілі, якістоять перед національною економікою. Це викликаєнеобхідність регулювання підприємництва.

Згідно з Господарським кодексом України (ст. 47) державагарантує всім підприємцям, незалежно від обраних нимиорганізаційних форм підприємницької діяльності, рівні права тарівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних таінших ресурсів.

Забезпечення підприємця матеріально-технічними таіншими ресурсами, що централізовано розподіляютьсядержавою, здійснюється з метою виконання підприємцемпоставок робіт чи послуг для державних потреб.

Держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захистмайнових прав підприємця. Вилучення державою або органамимісцевого самоврядування у підприємця основних і оборотнихфондів, іншого майна допускається на підставах і в порядку,передбачених законодавством України.

Державні органи і службові особи можуть втручатися вдіяльність підприємства тільки відповідно до своєї компетенції.

Механізм регулювання підприємництва з боку держави - цесистема впливу держави на підприємницьку діяльність з метоюспрямованості її на забезпечення перспективного розвиткунаціональної економіки в цілому і створення умов для розвиткусамого підприємництва.

Держава повинна сприяти розвитку ринкового механізму,усувати штучні перешкоди, які можуть створити для ньогомонопольні підприємства.

В умовах розвинутого ринку державне регулюванняекономіки - це втручання держави не в ринковий механізм, а впередумови та побічні наслідки його функціонування. Державаповинна не підміняти закони ринку штучними законами, авпливати на економічне середовище, в якому діють ринковізакони, спрямовуючи розвиток економіки підприємстввідповідно до визначених цілей та пріоритетів. Так, невтручаючись у закони ціноутворення, держава впливає лише наспіввідношення між попитом та пропозицією і через цеспіввідношення використовує ціну для стимулювання чистримування виробництва. Державні програми допомогималозабезпеченим, непрацездатним і тимчасово безробітнимзабезпечують їхній захист без втручання в ринковий механізмгосподарювання підприємств. Державне регулювання повиннокоординувати економічні процеси, що відбуваються в державізагалом. Наприклад, змінюючи податкову і коректуючи кредитнуформу регулювання, можна впливати на структуру національноїекономіки, обсяги виробництва продукції, змінювати розподілресурсів. Застосування державних субсидій і пільг окремимпідприємствам та галузям (так звана субвенційна формадержавного регулювання) повинно бути спрямоване виключно наформування суспільного капіталу, сприяти розвитку науки,освіти, реалізації соціальних програм.72

Регулювання економічної діяльності останніх здійснюєтьсяза допомогою правових актів, широкого використаннядоговірних відносин, фінансування розвитку державногосектору, податкової, кредитної і банківської систем,ціноутворення та інших регуляторів з метою досягнення цілей,визначених соціально-економічною політикою держави.